Пошук

Обговорено проблеми сіл, а з орендарями — окрема розмова

Цього року відкрита зустріч керівництва району та сільради з жителями Кузьминець і Панікарчі відбулася в сільському клубі 30 березня. Як і сподівалися організатори заходу, інтерес до зустрічі проявило немало людей — вільних місць в залі практично не було.

Першим питанням порядку денного, традиційно для подібних заходів, стала доповідь голови села. Втім, перед тим, як прозвітуватися перед громадою, Антоніна Рогозовець представила гостей: в.о. голови Кагарлицької райдержадміністрації Романа Коваленка, начальника управління соціального захисту населення РДА Оксану Дячок, головного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги району Інну Карапіру, начальника відділу обслуговування громадян Кагарлицького об’єднаного управління ПФУ Віту Заїку, представників РЕМу, закладів освіти, сільгосппідприємств, які обробляють орендовані землі у членів громади.

Відразу ж було вирішено, що, оскільки не всі орендарі прийшли на відкриту зустріч, то є доцільним провести у червні окремі збори за участю жителів сіл та всіма без винятку керівниками сільгосппідприємств, які господарюють на території сільради. Адже в громади накопичилося багато конкретних питань, які потрібно вирішувати колегіально, заслуховуючи при цьому позиції й аргументи як орендодавців, так і орендарів.

По цьому Антоніна Рогозовець прозвітувала за роботу на посаді сільського голови за минулий рік. Вона зазначила, що на даний час в двох селах проживає 583 людини, в т.ч. працездатного населення - 332 особи, пенсійного віку - 158.

За звітний період бюджет сільської ради було виконано на 158 відсотків. В селах працюють дитсадок, школа, сільська бібліотека та поштове відділення. ФАП і сільський клуб не забезпечені спеціалістами.

- 15 дітей віком до 6-ти років відвідують дошкільний навчальний заклад «Панікарчанський віночок», 59 - навчається у Кузьминецькій ЗОШ. Саме завдяки допомозі, наданій сільгосппідприємцями, зменшується як батьківська плата за харчування дітей, так і загальна вартість їх утримання у закладах, - наголосила голова села. - Поряд з цим існує і ряд проблем. Приміщення дитсадка потребує ремонту, зокрема, підлоги. За кошти місцевого бюджету було проведено енергоаудит приміщення. В перспективі, за наявності коштів, планується розробити проект ремонту ДНЗ (заміна підлоги, реконструкція входу, утеплення, вентиляція). В цьому ми розраховуємо на допомогу області.

За минулий рік на потреби школи надійшло 43,5 тис. грн спонсорської допомоги, за рахунок якої було поліпшено матеріальну базу закладу та проведено поточний ремонт. Серед питань, які слід вирішити, - переобладнання одного класу за новим освітнім стандартом, встановлення огорожі та заміна асфальтового покриття шкільного подвір’я.

Антоніна Рогозовець подякувала всім односельцям, які беруть участь у заходах з благоустрою сільської території, в тому числі і ліквідації стихійних сміттєзвалищ. Вона висловила сподівання, що надалі не лише працівники школи, дитячого садка, сільської ради та закладів культури будуть брати активну участь в проведенні суботників, а й інші члени громади.

- У нас немає комунальної служби. У кожного хтось із родичів похований на кладовищі, за кожного з нас однаково гинули у роки війни ті, хто похований у братських могилах. Тому запрошую всіх односельчан брати більш активну участь у двомісячнику благоустрою, який вже розпочався.

Голова села також подякувала сільгоспвиробникам за допомогу.

- У сільської ради, - продовжила Антоніна Рогозовець, - техніки немає, тож вся наша надія - на спонсорів. Працює лише дві одиниці техніки. Трактор не може бути скрізь одночасно. Тому будьмо терплячішими. А якщо у когось є конкретні пропозиції, ми готові до них прислухатися.

За словами голови села, є ще багато невирішених проблем, зокрема, медичне обслуговування жителів громади, ремонт сільських доріг, даху приміщення сільради й клубу, внутрішній ремонт приміщення сільради, вуличне освітлення.

Під час обговорення доповіді Антоніни Рогозовець, людей, перш за все, цікавили питання, пов’язані з сільськими дорогами, вірніше бездоріжжям на деяких вулицях, а також розчисткою взимку доріг від снігу. Було вирішено, що про “розбиті” дороги, в т.ч. по вулиці Гладченка, буде змістовна розмова з орендарями у червні. Адже цілком справедливими є вимоги громади до сільгосппідприємств, чиї вантажівки постійно курсують вулицями села, щоб ті взяли активну участь у відновленні зруйнованих доріг. Аналогічно слід вирішувати й питання розчистки вулиць від снігу, впевнена громада. Чому одні орендарі йдуть назустріч людям і надають відповідну техніку й пальне для розчистки доріг, а інші не поспішають цього робити?

- Чи не планується в перспективі закривати сільську школу? Як все ж таки бути з тим, аби взимку не було проблем з розчисткою доріг? - цікавилися люди у виконуючого обов’язки голови РДА Романа Коваленка.

Очільник району запевнив присутніх в залі, що, зважаючи на кількість учнів у школі та географічне розміщення населеного пункту, загрози закриттю навчального закладу в процесі оптимізації закладів освіти, на даний час немає. Школа має належну матеріальну базу, тож, якщо з часом питання оптимізації і розглядатиметься, то тільки в напрямі підвезення до Кузьминецької ЗОШ на навчання дітей з інших населених пунктів.

Що ж до проблеми, пов’язаної з розчисткою доріг від снігу, то Роман Коваленко навів приклади інших населених пунктів району, де це питання успішно вирішується завдяки співпраці громад з орендарями земельних паїв на взаємоприйнятних умовах. “Якщо між орендодавцями та орендарями буде взаєморозуміння й взаємоповага, - подібних питань не виникатиме”, - наголосив він.

Жителів сіл цікавило, яке майбутнє цегельного заводу та коли можна очікувати стабільної роботи проводового радіомовлення.

- Кузьминецький цегельний завод, - відповів Роман Коваленко, - наш спільний біль. Втім, є обнадійливі новини щодо його майбутнього, але поки що про це офіційно говорити все ж зарано. А от ситуація, що склалася навколо проводового радіомовлення, невтішна. Свого часу “Укртелеком” був проданий у приватні руки. Відповідно, персонал скорочено втричі. Новий власник практично припинив займатися проблемами проводового радіомовлення. По всій державі, в тому числі і в нашому районі, це питання актуальне, адже не виділяються кошти не лише на закупівлю нових трансформаторів, які підсилюють сигнал в населених пунктах, а й на ремонт старих. У цьому році, як і впродовж 2017-го, районне відділення “Укртелекому” не отримало жодних запчастин на ремонт трансформаторів. Відповідно й говорити про стабільну роботу проводового радіомовлення не доводиться.

Пропозиції, які пролунали з залу, щоб за рахунок села закупити необхідне обладнання, прокоментувала Антоніна Рогозовець.

- Проблема не тільки в підсилювачах, а й в пошкоджених лініях. Ми не проти того, аби відновити в наших селах проводове радіомовлення за власний кошт. Але говорити конкретно можна буде лише після того, як підрахуємо, скільки потрібно проводу, яке саме спецобладнання слід придбати. Знатимемо конкретні суми — будемо відповідно й обговорювати це питання більш предметно, а в разі потреби - й шукати шляхи фінансування.

По цьому Оксана Дячок поінформувала учасників відкритої зустрічі про особливості нарахування субсидій на тверде паливо, Віта Заїка — про виплату пенсій, а Інна Карапіра — про запровадження медичної реформи. Головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Кагарлицького району передала Антоніні Рогозовець бланки декларацій на медичне обслуговування, які жителі сіл повинні будуть заповнити після того, як визначаться з кандидатурою сімейного лікаря.

“Кристал” став першим

Тридцять першого березня в фізкультурно-оздоровчому центрі КЗ КРР «ФОК Кагарличчини» відбувся чемпіонат Кагарлицького району з волейболу, в якому взяли участь три команди з міста Кагарлик: «Кристал», «Фаворит», «Екстрім», а також команди із Халчі та Стайок. Команди грали по колу, кожна з кожною, переможець визначався за більшою кількістю перемог. Турнір видався цікавим та видовищним. Особливо привернула увагу напружена, захоплива боротьба двох лідерів та непримиренних суперників на волейбольному майданчику команд «Кристал» (м. Кагарлик») та Халчі. Кагарличани впевнено провели матч та святкували перемогу з рахунком 2:1. У підсумку всього чемпіонату вони посіли перше місце. Другими призерами змагань стали халчанці, а третє місце виборола команда «Екстрім» (м. Кагарлик).

Переможці та призери змагань були нагороджені кубками, дипломами та пам’ятними медалями.

У дружньому колі «Ромашка» зустріла весну

Настання весни маленькі вихованці Кагарлицького дитсадка «Ромашка» зустріли яскравим святом, насиченим танцями ложкарів, танцем із квітами, стрічками, хороводом, виступами маленьких співачок із своїми партнерами-гітаристами, сольними номерами дівчаток. А які ж гарні наряди в юних артистів, які сорочки-вишиванки!..

Почесними гостями на заході стали запрошені на свято весни батьки маленьких «ромашок» та депутат Київської обласної ради Вікторія Киреєва. Вони щосили аплодували маленьким талантам та заохочували їх схвальними вигуками.

Вікторія Киреєва щиро подякувала вихованцям та колективу «Ромашки» за вир емоцій, подарувавши дітлахам солодощі, а закладу 30 комплектів постільної білизни.

По закінченні свята у дружній та невимушеній атмосфері Вікторія Станіславівна поспілкувалась з батьками малечі та працівниками садочка на різноманітні теми, які у процесі відкритого діалогу здебільшого охопили актуальні питання життєдіяльності мешканців міста.

Кидай сани – бери віз

Хоч нинішній початок весни і не надто щедрий на тепло, та все ж вівсянка виспівує весело свою весняну пісеньку: «Кидай сани – бери віз, викинь шубу – з печі злізь!» І всі люди радо вітають птахів, що повертають у рідні краї після холодної зими.

Зустріли радісно своїх пернатих друзів і учні молодших класів Великопріцьківської ЗОШ, які завітали в день свята «Сорок святих» разом з класоводом Любов’ю Стешенко до сільського музею. За народним звичаєм, саме в цю пору починається хліборобський рік, а перелітні птахи, добрі помічники землероба, повертаються до рідних гнізд.

Веселими віршами і піснями вітали їх діти у затишній світлиці музею. Тут вони з великим захопленням переглянули виставку «Птахи України», з якою їх ознайомила молодший науковий співробітник музею Надія Предченко. Також учні взяли участь у цікавій бесіді про народні звичаї весняного циклу, яку провела бібліотекар Валентина Ільченко, та виготовили власноруч жайворонків, традиційну іграшку, яку за народним звичаєм українці дарують один одному на добро від свята «Сорок святих» аж до Великодня.

Завершився захід дружнім чаюванням із солодощами та здобною випічкою «жайворонки», про яку подбали організатори заходу, працівники сільського музею та бібліотеки.

Розпочався нерест!

Риболовля - улюблений відпочинок багатьох людей. Проте весною в житті більшості риб настає особливий та надзвичайно важливий період – нерест. Від того, як успішно пройде нерестовий період, залежить популяція риб у наших водоймах.

