Вифлеємський вогонь миру - у Кагарлику

18 грудня в Кагарлик прибув Вифлеємський вогонь миру – його урочисто передали громаді представники місцевого осередку Національної скаутської організації України «Пласт». Запалити свічку від цього вогню зможе кожен житель громади.

Вифлеємський вогонь миру — це міжнародний скаутський захід, що відбувається щороку напередодні Різдва. Основна мета — поширити символічний вогонь із місця народження Ісуса Христа до всіх, хто його потребує. Вогонь є символом доброї справи й підтримки.

Під час засідання виконавчого комітету Кагарлицької міської ради 18 грудня пластуни Кагарличчини й передали Вифлеємський вогонь миру громаді в особі міського голови Олександра Панюти.

«Цей вогонь прибув в Україну з Австрії, - розповіла одна із пластунів Анна Кириленко. – Він символізує мир та те, що ми маємо об’єднуватися. Зараз це як ніколи актуально. Адже нам потрібно триматися разом, бути пліч-о-пліч. І ми дуже дякуємо, що ви підтримуєте нас, підтримуєте наш рух».

Керівниця осередку пласта в Кагарлицькій громаді Марина Мацюк зазначила, що разом із пластунами вони до цієї акції Вифлеємський вогонь миру роблять добрі справи.

Пластуни допомогли робити окопні свічки волонтерам організації «Міцні вузлики». Вони плетуть маскувальні сітки, роблять окопні свічки та ще багато для підтримки наших захисників. Тож Марина запропонувала й присутнім долучитися та задонатити на підтримку «Міцних вузликів».

Олександр Панюта подякував пластунам за те, що доставили на Кагарличчину Вифлеємський вогонь миру, за їхню діяльність, вклад у виховання молоді та вручив кожному новорічно-різдвяні подарунки.
Також міський голова зазначив, що із 19 грудня Вифлеємський вогонь миру встановлять у приміщенні Пункту незламності в Кагарлицькому міському центрі культури та дозвілля. А вже там від нього запалити собі свічку зможе кожен, хто побажає: чи то житель, чи гість Кагарличчини.

Усе життя – за кермом

Бути шофером багатотонних вантажівок непросто. Адже за кермом такий водій має бути не просто уважним і зібраним, а й всебічно технічно обізнаним, а ще мати чудову реакцію, щоб миттєво зреагувати на будь-які нештатні ситуації.

Сьогодні наша розповідь про Йосипа Михайловича Ігнатовича – водія-пенсіонера, який пам’ятає ще бездоріжжя, і те, як будувалася перша дорога до Чорнобильської АЕС.

Йосип Михайлович переконаний, що робота водія самоскида хоч і здається неважкою, насправді – вкрай відповідальна, тому шоферам-початківцям рекомендує не байдикувати, а запасатися терпінням і серйозно ставитися до своєї роботи.

- У нашій справі не стільки фізична сила потрібна, скільки бути уважним і відчувати машину, - розповідає досвідчений водій. - Інший раз їдеш - душа співає! Але якщо взимку в ожеледь поквапишся - самоскид несе за інерцією, він стає некерованим. І треба зуміти втримати машину, впоравшись із собою.

Йосип Михайлович вперше сів за кермо ще до армії – у п’ятдесятих роках минулого сторіччя. У рідному Обертині, що на Івано-Франківщині, закінчив тримісячні курси водіїв, і відразу ж почав вдосконалювати свої уміння на сільгосптехніці. Виріс у багатодітній родині з двома старшими братами та двома молодшими сестрами.

Там же, в Обертині, познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною, яка була родом із Кагарлика. А працювала вона у сільській ветлікарні, приїхавши за направленням після закінчення навчання в Тернополі, де і здобула спеціальність ветеринарного фельдшера.

У 1964 році у молодого подружжя народився син, а через два роки і донька. А ще за два роки у дружини Йосипа Михайловича помер тато, який мешкав у Кагарлику, після чого молода сім’я вирішила переїхати на Київщину, добудувати батьківську хату і в ній поселитися.

У Кагарлику Йосип Михайлович відразу ж влаштувався на роботу в автоколону. Люди, згадує водій, там працювали прості і доброзичливі.

- У перший же день відчув, що я вдома, - розповідає Йосип Михайлович. – Адже, як приходиш на нову роботу, ти ще нікого не знаєш, і від того, як тебе зустрінуть, багато що залежить. А мене прийняли дуже добре і приязно. Мені працювалося комфортно з перших хвилин роботи в автоколоні, колектив - одна велика сім’я, та й робота чудова, хоч і важка.

З перших днів знайшов із усіма спільну мову, влився в колектив і активне життя підприємства. Як результат - пропрацював в автоколоні водієм самоскида аж до її розформування - понад 24 роки.

- Мене без вагань взяли водієм у загін вантажівок-самоскидів, адже на той час я вже був водієм другого класу. Тоді як головна база Кагарлицької автоколони знаходилася поблизу цукрозаводу, наш загін базувався неподалік Переселення.

Непроста була робота, але водій ніколи не опускав рук, намагався завжди бути оптимістом. Як розповідали його колеги, вантажівку Йосип Михайлович відчував так, як і власний настрій. На підприємстві цінували його професіоналізм і відгукувалися з повагою.

За 24 роки роботи в Кагарлицькій автоколоні водій об’їздив ледь не всю Україну. Не одну сотню кілометрів доріг збудовано з асфальту, що він перевозив.

- Пригадую, - розповідає Йосип Михайлович, – як у далеких 70-х мені довелося працювати на будівництві дороги до Чорнобильської АЕС (а сам Чорнобиль від атомної станції десь кілометрів за 18-20). Дорога туди була прокладена. Але яка? «Триметровка» з каменю, а з обох боків - ліс.

Наше завдання було розширити її до шести метрів – по півтора кожного боку. Спочатку засипали щебенем. А вже із Тетерева ми привозили камінь. Дорога будувалася для покращання підвозу людей із прилеглих сіл та Полісся на будівництво АЕС. Пам’ятаю і станцію Янів, де довелося побувати і попрацювати, адже там був асфальтовий завод.

Тоді, беручи участь у будівництві дороги до Чорнобильської АЕС, важко було й припустити, що вся ця територія стане вже невдовзі пусткою.

І вже у травні 1986 року ми з колегами-водіями із Янова і Полісся возили чистий асфальт на дорогу, з якої знімали старе, радіаційне покриття.

На власні очі Йосип Михайлович бачив весь жах радіаційної трагедії, людей, яким довелося полишати свої домівки та нажите роками.

І хоча він не працював безпосередньо біля реактора, все ж бачив, як гвинтокрил піднімав мішки з піском і скидав у трубу реактора, бачив і могильник різної техніки.

Йосип Михайлович Ігнатович вже давно на заслуженому відпочинку. Має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС. Він постійно згадує Кагарлицьке АТП, тривалі відрядження, друзів-колег, зокрема, Анатолія Іващука, Андрія Пазюка, Павла Дроб’язка, Василя Пазюка...

