Пошук

Проводжали хлопців у армію служити

У середу до лав Збройних сил України із Кагарлицького військового комісаріату проводжали 11 юнаків з Кагарлика, Кадомки, Буртів, Слободи та Новосілок.

З теплим напутнім словом до хлопців звернулися голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, заступник міського голови Володимир Бойко, капітан Кагарлицького районного військового комісаріату Сергій Зайченко, мама призовника Наталія Дрига, священик Василь Синюк.

Музичні вітання призовникам того дня дарували тріо «Заграва» (керівник Анастасія Мацібура), Людмила Ігнатенко, Вікторія Куцокінь.

Зворушені увагою юнаки смакували короваєм з рук батьків, який ті їм урочисто піднесли, отримали квіти та конверти із грошовим заохоченням, зробили фото на пам’ять.

Настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Василій Синюк освятив хлопців святою водою та вручив їм хрестики.

Мистецтво як опора благодійності

Творчий звіт Кагарлицької дитячої школи мистецтв відбувся минулого тижня у міському Будинку культури в рамках благодійної акції «Врятуємо життя разом».

Учні та викладачі закладу демонстрували глядачам свої напрацювання за навчальний рік, їх виступи радували присутніх в залі.

Потужним був виступ лауреата обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів-конкурсів народно-інструментального оркестру «Колорит» (художній керівник Наталія Колисан, концертмейстер Наталія Сінгаєвська), колектив виконав «Романс» та «Рок-токкату» Євгенія Дербенка.

«Що сказало сонце» та «Облітав журавель» - виконав хоровий колектив, яким диригує викладач школи Яна Герасименко (концертмейстер Тетяна Кононенко).

Юрій Волошин блискуче виконав «Марш» Прокоф’єва на фортепіано (викладач Тетяна Кононенко).Учасник обласного фестивалю-конкурсу Олександр Плаксін своїм майстерним виконанням на духовому інструменті зробив «Ліричну пісню» Дремлюги особливою (викладач Ігор Ільченко, концертмейстер Ганна Ільєнко). Силу свого вокалу продемонструвала у пісні «Моя мамо» Анастасія Цюкало (викладач Людмила Ігнатенко, концертмейстер Сергій Шевченко). Юлія Козачук виконала на фортепіано «Літній день» Волкова (викладач Лариса Литвин), чим довела, що музика - чуттєва і багатогранна.

Як завжди, на високому рівні - виступи лауреата міжнародних та всеукраїнських фестивалів-конкурсів хореографічний колектив «Оріяна» (хореограф-постановник Наталія Кукош, концертмейстер Олег Даниленко). Колектив продемонстрував «Єврейський танець» та буковинський «Гордіянка».

Вокаліст Іван Марченко прекрасно виконав пісню «Добрий ранок, Україно» (викладач Тетяна Голдобіна, концертмейстер Сергій Шевченко).

«Венесуельський вальс» та мелодія з кінофільму «Сумерки» легко і глибинно звучав від лауреата обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів-конкурсів ансамблю гітаристів «Акорд» (викладач Наталія Колисан).

Композицію за мотивами поеми Тараса Шевченка «Катерина» виконали лауреати обласних та міжнародного конкурсів Катерина Макарова, Євгенія Миколайчик, Віолетта Лазоренко (режисер-постановник Лейла Джабієва, хореограф-постановник Наталія Кукош, музичне оформлення Сергія Шевченка).

«Мелодію» Моріа прекрасно виконала лауреат міжнародного фестивалю-конкурсу Надія Карапіра (викладач Алла Мєстєчкіна). Порадувала своїм виступом лауреат міжнародного конкурсу-фестивалю вокалістка Антоніна Ткачова (викладач Тетяна Голдобіна, концертмейстер Сергій Шевченко).

«Художника» майстерно прочитала лауреат обласних конкурсів Богдана Барабаш (викладач Людмила Кашперенко).

Чудово виконав «Вальс» Дербенка на баяні Євгеній Орел (викладач Микола Громико).

«Адажіо» на фортепіано прозвучало від лауреатів всеукраїнського фестивалю-конкурсу братів Андрія та Олега Шандренків (викладач Наталія Сінгаєвська).

Твір «Без імен» неперевершено продекламувала володар Гран-прі міжнародного конкурсу Лейла Джабієва.

Потужно прозвучала українська народна пісня «Ой ти, місяцю» у виконанні тріо «Мелодія серця»: Тетяни Голдобіної, Людмили Ігнатенко, Ольги Бащенко.

«Фантазію експромт» Шопена виконала лауреат міжнародного фестивалю культури та творчості ганна Ільєнко.

По-особливому звучала українська народна пісня «По садочку ходжу» та «Бесаме мучо» Консуело Веласкес від лауреата всеукраїнських конкурсів, зразкового ансамблю баяністів «Гармонія» (художній керівник Микола Громико, концертмейстер Наталія Сінгаєвська).

Вікторія Матюшенкова - лауреат обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів-конкурсів - чуттєво заспівала про блакитного птаха (викладач Тетяна Голдобіна, концертмейстер Сергій Шевченко).

Виконуюча обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк та Кагарлицький міський голова Олександр Панюта подякували дітям і викладачам за їх працю, батькам дітей - за розвиток їх синів та доньок, вручили грошові сертифікати на потреби школи.

А ще ті, хто відвідав звітний концерт Школи мистецтв, залишали грошову допомогу у скриньку для збору коштів на лікування хворої дитини викладачки закладу.

Чисто там, де не смітять

Проблема забруднення навколишнього середовища уже давно носить планетарний характер. Маємо рукотворні острови із твердих відходів, які площею рівняються материкам. Маємо рукотворні сміттєзвалища, деякі з яких за висотою наближаються до гірських велетів. Тому у багатьох країнах питанням збереження екології, утилізації і переробки сміття приділяється першочергова увага.

Приємно, що над вирішенням даної проблеми працюють і в нашому районі. Детальніше про це кореспондент «ВК» веде розмову з головою міста Кагарлик Олександром Панютою.

- Олександре Олексійовичу, яка із проблем, пов’язаних із чистотою міста, є пріоритетною для міської влади і що робиться для її вирішення?

- Щоб сміття і відходи не нагромаджувалися по вулицях і садибах жителів будь-якого населеного пункту, його потрібно регулярно збирати і вивозити на сміттєзвалище. У межах Кагарлика річний обсяг таких відходів становить 11 тисяч тонн. Зрозуміло, що діюче сміттєзвалище обмежене у своїх розмірах і здатне виконувати свої функції протягом ще 5-7 років. Не більше. Потім воно буде закрите.

Тому-то першочерговим завданням міської ради є будівництво нового полігону з розміщення твердих побутових відходів. Для цього виконавчий комітет Кагарлицької міської ради розпочав процедуру по відведенню земельної ділянки площею 6 га за межами міста з відповідним цільовим призначенням. Перший крок – це розробка проекту «Детальний план території полігону твердих побутових відходів», мета якого визначити чи можна на визначеній ділянці забезпечити комплекс екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних заходів, щоб мінімізувати шкідливий вплив від розміщення твердих побутових відходів на людину і природу. 4 квітня 2019 року проект розглянула містобудівна рада при департаменті містобудування і архітектури Київської ОДА, він отримав позитивну оцінку. Ряд зауважень, які висловили члени містобудівної ради, це більше побажання до майбутнього проекту будівництва.