З метою охорони та природного відтворення водних біоресурсів під час нересту у водних об’єктах запроваджується заборона (згідно з наказом Київського рибоохоронного патруля від 15.03.2018 № 22/6) на вилов риби у такі терміни: у всіх водосховищах і озерах з затоками – з 1 квітня по 9 червня (включно); у всіх річках та їх кореневих водах – з 1 квітня по 20 травня (включно).

У термін заборони на водоймах забороняється використання плавзасобів, проведення днопоглиблювальних та інших робіт, здійснення підводного полювання.

На період заборони дозволити любительський вилов до 3 кг риби за світловий день (за годину до сходу та за годину до заходу сонця) однією поплавковою або донною вудкою з одним гачком і спінінгом з берегової смуги на території Кагарлицького району в адміністративних межах населених пунктів м. Ржищів, с. Стайки, с. Балико-Щучинка.

На водоймах спеціальних товарних рибних господарств любительське рибальство здійснюється згідно з режимом рибогосподарської експлуатації даної водойми.

Гаряча пора лісівників

Розстанув сніг, на пригрітій сонцем землі з’являються перші квіти, розкриваючи блакитно-білі пелюстки назустріч сонцю. Усе на землі має свій початок. Прокидається природа...

Для лісівників настала гаряча пора. Адже протягом 15-20 днів необхідно встигнути дуже багато: посадити нові ліси, висіяти в грунт лісове насіння, заживцювати декоративні рослини для озеленення, підготовити грунт під наступну посадку лісових культур. Сьогодні, як ніколи, земля потребує оновлення.

В цьому році лісівниками планується створити 26 га лісових культур, висіяти в розсадник 8 лісових порід на площі 1 га.

Працівники лісництв самовіддано працюють для примноження лісових багатств країни попри кризову ситуацію, що склалася в галузі. Вирощуючи ліси, лісівники бажають отримати від них якнайбільше користі, в тому числі і якісну деревину. Потрібно визнати той факт, що без проведення рубок догляду - ліс виростити неможливо. Якщо лісівники не проводитимуть лісогосподарські заходи, то він перетвориться в «дикий ліс», або буде знищений хворобами і шкідниками і результату якісної деревини у стиглому віці годі й чекати. Тому для забезпечення сприятливих умов для насаджень головних порід насамперед проводяться планові рубки. Якщо ліс пошкоджується хворобами, шкідниками та іншими негативними природними факторами, то згідно з новою редакцією «Санітарних правил в лісах України» спеціальною комісією у складі представників лісопатологічної служби Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Київлісозахист», спеціалістів Лісгоспу та участі голів сільських або селищних рад, проводяться рекогносцирувальні обстеження таких насаджень і відповідно до їх висновків призначаються заходи з поліпшення санітарного стану лісів, тобто санітарні рубки. В разі пошкоджень окремих дерев або групи дерев, проводяться вибіркові санітарні рубки, які запобігають поширенню осередків шкідників і хвороб лісу.

В тих випадках, коли цілі ділянки лісу піддаються впливу вищезгаданих чинників, а патологічні процеси набувають характеру незворотних змін, тоді до складу вищезгаданої комісії долучаються представники Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства і, відповідно до висновків комісії, призначається суцільна санітарна рубка. Зважаючи на вищевикладену інформацію, хочу запевнити населення, що всі рубки в державному лісовому господарстві проводяться у правовому полі, згідно з чинним законодавством і відповідно до матеріалів лісовпорядкування, а не тому, що так хочеться лісівникам.

Ще одними із найболючіших питань, що стоять перед лісоводами підприємства у весняно-літній період, є недопущення лісових пожеж на території державного лісового фонду, а у випадку їх виникнення - забезпечення швидкої їх локалізації та ліквідації. Для цього щорічно лісова охорона здійснює постійне патрулювання у майстерських дільницях, проводить роз’яснювальну роботу з населенням щодо недопущення виникнення лісових пожеж. Паралельно із цим проводиться агітаційна робота щодо незаконності вчинення населенням незаконних рубок, викиду сміття, інших лісопорушень, а також доводяться види відповідальності за ці вчинки.

Шановні жителі району! Вкотре звертаємося до вас з проханням про співпрацю щодо недопущення виникнення лісових пожеж на території району. Якщо ж все-таки це сталося і ви стали свідком такої ситуації, повідомте працівників лісової охорони телефонами:

ДП «Ржищівський лісгосп» - (04573) 2-14-70, Ржищівське лісництво - (04573) 2-10-73, Кагарлицьке лісництво - (04573) 5-19-00, Стайківське лісництво - (04573) 3-03-33, Маслівське лісництво - (04574) 3-33-03, Ходорівське лісництво - (04574) 3-65-93. А самі дійте так, як вам підказує совість...

Україна-Литва. Обмін молоддю

Міністерство молоді та спорту оголошує прийом заявок на участь у конкурсі на реалізацію проектів у рамках здійснення обмінів молоддю України та Литви.

Хто може подавати заявку на участь у конкурсі?

Неприбуткові організації, які працюють з молоддю, зокрема:

- інститути громадянського суспільства;

- установи, які працюють з молоддю.

Подача документів на участь у конкурсі:

Пакет документів на участь у конкурсі повинен бути поданий до Мінмолодьспорту на офіційному бланку організації до 16:00 (за Київським часом) 20 квітня 2018 року.

Пріоритети конкурсу 2018 року:

- поширення європейських цінностей серед молоді, обмін досвідом європейської та євроатлантичної інтеграції, зміцнення співробітництва між Україною та Литовською Республікою в рамках Європейського Союзу, Ради Європи, ОБСЄ та НАТО;

- діяльність щодо визнання, підтримки та просування спільної історичної та культурної спадщини серед молоді, розповсюдження цінностей та програм ЮНЕСКО та інших інституцій Організації Об'єднаних Націй, відзначення 70-річчя Загальної декларації прав людини;

- набуття компетенцій, необхідних для активної участі у суспільному (громадському) і професійному житті;

- підтримка громадянської активності серед молоді, у тому числі підприємництва та волонтерства;

- просування та розповсюдження інформації щодо сторіччя Литовської державності;

- поширення інформації про події української революції 1917-1921 рр.

Проекти можуть реалізовуватися на територіях України та Литовської Республіки незалежно від місця подання заявки та залежно від обраного виду проекту:

- семінар, тренінг;

- зустріч, дискусія;

- конференція;

- табір;

- форум;

- інший захід для молоді.

Детальні умови участі у конкурсі та перелік документів можна знайти посиланням: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36439

Інформаційна довідка щодо здійснення обмінів молоддю України та Литви

Oбміни молоддю України та Литви здійснюються відповідно до:

• угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про Раду обмінів молоддю України та Литви, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1016;

• порядку здійснення обмінів молоддю України та Литви та проведення заходів відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про Раду обмінів молоддю України та Литви, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 16 листопада 2016 року № 4297, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 18 листопада 2016 року за № 1498/29628 (далі –Порядок).

Мета обмінів молоддю: підтримка співробітництва української та литовської молоді, та розбудови дружніх взаємин між народами цих країн.

Пріоритети здійснення обмінів молоддю України та Литви на 2018 рік:

• розповсюдження європейських цінностей серед молоді обмін досвідом європейської та євроатлантичної інтеграції, зміцнення співробітництва між Україною та Литовською Республікою в рамках Європейського Союзу, Ради Європи, ОБСЄ та НАТО;

• діяльність щодо визнання, підтримки та просування історичної та культурної спадщини серед молоді, розповсюдження цінностей та програм ЮНЕСКО та інших інституцій Організацій Об’єднаних націй, відзначення 70-річчя Загальної декларації прав людини;

• набуття компетенцій, необхідних для активної участі у суспільному (громадському) і професійному житті.

• підтримка громадянської активності серед молоді, у тому числі підприємництва та володтерства.

• просування та розповсюдження інформації щодо сторіччя Литовської державності.

• поширення інформації про події української революції 1917-1921 рр. за незалежність України.

Обміни молоддю здійснюються шляхом участі молоді у проектах, які реалізуються:

• інститутами громадянського суспільства;

• установами, які працюють з молоддю.

та визначаються відповідно до результатів конкурсу, який проводиться Комітетом Ради обмінів молоддю України та Литви через національну керуючу установу – Міністерство молоді та спорту.

У 2018 році на реалізацію Українсько-Литовських обмінів молоддю із Державного бюджету України передбачено – 1 млн грн.

Для участі в молодіжних обмінах організації повинні:

• мати статус "неприбуткова";

• працювати з молоддю (визначається установчими документами);

• обов’язково мати партнера з литовської сторони.

Комітет Ради обмінів молоддю України та Литви щороку приймають рішення щодо:

• пріоритетних завдань;

• строків подання заявок та реалізації проектів;

• оголошення конкурсу;

• визначення переможців конкурсу і розподілу коштів відповідно до встановлених пріоритетних завдань, умов конкурсу та рекомендацій Мінмолодьспорту.

Умови організації та проведення конкурсів:

• інститути громадянського суспільства;

• установи, які працюють з молоддю

подають Мінмолодьспорту до 20 квітня 2018 року в електронній та паперовій формі:

• заявку (оригінал і копію) (додаток 1 до Порядку);

• детальний розрахунок витрат (додаток 3 Порядку);

• копії установчих документів;

• заяву організації-партнера (розділ III додатку 1 Порядку);

• проект договору про реалізацію проекту.

Проекти та заходи у рамках здійснення обмінів молоддю можуть реалізовуватися за такими видами:

- семінар, тренінг;

- зустріч, дискусія;

- конференція;

- табір;

- форум;

- інший захід для молоді.

Умови реалізації проектів:

У проекті беруть участь мінімум дві організації - по одній з України та Литовської Республіки.

Проекти, які подаються на конкурс, повинні бути реалізовані до 31 жовтня 2018 року.

Інститути громадянського суспільства, установи можуть подавати на конкурс кілька заявок. Заявки, подані на конкурс, не повертаються.

Один проект може тривати не менше 5 та не більше 10 днів, не враховуючи дні приїзду і від'їзду учасників підготовчого етапу та підготовчого візиту реалізації проекту.

Участь у проектах можуть брати особи віком від 14 до 35 років та особи, що працюють із молоддю.

Кількість учасників проекту повинна становити 10 – 40 осіб, у тому числі супроводжуючі чи керівники групи.

Підготовчий візит може тривати 2-4 робочих дні, участь у якому беруть не більше 6 учасників.