Досвідченому водієві вже пішов 85-й рік. Понад десять років тому його дружина пішла в інші світи. Втім, незважаючи на вік і хвороби, він сповнений оптимізму, як і багато років тому. І цей оптимізм передає своїм нащадкам, які проживають неподалік і часто його відвідують не лише, щоб допомогти, а й просто, щоб поговорити…

Подарунок для «хірургії»

Завдяки благодійним організаціям Кагарлицька багатопрофільна лікарня знову поповнилася новим сучасним обладнанням. Цього разу допомога надійшла до хірургічного відділення Кагарлицької БПЛ.

Благодійний фонд «Океан надій», за підтримки зарубіжного партнера «Operation Sunflower», передав до «хірургії» Кагарлицької лікарні спеціальну лампу для перев’язочної та хірургічні інструменти.

Загалом вартість подарунка складає близько 100 тисяч гривень.

«Зараз у нас проходить всеукраїнська благодійна акція «Краплина тепла», - розповів заступник голови БФ «Океан надій» Олексій Шевченко. - Ми допомагаємо і окремим людям – переселенцям, тим, що були в окупації, військовим, а ще – таким установам, як медзаклади. Нещодавно до нас звернулися із Кагарлицької лікарні із проханням надати медобладнання. От ми й привезли сьогодні лампу та хірургічні інструменти».

Як зауважили завідувач хірургічного відділення Григорій Заїка та хірург Дмитро Комлик, тепер медперсоналу буде набагато легше працювати із ранами пацієнтів, робити перев’язки. Адже якісне освітлення – дуже важливий елемент роботи хірурга.

Кагарлицький міський голова Олександр Панюта, який був присутній під час передачі обладнання лікарям, подякував благодійникам за допомогу. Разом із тим він зазначив, що міська рада теж не стоїть осторонь потреб лікарні – зокрема, нещодавно в хірургічне відділення придбали лампу для операційної вартістю 300 тисяч гривень.

Директор Кагарлицької БПЛ Вікторія Костенко вручила благодійникам, в особі заступника голови Олексія Шевченка, Подяку від адміністрації закладу.

Дарувати дітям радість

На Кагарличчині тривають святкові заходи для дітлахів. 6 грудня у Кагарлицькому центрі дитячої та юнацької творчості знову було гамірно – тут в День Святого Миколая, провели дійство для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування.

У передпокої Центру дитячої та юнацької творчості в Кагарлику було гамірно. Тут діти, що прибули на свято, допоки не розпочався концерт, брали участь у майстеркласі із виготовлення символу прийдешнього року – Дракона.

А далі, на другому поверсі на майданчику біля входу до концертної зали зустрічав гостей мелодіями зразковий оркестр ЦДЮТ під керівництвом Ігоря Ільченка та Олексія Авраменка. Мелодії, що лунали з мідних інструментів, зібрали біля оркестру вдячних  слухачів.

Для гостей свята вихованці Кагарлицького ЦДЮТ разом зі своїми наставниками, підготували чудову розважальну програму.

Ведуча заходу Анастасія Демиденко розповіла дітям у глядацькій залі, що на них чекають казкові сюрпризи, цікаві зустрічі, щирі привітання, і, звичайно, подарунки.

Першими свої таланти продемонстрували учасники квартету студії «Октава» (керівник Борис Родина) піснею «Святкова».

Вихованці театрального гуртка «Шарм» (керівник Тетяна Андріївська) показали виставу «Як маленький Гриць Україну визволяв». У ній, як і ведеться, дружба та добро перемогли зло та лихо.

Захопливі вигуки та щирі оплески викликав у глядачів танок «Бродвейський джаз», у виконанні вихованок хореографічної студії «Мрія» (керівник Анна Гордон).

Веселий Журналіст (Сергій Марчук) разом із ведучою свята Анастасією Демиденко провели із дітлахами вікторини: присутні у залі вгадували загадки про зиму, ліс, його мешканців, героїв українських казок. А ще – проявили знання, вгадуючи, до якої пісні належить та чи інша мелодія.

Продовженням концертної програми стали виступи вихованців «Октави» Ведани Качур та Івана Загороднього із піснями «Любіть Україну» та «Хай буде воля».

А святковим флешмобом усіх привітали вихованки хореографічної студії «Оберіг» (керівник Ольга Кравченко).

Яке ж то свято Миколая без чудес? Їх учасникам дійства принесла Фея (Софія Федчук). Вона налагодила онлайн-зв’язок із самим Миколаєм. Святий привітав учасників заходу та побажав їм усіляких гараздів.

Гості заходу - голова Кагарлицької міської ради Олександр Панюта та начальник відділу освіти міськради Надія Омельченко - теж вітали дітей зі святом. Вони вручили діткам солодкі подарунки, придбані коштом міського бюджету.

Завершилося ж дійство виступом вихованки студії «Октава» Антоніни Сандул із піснею «Ходить по землі Святий Миколай».

«Читаю улюблене»

Публічні читання «Читаю улюблене…» зібрали у залі Центральної бібліотеки у Кагарлику коло творчих людей, які працюють зі словом.

Поети та композитори Кагарличчини, що прийшли на зустріч в Центральну бібліотеку, декламували та виконували власні твори, чим неабияк розчулили аудиторію. Ще б пак – основна тематика творів, які звучали, патріотична! Тому й зрозуміло, чому у багатьох під час зустрічі мокріли очі: тема війни, помножена на досконалі твори земляків, змушувала задумуватися, щось усвідомлювати і продовжувати вірити у незламні Збройні Сили й Україну.

Ведуча заходу Антоніна Коршунова, провідний методист ОМЦНТКОР, із радістю представляла загалу відомих багатьом жителям Кагарлицької громади поетів-земляків Миколу Семенюка, Віру Янголь, Людмилу Добровольську, самодіяльного композитора Бориса Родину. Вони радо ділилися своїми творчими здобутками – поетичним словом та піснею під гітару.

Книжкову виставку «Талант, що прагнув до зірок» до 130-річчя з дня народження українського поета Миколи Хвильового презентувала присутнім бібліотекар Центральної бібліотеки Ніна Осмалена.

Вікторину «Микола Хвильовий: життя та творчість» провела провідний методист Антоніна Коршунова.

Захід відбувся у рамках Національного тижня читання, присвяченого 130-й річниці із дня народження українського прозаїка Миколи Хвильового.

Нагорода – фронтовику

Напередодні Дня Збройних Сил України нагороду отримав житель Кагарлицької громади - фронтовик Віктор Великий.

Нашого земляка-фронтовика Віктора Великого, очільника громадської організації «Хоробрі серця Кагарличчини», нагороджено нагрудним знаком «ГІДНІСТЬ ТА ЧЕСТЬ».

Це не перша нагорода фронтовика: у січні цього року йому було вручено відзнаку Міністерства оборони України – медаль «За сприяння Збройним Силам України».