Наступний етап – розробити проект відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Міськрембудсервіс», потім замовити проект будівництва, а вже тоді шукати інвестора. Без сумніву, спорудження полігону - справа затратна і не одного дня, але без її вирішення проблеми із сміттям з часом будуть тільки накопичуватися...

- Будівництво полігону - це перспектива. А що робиться сьогодні, щоб було чисте і місто, і його екологія?

- Над цим щоденно працюють два міські підприємства - КП «Міськрембудсервіс» і Кагарлицьке КЖЕП. Перше здійснює вивезення побутових відходів із приватного житлового сектора, інше - від багатоквартирних будинків.

Щодо багатоквартирних будинків, то тут практично проблем не виникає. Але чимало їх - у приватному секторі. Раз у місяць згідно графіка транспорт КП «Міськрембудсервіс» об’їжджає всі вулиці міста, кожне подвір’я і за символічну плату у 4 гривні за мішок збирає відходи з подальшим вивезенням на сміттєзвалище. Але, на жаль, є громадяни, які ігнорують цю послугу. І, напевне, не так через економію, як завдяки шкідливій звичці. Саме через них постійно виникають стихійні сміттєзвалища на вулицях Піонерській, Барвіновка, Білоцерківська (котловина), Нектарна, на території за колишнім хлібозаводом та інших.

Прикро, але окремим кагарличанам бракує елементарної культури і, якщо хочете, патріотизму до рідного міста, його мальовничих куточків. Маю на увазі, насамперед, жителів вулиць, що розташовані біля парку (Східна, Шевченка). Для деяких з них стало нормою, виходячи з дому, виносити із собою пакети із сміттям і залишати їх по дорозі в парку - пам’ятці загальнодержавного значення «Кагарлицький» ...

- І що, немає засобів впливу на таких порушників? Раніше, наскільки мені відомо, таких викликали на засідання постійної комісії при місцевій раді, штрафували і піддавали громадському осуду...

- Подібна практика триває і зараз. Більше того, маю відзначити, що ми використовуємо для цього і сучасні технічні засоби. Зокрема, біля Ольжинського кладовища, де постійно утворювалося стихійне сміттєзвалище, ми встановили камеру відеоспостереження. По ній і було встановлено особу, яка порушувала порядок. Даний факт вплинув і на інших жителів вулиці. Сміттєзвалищ там більше немає.

Продовжує працювати і адміністративна комісія при виконавчому комітеті кагарлицької міської ради, маємо в штаті КП «Міськрембудсервіс» інспектора з благоустрою. Право складати протоколи про адміністративні правопорушення одержали керівники КП «Міськрембудсервіс» і Кагарлицького КЖЕП. Зросли і розміри штрафів. Наприклад, для громадян - від 340 до 1360 гривень, юридичних осіб - від 850 до 1700.

Але... Ефект, безсумнівно, є. Громадяни чи юридичні особи, які одержали припис на усунення порушень екологічного характеру, вчасно реагують на його виконання. Але справа в іншому. Біля кожної купи сміття камери не встановиш, і за кожним будинком не вслідкує ні інспектор з благоустрою, ні поліцейські. Тому здолати це зло реально тільки спільними зусиллями і влади, і громадськості.

- Трохи раніше ви відзначали, що мотивом порушень екологічного законодавства окремими кагарличанами є не стільки їх бажання зекономити 4 гривні, як усталена психологія, шкідлива звичка. Людина звикла, що найпростіший спосіб позбутися сміття, це винести його через дорогу у кущі, у ярок, у лісосмугу. Щоб ніхто цього не бачив. І таку важко переконати, що відходів можна позбутися іншими, легальними шляхами, без шкоди і собі, і довкіллю. Чи реально взагалі змінити людську психологію у цьому питанні?

- Світова практика засвідчує, що реально. І один із шляхів до цього - сортування сміття з його наступною переробкою. На рівні держави у нас вже прийнято відповідний закон і ми намагаємося його виконувати.

У першу чергу, мова йде про виготовлення та встановлення контейнерів з роздільного збирання пластика, паперу і скла. Це зроблено, насамперед, біля висотних будинків (вул. Столична, Каштанова, Паркова, Миру) та у приватному секторі по вулицях Козацька, Бащенка, масив Молодіжний.

Такі ж контейнери для роздільного збору твердих відходів встановлено в усіх школах та установах міста.

Відрадно, що нашу ініціативу в цьому плані підтримують і самі кагарличани. Зокрема, контейнери для роздільного збирання відходів замовили жителі вулиці Павлова. Маємо можливість забезпечити ними всіх, хто звернеться з цього приводу.

На сьогодні у Кагарлику зареєстровані і працюють три підприємці, які приймають від населення пластик, папір і скло.

Працівники комунального підприємства відсортовують пластик і на міському сміттєзвалищі.

Зрозуміло, що зроблено тільки перші кроки по реалізації даного проекту. Подальші темпи його впровадження залежатимуть знову ж таки від будівництва полігону з розміщення твердих побутових відходів. Адже відмінність полігону і сміттєзвалища полягає в тому, що на першому з них відходи якраз сортуються за видами, а захоронюється лише те, що не можна переробити.

У складі делегації голів міст Київщини мені довелося відвідати подібний полігон у польському місті Забже. Побачене вразило. Це - справжнє солідне підприємство із сотнею працюючих, необхідними ресурсами і інфраструктурою. Щоб воно було прибутковим (а тільки так реально привабити інвестора), ним користуються відразу кілька об’єднаних громад. Про це потрібно думати і нам при спорудженні свого полігону. Адже 11 тис. тонн сміття в рік - це мало, щоб мати прибуток. Потрібно не менше 50 тис. тонн відходів.

У Польщі теж були свої складнощі із запровадженням роздільного збирання відходів. Але завдяки політичній волі державного керівництва, підтримці людей, запровадженню фінансових стимулів їм вдалося змінити психологію і менталітет людей. Для прикладу, для тих, хто не сортує відходи, плата за вивезення сміття вдвічі більша.

Гадаю, що з часом так буде і в нас. А поки що ми продовжуємо працювати над тим, щоб підвищити ефективність дій у цьому напрямку, в тому числі і з використанням досвіду інших громад. Зокрема, з використання контейнерів для збирання сміття у приватному секторі у сусідньому, Миронівському районі.

Але, в той же час, користуючись нагодою, хочу нагадати всім жителям міста і району просту життєву мудрість: «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Саме це - головна умова чистоти нашого краю і збереження екології.

Довідково. Значення кольорів сміттєвих контейнерів

Зелений колір. Скло і склобій. У більшості місць прозоре скло і кольорове скло повинні бути розділені. Кераміка, загартоване скло, дзеркала, шибки і лампочки не повинні бути викинутими разом з великогабаритними відходами на стоянці контейнерів.

Синій або жовтий кольори. Папір та картон. Вони мають бути достатньо чистими, щоб бути переробленими. Паперові серветки, кухонні рушники, наклейки, коробки від соку, копіювальний папір і шпалери, брудний або промаслений папір і целофанові пакети не є вторинною сировиною як папір, тому повинні зберігатися окремо.