Розрахунки витрат, пов’язаних із реалізацією проектів, здійснюються з огляду на таке:

1) валютою для розрахунку витрат, який додається до заявки на реалізацію проекту в рамках здійснення обмінів молоддю України та Литви, визначається євро;

2) етапи реалізації проектів - групування витрат:

основний етап:

витрати на проїзд учасників відшкодовуються у розмірі 100 % вартості;

витрати, пов’язані з проживанням та харчуванням, здійснюються з розрахунку:

12 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Україні;

25 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Литовській Республіці;

інші витрати, пов’язані з реалізацією проектів (у тому числі на транспортні послуги у країні, в якій реалізується проект), здійснюються з розрахунку:

15 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Україні;

20 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Литовській Республіці;

підготовчий етап:

витрати, пов’язані з підготовкою проекту, становлять 10 % від суми коштів, передбачених на проживання, харчування та інші витрати, пов’язані з реалізацією проектів (по 5 % для кожної країни);

додатковий етап:

витрати, пов’язані з підготовчими візитами для організації проекту (не є обов'язковими із відповідним обґрунтуванням в заявці), становлять:

на проїзд організаторів - 100 %;

на проживання та харчування:

12 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Україні;

25 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Литовській Республіці;

підсумковий етап реалізації проекту:

витрати, пов’язані з розповсюдженням інформації про досягнуті результати, становлять 15 % від суми коштів, які передбачено на підготовку, харчування, проживання, інші витрати, пов’язані з реалізацією проектів, та витрати, пов’язані з підготовкою проекту;

3) спеціалізовані витрати (пов’язані з участю у проекті осіб з обмеженими фізичними можливостями, оформленням візових документів) становлять не більше 100 євро на людину;

4) додатково до заявки також подається детальний розрахунок витрат у національній валюті за статтями витрат, пов'язаних із підготовкою проекту, розповсюдженням інформації про досягнуті результати, інших витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, який складається у довільній формі, із зазначенням кількості товарів або послуг та їх вартості згідно з додатком 3 до Порядку.

Мінмолодьспорт протягом кінця квітня - початку травня 2018 року здійснює розгляд заявок та готує рекомендації Комітету Ради обміну молоддю України та Литви.

Склад Української частини Комітету Ради обмінів молоддю України та Литви затверджено розпорядженням КМУ від 14.03.2018 № 162.

Комітет Ради обмінів молоддю України та Литви до 15 червня 2018 року приймає рішення та оголошує переможців.

Організації-переможці реалізують проекти до 31 жовтня 2018 року.

Умови фінансування проектів:

Фінансування проектів, які стали переможцями конкурсу, здійснюється Мінмолодьспортом у національній валюті у повному обсязі на весь проект.

Обсяг фінансування визначається з урахуванням загального обсягу проекту, затвердженого Комітетом Ради, в євро за курсом, встановленим Національним банком України на день прийняття рішення про переможців конкурсу.

Незалежно від місця реалізації проекту та партнерів проекту кошти отримують інститут громадянського суспільства, установа, які подавали заявку на проект.

Мінмолодьспорт протягом кінця квітня - травня 2018 року здійснює розгляд заявок та готує рекомендації Комітету Ради обміну молоддю України та Литви.

Склад Української частини Комітету Ради обмінів молоддю України та Литви затверджено розпорядженням КМУ від 14.03.2018 № 162.

Комітет Ради обмінів молоддю України та Литви до 15 червня 2018 року приймає рішення та оголошує переможців.

Віталій Скоцик: «Українській політиці потрібні нові обличчя»

Сьогодні понад 80% громадян не довіряють українській владі. Чи є прямим доказом того, що державна система потребує перезавантаження? Чи прийшов час нових облич і партій нового формату? Про це говоримо з головою Аграрної партії України Віталієм Скоциком.

• Пане Віталію, чи правда, що 2018 рік стане роком справжнього випробовування для України та її громадян?

• Без сумніву. Країна, на жаль, вже живе підготовкою до виборів. Усі парламентські політичні сили більше думають про те, за рахунок чого утриматися при владі, ніж про стратегічні питання розвитку країни, передусім у економічній та соціальній сфері. Тому говорити про ефективність роботи всіх гілок влади у 2018 році не варто.

• Чим це загрожує?

• Однозначно існує значна небезпека соціального вибуху. Адже 92% українців оцінюють політичну ситуацію в країні як критичну чи напружену, а більше половини українців впевнені, що країні потрібні радикальні зміни. Вся соціологія показує, що ця влада не користується підтримкою громадян України.

Ви ж самі бачите, як олігархічна система, паралізувавши розвиток України в економічній, політичній та інформаційні площині, знову зміцнюється. Корупційні схеми попередньої влади успадковані і «вдосконалені» нинішньою. Стратегічний план розвитку країни у керівництва держави відсутній. Рішення приймаються, виходячи з принципів ситуативності, політичної доцільності та захисту власних, а не національних, інтересів.

Водночас погляньте, як Україну затягують у боргову яму. Так, у минулому році тільки зовнішній борг нашої країни зріс на 3,6 млрд доларів, а загальний борг – на 7 млрд доларів. Перед тим позичали у росіян, перед тим – у китайців, позичали у всіх, хто давав позику. Що ж це за Верховна Рада і парламентарі, які давали згоду, щоб позичати ці гроші? Вічно чуємо, що це хтось інший винен, що це чийсь зовнішній чи внутрішній вплив. І це яскравий приклад «якості» української політики і тих людей, які знаходяться при владі.

• Але ж влада так активно проводить реформи…

• Ситуація з важливими реформами – катастрофічна. Їх здійснюють виключно під зовнішнім тиском. Насправді вони або призупинені, або відбувається їх відверта імітація в інтересах олігархічних груп.

• Наприклад?

• Скажімо, виконання однієї з найважливіших реформ – реформи децентралізації – суттєво відстає від запланованих графіків. Так, на сьогодні децентралізацією охоплено лише третину від загальної площі країни. При цьому центральна влада не зацікавлена у повноцінній децентралізації: як і раніше, 80% всіх грошей «осідають» у центрі, а процеси формування ОТГ блокуються суто адміністративними методами на рівні районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій. Крім того, об’єднані територіальні громади як базова ланка нової трирівневої адміністративної системи країни все ще лишаються, фактично, поза законом.

Абсолютно провальними є результати антикорупційної реформи. Створення чисельних антикорупційних органів та запуск системи електронних декларацій суттєво не змінили ситуацію на краще, оскільки нові антикорупційні установи не можуть ефективно працювати за відсутності незалежної судової системи. Створення однієї з її найважливіших ланок – Антикорупційногосуду – перетворилося на фарс, і це попри численні рекомендації Венеціанської комісії.

До того ж влада продовжує допомагати олігархам наживатися на українцях через драконівські тарифи на комуналку і корупційні схеми. Замість впровадження програм енергозбереження з держбюджету виділяють десятки мільярдів гривень на субсидії, які в кінцевому підсумку осідають у кишенях монополістів.

• За 8 років комунальні тарифи в Україні зросли у 5 разів…

• Так, і найбільше – протягом останніх 4-х років. Зростання тарифів не просто перевищує інфляцію, а й розкручує її. Ситуація вже загрожує соціальним вибухом. Влада списує необхідність підвищення тарифів на вимоги кредиторів, тоді як насправді на цьому наживаються олігархічні групи. Кожен українець нині фактично сплачує «данину» олігархам через використання ними різних схем. Згадайте хоча б скандальну формулу «Роттердам+», коли ніби з благородною метою ̶ аби не купувати вугілля у сепаратистів ̶ у тарифи українцям заклали ще й оплату його доставки з Роттердама. Вугілля насправді лишилося тим самим. Тепер хочуть впровадити RAB-тарифи, за допомогою яких олігархічні групи, що сидять на вимикачах обленерго, зможуть вписувати нові суми в квитанції українців – замість підвищення енергоефективності держава витрачає десятки мільярдів гривень на субсидії, які перекочовують у кишені олігархів. Від 16-ти до 18-ти мільйонів українців через збільшення тарифів уже отримують субсидії, тому що самотужки таку комуналку багато хто оплатити не може. Цього року на субсидії з держбюджету мають виділити близько 70-ти мільярдів гривень. А ось на так звані «теплі кредити» держава готова витратити лише кілька мільярдів, та й те отримати їх вкрай складно. Владі просто вигідніше давати олігархам заробляти на простих українцях, ніж впроваджувати проекти з енергозбереження.

Тому я переконаний, сьогодні необхідно змінити керівництво Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і Антимонопольного комітету. Однозначно – потрібно ліквідувати всі корупційні схеми, що сприяють суттєвому підвищенню тарифів, а по факту збагачують лише олігархів. Влада має зосередитись на різноманітних програмах енергозбереження та енергоефективності. Слід активніше залучати міжнародну донорську допомогу, зокрема і на місцевому рівні.

• А який наразі стан справ щодо земельної реформи?

• У питанні наведення земельної реформи парламентарі так нічого і не зробили. Навіть не змогли вирішити на законодавчому рівні питання передачі земель за межами населених пунктів від Держгеокадастру у відання місцевих громад. Провалені були всі законопроекти. Спробу врегулювати питання із прийняттям розпорядження Уряду №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» від 31.01.2018 р. – аж ніяк не можна вважати якісною та системною. Не вирішеним на законодавчому рівні все ще лишається і питання розпаювання земель державних та комунальних сільгосппідприємств.

МВФ, хоч і продовжує чекати, активно демонструє своє незадоволення затягуванням процесу з боку України. Світовий банк – теж. Нещодавно глава представництва Світового банку в Білорусі, Молдові та Україні Сату Кахонен сказала, що Світовий банк схвалить будь-який сценарій запуску ринку землі в Україні. Навіть той, при якому продаж землі буде обмежена об'ємом до 300 га в одні руки, і землю зможуть купити тільки фізичні особи - громадяни України (як це пропонує Мінагрополітики).

Аграрна партія розробила комплексну програму завершення земельної реформи і передала її до Верховної Ради, її треба просто взяти і реалізувати.

• Віталію Євстафійовичу, вважаєте, країна потребує перезавантаження влади?

• Соціологи кажуть, дві третини громадян переконані, що Україна потребує нових політичних лідерів та сил, перш за все – на рівні Верховної Ради. Суспільна зневіра, зубожіння та зовнішня агресія поки що стримують людей від масових протестів. Однак, якщо нинішня влада і надалі продовжуватиме спроби законсервувати олігархічну монополію в політиці, вона неминуче спровокує нові вуличні протистояння, що поховають надію на стабільний розвиток України. При цьому змінювати країну слід через легітимний механізм демократичних виборів. До влади в Україні мають прийти нові політики, готові брати на себе відповідальність за прийняті рішення та захищати інтереси громадян і держави, а не олігархічних кланів.

• Які кроки для цього треба зробити?

• Необхідно активізувати роботу над зміною виборчого законодавства, забезпечити перехід до пропорційної виборчої системи з відкритими списками, що унеможливить купівлю голосів у мажоритарних округах. Також потрібно змінити законодавство щодо фінансування політичних партій, внести зміни до чинного антикорупційного законодавства. Звичайно, конче необхідно сформувати новий склад Центральної виборчої комісії і розпочати проведення аудиту виборчих комісій на місцях в контексті підготовки до чергових парламентських виборів. Крім цього – припинити практику створення штучних перешкод об’єднанню територіальних громад, а також, нарешті, забезпечити гідну оплату праці державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування, що гарантовано відповідними законами, однак на практиці постійно відкладається без належної аргументації – це дозволяє владі через схеми фінансового заохочення використовувати їх як адміністративний ресурс під час виборів.

• Пане Віталію, без сумніву, Аграрна партія – це нове дихання української політики. Чому ж тоді соціологічні дослідження часто не демонструють нових тенденцій громадської думки, а парламентські політичні сили зберігають доволі високий рівень підтримки?

• Нинішні соцопитування про політичні вподобання – це справжня фікція. І не лише в Україні, а й у багатьох інших державах. Згадайте, як Президенту Трампу перед виборами жодна соціологічна компанія не давала шансу на перемогу. Еммануелю Макрону і партії «Республіка на марші» ніхто не прогнозував потрапляння до парламенту Франції з підтримкою понад 30% виборців. Але це відбулося.