Кагарлицька громада вітає земляка та зичить йому козацького здоров’я та звершень у служінні Батьківщині.

Заслужені відзнаки

7 грудня у Кагарлику було вручено відзнаки працівникам місцевого самоврядування з нагоди їх професійного свята та волонтерам Кагарличчини з нагоди Міжнародного дня волонтера.

Кагарлицький міський голова Олександр Панюта у вітальному слові наголосив, що, дякуючи Захисникам і Захисницям, сьогодні в громаді є можливість всім мирно працювати.

У той же час, під час повномасштабної війни перед працівниками органів місцевого самоврядування постали нові завдання та складні виклики.

Очільник громади подякував колегам за працю, високий професіоналізм і компетентність, а волонтерам – за відповідальність, згуртованість, стійкість, людяність, доброту та патріотизм.

«Бажаю усім вам сил і наснаги на добрі справи, впевненості у майбутньому нашої держави, порозуміння і єдності задля добра, благополуччя українців та Перемоги!», - зазначив Олександр Панюта.

По цьому з нагоди свята він нагородив Подяками Київської обласної ради заступника начальника управління фінансів Кагарицької міської ради Людмилу Черевичну та заступника міського голови Івана Семцова.

Подяки Кагарлицької МТГ були вручені: Діані Барченко - провідному спеціалісту відділу комунальної власності та орендних відносин міської ради, Тетяні Богдан - прибиральниці службових приміщень, Олександрі Василик - головному спеціалісту ЦНАП, Аллі Заїці - прибиральниці службових приміщень, Михайлу Коломійчуку - депутату Кагарлицької міської ради VIII скликання, Вікторії Кондраток - адміністратору ЦНАП, Валентині Ладановій - прибиральниці службових приміщень, Тетяні Обельчак - головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку та звітності міської ради, Марії Піхало - діловоду відділу документообігу та звернень громадян міськради, Надії Порхун - старості Мирівського старостинського округу, Світлані Юшко - діловоду відділу документообігу та звернень громадян міськ­ради, Інні Яровенко - головному спеціалісту відділу документообігу та звернень громадян міськради, а також волонтерам: Оксані Коломацькій, Тамарі Шепелявенко та Людмилі Александровій.

Зі святом, воїни!

6 грудня у Кагарлицькій міській раді урочисто вітали військовослужбовців Збройних Сил України.

Очільник Кагарлицької громади Олександр Панюта тепло привітав військових та ветеранів із Днем Збройних Сил України, щиро подякував за роботу та захист країни і її територіальної цілісності.

«Дякую за мужність та відповідальну позицію! Щиро зичу міцного здоров’я, Божого благословіння, і щоб в усіх нас збулася основна мрія – Перемога і мир», - сказав міський голова.

Після чого за вірну службу і захист держави, відвагу, мужність, патріотизм, силу духу, любов до рідної землі вручив нагороди – Подяки Кагарлицької територіальної громади, квіти та поповнення на картковий рахунок.

По завершенні урочистостей на Алеї Героїв відбувся реквієм «Герої не вмирають… Просто йдуть» та покладання квітів землякам, які віддали життя за Україну.

Захищаючи Україну, загинув Леонід Кардаш

Кагарличчина в жалобі - захищаючи Україну від загарбників, загинув киянин, життя якого тісно переплетено із нашою громадою, солдат-гранатометник Леонід Кардаш.

Героя поховали 12 грудня у селі Очеретяне, звідки родом його батько.

Загинув Леонід Кардаш 30 листопада 2023 року поблизу села Новоселівське Сватівського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу. Виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, він отримав смертельні поранення, несумісні з життям. Герою було 49 років.

Леонід Кардаш з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року був одним із перших, хто став на захист села Очеретяне, разом з іншими чоловіками чергуючи на блокпосту.

Згодом він добровольцем звернувся до ТЦК та СП за місцем проживання і в грудні 2022 р. був призваний до лав Збройних Сил України.
Перше поранення Леонід Кардаш отримав у Харкові. Але після госпіталізації повернувся до лав Збройних Сил України.

Як поєднується «Кадилак» і кози?

Ця фермерка з Київщини робить крафтовий сир, береже своїх «дівчат» і руйнує стереотипи

Фермерка Анастасія Кириленко розвозить замовлення на особливій моделі «Кадилака» — таких у світі всього 2000. Люди дивуються: як поєднуються така машина й кози? Та все просто: Анастасія обожнює свою справу і хоче зруйнувати всі стереотипи про фермерів.

«Часто фермера уявляють як зачуханого селянина в брудних чоботах і з брудними руками, замученого та безрадісного. Це не так!» — вважає Анастасія і своїм прикладом показує, якими можуть бути українські фермери. 

Про перших кіз, евакуацію з села Блиставиця на Київщині й повернення до своїх «дівчат» Анастасія розповіла ШоТам.

«Ветеринарну операцію» провела в 10 років

У першому класі я завжди всім казала, що буду фермеркою. Я не зовсім розуміла, що це. У моєму дитячому уявленні фермер — це самодостатня, задоволена життям людина, якій всього вистачає і яка може ще й поділитися своїм благом з іншими людьми.  

Я народилася й виросла в Сумах, з 13 років жила в приватному будинку. Тварин ми не тримали, але в бабусі з дідусем було своє господарство. Пам’ятаю, як бабуся вранці доїла козу Мілку такої ж породи, як тепер мої кози — зааненської. Доїла й давала мені горня теплого молока з пінкою — дуже приємні спогади.

Я не одразу обрала ветеринарний фах, хоч мій прадід був ветеринаром, а я завжди дуже любила тварин. Свою першу «ветеринарну операцію» я провела ще в 10 років. У нас була кішка, біля хвоста в неї було багато ковтунців, шерсть зім’ялася і збилася. Усі сміялися, а я сказала, що допоможу їй, бо вона сама цього не зможе зробити, тож зрізала ковтунці та звільнила кішку від страждань. За цей вчинок мені купили баунті — це була моя перша нагорода. 

Я вчилася в хіміко-біологічному класі — все вело мене до професії лікаря. Але я зробила інакше — поїхала вчитися в Києві на економічному факультеті. Не можу сказати, що не бачила престижу у ветеринарному фаху, але мені здавалося, що економіст — це більш практично, і я зможу забезпечити себе. Тоді не було розуміння: якщо робиш те, що тобі подобається, можеш заробити і в 5 разів більше.

Але мені подобалося вчитися на економічному: я і захистила кандидатську, і викладала. Не скажу, що в попередньому житті я була незадоволена, проте саме тут, у козівництві, я знайшла рівновагу.

Перший сир і перші кози

Десь із 2017 року я займаюся зооволонтерством, рятую дуже багато собак. Саме ця любов до тварин і стала поштовхом, щоб задуматися над тим, чи правильно я взагалі живу і чому присвячую своє життя. Тварини — це найкращі, найчесніші, найщиріші друзі. Мабуть, з оцієї щирості, яку я від них відчуваю, все й почалося.