Помаранчевий колір. Упаковка із пластику або металу і коробки з-під напоїв. Обгортки з масла, пластикові склянки (наприклад, з-під йогурту), упаковки для небезпечних і отруйних продуктів, пластикові пакети із алюмінієвої фольги не повинні бути включені у ці відходи.

Чорний колір. Органічні відходи: овочі, фрукти, садові відходи, обрізки, трава і листя, що можуть бути компостовані.

Коричневий колір. Акумуляторні батареї. Багаторазовий текстиль: одяг, взуття, постільна білизна та аналогічні повинні бути зібрані в текстильних контейнерах або віднесені до центру переробки.

Червоний колір. Малонебезпечні відходи або невеликі хімічні відходи: шприци, люмінесцентні лампи, мийні засоби, косметика, фарби і лаки, відпрацьовані масла, пестициди і подібні шкідливі для здоров’я і довкілля речовини.

Журавлина пiсня весни

Надовго запам’ятається великопріцьківчанам і гостям села один із останніх березневих днів, коли до світлиці Великопріцьківського сільського історико-краєзнавчого музею в дружнє коло їх звела рідна пісня весни, пісня життя, що славить рідний край, оспівує його неповторну красу, будить землю і людей до розквіту і творення, наповнює кожне серце любов’ю. І дарувала її людям життєлюбна «Журавка», яка ось уже три десятки літ прикрашає своїм співом не лише кожне сільське чи районне свято, а й увесь безмежний світ.

Із покоління в покоління у Великих Пріцьках від матері - доньці, від батька - синові, від бабусі - внукам, як великий родовий скарб, передавалися пісні - веселі й журливі, обрядові й побутові, задумливі й жартівливі. Скільки пам’ятаю, завжди у нашому селі діяли художні колективи. Пригадуються 60-70-ті роки минулого століття, коли в маленькому сільському клубі завжди так урочисто, з душевною піснею відзначалося кожне свято. А коли в 1970 році в селі виросла нова добротна споруда сільського будинку культури, то тут було вже де розвернутися всім художнім колективам. Їх робота під чітким керівництвом директора БК Марії Панасівни Борисенко завжди велася, як кажуть, активно й продуктивно. Відбувалися концерти, вистави, вечори відпочинку, вогники, тематичні заходи, кілька разів на тиждень демонструвався фільм. А ще досить активно діяла агіткультбригада. Саме в її складі об’їздила всі усюди і я. З віршами, піснями, сценками, театралізованими дійствами, концертами, вітаннями, посвятами ми майже щодня з’являлися на полях, на фермах, на тракторному стані, в сусідніх селах. Ті півгодинні хвилини перепочинку додавали сільським працівникам настрою, а нас запалювали й надихали. Адже скрізь нашу агіткультбригаду зустрічали, як бажаного гостя. А ще ж були виступи у програмі сільських свят на сцені Будинку культури.

Тоді я ще не знала, що пройдуть роки і колись я й сама очолю роботу закладу культури в рідному селі. Це сталося у 1989-му році. Тоді саме наш ансамбль готувався до виступу у програмі районного фестивалю «Червона калина». Для показу одним із номерів було обрано народну пісню «Ой, журавко, журавко...» Тоді її акапельно, під дзвінкий горяк сільського соловейка Галини Степанівни Олексієнко так ніжно виводили: Віра Гнатівна Зварич, Галина Василівна Грицан, Галина Яківна Витищенко, Віра Савівна Доломина, Раїса Павлівна Коробенко, Лідія Сергіївна Кваша, Марія Іванівна Білик, Марія Федотівна Малоока. Нині - світла їм пам’ять. А ще Марія Миколаївна Олексієнко, яка й сьогодні не розлучається з піснею, та Катерина Дмитрівна Волошин, яка й нині є активним учасником сільського ансамблю.

А тоді, у 89-му, я дивилася на цих натруджених, не жалуваних долею жінок, слухала їх проникливий спів і в кожній бачила ось ту тужливу Журавку, яка попри всі життєві незгоди вміє шанувати життя і... співає! Саме тоді й з’явилася думка дати нашому сільському ансамблю назву «Журавка». І вже під час участі у фестивалі «Червона калина» за оголошенням ведучих на районну сцену вийшов фольклорно-етнографічний ансамбль «Журавка» Великопріцьківського сільського будинку культури. А пісня про журавку стала символом колективу. Приємно, що ця ідея сподобалася й іншим учасникам художньої самодіяльності. Бо згодом у багатьох сільських ансамблів також з’явилося своє «ім’я». І хоч вік фольклорного колективу села Великі Пріцьки налічує понад півсотні років, та саме під назвою «Журавка» він діє три десятки літ.

Це будо тридцять років тому. А нині, світлого березневого дня переповнена світлиця сільського музею ледве вміщала всіх, хто прийшов привітати свою «Журавку» з ювілеєм народження колективу. Та чи не найтрепетнішим було вітання від найменших журавляток, вихованців сільського дошкільного закладу «Яблунька», які разом зі своїми мудрими наставниками Любов’ю Ружанською, Наталією Карпенко, Ольгою Дикою та Ніною Романенко подарували ювілярам не лише свій чарівний виступ з піснями, віршами й таночком, а й пам’ятні медалі та великий торт.

Щиро вітав нинішніх і колишніх учасників художньої самодіяльності сільський голова Олександр Микитянський. Власне, саме він і був ініціатором організації та проведення цього свята, яке стало приємною несподіванкою та гарним подарунком для кожного учасника ансамблю. А сільський голова вручив як нинішнім, так і колишнім аматорам сцени подяки, квіти та подарунки.

Слова подяки та великий солодкий подарунок отримали ювіляри і від усіх працівників сільської ради.

Справді тепле в прямому і переносному значенні було вітання від директора СТОВ «Віскар-Агро» Василя Барановського та його заступника Юрія Падальченка. Разом із сердечними вітаннями та побажаннями вони вручили учасникам ансамблю обігрівач для проведення репетицій в холодну пору року.

Вітала свою «Журавку» і колишня її учасниця, завуч Великопріцьківської школи Інна Довгопола. Від педагогічного та учнівського колективів місцевої школи вона вручила ювілярам подарунок та подякувала завзятим аматорам сцени за самовіддану діяльність. Також пригадала ті часи, коли колектив у складі переможців брав участь в обласному фестивалі. А учнівська молодь села разом з учителем української мови та літератури Світланою Коробенко привітали іменинників та гостей свята душевними піснями (Даша Омельченко, Юля Василенко), влучним гумором (Саша Швець) і танцями.

Щиро дякували розчулені учасники фольклорно-етнографічного ансамблю «Журавка» всім, хто прийшов того дня привітати їх та вшанувати рідну українську пісню весни. У свою чергу вони подарували учасникам свята кілька пісень про рідний край та про птахів України. І це - не випадково. Адже саме на цю пору припадає свято «Сорок святих», своєрідний початок нового хліборобського року, коли українці зустрічають із вирію перелітних птахів, вітають їх, як  своїх помічників, та проводять обрядові дійства на щедрий урожай прийдешнього року.