Справжнім показником підтримки політичних сил є голоси, віддані за них на виборчих дільницях. За 4 хвилі місцевих виборів в них взяли участь 6 мільйонів громадян. І наголошую, що на всіх цих виборах Аграрна партія посідала третє місце. На останніх виборах 24-го грудня, що проходили в 17-ти областях, у 51-й ОТГ Аграрна партія отримала майже 14% депутатських мандатів серед кандидатів, яких висували партії. І це при тому, що наші конкуренти – партії, за якими стоять олігархи з грошовими мішками, крім того, вони отримують немалі гроші з держбюджету. І влада, і псевдоопозиція розуміють, що ми переходимо їм дорогу, тому з нами борються різними способами: від брудних замовних матеріалів у ЗМІ та спроб підкупу наших кандидатів до прямих погроз. І з кожним наступним етапом виборів боротьба стає дедалі сильнішою

Хочу звернути увагу, що багатьох партій, яким за результатами соцопитувань сьогодні прогнозують місця у першій п’ятірці на місцевих виборах, узагалі немає. У них немає ні депутатів, ні партійних осередків, ні реальної підтримки людей, вони мають лише медійний рейтинг. Я переконаний, що в наступний парламент пройдуть саме ті, чиї політсили будуть структуровані на місцях. І на наступних місцевих виборах 29-го квітня ми розраховуємо отримати гідний результат. Це буде основним індикатором для нас.

Про громаду дбати разом

24 березня на відкритій зустрічі з територіальною громадою Гребенів та Юшок відбувся звіт Гребенівського сільського голови Валерія Василенка за минулий рік. У заході взяли участь голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, депутат райради, керівник ПОСП «Дніпро» Анатолій Ворона.

Валерій Василенко ознайомив присутніх із діяльністю органу місцевого самоврядування за минулий рік. Повідомив про використання бюджетних коштів, спонсорської допомоги.

Зокрема, він зазначив, що в селах практично завершено нічне освітлення вулиць. Там, де ліхтарі ще не горять, це буде виправлено в цьому році.

Валерій Василенко подякував благодійникам, особливо Анатолію Вороні та Олексію Шеремєтьєву за надану спонсорську допомогу для встановлення в’їзних знаків, спортивного майданчика, закладку церкви тощо. Зокрема, Гребенівському БК для придбання костюмів, проведення днів сіл, Дня Незалежності тощо було надано благодійної допомоги на 42 тисячі гривень. З них 24 тисячі надав Анатолій Ворона, 14 - Олексій Шереметьєв, 4 - Олена Марченко та 2 - Анатолій Шевчук (ТОВ “Расавка”).

Сільською радою надано допомогу учасникам АТо в розмірі 28 тисяч гривень, ще 2 тисячі - дитині-сироті. На оздоровлення дітей в санаторії «Перлина Чорномор’я» виділено 2646 гривень.

Поточний ремонт вуличного освітлення в Юшках та Гребенях обійшовся бюджету громади в 154363 гривень.

Розроблено та проведено експертизу робочого проекту капітального ремонту дороги в Юшках по вулиці Шурухіна, на що витрачено 31 тисячу гривень. Оплачувалося за рахунок сільського бюджету і харчування дітей із сімей учасників АТО, малозабезпечених та дітей із сімей, які потрапили в скрутні обставини.

Для ремонтів, придбання матеріалів, обладнання, колонок, ноутбука, проектора місцевому НВК-ЗОШ І ступеня було виділено 92218 гривень.

Для потреб Гребенівського БК надано 4 тисячі гривень.

Також керівник громади акцентував увагу жителів сіл на їх участі в благоустрої об’єктів соцкультпобуту, боротьбі зі стихійними звалищами тощо.

Голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов зазначив, що всі проекти стосовно благоустрою сіл знаходять однозначну підтримку в районної влади. Разом з тим в обласній раді ніяк не знайдеться політичної волі провести повноцінну сесію та розподілити заплановані на ці проекти кошти. Він звернув увагу на необхідність активної участі в житті громади самих жителів сіл. Розповів про хід реформ на Кагарличчині. Пообіцяв всіляку підтримку ініціативам місцевої влади та громади.

Анатолій Ворона зазначив, що і в подальшому буде надавати благодійну допомогу громаді Гребенів та Юшок. Зокрема, продовжиться зведення храму в Юшках, а в Гребенях під церкву буде закладено фундамент. Разом з тим Анатолій Ворона закликав дорослих брати активну участь у вихованні молоді, своїм прикладом спонукати її до благих справ.

Також Іван Семцов, Анатолій Ворона та Валерій Василенко дали відповіді на питання присутніх стосовно життєдіяльності громад сіл, району.

До лікаря - шикуйсь!

З першого квітня розпочинається національна кампанія «Обери свого лікаря», під час якої українці повинні підписати з лікарем декларацію на медичне обслуговування. Про те, як надаватимуться в районі медичні послуги після запровадження нововведень, розповідає головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Кагарлицького району Інна КАРАПІРА.

- Інно Миколаївно, впродовж якого часу жителі району повинні звернутися до лікаря, аби підписати з ним декларацію і які документи для цього потрібні?

- Процес підписання декларації про вибір лікаря первинної допомоги триватиме з квітня і до кінця року. Коли пацієнти укладатимуть декларації з обраними лікарями, вони реєструватимуться в електронній системі, яка у майбутньому дасть можливість хворим швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям – вчасно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров’я пацієнта та попередити загострення хронічного захворювання. Система замінить паперові медичні картки і довідки, лікарі будуть виписувати електронні рецепти, які неможливо підробити.

Перше, що необхідно зробити кожному пацієнту, - це визначитися з кандидатурою лікаря. По цьому кожен має звернутися до реєстратури медустанови. Для укладення договору необхідно мати з собою паспорт, податковий номер (та їх сканкопії) і мобільний телефон. Якщо декларація укладається з педіатром або сімейним лікарем для дитини, необхідно ще свідоцтво про народження дитини. У процесі реєстрації дані про особу, а також контактний телефон будуть внесені в систему «Електронне здоров’я». Щоб переконатися, що декларацію підписує реальна людина й унеможливити спроби шахрайства, введено підтвердження за допомогою СМС-коду, який надійде на номер мобільного телефону пацієнта. По цьому підписуються два примірники декларації, один з них залишається у пацієнта, інший - у медустанові.

- Високопосадовці запевняють, що вибір свого лікаря - добровільна справа кожного. Втім, якщо припустити, що переважна більшість людей все ж вирішить лікуватися за місцем проживання, чи вистачить для цього на Кагарличчині кваліфікованих медпрацівників? Скільки зараз лікарів мають відповідний дозвіл укладати з хворими декларації? Чи вже готові вони працювати за новими правилами?

- Дійсно, обрати сімейного лікаря можна незалежно від місця реєстрації чи проживання. Втім, я згодна з вами, що більшість людей, безперечно, обиратимуть тих, хто веде прийом хворих у їхньому або сусідньому населеному пункті.

На Кагарличчині на даний час мають право укладати з пацієнтами декларацію на медичне обслуговування дванадцять лікарів. З понеділка біля реєстратури буде вивішено список з вичерпними даними про кожного з них.

Для ваших читачів я можу вже зараз перерахувати, хто це. Перш за все, три педіатри, до яких можна записувати на медичне обслуговування дітей: Наталія Григорівна Ведмеденко, Людмила Анатоліївна Салій та Оксана Іванівна Дідошик.

Доросле населення обслуговуватимуть Лариса Миколаївна Денисенко, Мирослава Іванівна Путілова, Вікторія Іванівна Білусяк, Інна Миколаївна Карапіра, Анастасія Вікторівна Хомюк. Ці лікарі проводитимуть прийом пацієнтів у Кагарлику, а два з них ще й у селах - Анастасія Вікторівна Хомюк (Шубівка) та Вікторія Іванівна Білусяк (Стави). Також жителі району зможуть укладати декларації і з лікарями, котрі працюють в сільських медамбулаторіях загальної практики-сімейної медицини, зокрема, Григорієм Олександровичем Шинкарюком (Бурти), Василем Васильовичем Володьком (Черняхів), а також з Надією Степанівною Мартиненко та Оленою Василівною Мелах (Стайки). Для нас проблемним залишається відсутність лікаря в медичній амбулаторії села Мирівка. Втім, я вас запевняю, що всі без винятку жителі району, отримуватимуть належну медичну допомогу. ФАПи працюють без змін. Нововведення, які ми зараз обговорюємо, їх роботи не стосуються.

- Як в цей період (з квітня до кінця грудня) користуватимуться медичними послугами ті, хто обрав сімейного лікаря, і ті, хто з цим ще зволікатиме?

- Різниці між обслуговуванням хворих не буде. До 1 січня 2019 року всі вони обслуговуватимуться однаково, як і раніше, без змін.

- Чи має право лікар відмовити пацієнту у підписанні декларації?

- Згідно з умовами реформи, кожен лікар може відмовити хворому в підписанні меморандуму лише після того, як до нього на обслуговування вже підписалося дві тисячі пацієнтів (в сільській місцевості цей показник зменшено до 1500). Це - мінімальна кількість хворих, яку лікар повинен обслуговувати. До цього часу відмовляти пацієнтам він не має права. Звісно, лікар матиме можливість обслуговувати і більшу кількість людей, але все, що понад це число, - виключно за його згодою.

- Щодо фінансування. З яких джерел воно буде проводитися?

- На новий порядок оплати праці медпрацівники первинної ланки почнуть переходити з 1 липня цього року. Кошти, відповідно до кількості пацієнтів та укладених із ними декларацій, будуть виділятися від Національної служби здоров’я України - національного страховика, який укладатиме договори з закладами охорони здоров’я та закуповуватиме в них послуги з медичного обслуговування населення.

Базова ставка лікаря складатиме 370 гривень за одну людину - це без урахування відповідних вікових коефіцієнтів. Втім, гроші від держави йтимуть не безпосередньо лікарю, а на рахунок того медичного закладу, де він працює. Розподілятися вони будуть на лабораторно-діагностичні дослідження, закупівлю медпрепаратів для невідкладної допомоги хворим, медичного обладнання, заробітну плату лікарю, медичної сестри тощо.

- Якщо у хворих виникла потреба замінити свого лікаря, яким чином це можна буде зробити?

- В разі такої потреби хворий пише заяву на ім’я лікаря, якого він хоче обрати, після чого в систему «Електронне здоров’я» миттєво будуть внесені відповідні зміни. Це відбуватиметься автоматично. Пацієнт може невизначену кількість разів змінювати свого лікаря в залежності від необхідності.

Оскільки інформація про стан здоров’я пацієнта буде постійно в електронній системі охорони здоров’я, то навіть тоді, коли пацієнт перейде до іншого лікаря, вся вона буде доступна в повному обсязі.

- Якщо сімейний лікар перебуватиме у відпустці чи на лікарняному, до кого в цей період слід звертатися пацієнтові?

- В такому разі в реєстратурі медичного закладу та на сайті системи «Електронне здоров’я» в розділі “Кабінет лікаря” буде розміщена відповідна інформація, в тому числі і про те, до якого лікаря хворому потрібно звертатися в цей період.

- Інно Миколаївно, насамкінець нашої розмови уточніть, будь ласка, які конкретно послуги зобов’язаний буде надати лікар відповідно до підписаної декларації?