Після народження першого сина ми з чоловіком вирішили переїхати з Києва в область, у село Блиставиця, тож уже з 2019 року живемо тут.

Того ж року я вперше спробувала Бельпер Кнолле — маленький твердий козиний сир, і була надзвичайно вражена його смаком та ароматом. А ще більше тим, що його зробив мій друг власними руками з українського молока. Це для мене був взагалі інший світ — десь він існував, але мене в ньому не було. 

Тож ми купили в друга кіз і почали потрошку їх ростити. Це був перший локдаун у 2020 році, а в мене вже було двоє синів, і я подумала, що непогано було б мати власних тварин, власне молочко — а з нього й кефір, і йогурт, і сир. Щоб були свіжі продукти для дітей. А тоді з хобі це переросло у справу життя. 

Я забігла в козятник і сказала: «Дівчата, пробачте мене»

24 лютого ми прокинулись о 4 ранку, подивилися з чоловіком одне на одного й сказали: «Почалось». Я не хотіла виїжджати, але о 12 годині пролунав перший вибух, і в нас пропав інтернет та зв’язок. Ми не знали, що опинилися в самому епіцентрі подій (село, в якому живе сім’я, розташоване біля Гостомельського аеропорту — ред.). 

Пам’ятаю, ми стояли на вулиці, і я казала: «Три дні — і все пройде. Я знаю, що не може бути по-іншому». Та вже 25 лютого чоловік розбудив мене, бо на вулицю заїхали танки — цього звуку я ніколи не забуду. Треба було їхати. Я забігла в козятник і сказала: «Дівчата, пробачте мене». Я не могла їх нікуди забрати. Накидала їм сіна, а сусід приглядав, поки нас не було.

Ми з двома синами виїхали до Польщі, а чоловік повернувся до Києва. У нашому селі була окупація, і ми не знали, що там відбувається. Я просила лише одного: щоб були живі люди й тварини. А 5 квітня гуляла в парку, відкрила телефон і побачила, що наше село звільнили. Це було найбільше щастя, бо можна вже було їхати додому. Для мене дім — моє місце сили, ніде я не можу себе так класно відчувати.

Тож збиралася повертатись, а чоловік написав, що наша Но́ра народила двох дівчат.

Я так летіла додому! Їхала цілий день, навіть не зупинялася. Перше, що я зробила вдома — відкрила козятник і подивилася на своїх «дівчат».

Але виявилося, що народила Леся, і не дівчат, а хлопчиків. Чоловік усе переплутав, але те, що вони живі й здорові — це найбільше щастя.

Я так бігла доїти їх зранку як ніколи до того. Це навчило мене цінувати те, що є, і розуміти, що зараз таке життя, що за секунду чи годину цього може не бути, тож вирішила не зупинятися. Зареєструвала ФОП, тепер плачу податки та хочу робити все більше й більше. Уже коли я повернулася, люди почали замовляти сир. Це було дуже приємно, я відчувала підтримку — це не про гроші, це про цінність.

Кіз у мене небагато — 4 дойних, 1 маленька, 1 цап. У мене є одна працівниця, яка допомагає і з козами, і в сироварні. Вона навчила мене доїти тварин і приглядати за ними. З нами вона вже чотири роки. 

Зазвичай дою своїх дівчат сама двічі на день. Але роблю для себе вихідні, звісно — тоді віддаю кіз у руки помічниці. Та коли їду кудись відпочивати й рано не дою козу, то здається, що день уже йде не так. Це дуже дисциплінує: 365 днів на рік я на вулиці серед будь-якої погоди, і це прекрасно. Це і є життя.

Навчання в Україні та Швейцарії

Коли в мене з’явилися кози, я не вміла абсолютно нічого: ні доїти, ні правильно годувати, ні доглядати. Для мене це трохи було шоком. В інтернеті багато суперечливої інформації, а спеціалістів з великої та дрібної рогатої худоби було мало. 

Тож для того, щоб закрити свої потреби, я вирішила піти навчатися в Немішаєвський агротехнічний коледж на фельдшера ветеринарної медицини. У 2023 році закінчила. Мені потрібне було середовище, люди, які знають більше, ніж я, а не просто диплом. Тож саме на навчанні я дізналася багато корисного. Це все для того, щоб стати кращою, сучасною, класною фермеркою і сироваркою. Щоб мої кози жили краще, а молоко було смачнішим. 

Та я не зупиняюсь у пізнанні нового: цього року їздила у Швейцарію на навчання до української сироварки Тетяни Дядечко. Це допомогло вдосконалити рецепти, які використовувала до цього, і придумати щось нове. 

Цього року також була в Італії, на сирному фестивалі в місті Бра. Поїхала, щоб перейняти досвід. А мій висновок такий: рецепти сиру всі однакові, але він виходить у кожного різний. Це як борщ — набір продуктів один, а страва в усіх особлива. І це нормально, кожен щось своє додає. 

Жодний цапик, який тут народився, не був зарізаний

Я займаюся монопродуктом — це шевр, козиний кислоферментний сир. З цієї основи роблю й інші види сиру. Вигадала авторський рецепт намазки, також роблю сирні кульки в олії з в’яленими томатами. Методом спроб і помилок виводяться кращі рецепти. 

Мене настільки захопило козівництво, що я навіть зараз не можу опритомніти. Мені дуже подобається бачити, як ростуть мої кози, як народжуються, живуть. Усе, що я роблю у фермерстві, я роблю для покращення рівня та якості життя тварин. Можливо, десь це суперечить економічним показникам, але я роблю так, щоб мені було з цим легко жити.

Жодне козеня, жоден цапик, який тут народився, не був зарізаний.

Я кожному знайшла новий дім у Харківській, Полтавській, Миколаївській чи Одеській області. Я знаю, де і як живе кожен з них. Це не просто тварина, це як моя дитина якоюсь мірою. Коли ти бачиш, як воно народжується, як росте, робить перші кроки, пробує нову їжу — це чудо. 

А сир, мабуть, був другорядним, але тепер не менш важливим. Це мій спосіб турботи про людей, і я розумію свою відповідальність перед ними. Адже важливо мати гарну сировину, чисте та якісне молоко, і воно починається з утримання, годівлі, ветеринарного супроводу.

Моя філософія така — я не просто фермерка, а й просвітниця

Хочу руйнувати стереотипи про фермерів. Я, наприклад, деколи розвожу замовлення на своїй машині — «Кадилаку». Таких авто всього 2000 у світі, їх уже зняли з виробництва. Ми з чоловіком хотіли іншу машину, але, сівши в цю, я вже не змогла відмовитися від неї — люблю красиві речі. У ній я й сир привожу людям, буває, і зерно везу. Мені дуже подобається дивитися на обличчя людей, коли вони бачать, що доставка в нас теж люксова.

Адже часто фермера уявляють як зачуханого селянина в брудних чоботах і з брудними руками, замученого та нежиттєрадісного. Це не так! Ми віримо у власний розквіт і плекаємо своє. Покажіть мені італійця, який не любить моцарелу. Їх немає! Покажіть мені швейцарця, який не буде розказувати про раклет чи бельпери. 