А всі присутні гучно аплодували сільським соловейкам: нинішнім керівникам колективу - Надії та Віктору Крапивам, учасникам ансамблю Марії та Олександру Борисенкам, Катерині Волошин та Вірі Бацан, Галині Дринь та Аллі Брожик, Наталії Садовській, Надії Кравчук та Тетяні Кваші. Бо не зважаючи на всі зміни часу та складу колективу, він завжди був і залишається частинкою життя кожного великопріцьківчанина. А його духовний вишкіл достойно пройшли такі відомі люди села, як Микола Набок, Максим Стешенко, Анатолій Яковлев, Ольга Юхименко, Сергій Мельник, Михайло Вареник, Наталія Бала, Ніна Рогозовець, Ольга Олексієнко, Ольга Стародумова, Оксана Олексієнко, Валентина Ільченко, Наталка Олексієнко, Наталія Ільїна, Елеонора Середенко, Варвара Степаненко та багато інших жителів села, які й сьогодні не розлучаються з піснею.

А ще ті, хто вже відлетів за вічні видноколи, лишивши рідному селу світлу пам’ять про себе: Василь Грицан, Василь Малоокий, Петро Плюта, Василь Папіженко, Галина та Олександр Олексієнки...

Як кажуть, - свято вдалося. Всі, хто того березневого дня завітав до світлиці сільського музею, у свої родини понесли в серцях рідну журавлину пісню весни. І дякуючи всім за такий приємний подарунок, веселими піснями проводжали гостей учасники ансамблю «Журавка», запрошуючи молодше покоління та всіх бажаючих поповнювати ряди колективу. Бо доки над рідним краєм лине народна пісня, доки й буде жити Україна та її народ.

Боротьба за чемпіонство

Шостого квітня у Кагарлицькому фізкультурно-оздоровчому центрі «ФОК Кагарличчини» в рамках проведення обласного фестивалю «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» відбулася фінальна частина змагань найкращих команд Київської області з баскетболу (чоловіки). В ній взяли участь шість команд-представників регіонів області. Це збірні команди Васильківського, Яготинського, Володарського, Кагарлицького, Бородянського та Бориспільського районів.

Команди були поділені на дві підгрупи по три в кожній, кращі з яких за результатами в своїх підгрупах боролися за призові місця. Змагання були цікавими та видовищними, адже не часто можна побачити найкращі баскетбольні колективи області на Кагарличчині.

В цікавій спортивній боротьбі чемпіонство та Кубок 2019 року здобули спортсмени з Васильківського району. Другими стали представники Володарського району, а третіми - баскетболісти Бориспільщини. Четверте місце у команди Бородянського району. П’ятими та шостими відповідно стали команди Кагарлицького та Яготинського районів.

Переможці та призери змагань були нагороджені кубком, дипломами та пам’ятними медалями.

Беремо приклад з шахістів

Нині багато говорять про проблемне мислення, котре особливо необхідне при виборі кандидатів у депутати, президенти, у місцеві органи влади. Розвивати проблемне мислення слід з дитячих років, в тому числі й за допомогою шахових гуртків. Адже саме шахи розвивають розумові здібності людини, фантазію, тренують пам’ять, формують сильний характер, такі якості, як воля до перемоги, стійкість, витримка, терпимість, винахідливість, дисциплінованість думки, мужність, навіть навчають працювати з книгою.

Великий педагог Василь Сухомлинський писав: “Без шахів неможливо виховати розумові здібності і пам’ять. Шахи повинні увійти в життя навчальної школи як один з елементів розумової культури”.

Гросмейстер Зігберт Тарраш зазначав: ”Людину, яка на знає, що таке шахи, мені дуже жаль; не менше людини, котра не знає, що таке любов. У шахах є сила, яка приносить людям радість”.

Я зі свого досвіду можу розповісти, яке велике значення має ця гра в нашому житті. Мій син до 5 класу навчався на задовільно. А коли опанував секретами гри в шахи, то закінчив школу із золотою медаллю, престижний вуз, аспірантуру тощо. Я переконаний, що в цьому йому дуже допомогли саме шахи.

У Кагарлику є дуже сильні шахісти. Вони займаються розвитком цієї гри не лише в місті й на Кагарличчині, а й в інших районах області. Проводять турніри до державних свят, а також, вшановуючи пам’ять місцевих шахістів. Уже стало традицією проводити турніри пам’яті кагарличан Петра Коваля, Івана Швидкого, буртівчанина Степана Босенка. На ці змагання запрошують шахістів із різних населених пунктів Київщини. Як правило, на відкриття турнірів приходять представники місцевої влади, зокрема, мер Кагарлика Олександр Панюта, Буртівський сільський голова Олександр Драган. Це говорить про те, що влада не стоїть осторонь розвитку спорту, підтримує шахістів.

Головні організатори турнірів на Кагарличчині - Костянтин Хамаздір та Михайло Сокол. Ці люди - не лише гарні організатори, вони ще й досвідчені шахісти. За їхніми плечима - не одна перемога на змаганнях різних рівнів Київщини та Черкащини. Не можна оминути увагою і молодого, дуже сильного шахіста з Кагарлика Олега Баляса. Один з останній його здобутків - друге місце на чемпіонаті Київської області з шахів. Великим шанувальником цієї гри є Віктор Богданов - коли заходиш в його дім, то відразу розумієш, що тут проживає шахіст. Адже у нього в будинку на веранді стоїть великий шаховий стіл, на якому завжди розміщені дуже красиві великі шахові фігури.

На Кагарличчині є ще багато хороших шахістів. Це, зокрема, Микола Коноваленко, Віктор Кармазін, Володимир Шандренко, Валерій Вовковінський, Василь Ступак та Олександр Босенко.

Я дякую цим людям за популяризацію шахів не тільки в місті, а й в області, і бажаю, щоб відділи освіти, молоді та спорту приділяли увагу розвитку цього виду спорту не лише серед дорослих, а й серед молоді.

З ножем на сусіда

Між Н. та П. - жителями села Слобода - здавна склалися неприязні стосунки через земельну межу. Цього разу словесна перепалка ледве не закінчилась трагічно: пенсіонер напідпитку накинувся на свого сусіда з ножем.

Недільного ранку, 7 квітня, недруги зустрілися на автовокзалі у Кагарлику, де вкотре посварилися. Під час конфлікту один з них вихопив з кишені куртки розкладний ніж і почав цілитись іншому просто в груди. З метою самозахисту і незважаючи на те, що нападник встиг завдати йому ножові поранення обличчя, чоловіку вдалося повалити лиходія на землю.

65-річного постраждалого каретою швидкої допомоги було доправлено до лікарні з діагнозом різаних ран носа та обличчя.

Працівники Кагарлицького відділення поліції затримали зловмисника на місці злочину та вилучили у нього речовий доказ – розкладний ніж. 78-річний житель Слободи у скоєному злочині зізнався і надав правдиві покази.

За фактом замаху на умисне вбивство відкрито кримінальне провадження за ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Кабель крали “гастролери”

На спецлінію 102 надійшло звернення від працівника «Укртелекому», який повідомив про спробу крадіжки кабелю зв’язку.

Правоохоронцями було з’ясовано, що о 2-й годині ночі в місті Кагарлик відбувся обрив мережі зв’язку та встановлено, що невідомі особи намагалися викрасти кабель.