- Головний обов’язок лікаря первинної медичної допомоги - вчасно попередити або виявити захворювання на ранній стадії.

Від сімейного лікаря пацієнти матимуть право вимагати: спостереження за станом здоров’я, діагностику та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, ускладнень під час вагітності; супровід пацієнта з хронічними захворюваннями, надання невідкладної допомоги, направлення пацієнта для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) меддопомоги, проведення профілактики (вакцинації, оглядів та досліджень пацієнта з групи ризику).

Всі ці послуги хворі отримуватимуть безкоштовно. Держава взяла на себе всі витрати, пов’язані з цим.

Екологічні ініціативи зустріли з ентузіазмом

Кагарлицька загальноосвітня школа № 2 імені Василя Дашенка має не просто екологічні традиції. Чистота довкілля і чистота в думках - це спосіб життя як педагогів, так і цілих родин учнів школи.

До закладу нещодавно завітала депутат Київської обласної ради, очільниця екологічного департаменту ОДА Вікторія Киреєва, яка була вражена роботою школи у напрямку екології.

З гордістю ділилася про роботу учнів зі збереження навколишнього середовища вчитель біології й географії Світлана Демиденко.

Власні фоторепортажі зі звалищ у місті, які є загрозою для екології Кагарлика, з якими діти звертаються до міської влади – ефективний інформативний вид роботи. Крім того, діти фотографують ошатні двори та вулиці, зображення яких розміщують на стендах. А як чийсь їхній двір чи вулиця потрапляють на стенди, неймовірно пишаються цим.

Власноруч виготовляють учні цієї школи і штучні ялинки, щоб зберегти природу і не використовувати на кілька святкових днів у році зрубані дерева. Тому й на театралізованому святі під назвою «А моя ялинка залишилася у лісі» вони намагалися донести глядачам свої знання і занепокоєння знищенням природи.

Руками дітей та їх рідних змайстровано багато шпаківень. Щороку школярі виготовляють годівнички, які розвішують на деревах біля школи, в парку тощо, постійно приносять корм для зимуючих птахів. Допомагають і безпритульним тваринам. Учні другої школи взяли участь в обласній операції «Моніторинг лелек». Писали роботи з МАН та «В об’єктиві натураліста».

Лідер екологічного руху школи Світлана Демиденко за позакласні заходи отримала нагороду від Всеукраїнської екологічної ліги.

Ще 1999-го року педагогами й учнями біля школи було закладено яблуневий сад, плоди якого діти споживають по сьогодні.

У дашенківців вже три роки працює екологічний проект «Ти врятуєш мене?»

На зустрічі з Вікторією Киреєвою свою роботу з екології гідно представила учениця школи Марія Куца. А от Інесса Тригуб, яка написала роботу «Екологія житла», стала двічі переможцем районної олімпіади з екології.

Найбільш активними у школі в даному напрямку є родини Демиденків, Коваленків, Колодяжних, Ковровських, Куцих, Підгайних, Шкутів, директор закладу Ірина Горбач, Владислав Мартиненко, Данило Петрук, Ольга Часова, Роман Гавриленко та інші. У школі давно сортують сміття. Італійці, між іншим, які навідували школу, були приємно вражені фактом здійснення розподілу сміття, змінами, що відбуваються в соціумі.

Вікторія Киреєва, вражена обсягом робіт педагогів та учнів, подарувала школі ноутбук для роботи із втілення нових екологічних проектів.

Крім того, запропонувала разом створити алею Кагарлицької загальноосвітньої школи № 2 імені Василя Дашенка, зауваживши, що дерева та лавочки «бере на себе».

Також Вікторія Станіславівна повідомила, що побачене надихнуло її на проведення екологічного конкурсу серед учнів усіх шкіл району. Педагоги зазначили, що «народ з ентузіазмом включився в роботу».

Учні та вчителі школи із задоволенням сприйняли ініціативи Вікторії Киреєвої, адже вони спрямовані на те, щоб зробити наше місто та район ще красивішим і ошатнішим.

З ювілеєм!

Двадцять третього березня відсвяткувала свій 95-річний ювілей учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, вдова ветерана другої світової Євдокія Устимівна Литвинова з Кагарлика.

Ювілярку привітав із датою голова спілки ветеранів Кагарлицького району Юрій Сідєльніков. Він вручив Євдокії Устимівні грамоту від голови Київської обласної ради ветеранів, медаль «70 років Перемоги над нацизмом», квіти та цінний подарунок.

Три роки за ДТП із летальним наслідком

За підтримки державного обвинувачення Кагарлицькою місцевою прокуратурою до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами засуджено чоловіка, який порушив правила дорожнього руху під час керування вантажним транспортним засобом, в результаті чого загинула людина.

Навесні минулого року зловмисник, перебуваючи за кермом справного тягача з напівпричепом-цистерною, рухався по центральній вулиці м. Кагарлик. При порушенні вимог Правил дорожнього руху водій відновив рух на нерегульованому пішохідному переході, не переконавшись, що на траєкторії його руху відсутні пішоходи, та здійснив наїзд на жінку, в результаті чого остання загинула на місці.

Згідно з висновком експертизи смерть потерпілої настала внаслідок численних переломів та розривів внутрішніх органів, які призвели до травматичного шоку і крововтрати.

За результатами судового розгляду водія визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого). Йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Мерседес «DАNАТ» (ДАНиленко і НАТаша) працює на передовій

У нас все вийшло!

Для бійців, які гарно працюють на передовій, а саме воїнів 1-ї окремої штурмової роти Правого Сектора, ми в дуеті з ректором Білоцерківського національного аграрного університету Анатолієм Даниленком придбали автомобіль - рамний джип Меrsеdеs МL 270.

Щоб купити автівку для воїнів, я навіть в екстреному порядку подала документи на виготовлення біометричного паспорта, щоб купити і пригнати авто із-за кордону. Ми були готові до усіляких ризиків, якби тільки задумане вдалося (для мене особисто - це ночівля на вокзалах, аж поки достойне авто не знайдеться, перетин кордону з моїми далекими поняттями про це і усілякі поневіряння в чужому краї).

Перебирали «Міцубіші» й «Фольксвагени», «Тойоти» і «Ніссани», дизельні «Ниви», моніторили польський і український ринок.

Я маю водійські права і дуже мало водійської практики, не маю автівки, але за цей час почала непогано розбиратися у таких поняттях, як двигун, автомобільні фільтри і мастило, система охолодження і опалення, автомобільний ремінь, механічна й автоматична коробка передач, запитувала про пробіг автівки, її технічний стан, про те, якими дорогами їздила машина (вітчизняними чи закордонними), розтаможене авто чи ні, в якому стані документи.

Але все написане вище - ніщо із результатом: авто куплене, пофарбоване у матовий хакі, ми йому дали назву DANAT (ДАНиленко і НАТаша), і навіть перед відгоном на передову освячене капеланом (щоб вищі сили берегли наших бійців).

На блокпостах правосєкам, кому направлялася машина, дуже заздрили, мовляв, бачили тут всього, а от мерседесів - ні. А ми були впевнені, що доставляємо автівку патріотам, хто добре працює «на нулях», хто доброволець, хто відстоює країну не за гроші (без зарплати), не за пільги і не «за землю» й інші матеріальні блага, достойним дисциплінованим воїнам, з якими несумісні алкоголь й усіляка інша дурня.

Для нас великою нагородою буде те, що авто допоможе бійцям і спрацює там, де потрібно, на ньому вони успішно виконають завдання командира, мобільно перевезуть пораненого, доставлять на позиції боєкомплекти і провізію...

Ми їдемо на Донеччину в англійському «Мерседесі», слухаємо диск британської групи «Аеросміт» і обговорюємо як Великобританія допомагає Україні у цей складний час. А це - кевларові шоломи, бронежилети, спальні мішки, групові аптечки для бойових машин, дизельне паливо тощо. До того ж, Великобританія є однією з країн, яка постійно виступає за те, щоб санкції з Росії не були зняті. Починаємо згадувати і крилаті вислови державного діяча, письменника й оратора з Великої Британії Вінстона Черчилля, підключаємося до Інтернету і шукаємо цікаві вислови в електронній мережі в телефоні: «Чоловік робить те, що він повинен - незважаючи на наслідки для себе, незважаючи на перешкоди, небезпеки і тиск - це і є основа для усієї чоловічої моралі», «Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами», «Найкращий спосіб зіпсувати стосунки - це почати їх з’ясовувати», «Успіх - це здатність рухатися від однієї невдачі до іншої без втрати ентузіазму», «Брехня встигає пробігти півсвіту до того, як у правди є шанс одягнути штани», «Песиміст бачить труднощі при кожній нагоді; оптиміст у будь-яких труднощах бачить можливість», «Даремно говорити: «Ми робимо усе, що можемо. Треба зробити те, що необхідно!» «Не бажайте здоров’я і багатства, а бажайте удачі, бо на «Титаніку» усі були багаті і здорові, а удачливими виявилися одиниці».

І ще цікавий момент щодо назви нашої автівки «DANAT». Крім того, що назва - складені імена й прізвища власників машини, ще є слово в англійській мові співзвучне з цією назвою і пишеться воно «dоnаtе», що означає «пожертвувати», або «dоnаtеs» (дарує). Як на мене, то нічого випадкового у цьому світі не існує.

Щиро дякую своєму діловому партнеру у цій справі ректору Білоцерківського національного аграрного університету Анатолію Даниленку за довіру, за неабияке бажання допомогти фронту, за діловий підхід, за мудрі настанови, за турботу. До слова, за саму поїздку Анатолій Степанович зателефонував нам багато разів - куди доїхали, чи все нормально, чи не голодні й т. ін, тож, така турбота є приємною, так, як має бути серед людей. Без помічника ректора Андрія Ковальчука було б дуже важко. Хороші, толкові люди завжди на вагу золота. Оглядом авто, доведенням його до ладу займався саме він. Андрія я особисто вважаю повноцінним третім у нашій з ректором справі з автівкою для добровольців. Щирі слова вдячності Юрію Балацькому, Володимиру Недашківському, Едуарду Копилову, вчителям і учням міської школи № 2 - нашим дашенківцям - за продукти харчування і ліки, а Катерині Христюк - бабусечці із золотими руками - і її вірному другові життя Василеві Івановичу за запашну випічку, їх друзям і сусідам - харчі для тих, хто тримає для нас небо. Обіймаю вас усіх. Ви - моє срібне військо.

І ще одне. Не шукайте у цьому політичного підтексту - їжджу на фронт вже три роки, на «солодкі пропозиції» не пристала, хоч скільки їх не було.Добрі справи можна робити просто так, від щирого серця.

Про що розповіла пожовкла фотографія

Я пам’ятаю цю фотографію з раннього дитинства. Мої дід і баба жили поруч з нами в хатині, збудованій в кінці 30-х років 20-го століття, і всі свої дитячі роки я постійно проводив у них. У більшій кімнаті були піч і лежанка. Перед ними попід двома вікнами стояла довга лава, перед нею стіл, зроблений з дубових дощок. Над старим топчаном, на якому відпочивав дід, на стіні, під стелею, завішена вишитим рушником, висіла синя рамка з фотографіями. Всіх родичів, які дивилися на мене з цих світлин, я знав. Не пам’ятаю, у якому віці якось запитав бабусю: “А хто це такий?” - “Мій брат Саник”,- почув у відповідь. Він ніколи не приходив у гості і я його не бачив. “А де він живе?” - “Його немає. Він помер”. Очі бабусі наповнилися слізьми. Хоч дитяча цікавість і не давала мені спокою, та я більше нічого не питав.