У них є рух slow food: вони спочатку їдять місцеву продукцію, а вже потім, якщо не вистачить чогось, ідуть до інших фермерів. Цей рух є і в Україні, я також його популяризую. Не завжди результат моєї діяльності — це покупка моїх сирів. Якщо людина зацікавилася крафтом і навіть не зараз, а за якийсь час купить український крафтовий сир — теж потужний результат для мене.

Щодо козиного сиру є багато стереотипів: що він несмачний чи має неприємний запах. Та я доводжу, що все це не так. 

Іноді кажу, що підробляю психологом, бо коли на ярмарках люди підходять пробувати козиний сир, то одразу міняються в обличчі.

Вони розповідають про травматичний досвід як бабуся змушувала пити молоко. Такий біль в очах! А я кажу: «Йдіть сюди, я вам зараз покажу меджик». Даю свій сир, людина куштує і каже, що запаху неприємного зовсім нема. Звісно!

Бо в мене все серйозно: є правильна гігієна та годівля. З квітня 2023 ми дотримуємося сформованих остаточно гігієнічних вимог, які затверджені Кабміном як один з кроків наближення до стандартів ЄС. 

Я завжди розповідаю про користь сиру, що його можна їсти тим, у кого непереносимість лактози, бо молекула білка в ньому набагато менша, ніж у коров’ячому молоці. Моя філософія така: я не просто фермерка, а й просвітниця. Тож хочу виховати свого споживача, навчити, пояснити. Це не просто доїти козу й робити сир — це набагато більше.

Хочу зробити мультиферму: там будуть кури, качечки, молочні вівці й корівка

Чому сирне ательє? Знаєте, колись Агата Крісті казала, що всі її історії вона придумувала, коли їй було нудно і вона мила посуд. Так і в мене. Якось я мила підлогу й придумала, що наша справа має називатися саме «сирне ательє», бо це найкраще описує те, що ми робимо. Ательє — це про індивідуальність, про те, що можна «підігнати» під людину. Я можу змінити щось у сирі, дати іншу посипку, наприклад, щоб споживач був задоволений. 

Здебільшого продаю сир через інстаграм, також є магазин в Ірпені з моєю продукцією. У планах співпраця з львівським магазином та однією великою мережею (якраз ведемо переговори). 

Плани в мене грандіозні. Дуже хочу зробити мультиферму: там будуть і кури, і качечки, і молочні вівці, і, може, корівка маленька. Ми вже купили землю під ферму, і вже десь навесні будемо переїжджати й організовувати простір.

Мрію про будиночки, щоб туди приїжджали люди і могли відпочити від думок і галасу. Можна організувати і трудотерапію, бо є великий інтерес. Мені часто телефонують незнайомі люди і кажуть, що хочуть просто попрацювати у нас безкоштовно. Бо українці у стресі зараз і це складно переживати, постійно втрачати, жити в страху. Ми балансуємо між життям і смертю. Тож дати цю можливість — побути з твариною, погодувати її, попрацювати — це класний спосіб реабілітації. Отака моя мрія.

Олеся Богдан

Пожежа у Леонівці

2 грудня о 15:42 до оперативно-диспетчерської служби Обухівського району повідомили, що по вулиці Польова в селі Леонівка Кагарлицької МТГ сталася пожежа.

За викликом направили черговий караул19-ї Державної пожежно-рятувальної частини м. Кагарлик.

Прибувши на місце, рятувальники виявили, що горить перекриття літньої кухні.

Пожежу загасили о 16:47.На її ліквідації працювало 6 рятувальників та 2 одиниці техніки.

Відбір пройшли двоє вчителів

У листопаді 2023 року в онлайн-форматі відбувся відбірковий етап першого (обласного) туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року - 2024». Провів його Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів. Серед учасників та переможців відбору й вчителі із Кагарлицької громади.

11 креативних та талановитих учителів з 4 закладів освіти Кагарличчини взяли участь у конкурсних випробуваннях «Тестування» і «Я роблю так».

Хто з учителів Кагарличчини взяв учать у відбірковім етапі конкурсу

Номінація «Фізика»: Лариса Руденко (Мирівський ліцей), Світлана Наконечна (Кагарлицький ліцей №3), Анатолій Руденко (Переселенська гімназія), Лариса Бусленко (Кагарлицький ліцей №1).

Номінація «Образотворче мистецтво»: Оксана Губенко (Переселенська гімназія), Вікторія Андрущенко (Кагарлицький ліцей №3).

Номінація «Географія»: Любов Хабібулліна (Кагарлицький ліцей №1), Ірина Гвоздецька (Кагарлицький ліцей №3).

Номінація «Українська мова та література»: Аліна Карпенко (Кагарлицький ліцей №3), Аліна Кубицька (Мирівський ліцей), Вікторія Довгоп’ят (Кагарлицький ліцей №1).

Педагоги Кагарличчини – учасники випробувань - продемонстрували компетентність, ділилися ідеями, зразками творчості, демонстрували цікаві форми роботи.

Хто пройшов відбір до подальшої участі в конкурсі

За результатами першого туру було визначено у кожній номінації 5 учасників, які здобули найвищі бали.

Кращими стали учителі Кагарлицької громади у номінації «Фізика»: Лариса Руденко (Мирівський ліцей), Світлана Наконечна (Кагарлицький ліцей №3).

Вітаємо переможців відбіркового етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року - 2024» та бажаємо успіхів у наступних випробуваннях!

Добро врятує світ

На Кагарличчині розпочався цикл зимових свят. 4 грудня у Кагарлицькому центрі дитячої та юнацької творчості відбувся традиційний захід для дітей з особливими освітніми потребами «Добро врятує світ!».

КОНЦЕРТ ТА ВІКТОРИНА

Учнів ліцеїв та гімназій Кагарличчини, які прийшли на свято, розважали вихованці Кагарлицького ЦДЮТ. Вони разом зі своїми наставниками підготували для гостей чудову розважальну програму.

Зустрічав гостей святкового дійства зразковий духовий оркестр Центру творчості під керівництвом Ігоря Ільченка та Олексія Авраменка. У виконанні «духовиків» пролунав ряд запальних мелодій.

Приємно провести час дітей у глядацькій залі та їх учителів запросила ведуча заходу Анастасія Демиденко. А розпочали дійство вихованці студії «Октава» (керівник Борис Родина) піснею «Святкова».

Від них естафету підхопив театральний гурток «Шарм» (керівник Тетяна Андріївська). Юні актори презентували загалу виставу «Як маленький Гриць Україну визволяв».
Шалені оплески викликав у глядачів танок «Бродвейський джаз», який виконали вихованки хореографічної студії «Мрія» (керівник Анна Гордон).

Невдовзі до ведучої приєднався Журналіст (Сергій Марчук). Він ставив дітлахам різноманітні запитання про зиму, природу, казкових героїв, а ті спритно відповідали.