За допомогою камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» групою реагування патрульної поліції за гарячими слідами було затримано підозрюваних. Ними виявились раніше не судимий 33-річний та 26-річний раніше судимий мешканці Києво-Святошинського району.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ст. 15 (замах на злочин) та ч.3 ст.185 (крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.

Як реалізувати своє право на працю? Консультує Міністр юстиції

Вітаю, шановний Міністре! Мені 21 рік, шукаю першу роботу після закінчення ВНЗ. Розкажіть, будь ласка, на що потрібно звернути увагу під час працевлаштування?

Артем Ліванов

Конституція України гарантує кожному право на працю та можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Що є основою для виникнення трудових правовідносин?

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Особливою формою трудового договору є контракт.

Що таке трудовий договір?

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як укладається трудовий договір?

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у випадках: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Які документи необхідно подати?

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати: паспорт або інший документ, що посвідчує особу; трудову книжку; документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Які умови випробування при прийнятті на роботу?

При укладенні трудового договору випробування може бути обумовлене угодою сторін, метою якого є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Наведу декілька прикладів, коли випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли 18-ти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; внутрішньо переміщених осіб.

Що таке контракт і в чому його особливість?

Контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Чим відрізняється контракт від звичайного трудового договору?

Контракт - це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі.

Контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.

Контракт може бути укладений тільки на певний строк, який встановлюється угодою сторін. Трудовий же договір може укладатись на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.

В контракті передбачено можливість прав, обов'язків і відповідальності сторін (в тому числі матеріальної), умов матеріального забезпечення і організації праці працівника, умов розірвання договору.

Який порядок, зміст та умови контракту?

Контракт укладається у письмовій формі, у 2-х примірниках, для кожної з сторін. У контракті зазначається: обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання; строк дії контракту; права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін; умови матеріального забезпечення й організації праці; підстави припинення та умови розірвання контракту; соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання роботи.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0(800)213103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Президентські вибори-2019: в очікуванні другого туру

Відбувся перший тур виборів Президента України. Міжнародні спостерігачі засвідчили їх як демократичні, із вільним волевиявленням. Стосовно порушень, то вони були настільки незначні, що аж ніяк не могли вплинути на результати виборів.

Зауважимо, що дані опитування виборців консорціумом «Національний екзит-пол – 2019», тосовно першого туру виявилися близькими до тих показників, що надає Центральна виборча комісія: згідно з опитуванням, Володимир Зеленський отримував 30,6%, Петро Порошенко – 17,8%, Юлія Тимошенко – 14,2%, Юрій Бойко – 9,7%, Анатолій Гриценко – 7,1%, Ігор Смешко – 6,5%, Олег Ляшко – 4,7%, Олександр Вілкул – 4%, Руслан Кошулинський – 1,7%. Всі інші кандидати - менше одного відсотка голосів.

На момент, коли газета була готова до друку, ЦВК оприлюднив такі результати голосування: було опрацьовано 100% протоколів по Україні, у голосуванні взяли участь 18893895 громадян, визнано недійсними 1,18% бюлетенів. Перше місце посідає Володимир Зеленський - 30,24% - 5713825 голосів, друге - Петро Порошенко – 15,95% - 3014538 голосів. Далі йдуть Юлія Тимошенко – 13,4%, - 2532319 голосів, Юрій Бойко – 11,67% - 2205974 голосів, Анатолій Гриценко – 6,91% - 1306411 голоси, Ігор Смешко – 6,04% - 1141302 голоси, Олег Ляшко – 5,48% - 1035944 голоси, Олександр Вілкул – 4,15% - 784246 голосів та Руслан Кошулинський – 1,62%, - 307240 голосів. Всі інші кандидати набирають менше 1% голосів.

По територіальному виборчому округу № 93, до якого входить і Кагарлицький район, картина склалася наступним чином: опрацьовано 100% бюлетенів, кількість виборців, які взяли участь у голосуванні - 90923. Перше місце посідає Володимир Зеленський - 29,13% - 26486 голосів, друге - Юлія Тимошенко – 20,04% - 18225 голосів. Далі йдуть Петро Порошенко – 15,63% - 14213 голосів, Ігор Смешко – 7,94% - 7225 голосів, Олег Ляшко – 7,52% - 6842 голоси, Анатолій Гриценко – 6,67% - 6067 голосів, Юрій Бойко – 5,61% - 5105 голосів та Руслан Кошулинський – 1,76% -1608 голосів. Всі інші кандидати набрали менше 1% голосів.

За узагальненими неофіційними даними, на Кагарличчині бюлетені на виборчих дільницях отримали 17926 виборців. Під час підрахунку голосів виявлено 225 зіпсованих бюлетенів. Щодо пріоритетів жителів району, то вони розподілилися наступним чином: перше місце Володимир Зеленський - 27,2% - 4878 голосів, друге - Юлія Тимошенко – 21,5% - 3860 голосів, Петро Порошенко – 16,6% - 2980 голосів, Олег Ляшко – 8,1% - 1444 голоси, Ігор Смешко – 7,6% - 1364 голоси, Анатолій Гриценко – 6,4% - 1150 голосів, Юрій Бойко – 5,8% - 1042 голоси та Руслан Кошулинський – 1,4% - 254 голоси. Всі інші кандидати набрали менше 1% голосів.

Очевидно, що непідраховані голоси суттєвого впливу на результати голосування не матимуть.

Тож до другого туру виборів Президента України виходять Володимир Зеленський та Петро Порошенко.

Майстерність рук, майстерність серця

Щороку навесні, коли прокидається природа і серця людей прагнуть до прекрасного, в Кагарлицькому будинку культури проходить районний арт-фест «Майстерність рук, майстерність серця». На цьому мистецькому фестивалі вихованці гуртків закладів освіти представляють свої найкращі роботи за рік.

Цього року у фестивалі, який відбувався 26 березня, взяли участь вихованці гуртків 18 закладів освіти району. Сучасна яскрава виставка виробів - вишивки, роботи по дереву, квілінгу, ляльки, вітражі, картини, вироби з соломи та паперу – ось невеликий перелік тих робіт, які захопили увагу членів журі та глядачів новими знахідками та високою майстерністю виконання. Радість, весна, єдина Україна – теми близькі учасникам мистецького фестивалю.

Концерт теж представив глядачам свої приємні сюрпризи. Найменша учасниця фестивалю, учениця 1 класу Буртівської ЗОШ Ірина Нагорна зайняла перше місце з власним віршем «Моєму татусеві».

Вперше був представлений театр тіней, який супроводжував власні вірші учениці Кагарлицької школи №2 Анастасії Трофимчук. Вони не залишили байдужими жодного глядача у залі. Також приємно вразив усіх театр еко-моди «Ексклюзив» – сукні та костюми з матеріалів, які ми можемо знайти у повсякденному житті. Моделі виглядали вишукано та елегантно. Перші місця серед вокалістів посіли Артем Дячук та Катя Бірюк. Олександра Козачук зайняла перше місце з власним музичним твором, який вона виконала на роялі.

Вразив усіх високою майстерністю і виступ вихованців гуртків Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцей», які зайняли перші місця: Олени Запорожчук, Вікторії Матюшенкової, ансамблю «Вишиванка» та Софії Вакуліч.