Уже в старших класах я ще раз запитав про діда Саника. У відповідь бабуся чи не пошепки відповіла: “Його забрали в 38-му році”. “А чому його забрали?” - “Хтось заявив на нього”. У мене були ще якісь питання, але більше нічого конкретного я від бабусі не почув. Лише додала: “Нікому не розказуй про це”. Ще запам’яталося, що дід Саник воював у Будьонного і навіть мав два ордени, а перед тим, як його забрали, був головою колгоспу. Ні про голод 33-го, ні про арешти 1937-1938-го років бабуся нам, малим, нічого не розповідала. Мало кому діти можуть похвалитися почутим. У далекі 60-ті та 70-ті мовчання цінилося, а сказане ненароком слово могло накликати біду.

Після смерті дідуся, а через кілька років і бабусі, хата запустіла, ми ховали в ній все, що не повинно було мокнути під дощем. Одного разу я зняв рамку зі стіни. Зі зворотньої сторони відхилив пожовклу газету і вийняв фотографії. Їх було декілька. Серед них і ті, що робив я, бо ще з сьомого класу захопився фотографією. Але одна з них уже тоді пожовтіла від часу і з неї на мене дивився бабусин брат Саник. Одягнений у шкіряну куртку та і картуз на голові теж, мабуть, шкіряний. Місцями світлину поїла міль.

Фотографії я поклав до свого архіву. Інколи довгими зимовими вечорами передивлявся свій архів, повертаючись у дитинство та молодість. Кожна світлина багато чого могла розповісти про тих, хто на ній зображений. Згадувася навіть голос рідної людини.

Але одна фотографія не давала мені спокою. Чому я тоді, коли ще була жива бабуся, не розпитав її про все? І, головне, не записав.

Всі ці десятки років десь у підсвідомості виникала думка про діда Саника та його долю. І все частіше в останні роки...

При всьому, що сталося після 2004 року, я вдячний Ющенку та Наливайченку. Перш за все за те, що вони відкрили архіви КДБ, які збереглися, нехай і не повністю.

Нам пощастило жити у вік інтернету. Заходжу в Гугл і набираю: “Куцоконь Олександр Мефодійович”. Через мить отримую: “Україна: жертви сталінських репресій”. Відкриваю... Хтось ще хоче назад в СРСР?! Знайдіть і подивіться. Це дуже просто. По алфавіту тисячі і тисячі безневинних жертв більшовицького режиму. Серед них знаходжу: «Куцоконь; Куцеконь Олександр

Мефодійович, 1903 р.н., с. Телешівка Ракитянського р-ну». «Трійка Київського облуправління НКВС УРСР протокол № 223 21.04.1938» ВМП (розстріл) «Переведено із Білоцерківської тюрми у Київську та розстріляно у м. Києві 25.04.1938 р. (ф. 5, спр. 909, арк. 241-242, 245-246)».

Тут я не можу поставити крапку. Головне питання: “ЗА ЩО?” На запит в архів Служби безпеки України вже через кілька днів отримую копію протоколу засідання Трійки та АКТ виконання вироку Трійки, а також повідомлення, що кримінальну справу, по якій проходив Куцоконь О.М., можна отримати в Центральному державному архіві громадських організацій України.

І ось у мене в руках два томи цієї справи... Оригінали всіх документів. Нарешті я побачу і дізнаюся, як вершилося правосуддя в ті часи, що саме відділяло життя від смерті молодих і здорових українців.

В читальному залі тиша. Розмовляти можна лише пошепки. Телефони вимикаються ще в коридорі. Декілька молодих людей працюють над томами якихось справ. “Студенти або ж аспіранти” - відмічаю про себе. Не думаю, що їм заважає тихе клацання мого фотоапарата. В “цифровику” не потрібно економити плівку і я намагаюся нічого не пропустити.

Пожовклі сторінки справи

№ 17591. Розпочата 19 квітня. Закінчена 20 квітня. Історія останніх днів життя чотирьох українців-хліборобів київщини. Читаю і фотографую. Довідки, протоколи допитів. Ні і ще раз ні! Здається, що цього не може бути.

Уже вдома до пізньої ночі на екрані комп’ютера я знову і знову перечитую цю справу. І знову не можу повірити. Це не вкладається в голові.

Всі сторінки справи написані російською мовою. Довго думав: перекладати їх українською чи ні. Вирішив дещо подати в оригіналі, зберігаючи граматику.

Почну з листа зі справи Семененко Марії Іванівни, який вона написала міністру внутрішніх справ Радянського Союзу 21 квітня 1956 року:

“Прошу ответить мне где находится мой муж Семененко Григорий Кузьмич 1908 года рождения, урожденец села Сухолесы Узинского района Киевской обл. неизвестно за что арестованный 19 апреля 1938 года.

18 лет с момента ареста моего мужа Семененко Г.К. мне и его детям о его судьбе ничего не известно.

…Жители села Сухолесы знали его как честного гражданина и хорошего работника.

Двое детей Семененко Григория Кузьмича желают знать о своем отце: на какой срок и за что он осужден.

Я жена Семененко Григория Кузьмича Семененко Мария Ивановна проживаю в с. Сухолесы, работаю в настоящее время дояркой в к-зе им. «Иллича» с 1931 года. За хорошие надои в 1954 году была в Москве на Сельскохозяйственной Выставке.

Убедительно прошу известить меня о судьбе моего мужа Семененко Григория Кузьмича”.

14-15 лютого 1956 року відбувся 20 з’їзд КПРС. Микита Хрущов в знаменитій дововіді розвінчав культ особи Сталіна, розповів про його страшні злочини, і тисячі аналогічних листів від родичів арештованих і зниклих українців були направлені в Москву. Влада змушена була реагувати.

Справа № 17591 розпочинається з п’яти сторінок друкованого тексту допиту бухгалтера Сухоліського лісгоспу Куща Дмитра Павловича від 16-го квітня 1938 року. Йому запропонував вступити до організації, яка ставить своєю метою повалення державного ладу, односелець Ус Іван Іванович. Кущ називає імена п’ятьох жителів села Сухоліси, яких він протягом року залучив до цієї організації, а саме колишнього куркуля Олексієнка Григорія, який працює в лісгоспі лісорубом, Куцоконя (в протоколі без ім’я та по батькові), який працює в колгоспі та був виключений з партії, Авраменка Петра, який працює на пункті заготзерно, Коршенка (знову без імені та по батькові), який працював завідуючим Сухоліським пунктом “Заготзерно” і також виключеного з партії, та Семененка Григорія, сина колишнього жандарма, розкуркуленого та висланого на заслання.

А вже 19-го квітня прокурор Узинського району встановив: “гр. Куцоконь А.М. состоял участником контрреволюционной повстанческой организации ставившей своей задачей вооруженное выступление против Советской власти”. Також прокурор постановив: “В качестве меры пресечения способов уклонения от суда и следствия в отношении гр. Куцоконь Александра Мефодьевича избрать содержание под стражей при Бело-Церковской тюрьме. Арестованого зачислить за Узинским Райотделением НКВД”.

Далі ордер на обшук та арешт, протокол обшуку, анкета арештованого. Всі документи датовані 19 квітня. Постанова слідчого Щигельського від 20-го квітня, в якій написано, що КУЦЕКОНЬ О.М. “является участником контрреволюционной повстанческой организации». В документах справи можна бачити і «КУЦОКОНЬ», і «КУЦЕКОНЬ». Слідчі не особливо цим переймалися.

Протокол допиту КУЦОКОНЯ О.М. на трьох сторінках рукописного тексту також від 20 квітня. Процитую лише фрагмент, записаний слідчим молодшим лейтенантом держбезпеки Щигельським:

“Вопрос: Расскажите какие вы получали к.р. задания от Куща.

Ответ: от Кущ я получил задания проводить среди колхозных масс разложенческую работу и вызывать недовольствия против Советской власти. Что я и делал: распространял слухи о скорой войне и роспуске колхозов, а также за отделение Украины от Советского Союза.

Вопрос: Кого вы знаете из к.р. Повстанческой организации.

Ответ: Кроме Куща мне больше никто неизвестен».

Далі в справі аркуш повторного допиту також за 20 квітня, де на запитання слідчого, про визнання вини, написано:

“Да я виновным себя полностью в предявленном мне обвинении признаю в том что я действительно являюсь участником к.р. Повстанческой организации и распространял провокационные слухи с целью вызвать недовольствия колхозников. Больше показать ничего не могу. С моих слов записано верно мною прочитано в чем и расписываюсь.»

Подібні звинувачення, протоколи допитів та зізнання в справі і на інших вказаних Кущем громадян: Семененка Г.К., Авраменка П.К., Коршенка Сергія Назаровича.

Варто процитувати рядки із “Обвинительного заключения” від 20 квітня:

“В задачу данной организации входило:

- отторжение Украины от

СССР и создание украинского фашистского государства,

- роспуск колхозов и передача земли в единоличное пользование.

Данная организация проводила свою работу в направлении:

1.- вербовки и насаждения повстанческих отрядов для борьбы с Советской властью, приурачивая вооруженное выступление к моменту войны Польши с СССР,

2.- производство диверсионных актов в колхозах, путем выведения из строя конского поголовья,

3.-проведение широкой антисоветской пораженческой агитации среди колхозников».

І наступний аркуш справи: “Выписка из протокола № 223 заседания Тройки УНКВД по Киевской области от 21 апреля 1938 года». Голова Трійки — Шапіро, члени — Костенко, Гомеров, секретар — Альтзіцер.

«СЛУШАЛИ», «ПОСТАНОВИЛИ».

Куцоконя О.М., 1903 р.н., Семененко Г.К., 1908 р.н., Авраменка П.К., 1902 р.н., Коршенка С.Н., 1907 р.н. - «РАЗСТРЕЛЯТЬ”. Особисте майно — “КОНФИСКОВАТЬ”. Всі четверо - українці, жителі села Сухоліси Узинського району.

І виписка з акта про те, що всі були розстріляні 25 квітня о 23 годині.

В справі не фігурує Олексієнко Григорій, на якого вказував Кущ. Та і сам Кущ зник безслідно. При перевірці справи в 1957 році в довідці читаю: “Проверкой по учетам 1-х, спецотделов МВД УССР, УВД Киевской области, а также по учетам учетно-архивного отдела КГБ УССР значищийся по настоящему делу как вербовщик — КУЩ Д.П. осужденным не значится.»

В справі знаходяться також протоколи допитів свідків - шести жителів села Сухоліси, які проводив у лютому 1957 року старший слідчий слідчого відділу УКДБ при раді міністрів УРСР по Київській області капітан Щур.

Всі свідки знали арештованих, як чесних і працьовитих односельців. Нічого вони не чули і про контрреволюційну повстанську організацію.

«Допрошенные в ходе дополнительной проверки свидетели Матвиенко Г.Я., Кучак Ф.М. и Бычек С.К., знавшие привлеченных по настоящему делу обвиняемых, охарактеризовали их положительно и показали, что антисоветских проявлений с их стороны они не замечали.»