Після інтелектуальної розминки учасників заходу знову розважали таланти Кагарлицького ЦДЮТ: пісні «Любіть Україну» виконала Ведана Качур, а «За любов і волю» - Іван Загородній (студія «Октава»). А вихованки хореографічної студії «Оберіг» (керівник Ольга Кравченко) привітали всіх святковим флешмобом.

ВІТАННЯ ТА СОЛОДКІ ПОДАРУНКИ ДІТЛАХАМ

Із прийдешніми святами, адже День святого Миколая тепер святкуємо 6 грудня, діток привітала начальник відділу освіти Кагарлицької міськради Надія Омельченко. Вона ж разом із представниками служби у справах дітей та сім’ї Кагарлицької міськради вручила дітям подарункові набори, придбані коштом бюджету громади.

Половина століття, як одна мить

Скарбниця культури, центр духовного відродження, місце, де спиняється час. Всі ці та ще багато інших синонімів – це про музеї. Про заклади, де вирують епохи. Де кожен з нас може зануритися у минуле й спроєктуватися на майбутнє.

Є такий заклад і в нашій громаді. Це – Кагарлицький історико-краєзнавчий музей. І саме 5 грудня нашому музею виповнилося 50 років із дня заснування. Дата поважна і, водночас, з огляду на вік його експонатів – зовсім юна.

Привітати колектив Кагарлицького музею із ювілеєм головної берегині історії Кагарличчини цього дня прийшли керівники громади, відділу культури, працівники сільських філій музею, Центральної бібліотеки, Кагарлицького міського центру культури та дозвілля, його постійні відвідувачі та друзі.

Працівники музею - Валентина Віценко, Леся Ходос, Ірина Мироненко та Інна Онопрієнко - організували присутнім екскурсію в часи його створення, познайомили із етапами розвитку.

Зазначаючи вагому роль музейної справи, вони бажали закладу розвитку, а його працівникам натхнення, терпіння та творчих поривів.

Тож із ювілейною датою музейників вітали заступник Кагарлицького міського голови Ігор Будюк, який презентував від громади закладу плазмовий телевізор. Разом із вітальними словами вручила сертифікат на 1000 гривень керівнику музею Валентині Віценко начальник відділу культури міської ради Олена Петленко.

Цікавими спогадами поділилася колишня директорка музею Любов Ткаченко. Їй було що розповісти, адже очолювала заклад Любов Петрівна аж 38 років.

Не залишилися осторонь вітань улюбленому закладу й друзі музею – завідувачка філії №1 бібліотека для дітей Яна Сколота, історик-краєзнавець Петро Ляшенко, заслужений журналіст України Людмила Добровольська, редактор газети «Вісник Кагарличчини» та сайту КагарликCity Валентин Владіміров, керівник методоб’єднання вчителів історії громади Олена Носаченко, завідувачка Буртівського музею Наталія Побочій. Вітання із ювілеєм у запису прозвучали від Станіслава Аржавітіна, кандидата економічних наук, голови Ради Асоціації українських банків, секретаря Ради Українського козацтва, члена правління Національної спілки краєзнавців України.

Вони згадували моменти, що їх пов’язували й пов’язують із Кагарлицьким історико-краєзнавчим музеєм, його колективом, презентували різноманітні подарунки.

Півтори години, що тривав захід, організований кагарлицькими музейниками, пролетіли непомітно. І розходячись, кожен із гостей обіцяв повернутися сюди невдовзі знову.

«Містечко здоров'я» у Кагарлику

22 листопада у Кагарлицькому міському центрі культури та дозвілля було людно. Саме тут кагарличани мали змогу перевірити стан свого здоров’я та отримати відповідні рекомендації.

Що пропонували кагарличанам у «Містечку здоров’я»

- Сьогодні у Кагарлику проводиться захід «Містечко здоров’я», - розповідає директор Миронівської філії державної установи «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб» Сергій Бабій. - Він організований Київським обласним центром контролю та профілактики хвороб та проводиться за підтримки нашої філії та за участю медичних фахівців Кагарлицького центру первинної медико-санітарної допомоги і співпраці з Кагарлицькою міською радою та ICF «Contribution to Medicine Development» (Міжнародний благодійний фонд «Вклад у розвиток медицини»).
На цьому заході бажаючим перевіряли індекс маси тіла, вимірювали артеріальний тиск, рівень глюкози в крові, робили електрокардіограму, яку розшифровував лікар-спеціаліст.
Також на заході працювали вузькопрофільні спеціалісти: перевіряв зір лікар-офтальмолог та консультував лікар-терапевт. Ці лікарі з благодійної організації ICF «Contribution to Medicine Development».
А ще окремо спеціаліст Київського обласного центру для дітей провів навчання з гігієни рук.

Привернути увагу людей до свого здоров’я

Усі ці заходи започатковані у нинішньому році. Завдяки іноземним спонсорам, які надали допомогу і забезпечили транспортом, медичні спеціалісти мають можливість виїжджати у різні місця Київської області.
Кагарлик – не перше місто Київщини, де працювало «Містечко здоров’я», і не останнє. Маємо надію, що такі заходи стануть традицією і спеціалісти зможуть приїжджати до людей Кагарлицької громади у теплу пору року, охопивши оглядом та обстеженнями велику кількість людей.
Метою заходу Сергій Бабій назвав привернення уваги людей до їх власного здоров’я.
Медичні працівники проводили санітарно-просвітницьку роботу, роздавали брошури та листівки з відповідною інформацією.
«Ми прагнемо допомогти людям, щоб вони були здорові. Такі «Містечка здоров’я» ми проводимо по всій Київській області – займаємося профілактикою інфекційних, неінфекційних хвороб, вакцинацією, гігієною рук тощо», - резюмувала Таміла Пономаренко, завідувач відділу антимікробної резистентності інфекційного контролю Київського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ.

Медпрацівники надали майже 200 послуг

«Містечко здоров’я» відвідало близько 100 осіб. Усі охочі мали змогу отримати відповіді на запитання стосовно вакцинації, інфекційного контролю та рекомендації щодо психічного здоров’я, профілактики серцево-судинних захворювань та цукрового діабету (відмова від куріння, здорове харчування, фізична активність тощо).

Відвідувачі «містечка» отримали ряд медичних послуг:

• 45 осіб виміряли артеріальний тиск;
• 32 особи виміряли рівень глюкози в крові;
• 30 осіб пройшли вимірювання індексу маси тіла;
• 32 особи пройшли ЕКГ та були проконсультовані лікарем загальної практики;
• 52 особи отримали консультацію окуліста.

Школярі в інтерактивній формі вчилися правильно мити руки. А усі охочі відвідувачі «Містечка здоров’я» у Кагарлику отримали роздаткові інформаційні матеріали.

Де в Кагарлику можна підзарядити гаджети під час блекаутів?