Гран-прі фестивалю здобули учні Олександра Осадча та вокальне тріо дівчат (Анна Кириленко, Тетяна Павлюк та Олександра Осадча).

Вкотре порадували глядачів дитячою безпосередністю хореографічний колектив учнів 2 класу Кагарлицького НВК з танцем «Квітковий бум».

А «Кузьминецькі Триндичихи» - учні 8-9 класів Кузьминецької школи - полонили усіх високою майстерністю виконання (перше місце серед хореографічних колективів у середніх класах).

Ще одне гран-прі, але уже в Кагарлицьку школу № 1 здобув Віталій Сушко.

Приємно вражає завжди власна дитяча творчість. Так, цього року креативно виступив гурт «Барва» ОЗНЗ Кагарлицька ЗОШ №3 (підготував номер Іван Марченко, учень 10 класу) з власною музикою на «Заповіт» Шевченка. Хлопці чудово співали та акомпанували собі на музичних інструментах.

Сучасно та життєстверджуюче виступив дует дівчат Черняхівської школи – Діана Драпей та Ярослава Пасічна з піснею «Молодь змінює світ». Ще так впевнено ніхто про це не заявляв.

Тріо сестер Трохименків - Тетяна, Наталія та Ольга, ОЗНЗ Мирівська школа зайняли перше місце серед вокальних тріо з патріотичною піснею «Мамо, ти молись!», ніби виражаючи молитви усіх матерів за щастя своїх дітей.

У номінації «Хоровий спів», на жаль, був представлений лише один колектив - хор Ставівської школи, проте він гідно зайняв перше місце.

І закінчила фестиваль вокально-хореографічна композиція «Сонце України», яка теж посіла перше місце (ансамбль «Водограй» та хореографічна студія «Краяни» Кагарлицького НВК).

І, як завжди, хочемо наголосити, що на святі дитячих талантів немає переможців. Кожен учасник талановитий та гідний звання найкращого.

Для дітей захисників

Музей популярної науки і техніки «Експериментаніум», «Блокбастер» з лазерними боями і роледромом, ресторан фастфудної їжі в гумових рукавичках, а на шляху додому ще й «Батутне містечко» з «Макдональдсом» - ось наша програма для дітей героїв, яку нам вдалося виконати.

Діти щасливі. Навіть ті, хто дорогою до столиці сидів у навушниках з телефоном.

Щиро дякую батькам дітей, які захищали та захищають Україну; друзям-волонтерам групи «Діти Героїв України», з якими за ці роки війни вдалося зробити багато добрих справ, за ідеї і їх втілення в життя, за віру один в одного, за надійне плече; активу Печерської міжнародної школи за запрошення, невимовно велику роботу, пророблену заради дітей, за пізнавальну екскурсію, екстрим і настрій, за смачний обід і неочікувані подарунки, за бажання робити світ кращим; благодійнику Сергію Клюсу, завдяки якому діти веселилися у «Батутному містечку» і смакували хеппі-мілом і морозивом у «Макдональдсі»; благодійнику Денису Шкаровському, який оплатив транспорт і без участі якого поїздка навряд чи відбулася б; моїм помічникам –Людмилі Мартиненко (вчителю міської школи №2) та Людмилі Герасименко зі Ржищева, клімат у нашому колективі з дітьми завжди теплий і доброзичливий; Максиму Воловенку - за безвідмовність і допомогу у всіх проханнях заради дітей героїв; дітям, з якими ми того дня були одною дружною веселою компанією, за їх допитливість і безпосередність, їх мамам та наставникам: мандрувати у такому гурті - суцільне задоволення.

Сил і натхнення у роботі додають дитяча радість і відгуки малих: «Це був найкращий день у моєму житті!»

Діти героїв з Кагарлика, Леонівки, Буртів, Зеленого Яру та Ржищева неабияк задоволені нашою мандрівкою.

«Україна, батьку, в нас одна» – книжка визначна і правдива

У Національному музеї літератури України відбулася презентація книжки Миколи Кагарлицького «Україна, батьку, в нас одна» (Київ: «Ярославів Вал», 2019).

Зібралися ті, хто знав Миколу Федосійовича і пам’ятає його, хто чекав виходу повісті-сповіді, — друзі письменника, художники, артисти, його учні, шанувальники творчості, земляки...

Ведучий вечора — Михайло Слабошпицький, директор видавництва «Ярославів Вал» — на початку презентації наголосив, що Микола Кагарлицький був надзвичайною людиною — подвижником на ниві української культури. У його нарисах, повістях і романах — незвичайні долі, славетні, високі імена, зірки українського мистецтва: Оксана Петрусенко, Катерина Білокур, Михайло Донець, Іван Козловський, Володимир Забаштанський, Діана Петриненко, Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Ніна Матвієнко... І сам засвітився зорею. Життєва і творча біографія Миколи Федосійовича незвичайна. Син знедоленої селянки і «ворога народу», він усе робив усупереч і наперекір усьому. Микола Кагарлицький сам створив себе з пісні, музики, з любові, непокори, із творчості. Простий сільський хлопець із стародавнього Черняхова вибрався на вершину і ствердив: «Я є! І є українство». Думаю, що такий приклад гідний наслідування.

У своєму виступі академік НАН України Микола Жулинський наголосив: «В особі Миколи Кагарлицького маємо унікального дослідника і знавця мистецтва, не тільки живопису, а й музики. Як він радів, коли потрапив у мистецьке середовище, працюючи в Київській опері! Натхненний був чоловік, вразливий, принциповий. Нелегке було життя у Миколи Кагарлицького, але достойне. Спогади додадуть фактів про його внутрішні переживання, розкриють його світ. Вірю, що ім’я Кагарлицького буде вічним...»

Слово Ніни Матвієнко, народної артистки України, було схвильованим і трепетним: «Микола заступався за сокровенне: мову, пісню, культуру — Україну. Схиляю голову, бо відкрив душу, навчив спротиву, навчив боротися, стояти поруч з ним, жити і вірити. Другим серцем і крилом була для нього дружина Оля, бо ж розуміла, підтримувала, надихала. Була тим листочком, на якому він писав, а потім стала книжкою…» Згадала пані Ніна, що багато сторінок повісті-сповіді присвячено матері, Тетяні Антонівні, пісням дитинства, які визначили його життєву стихію, — музику. Пісня «Зійшов місяць, зійшов ясний» зворушила присутніх.

Народний художник України Василь Перевальський наголосив, що Микола Кагарлицький зібрав своїх друзів і шанувальників у незвичайний час, адже стоїмо перед вибором нової дороги: «Микола йшов по життю сміливо, писав про людей важкої, драматичної долі. Микола Кагарлицький — наша пам’ять, він з нами. Давайте ж дослухатися до нього і свого серця».

Ведучий вечора запросив виступити письменника Олександера Шугая — давнього і вірного друга подружжя Кагарлицьких, завдяки якому побачила світ презентована книга. Упорядник Олександер Шугай зауважив, що «родина Кагарлицького більша, ширша, ніж у цій залі. Вона по всій Україні». Далі він розповів історію створення книги, що стала результатом співпраці багатьох: «Миколи Кагарлицького, Ольги Кагарлицької, яка збирала спогади, як бджілка нектар, сумлінного редактора Надії Шугай, видавництва “Ярославів Вал”. Вихід презентованої книги — знаменна подія, адже про це мріяв її автор, на неї чекали його друзі, земляки, шанувальники. Ця книга особлива: це мистецький пам’ятник подвижнику Миколі Кагарлицькому».