Переглянувши справу, прокуратура Київської області внесла протест (в порядку надзору) до Президії Київського обласного суду, який 8 травня 1957 року протест задовільнив, постанову трійки відмінив і впровадження закрив у зв’язку з відсутністю доказів (“делопроизводство прекратил за недоказаностью преступления”).

Останній аркуш в справі — це довідка, направлена Гр. Куцоконь Одарці Макарівні 6 червня 1961 року у відповідь на її лист начальнику обласного Управління комітету державної безпеки Київської області з проханням повідомити її про долю чоловіка, арештованого 19 квітня 1938 року:

“Дело по обвинению КУЦЕКОНЬ Александра Мефодьевича, работавшего в колхозе с. Сухолесы персмотрено Президимумом Киевского обласного суда 8 мая 1957 года.

Постановление от 21 апреля 1938 года в отношении КУЦЕКОНЬ Александра Мефодьевича отменено и дело производством прекращено за недоказанностью преступления, т. е. КУЦЕКОНЬ А.М. По настоящему делу реабилитирован».

Здається, тут можна було б поставити крапку. Проте є в справі ще декілька документів, які обов’язково треба і процитувати, і прокоментувати.

Перший - під грифом «секретно» — це заключення інспектора Обліково-архівного відділу Управління КДБ при КМ УРСР по Київській області Ложечнікової від 17 травня 1961 року про те, що КУЦЕКОНЬ О.М. арештований, засуджений до вищої міри покарання і вирок виконаний 25 квітня 1938 року. А далі “Сведений об обьявлении родственникам, а также регистрации смерти КУЦЕКОНЬ А.М. В 1 СО МВД УССР УВД Киевской области и в архивно-следствено деле не имеется.

На основании вышеизложенного и руководствуясь указанием КГБ при СМ СССР №108 сс от 24.08.1955 года, - ПОЛАГАЛ БЫ: Зарегистрировать в ЗАГСе Исполкома Узинского районного Совета депутатов трудящихся смерть гр. КУЦЕКОНЬ А.М. 16 января 1942 года от гнойного плеврита».

І другий документ — це лист від Управління КДБ при Раді міністрів УРСР по Київській області начальніку районного відділу міліції Узинського райвиконкому від 22 травня 1961 року:

“Просим обьявить усно гр. КУЦЕКОНЬ Дарье Мефодьевне, что ее муж КУЦЕКОНЬ Александр Мефодьевич в 1938 году был осужден на 10 лет и, находясь в местах заключения, умер 16 января 1942 года от гнойного плеврита”. І підпис: начальнік обліково-архівного відділу підполковник КАРЛОВ.

Для повної картини повністю процитую документ зі справи, який розкриває “роботу” органів НКВД того часу:

СПРАВКА

по архивно-следственному делу № 42947

Заключение от 30 апреля 1956 года гор. Киев

Ст. следаватель следотдела УКГБ при СМ УССР по Киевской области капитан КУЛЕШОВ, рассмотрев материалы архивно-следственного дела № 408065 по обвинению:

УС Иван Иванович, ПОПОВИЧ Василия Ерофеевича, ВОЛОШИН Федора Гавриловича, КОВАЛЕНКО Семена Иосифовича, ЦЫГАНОК Василия Иосифовича, БОРИШПОЛЬ Прокопа Ивановича, ДИДЫК Кондрата Павловича, СЛАВИКОВСКОГО Игнатия Алексеевича, ЦМОКНО Максима Семеновича, СОФИЙЧУК Алексея Иосифовича, КОВТЮХ Кирилла Констянтиновича, ИЩЕНКО Ивана Павловича, ПЕНЕНДЗ Иосифа Мартыновича, КОВТЮХ Павла Костянтиновича, МАРЧЕНКО Ивана Степановича, ГАРНАЧА Леонтия Корнеевича, ПОНОМАРЕНКО Григория Никоновича, ДОВГАНЬ Тимофея Спиридоновича, ДИДЕНКО Антона Оверковича, СНЕЖНОГО Павла Григорьевича, КОЗЕЛ Митрофана Терентьевича, КОЦЮБА Петра Ясоновича, КНЫШ Андрея Романовича, ПОХИЛЬКО Ильи Федоровича, ГЛУХОГО Василия Антоновича, МУСИЕЦ Федора Семеновича, КОЗЕЛ Андрея Тереньтьевича, ХОХА Василия Устиновича, всего 28 человек, а также жалобу последнего,

Н А Ш Е Л

Все вышеперечисленные лица были арестованы в марте-апреле 1938 года Узинским РО НКВД с санкции районного прокурора и 15 апреля 1938 года Тройкой УНКВД Киевской области все, за исключением ХОХА, приговорены к ВМН, а ХОХА к 10 годам ИТЛ, по обвинению в том, что что являясь участниками контрреволюционной повстанческой организации, созданной представителем польско-петлюровской разведки БУЦ Григорием, через его племяника БУБЛИКА Н.Н., которого он завербовал в Польше и направил в Узинской район Киевской области. БУБЛИК, как указано в обвинительном заключении, связался с бывшим активным участником антисоветского восстания жителем с.Узин УС Иваном Ивановичем, который в 1937 году приступил к формированию повстанческих отрядов и организовал диверсионные акты в колхозах по уничтожению конского поголовья, в результате чего только в колхозе имени Сталина было отравлено 40 лошадей.

Являясь участниками названной организации, проводили среди населения антисоветскую агитацию.

Постановление Тройки приведено в исполнение 25 апреля 1938 года.

ХОХА В.У. отбыл срок наказания и в настоящее время проживает на ст Агадырь, Карагандинской железной дороги.

Ко дню ареста вышеуказанных лиц имелись дела оперативного учета только на ВОЛОШИНА Федора Гавриловича, дела данных, подтверджающих их принадлежность к повстанческой организации не имеется.

26-31 марта 1938 года были арестованы ДОВГАНЬ, ХОХА, ДИДЫК, ВОЛОШИН, ПОПОВИЧ и КОВАЛЕНКО.

Никто из них в постановлениях об избрании меры пресечения, вынесенных РО НКВД и районной прокуратурой, в принадлежности к повстанческой организации не обвинялся.

В отношении ДОВГАНЬ было указано, что он активный участник кулацкого восстания, имевшего место в 1920 году, антисоветски настроен и распространяет пораженческие слухи.

ВОЛОШИН И КОВАЛЕНКО обвинялись в том, что, работая в колхозе имени Сталина, вредительски относились к лошадям, кормили их недоброкачественными кормами, в результате чего 40 лошадей пало.

ПОПОВИЧ был арестован по подозрению в отравлении лошадей в колхозе имени Сталина.

ДИДЫК был подвергнут аресту, как в прошлом служивший в петлюровской армиии и имеющий контрреволюционные настроения.

В постановлении на ХОХУ указано, что он «к-р активно себя проявляет»

ВОЛОШИН, ПОПОВИЧ и КОВАЛЕНКО, будучи арестоваными, на допроса показали, что они являются участниками контреволюционний повстанческой организации, в которую были завербованы: ВОЛОШИН — ПОПОВИЧЕМ В.Е., ПОПОВИЧ — УСОМ И.И., а КОВАЛЕНКО — УСОМ И.И. И ПОПОВИЧЕМ В.Е.

ПОПОВИЧ и ВОЛОШИН также показали, что они в свою очередь завербовали в организацию: ПОПОВИЧ завербовал ЦЫГАНКА Ф.А., ВОЛОШИН — БОРИШПОЛЯ П.И., ДИДЫКА К.П., СЛАВИКОВСКОГО И.А. И КОВТЮХ К.К.

ПОПОВИЧ со слов УСА И.И.назвал как участников организации: ИЩЕНКО И.П., ВОЛОШИН со слов ПОПОВИЧА В.Е. Назвал ЦЫГАНОК В.И., КОВТЮХА П.К., ДИДЕНКО А.О., КОВАЛЕНКО С.М. и МУСИЕЦ Ф.С.

Показания арестованых записаны общими фразами, без выяснения обстоятельсв вовлечения их в организацию, без контретизации фактов практической антисоветской деятельности.

К делу по обвинению КУЦЕКОНЬ и других приобщена копия протокола допроса арестованого по другому делу КУЩ Д.П. От 16 апреля 1938 года.

КУЩ показал, что он был привлечен в повстанческую организацию в апреле 1937 года УС Иваном Ивановичем, а сам завербовал в эту же организацию осенью того же года КУЦЕКОНЬ, АВРАМЕНКО, КОРШЕНКО И СЕМЕНЕНКО. При каких обстоятельствах КУЩ привлек вышеуказанных обвинякмых и какое дал им задание, а также как они это задание выполняли, в его показаниях не отражено.

В процессе дополнительной проверки других доказательсв о причастности вишепоименованных арестованных к повстанческой организации и о проведении ими антисоветской агитации не добыто.

Просмотром архивно-следственного дела № 408065 по обвинению УС Ивана Ивановича и других, всего 28 человек, установлено, что все они были арестованы в апреле 1938 года и 15 апреля того же года все, за исключением ХОХА, приговорены к ВМН, а ХОХА к 10 годам лишения свободы, по обвинению в том, что являлись участниками контрреволюционной повстанческой организации, созданной представителем петлюровско-польской разведки БУЦ Григорием через его племяника БУБЛИКА Н.Я., которого он завербовал в Польше и напрвил в Узинский район, Киевской области. БУБЛИК, как указано в обвинительном заключении, связался с бывшим активным участником антисоветского восстания УС Иваном Ивановичем, который в 1937 году приступил к формированию повстанческих отрядов.

На предварительном следствии по своему делу УС показал, что в мае 1937 года в село Узин приезжал и заходил к нему БУБЛИК. Отрекомендовавшись племяником БУЦА, БУБЛИК рассказал, что он в начале 1937 года находился в командировке в Польше и всречался там с БУЦЕМ.

От имени БУЦА БУБЛИК предложил УСУ начать формирование повстанческих отрядов.

В связи с пересмотром дела УС и других в апреле 1956 года была допрошена жена БУЦА — свидетель БУЦ Е.Я., которая показала, что ее муж в 1920 году был направлен в командировку за границу и после этого в Советский Союз не возвращался, жил в городе Ровно, куда в 1923 году нелегально переехала и она. В Ровно муж имел свою книжную лавку, а в 1938 году он умер.

Племянник мужа вышеупомянутый БУБЛИК Е.Я., никогда к ее мужу в г.Ровно не приезжал.

Допрошенный 6 апреля 1956 года по делу УСА и других свидетель БУБЛИК Н.Я., который значится по делу эмиссаром БУЦА Григория, показал, что своего дядю — БУЦ Г.К. он никогда не встречал с 1919 года. В командировке в Польше свидетель никогда не был.

Работая в 1937 году управляющим Узинской районной конторы «Мосзаготторга», как показал БУБЛИК, он УС ни разу не встречал, в контрреволюцонно-повстанческой организации не состоял и о существовании такой организации в Узинском районе ему не известно. К уголовной ответственности за антисоветскую деятельность БУБЛИК не привлекался. Дело по обвинению УСА Ивана Ивановича и других их в 1956 г. было прекращено Киевским Обласным судом.