Прийшла зима, і, як стверджують в енергокомпаніях, зберігається висока загроза періодичного знеструмлення населених пунктів в Україні.
Де в Кагарлику під час блекаутів можна зігрітися та безкоштовно зарядити гаджети, а при потребі й попрацювати в Інтернеті – читайте в цьому матеріалі.

Пункт Незламності в міському центрі культури та дозвілля

Найбільшою популярністю в Кагарлику користується Пункт Незламності, що по вулиці Незалежності, 12, а саме: у будівлі міського центру культури та дозвілля. Тут дуже людне місце (поруч міськ­рада, критий ринок, промислові і продуктові магазини). Минулої зими кагарличани і гості міста приходили сюди погрітися, зарядити телефони і вдень, і в темну пору доби.

Для відвідувачів виділено просторий хол, обладнаний 60-ма робочими місцями з розетками та інтернетом. Втім, як запевняє директор МЦКД Володимир Копильний, якщо людей буде й більше,– нікого на вулицю не виставлять, всім, хто потребує тепла та світла, завжди знайдеться місце.

Тут під час блекаутів працюють потужні генератори, які, за словами Володимира Копильного, забезпечені пальним та мастилом у достатній кількості. На випадок сильних морозів є можливість підключення газового конвектора.

А ще у цьому Пункті Незламності є навіть комплекти ковдр, пледів та подушок, гофроліжка та матраци.

У разі потреби, мами можуть усамітнитися з немовлятами в окремій кімнатці та переодягнути дитину, погодувати її. Окремо облаштовано дитячий куточок, де є книги та іграшки.

– Завдяки допомозі міської ради ми на перші дні блекаутів маємо достатню кількість харчів для відвідувачів, зокрема, чай, каву, цукор, печиво, одноразовий посуд, є в наявності й аптечки, – розповідає Володимир Копильний. – Є і запас води (близько 300 літрів).

У підтвердження цих слів Володимир відчиняє кімнату, де все і зберігається. Разом із колегами демонструє нам кілька ящиків печива, комплекти індивідуальних засобів гігієни, медичний бокс із тонометром, чай, каву, запаси води, електрочайники, туалетний папір, памперси, одноразовий посуд, обігрівачі та мікрохвильову піч.

Всі запаси продуктів та індивідуальних засобів гігієни в разі їх використання оперативно поповнюватимуться.

Окрім цього, у Пункті Незламності, що в Кагарлицькому МЦКД, підготувалися і до найнесприятливіших ситуацій: тут є навіть газова плита, а ще - окрема лінія аварійного освітлення, яка живиться не від генератора, а від акумуляторів.

У разі ж повітряної тривоги всі відвідувачі переходять у сховище, що у підвальному приміщенні Кагарлицького міського центру культури та дозвілля.

Пункт Незламності на території пожежної частини

На території 19-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Кагарлик Пункт Незламності діє з першого ж дня їх створення в Україні.

Як розповідає начальник 19- ДПРЧ м. Кагарлик Олександр Раснюк, одночасно тут можуть перебувати близько 20 осіб, втім, і для більшої кількості знайдуть місце в разі потреби.

У цьому Пункті Незламності є максимально укомплектований медичний набір, який в своїй роботі використовують навіть парамедики, є й засоби пожежогасіння, й мінімальний набір дитячого харчування, і індивідуальні гігієнічні набори. Є і запаси продуктів швидкого приготування, зокрема, фасована суха картопля, - тож у разі чого чергові допоможуть відвідувачам приготувати, окрім чаю чи кави, навіть гарячу страву.

– Наш Пункт Незламності з перших днів роботи був забезпечений усім необхідним згідно з нормами, а то й більше, завдяки тісній співпраці з міською радою, – розповідає Олександр Раснюк.

– Головне наше завдання – допомогти людям зігрітися, під’єднати гаджети до інтернету та підзарядити їх. Минулого року ажіотажу у нас, порівняно з Пунктом Незламності у МЦКД, не було. Можливо, тому, що наш пункт, по-перше, віддалений від центру, а по-друге, – режимний об’єкт, і заходили до нас дійсно лише ті люди, хто дійсно потребував нагальної допомоги, а не просто намагався провести дозвілля, скориставшись безкоштовним інтернетом.
Маємо й окрему кімнату матері та дитини.
На кожного начальника караулу, під час чергування, покладено обов’язки забезпечити вільний доступ людей до Пункту Незламності та надати їм усе необхідне.

Пункти Незламності відповідального бізнесу

Такі пункти функціонують виключно коштом бізнесу. Там, як правило, є можливість лише підзарядити гаджети та зігрітися. Втім, і інші послуги можуть надаватися – усе на розсуд власників.

Поки що, за даними офіційного сайту nezlamnist.gov.ua, у Кагарлику діє три такі пункти: у «АТБ-маркеті» та двох відділеннях «Нової пошти». З часом, можливо, їх кількість збільшиться.

Керуюча «АТБ-маркет» у Кагарлику Ольга Морякова підтвердила нам цю інформацію, зокрема, те, що магазин за відсутності світла працює на генераторах. Біля кас є електроподовжувач на шість розеток, де відвідувачі можуть будь-коли підзарядити свої гаджети.

***

Як дізнатися чи в Пункті Незламності є місця?
Навіть, якщо ви прийдете в Пункт Незламності й у ньому буде багато людей, чергові зроблять все для того, щоб вас прилаштувати.
У випадку гострої нестачі вільних місць будуть залучені фахівці, які зроблять все можливе, аби кожен громадянин був забезпечений місцем в Пунктах Незламності.

Як довго можна залишатися в Пункті Незламності?
Часових лімітів перебування у Пунктах Незламності немає. Але варто давати можливість і іншим людям потрапити й обігрітися чи підзарядити гаджети.

Що робити, якщо лунає повітряна тривога під час перебування у Пункті Незламності?
Вам обов’язково запропонують перейти в найближче укриття. Не нехтуйте безпекою та скористайтеся цією пропозицією.

Вшанували пам’ять жертв Голодомору

24 листопада у Кагарлику відбулося покладання квітів до пам’ятного Хреста жертвам Голодомору на Ольжинському кладовищі та поминальна літія за безневинно загиблими, а у закладах культури громади – заходи з нагоди Дня пам’яті жертв Голодомору.

У покладанні квітів до пам’ятного знаку жертвам Голодомору взяли участь Кагарлицький міський голова Олександр Панюта та його заступник Іван Семцов, представники поліції, інших підприємств та організацій міста.
Захід відбувся напередодні четвертої суботи листопада – дати, коли вся Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять невинних жертв Голодомору та тих захисників, які віддали своє життя, щоб не допустити подібного геноциду на нашій українській землі.
Ведуча заходу - начальник відділу культури Кагарлицької міської ради Олена Петленко – наголосила на тому, що цього року ми вдруге вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців.
Поминальну літію звершив благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ протоієрей Юрій Литвин.
Пісню «Свічка» зворушливо виконала Людмила Поліщук.