Відома радіожурналістка Емма Бабчук зауважила, що про Миколу Кагарлицького «можна говорити годинами й писати томами. Його зацікавленість, його ентузіазм, біль за Україну вражали. Був готовий до дій і діяв у всіх галузях культури. Його вечори у Будинку вчителя справедливо називали “малою оперною сценою”. Добродій Микола намагався засівати душі українців прекрасним. Дякую долі, що звела мене з цим дивовижним чоловіком. Його називали “вічним двигуном української культури”. Україна думала, що його вистачить надовго…»

Михайло Слабошпицький наголосив, що Микола Кагарлицький живе у пам’яті тих, хто його знав і шанував. «Знаєте, що цікаво: у спогадах різних людей упізнаєш ту саму людину — незабутнього Миколу Кагарлицького. Спогади яскраві, цінні тим, що колективна пам’ять “оживляє” Майстра таким, як він був: щирим, добрим, сміливим, активним, принциповим, відчайдушним, закоханим у життя і мистецтво, світлим. З усіма і завжди Микола був самим собою. І таким він залишиться у людській пам’яті. Живе митець у написаних книгах, у щойно виданій повісті. Це сповідь сина свого батька, свого роду й народу».

Ведучий запросив до слова Ольгу Кагарлицьку — дружину, сподвижницю, хранительку творчої спадщини автора презентованої книги. Пані Ольга висловила вдячність усім, хто прислужився до виходу книги, і тим, хто завітав на її презентацію. А ще повідала про задум цих спогадів: «Дорога сина до істинного розуміння рідного батька була довгою і трудною. Мати, боячись нашкодити синові, мало що розповідала. Лише згодом, потрапивши 9 листопада 1992 року в архів СБУ, Микола дізнався про батькову гірку долю, про активну участь його в повстанській армії отамана Зеленого. Він тяжко пережив цю “зустріч” із батьком і задумав написати спогади. Батько й син — обидва справжні патріоти, українці — любили Україну понад усе. Врешті-решт, і загинули, виборюючи Україну».

Я прочитала повість ще в машинописі. Людський і творчий портрет Миколи Кагарлицького доповнили спогади друзів, колег, письменників, співаків, учнів. Враження незвичайне, адже сміливість і правдивість автора неймовірні. Знаєте, у наших краях про «банду» Зеленого і репресованих односельців знають мало, деякі бояться навіть згадувати. А тому ця, без сумніву, визначна і правдива книга потрібна. У передмові Олександер Шугай стверджує: «“Україна, батьку, в нас одна” — це не тільки життєпис Миколи Кагарлицького; це зріз тієї страшної проклятої епохи, в якій жили й наші батьки, і ми, їхні нащадки». Щоб подібне не повторилося, кожен свідомий громадянин України має «ходити по лінії найбільшого опору».

Мистецькою окрасою вечора став виступ етнографічного хору «Гомін» ім. Леопольда Ященка. І це не випадково. У нелегкі роки Микола Кагарлицький «оббивав пороги», щоб «Гомін» отримав Державну премію України ім. Т. Шевченка. Вдячні хористи виконали народні пісні «Ой веснонько, весно», «Коло млина калина», «Ой у лузі червона калина», «За руки візьмімся, брати». Усі присутні співали про необхідність «молитися і боротися за Україну»: Молімся за Вкраїну! За долю щасливу її! За землю нашу рідну, За мир і злагоду в нашій сім’ї! І не згасне у наших серцях священна пам’ять минулих віків!

Насамкінець учасники презентації спілкувалися між собою, фотографувалися на згадку. Подумалося, що вихід книжки Миколи Кагарлицького з такою промовистою назвою об’єднав велику громаду, бо у нас Україна одна, і доля держави залежить від кожного.

Безперечно, книжка «Україна, батьку, в нас одна» зацікавить жителів Черняхова і Кагарличчини.

Знайшла родину

Проблема безпритульних собак, яка ще донедавна видавалася в Кагарлику безнадійною, останнім часом зусиллями міської влади стала вирішуватися, а надійними помічниками мерії стали волонтери столичної благодійної організації INHELP.DOG. У понеділок, 18 березня, вони знову прибули до нас зі столиці, побували за кількома адресами, звідки надходили в міськраду сигнали про бездоглядних братів наших менших, і чергова зграйка з 14 «сестричок» відбула до клініки на стерилізацію. Крім того, тваринки отримали там необхідну медичну допомогу, щеплення від хвороб, зокрема й від сказу, кожній із них було вживлено чіп – таких позначених «друзів людей» по місту можна побачити чимало, але завдяки цьому популяція розмножуватися не буде. Нещодавно волонтери привезли тваринок у Кагарлик. Радості не було меж і в собачок, і в їхніх доглядальників, більшість із яких допізна очікували прибуття «Швидкої собачої допомоги» з Києва.

Але повернулися не всі.

Одна з собачок залишена в клініці до завершення курсу лікування, а ще одна колишня кагарлицька безпритульна знайшла собі там родину: вона приглянулася комусь із киян, і її забрали з клініки до себе додому.

Тож за доречну допомогу щира вдячність волонтерам і їхньому очільнику  Ельшану Мехтієву від міського голови і всієї громади Кагарлика! А ще – прохання приїжджати знову в наше місто, коли виникне потреба, адже проблема безпритульних собак повністю ще не вирішена.

Шановні кагарличани! Пам’ятаймо, що безпритульними собаки стають саме через людську черствість і байдужість. І саме люди, об’єднавши свої зусилля, можуть гуманно вирішити цю проблему. Для охочих надати особисте сприяння нагадуємо: якщо вам відомі точні координати безпритульних собак у Кагарлику, подавайте заявку в міську раду за телефоном: 067-33-85-651.

“Прикрили” заправників-нелегалів

Кагарлицькою місцевою прокуратурою у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч.1 ст.275 КК України (порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд) проведено санкціонований обшук на незаконному автозаправному пункті у м. Кагарлик. За результатами обшуку виявлено та вилучено паливно-заправне обладнання та резервуар для зберігання пального.

Нелегальна автомобільна заправна станція функціонувала без оформленого належним чином землекористування, без отримання дозволів на будівництво та введення в експлуатацію об’єктів нерухомості. Вона здійснювала реалізацію пального без належним чином оформлених дозвільних документів, без оформлення трудових відносин із працівниками та іншими численними порушеннями чинного законодавства. Досудове розслідування триває.

Вбивство в Буртах

Скривавлене тіло 77-річної жительки села Бурти на веранді власного будинку виявила сусідка і зателефонувала до поліції.

Туди одразу прибула група реагування патрульної поліції Кагарлицького відділення поліції.

Під час огляду місця події в одній з кімнат будинку поліцейські виявили чоловіка напідпитку, який з пістолетом у руках накинувся на правоохоронців. Нападником виявився 51-річний місцевий житель, причетний до скоєння вбивства жінки. Поліцейські затримали зловмисника у порядку ст. 208 КПК України.