Ст. Следаватель следотдела УКГБ при СМ УССР по Киевской области Капитан ЩУР

7 марта 1957 г

Так фабрикувалися карні справи 80 років тому. Так знищували українців. Надворі буяла весна, земля просила робочих рук. А в тюремних підвалах кати-НКВДисти по-звірячому вибивали зізнання з молодих, здорових ні в чому не винних чоловіків. Трійки НКВД щоденно виносили жахливі вироки: “РАССТРЕЛЯТЬ”. Конвеєр смерті працював цілодобово і без вихідних. Єдина “вина” розстріляних - всі були українцями. Немає на нашій землі населеного пункту, в який би не приїзджав “чорний воронок”.

Дружини залишалися без чоловіків, діти — без батьків, Україна без своїх дітей. Та кого це хвилювало - більшовицький режим будував “щасливе майбутнє”.

Цей антинародний режим навіть в 50-х чи 60-х роках, відміняючи рішення трійок, боявся зізнатися в злочинах, які він здійснив. Родичі репресованих так і не дізналися до кінця всю правду.

Ми не можемо забути ні голодомору 1932-1933 років, ні страшних репресій в 1937-1938 роках. Росія, як спадкоємиця Радянського Союзу, не покаялася за вчинені злочини, а порушивши всі міжнародні закони знову розв’язала війну з Україною. Знову гинуть наш захисники. Будемо вірити, що рано чи пізно суд і над злочинцями, і над більковицько-комуністичним режимом обов’язково відбудеться. Цього не можна пробачити, цього не можна забути.

Долучайся до “ЛітЕліти”!

КЗ КОР «Київський обласний молодіжний центр» оголошує про старт нового молодіжного проекту «ЛітЕліта»

Якщо ти – молодий, творчий, креативний і маєш неабияке бажання, аби про тебе дізналися, тоді читай далі!

Твою поезію та прозу українською мовою, твої розповіді, казки, вірші чи навіть те, що ніколи не пропустить цензура ми із задоволенням поширимо, опублікуємо і розповсюдимо на теренах соціальних мереж та у інтернет-ресурсах.

Від тебе – творчі надбання та матеріали українською мовою невеликого формату.

Від нас – публікації, розповсюдження та реклама твого творчого продукту.

Від вдячних читачів – лайки і репости.

І головна родзинка – автор, чиї роботи стануть найбільш перепостними та вподобаними, отримає суперприз (а що це? …поки секрет)!

Роботи надсилайте за адресою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додому - з яскравими враженнями

Минулої п’ятниці, 16 березня, на головній сцені країни в Національному палаці мистецтв «Україна» відбувся загальнонаціональний фінал конкурсу дитячої творчості в рамках фестивалю «Ukraine-SanRemojunior» «Яскраві діти України».

Завдячуючи депутату Київської обласної ради від партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність” Віталію Карлюку, дійство відвідали чимало дітей Кагарличчини.

Під час фіналу було визначено представника України на Всесвітній легендарний конкурс SANREMOJUNIOR-2018. За рішенням журі перемогу здобула 12-річна Єлизавета Волощенко з Херсонщини, яка виконала відомий хіт Beyonce. Друга частина концерту була знаменна зустріччю із зірковими гостями. Усі учасники заходу із Кагарлицького району отримали величезне задоволення від концерту.

Ось який лист надійшов цього тижня до редакції від одних із глядачів дійства:

“За підтримки депутата Київської обласної ради Віталія Карлюка 16 березня група учнів Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцей» разом із обдарованими школярами та дітьми соціально незахищених категорій із нашого району мала чудову нагоду побувати в Національному палаці мистецтв «Україна», де на головній сцені Вітчизни відбувся загальнонаціональний фінал конкурсу дитячої творчості в рамках фестивалю «Ukraine-SanRemojunior» із промовистою назвою «Яскраві діти України».

Цікаво дітям було дивитися виступи конкурсантів, яких оцінювало компетентне журі в складі народних артистів України – співака і композитора Тараса Петриненка та поета-пісняра Юрія Рибчинського, а також продюсера та композитора Руслана Квінти, співачок Ілларії і Таянни. Гала-концерт продовжився феєричними виступами самих членів журі – зірок-співаків, а також популярних виконавців Монатіка, Насті Каменських, Світлани Тарабарової, Альоші, Данелії, фантастичної групи «Время и Стекло»…

Кількагодинний калейдоскопічний марафон пролетів, наче одна мить, а враження залишилися неймовірні! Учні НВК і їхні наставники щиро вдячні Віталієві Івановичу за організацію поїздки в столицю, за прекрасну можливість долучитися до зіркового мистецтва. Бажаємо нашому депутатові всіляких гараздів і подальших успіхів на ниві служіння громаді Кагарличчини.

Ірина Гудзь, Альона Будник, керівники групи учнів Кагарлицького НВК».

Мов щедрі грона – світла пам’ять…

Летять дні. Біжать нестримно і невпинно. І все те, що втішало чи тривожило нас учора, стає минувшиною і вже ніколи не повертається. А щось щемне і незабутнє ревно переходить у спогади і залишається з нами навічно.

Ось і зараз, коли вже березень лаштується в прощальну путь, мені чомусь пригадався січневий день, коли я забігла до обійстя Приходьків. Сюди частенько заходять люди. Бо так уже повелося, що звично тут кожен знайде щось потрібне для себе: розуміння, підтримку, допомогу, пораду…

Ось і того дня я поспішала у справах до господині обійстя Лариси Віталіївни. А, ступивши на подвір’я, зустріла привітний погляд господаря Миколи Івановича. Він якраз порався біля винограду. Дбайливо підрізав лозу, готуючи її до весни.

- Що вже час? – привітавшись запитала я.

- Та саме пора, - відповів Микола Іванович. - Бо потім буде плакати, а це для майбутнього врожаю не дуже добре.

І мені згадалося, як бувало, йдучи з роботи, я не минала дорідних грон, що звабливо визирали з-під листя. Тут їх можна було завжди скуштувати, не питаючи дозволу. Бо Приходьки радо пригощали виноградом усіх бажаючих. І, певно, саме від того він був таким смачним і соковитим.

- Виноградна лоза любить лише дбайливі і добрі руки, - казав колись мені знайомий садівник, вручаючи укорінений пагін для посадки.

У Миколи Івановича були саме такі руки. Ось і тоді, перш ніж зрізати, він дбайливо й обережно оглядав кожну гілочку. І такий він був у будь-якій справі, - завжди спокійний, розсудливий, врівноважений і не по віку мудрий.

Так було і тоді, коли у серпні 1988 року, отримавши диплом з відзнакою про закінчення Київського інституту народного господарства, разом з дружиною Ларисою Віталіївною приїхав на роботу у Великі Пріцьки, де п’ять років успішно працював на посаді головного економіста. І тоді, коли згодом очолив роботу сільськогосподарського підприємства у Кузьминцях. І коли став керуючим відділком «Агромарсу» у рідному селі Халча, де виріс і навчався у школі. Звідси пішов на армійську службу в Остер. А після – повернувся гвардії сержантом.

І односельчани, і знайомі знали Миколу, як хлопця порядного і завзятого. Тож, без вагань довіряли йому будь-яку справу. Не дивно, що вже у 2013 році Миколі Приходьку запропонували очолити управління агропромислового розвитку Кагарлицького району. Очолив і вів свою справу відповідально і уміло.

Останнім часом Микола Іванович працював керуючим відділком ПОСП «Дніпро» у селі Зелений Яр. Якось вже так виходило, що йому доводилося опинятися там, де були потрібні дбайливі руки і мудра голова. А Микола Приходько був саме таким.

Цими ж безцінними людськими якостями він наповнив і серця своїх трьох синів - Івана, Дмитра та Владислава, виростивши і виховавши їх добрими людьми і справжніми чоловіками. Бо навчав жити власним прикладом працелюбства, людяності, добропорядності.

…Жив, навчав, працював, дбав… Нелегко говорити про все це у минулому часі. Та чомусь справжню значимість того, що маємо, ми усвідомлюємо лише тоді, коли втрачаємо. Таке гірке усвідомлення прийшло до кожного великопріцьківчанина і тоді, коли тяжка звістка чорним вороном облетіла село: сімнадцятого лютого трагічна мить забрала Миколу Івановича за вічну межу. Тяжка пора прощання зібрала на привітне подвір’я Приходьків силу-силенну людей. Усі вони прийшли віддати шану пам’яті такій простій і, водночас, такій великій Людині.

- Я дякую всім, хто підтримав нашу сім’ю у ту тяжку хвилину, - каже Лариса Віталіївна. - Бо кожне добре слово, кожна допомога тоді для мене і синів означала дуже багато. Нехай Всемилостивий Господь воздасть вам, добрі люди, сторицею за чуйність і доброту. Спасибі за світлу пам’ять про Миколу Івановича.

…Він пішов, залишивши світові добру родину і теплі спогади усім, хто його знав. А ще – хороший сад і розкішні кущі винограду, які ще багато літ будуть обдаровувати людей щедрими плодами, нагадуючи про дбайливі руки свого господаря.

Маємо “бронзу” із шахів

Минулого тижня учні Кузьминецької ЗОШ брали участь відразу у двох спортивних заходах, які проходили в м. Ржищів та м. Кагарлик.

14 березня о 9 годині у ДНЗ «Ржищівський професійний ліцей» відбувся шаховий турнір, присвячений воїнам-інтернаціоналістам та воїнам АТО, які віддали своє життя за незалежність нашої Батьківщини. У турнірі брали участь 5 команд. В напруженій боротьбі учні нашої школи вибороли третє місце. Марія Мазуренко (8 кл.), Анжела Мазуренко (7 кл.), Валерій Назаренко (9 кл.), Назар Дяченко (8 кл.) та їх наставник – вчитель фізичного виховання Василь Каліка повернулися до рідної школи з бронзовою медаллю.

У четвер, 15 березня, о 9.00 на базі ОЗНЗ Кагарлицька ЗОШ № 3 відбулися районні змагання з настільного тенісу серед учнівських команд загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів. Нашу школу представляли Іра Фененко (8 кл.), Кирил Попик (6 кл.), Саша Олексієнко (7 кл.) та Назар Дяченко (8 кл.).

Вітаємо наших учнів і дякуємо їм за наполегливість та велике прагнення до перемоги!

Вшанували добровольців

У приміщенні районного військового комісаріату відбувся урочистий захід з нагоди Дня українського добровольця.

Під час заходу з вітальними словами виступили голова районної ради Іван Семцов, заступник голови районної державної адміністрації Світлана Синюк, керівник апарату райдержадміністрації Людмила Демиденко, міський голова Олександр Панюта, районний військовий комісар В’ячеслав Харчевський та голова ГО «Спілка учасників АТО» Михайло Лисенко.

Спільними подяками Кагарлицької районної державної адміністрації та Кагарлицької районної ради, подяками Кагарлицького міського голови відзначено добровольців Кагарличчини, які брали участь в антитерористичній операції. Святковий концерт для присутніх підготували учасники художньої самодіяльності міського Будинку культури та вихованці Школи мистецтв: Вероніка Хоходра, ансамбль «Зорецвіт», Вероніка Карпенко, Любов Карпів.

По закінченні заходу представники вищих військових навчальних закладів області провели зустріч зі старшокласниками загальноосвітніх шкіл міста щодо агітації вступу на навчання до вищих навчальних закладів. Юнаки та дівчата ознайомилися із озброєнням Збройних сил України, зокрема з матеріальною частиною автомата Калашникова АК-74, методикою його збирання та розбирання.