Того ж дня у малому залі Кагарлицького центру культури та дозвілля відбувся захід до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.
Валентина Віценко, директор Кагарлицького історико-краєзнавчого музею, розповіла присутнім багато моторошних фактів зі свідчень кагарличан, які пережили ті страшні часи.
Після цього у залі продемонстрували фрагменти документального фільму «33-й. Спогади очевидців», 1989 р. (режисер М.Лактіонов-Стезенко).
Літературно-музична композиція під назвою «Незабудки пам’яті» драматичного колективу Кагарлицького міського центру культури та дозвілля стала потужним завершальним закінченням зустрічі.
Юні актори Кагарлика так майстерно грали свої ролі, що байдужих у залі не було.
Глядачі втирали сльози і від фактів, які переживали українці у часи Голодомору, і від висококласної гри місцевих артистів: Анни Мартиненко, Ярослава Сінченка, Ілони Балацької, Катерини Вовк, Олександри Заїки-Пірус, Каріни Черниш, Тимофія Бакурова, Юлії Островської, а також Марії Стеценко та Юлії Мовчан під керівництвом Лейли Джабієвої.
Олена Петленко, начальник відділу культури Кагарлицької міської ради, запросила присутніх долучитися 25 листопада о 16-й годині до Загальнонаціональної хвилини мовчання, запаливши свічку пам’яті.

Пішли із життя воїни Сергій Курак та Валерій Вашека

Життя воїна Сергія Курака з Переселення обірвалося 22 листопада 2023 року. Причиною смерті стали хвороби. Йому було 59 років.

Сергія мобілізували до лав ЗСУ відразу після повномасштабного вторгнення росії в Україну - 24 лютого 2022 року. Спочатку служив у роті охорони Другого відділу Обухівського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки. Згодом– у військових частинах А0536 та А0209. Сергій Курак бив ворога на посаді стрільця у Донецькій та Луганській областях.

Поховали Сергія Курака 24 листопада в селі Переселення.

Пішов засвіти Валерій Вашека 26 листопада 2023 року. Причиною смерті воїна стала важка хвороба. 22 листопада 2023 року Герою виповнилося 56 років.

Валерій Вашека був мобілізований Другим відділом Обухівського РТЦК та СП 13 березня 2022 року. Захищав Батьківщину у званні старшого сержанта у складі військової частини А4046.
У Валерія залишилися дружина та дочка.

Поховали Валерія Вашеку 28 листопада на Новому кладовищі у Кагарлику.

Відкрито Алею Слави Героїв

21 листопада, у День Гідності та Свободи, поблизу пам’ятника Героям Небесної Сотні у Кагарлику відбулося урочисте відкриття Алеї Слави Героїв. Так у громаді вшанували подвиг воїнів-земляків, які віддали життя за Батьківщину в російсько-українській війні.

З обох сторін Алеї Слави Героїв розміщені фото захисників із Кагарлицької громади. 38 Героїв вже ніколи не повернуться додому...

На відкриття Алеї з усіх околиць громади приїхали рідні загиблих Героїв, військовослужбовці, які наразі перебувають у відпустках чи реабілітації, а також ті, хто мав можливість долучитися до вшанування пам’яті захисників.

Після покладання квітів до пам’ятника Героїв Небесної Сотні до жителів громади звернувся міський голова Олександр Па­нюта. Він зазначив, що подвиг Героїв Небесної Сотні, їх протест проти несправедливості та боротьбу за святі для українців цінності – свободу, гідність та незалежність – пам’ятатимуть завжди і передаватимуть наступним поколінням.

- У листопаді 2013 року тисячі людей об’єдналися та вийшли на Майдан, аби захистити демократичні цінності. Революція Гідності назавжди змінила українців та наше мислення. Показала, що кожен може творити майбутнє. Сьогодні українці вже зі зброєю на фронті та з величезною силою духу й вірою в перемогу продовжують цей шлях боротьби. Дякуємо кожному нашому військовослужбовцю, який відстоює українську незалежність. Світла пам’ять тим, хто віддав життя за можливість вільно обирати своє майбутнє демократичним шляхом, - наголосив очільник громади.

Також Олександр Панюта висловив співчуття родичам загиблих воїнів та повідомив, що депутати Кагарлицької міської ради ухвалили рішення, згідно з яким у Кагарлику, окрім Алеї Слави Героїв, буде споруджено також Меморіал Слави Героїв поблизу адмінбудівлі міської ради. Відповідний проєкт вже розробляється.

Зі словами скорботи та подяки до родин загиблих військовослужбовців звернувся начальник Другого відділу Обухівського РТЦК і СП підполковник Володимир Бойко.

- Ми схиляємо голови перед родинами загиблих. Дякуємо вам за виховання справжніх патріотів. Ми ніколи їх не забудемо. І молимося, аби на цій Алеї не збільшувалася кількість меморіальних стел, – наголосив Володимир Бойко. - Нехай наші хлопці, які стали воїнами Небесного війська, спочинуть у Царстві Небесному. Пам’ятна Алея має щодня всім нам нагадувати, якою страшною та жорстокою є ціна нашої незалежності та майбутньої Перемоги.

Священники ПЦУ здійснили чин освячення Алеї Слави Героїв та побажали жителям громади бути об’єднаними і дружними, завжди пам’ятати завдяки кому живемо на рідній землі.

Працівники закладів культури Кагарличчини підготували літературну композицію на честь світлої пам’яті полеглих воїнів.

Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять усіх, хто віддав своє життя заради України.

Віднині кожен житель та гість Кагарлика зможе будь-якої миті підійти до Алеї Слави, зупинити погляд на світлинах Героїв, вшанувати їхню пам’ять, подякувати за подвиг, а можливо, й переосмислити життєві цінності.

Новий автомобіль для невідкладних викликів

Відтепер сімейні лікарі Кагарлицького ЦПМСД виїжджатимуть на виклики невідкладної допомоги на новому автомобілі.

20 листопада президент ФК «Колос» (с.Ковалівка) Андрій Засуха передав ключі від нового автомобіля Сhery Тiggo 2 директору Кагарлицького Центру первинної медико-санітарної допомоги Інні Карапірі.

Як зазначив Андрій Засуха, це – спільний подарунок від ФК «Колос» та агрофірми «Світанок», що орендує землі на території Кагарлицької громади.

Міський голова Олександр Панюта подякував Андрію Засусі за автомобіль, зазначивши, що відтепер виїзди сімейних лікарів на виклики невідкладної допомоги в населені пункти громади мають стати ще оперативнішими, адже більша половина пацієнтів «первинки» - це жителі сіл.

Також очільник громади вручив меценату Подяку за плідну співпрацю і надану гуманітарну допомогу соціальній сфері громади.

Андрій Засуха, в свою чергу, побажав кагарлицьким медпрацівникам, щоб умови їх праці постійно покращувалися і висловив сподівання, що новий автомобіль наблизить сімейних лікарів до пацієнтів, оскільки ті матимуть можливість більш швидкісного доїзду до місця виклику в різні куточки Кагарлицької громади.