Встановлено, що чолов’яга приготувався до вбивства заздалегідь – прийшов до пенсіонерки додому з ножем та пістолетом. Таким чином він хотів помститися жінці за те, що, на його думку, вона заборгувала жителям села цукор.

Щойно пенсіонерка відкрила вхідні двері, чоловік одразу завдав їй удари ножем в область серця. Потім накрив тіло простирадлом і залишився в будинку розпивати оковиту. Тіло власниці помешкання пролежало майже добу, доки не прийшла сусідка, яка почула запах газу.

На місці скоєння злочину працівники поліції виявили та вилучили ніж, газовий пістолет та інші речові докази.

За фактом умисного вбивства відкрито кримінальне провадження і чоловікові оголошено підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Лідери ­ держслужбовці Кагарлицького району

23 березня у фізкультурно-оздоровчому центрі «ФОК Кагарличчини» відбувся Відкритий розіграш Кубка Кагарлицького району з футзалу серед команд державних службовців Київської області та органів місцевого самоврядування. Участь у змаганнях взяли три спортивні колективи: збірна команда державних службовців Київської області, збірна команда держслужбовців Кагарлицького району та команда органів місцевого самоврядування.

Команди грали по колу, кожна з кожною, переможець визначався за більшою кількістю перемог та забитих м’ячів. Турнір видався цікавим та видовищним, особливо привернула увагу напружена, захоплива гра збірних команд - державних службовців Кагарлицького району та збірною командою держслужбовців Київської області, в якій визначався переможець та володар Кубка 2019 року змагань. Запекла боротьба на майданчику точилася до останньої секунди та закінчилась з рахунком 4-4, нічия. Але за рівною кількістю очок, так як обидві збірні перемогли команду органів місцевого самоврядування, переможець визначався за кількістю забитих м’ячів. Тож кубок здобула команда державних службовців Кагарлицького району. Другими стала збірна Київської області, відповідно третє місце за командою органів місцевого самоврядування.

Переможці та призери змагань були нагороджені кубком, дипломами та пам’ятними медалями. Кращим гравцем змагань став Сергій Савченко (команда держслужбовців Київської області).

Переміг БК “Кагарлик”

Двадцять четвертого березня в Кагарлику в фізкультурно-оздоровчому центрі «ФОК Кагарличчини» в рамках підготовки збірної команди району з баскетболу для участі у фінальній частині обласного фестивалю 2019 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» відбувся чемпіонат Кагарлицького району з баскетболу. В ньому взяли участь п’ять команд: БК «Кагарлик», «Школа» м. Кагарлик, «Джім-Бім» м. Кагарлик, команда з с. Стави та ще один спортивний колектив з с. Бурти.

Змагання були видовищними та непередбачуваними. Команди грали по колу, кожна з кожною. БК «Кагарлик» впевнено провели та виграли всі матчі у своїх суперників і посіли перше місце. Друге місце змагань завоювали спортсмени з Буртів, третіми стали «Джім-Бім» з Кагарлика. Відповідно четверте та п’яте місця залишились за командами с. Стави та «Школа» м.Кагарлик.

Переможці та призери змагань були нагороджені кубком, дипломами та пам’ятними медалями. Кращим гравцем змагань став Володимир Співак з команди с. Бурти.

У День добровольця - до добровольців на фронт. Із допомогою

Нещодавно ми повернулися із фронтового “круїзу”, який відбувся за маршрутом Маріуполь - Волноваха - Мар’їнка - Карлівка - Новогродівка - Авдіївка, де відвідали воїнів 35 і 24 бригад, а також добровольців 3-ї окремої стрілецької роти ДУК Правий Сектор і Медичного управління 3-ї ОСР ДУК ПС.

Поїздка видалася насиченою, фізично виснажливою. Радує настрій і високий бойовий дух воїнів, які знають свою справу, готові доводити до кінця розпочате, щодня тренуються і працюють.

Щира подяка усім, кому не все одно, хто доклав сил, рук і коштів, щоб поїздка відбулася.

Пульсоміри і джгути за моїм проханням закупив актив Печерської міжнародної школи в Києві, з якими співпрацюємо не тільки в таких проектах; футболки кольору хакі гарної якості - дякуючи кагарличанці, якій далеко за 80(!) Уляні Денисівні Миколенко, вчителю історії міської школи № 2 Олені Носаченко і людям, які бажають не називати свого прізвища, Аліна Захарченко і її друзі подбали за закупівлю і доставку; дві індивідуальні аптечки - від народного депутата України Геннадія Кривошеї; фермер Григорій Кулініченко подбав про овочі для воїнів і надав транспорт, який доставив мене пізно ввечері з передачами від жителів Кагарличчини до Києва (дякую Володі Лисенку), де ми перезавантажились у фастівський бус, яким попрямували на схід; постійна помічниця Галина Демиденко передала бійцям цигарки, каву і чай; Віра Куцманд (переселенка з Донбасу, яка дбає про дітей воїнів), Ольга Черниш (яка щоразу допомагає на фронт разом зі своїми рідними попри те, що її чоловік відслужив у цій війні і загинув від рук злочинця на рідній землі); Тетяна Лавренюк з Халчі (у якої воювали і чоловік, і батько, і яка продовжує допомагати тим, хто на передовій) приготували для воїнів справжні кулінарні шедеври; дуже дякую учням Кагарлицької школи № 2 та їх батькам, а також організаторам акції - вчителю історії Ользі Куцій та вчителю початкових класів Людмилі Мартиненко за домашню випічку, солодощі, теплі листи, малюнки й обереги; дякую учням Кагарлицької школи № 1 та їх батькам, а також організатору акції Наталії Рожанській - завдяки їм воїни отримали продукти харчування, шкарпетки, листи та малюнки від дітей; гроші на дизельне паливо - від благодійника Максима Воловенка, Віри Куцманд і Катерини Степанчук.

Спасибі моєму екіпажу - Едуарду Копилову і Вадиму Пузиревичу з Фастова - за спільну результативну роботу. Дякую усім, кого не накрила хвиля байдужості. Ви - моє срібне військо.

Жінка – джерело любові

23 березня в колонній залі Київської міськдержадміністрації відбувся ІІІ обласний фестиваль жіночого автентичного та стилізованого українського одягу «Жінка – джерело любові», організаторами якого виступали Управління культури національностей та релігій Київської облдержадміністрації та КЗ КОР «Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи». У фестивалі взяли участь і представники Кагарличчини Анастасія Мацібура, режисер театралізованих заходів та масових свят Кагарлицького МБК, та Ніна Тропініна, директор Слобідського будинку культури.

Анастасія Мацібура в номінації автентично-стилізованого вбрання «Жіноча врода – багатство України» демонструвала сучасний стрій національного українського одягу, привітавши всіх учасників та глядачів українською народною піснею «Ой як вийду на вулицю».

Ніна Тропініна в номінації конкурс-візитівка «Жива традиція» представляла автентичний одяг і презентувала стрій, якому більше 100 років.

Цьогоріч учасники з’їхались на фестиваль з різних куточків Київщини, всі майстрині вивчали, продумували найдріб’язковіші деталі строїв своїх регіонів.