Пошук

Про те, що болить

У період становлення держави, політичного протистояння, зміни влади проблем вистачає на всіх рівнях, в тому числі і на районному. Однак серед їх маси виділяються найголовніші, які, як кажуть, хвилюють кожного - від керівництва району до пересічного громадянина.
Про те, як вирішуються найактуальніші питання сьогодення в районі, наш кореспондент веде розмову з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим.

- Іване Михайловичу, одне із найболючіших питань, яке хвилює жителів району, це придбання в Центральну районну лікарню рентгенапарата. Мова про це ведеться давно і на всіх рівнях, а що фактично зроблено в цьому плані?
- У березні 2019 року з робочим візитом в місто Кагарлик прибув голова Київської обласної державної адміністрації. Одним з питань, яке було підняте на нараді керівництвом району, стосувалося придбання рентгенапарата для Кагарлицької центральної районної лікарні. Вартість якого, нагадаю, становить 3 млн грн.
На початку вересня до районного бюджету надійшла державна субвенція в сумі 2,5 млн грн на придбання рентгенапарата. На 45-й сесії депутатами районної ради було прийняте рішення про співфінансування, згідно з яким кошти в сумі 500 тис. грн було виділено для передачі до Київської обласної ради. Після проходження всіх необхідних процедур у Кагарлицької центральної районної лікарні буде новий рентгенапарат.
Крім того, на численні прохання жителів району на колегії районної державної адміністрації було підняте питання про ремонт системи опалення у рентгенвідділенні. На даний час вже розпочалися ремонтні роботи.
- Не припиняються чутки про закриття Центральної районної лікарні, скорочення медпрацівників. Чи мають вони підставу?
- Закриття лікарні не буде. Засновником Кагарлицької центральної районної лікарні є районна рада, яка не допустить її закриття, а навпаки, буде сприяти подальшому функціонуванню закладу. Свідченням цього є постійне виділення коштів для покращення умов лікування. Це і придбання рентгенапарата, і ремонт лівого крила, аналізатора крові тощо.
Хочу заспокоїти жителів району, що районна рада не планує проводити і скорочення лікарів, а навпаки, підтримує та заохочує молодих спеціалістів до роботи в нашій районній лікарні. Щодо молодшого медичного персоналу, то тут Міністерство охорони здоров’я вимагає від головного лікаря провести незначне його скорочення, оскільки так передбачає законодавство.
- У районі - проблема з нестачею лікарів, в тому числі й у ЦРЛ. Вирішити її реально за умови надання молодим фахівцям житла. Для цього заплановано реконструкцію у хірургічному відділенні. Що робиться в цьому напрямку?
- Розроблений проект на реконструкцію лівого крила в хірургічному відділенні Центральної районної лікарні на суму
4 млн 180 тис. грн. Хочу подякувати депутатам міської та сільських рад за виділені кошти на співфінансування у розмірі 836 тис. грн. І насамперед, громадам Кагарлика, Леонівки, Переселення, Ставів, Буртів, Горохуватки, Шпендівки, Ліщинки; ще 175 тис. грн виділено районною радою. Незабаром розпочнуться ремонтні роботи.
- На порозі - холодна пора року і початок опалювального сезону. Чи готові до нього соціальні заклади району?
- Влітку відбулися ремонтні роботи котелень навчальних закладів, де існувала така необхідність. Знову ж таки, за підтримки керівництва району та депутатів районної ради на 45-й сесії райради було прийняте рішення про виділення коштів на переобладнання власних котелень дитячих садочків у селах Зелений Яр та Новосілки.
Тому, незважаючи на фінансові труднощі, до опалювального сезону 2019/2020 року готові всі заклади соціальної сфери Кагарличчини.

5 пожеж за три дні

Незважаючи на усі застереження та прохання рятувальників, люди відверто нехтують усіма попередженнями, внаслідок чого виникають пожежі трав’яного настилу, які переростають у масштабні пожежі скирт соломи, господарчих будівель, житлових будинків, лісів тощо.
6 вересня рятувальники виїжджали на гасіння пожежі трав’яного настилу в с. Півці. По дорозі надійшло повідомлення про пожежу трав’яного настилу в с. Уляники. На гасіння направлено рятувальні підрозділи з Кагарлика та Ржищева. Завдяки оперативним діям рятувальників вдалося уникнути перекидання вогню на лісові масиви в обох випадках.
8 вересня знову о 12 годині рятувальний підрозділ м.Кагарлика виїжджав на гасіння пожежі трав’яного настилу в с. Гребені. Ліквідувавши пожежу о 15 годині і запобігши перекиданню вогню на житлові будинки, при поверненні техніки до підрозділу надійшло ще одне повідомлення про пожежу трав’яного настилу в с. Переселення. Рятувальники, які прибули на гасіння пожежі, констатували, що вогонь встиг розповсюдитись та перекинувся на скирти соломи сільськогосподарського підприємства. На допомогу було викликано 2 відділення м. Кагарлик та рятувальний підрозділ м. Ржищів. До ліквідації також були залучені місцеві фермери, які безперервно підвозили воду у 10-тонних ємностях, та цього виявилося замало. На допомогу прийшов “Камаз” з 35-тонною бочкою. Гасіння пожежі ускладнював сильний вітер та високовольтна лінія електропередач, яка проходить над скиртою.
О 23 годині 50 хвилин до пожежного підрозділу надійшло ще одне повідомлення про загорання господарчої будівлі в с. Новосілки. Рятувальникам довелося направити два автомобілі з однієї пожежі на іншу через загрозу займання житлового будинку. Пожежа в Новосілках була ліквідована. Виникла вона знову ж таки через спалювання трав’яного настилу на сусідній присадибній ділянці. У с. Переселення ліквідувати пожежу вдалося о 12 годині 9 вересня.
Кагарлицький РС ГУ ДСНС України у Київській області вкотре закликає людей дотримуватись правил пожежної безпеки та не спалювати трав’яний настил і залишки сухої рослинності!

«... Збірку ні першу, ні другу при бажанні уже не спалю»

Зелені кручі, на яких розкинувся Кагарлицький район, його спокій та велич, - все це знайшло відображення у творах наших славетних земляків. Кагарличчина породила і благословила на високий подвиг людей, імена яких навіки вписані в історію нашої Батьківщини. Історики стверджують, що колись невеличке містечко Кагарлик дуже сподобалося і письменникові Миколі Гоголю. Та й чи можна перерахувати всіх тих, кого надихали на творчість та виколихували сивий Дніпро й безкраї лани Кагарличчини?
У вересні свій поважний ювілей - 85-річчя - відзначатиме уродженець Зікрачів Борис Степанович Дегтярьов. Ще до Другої світової війни він закінчив у рідному йому селі початкову школу. Після війни навчався у середній школі села Великі Пріцьки. З дитинства проявляв неабиякий хист до живопису, поезії. Ще школярем друкував свої вірші у районці. Якби ж тоді читачі газети знали, що ці невеличкі поезії стануть лише першоцвітами на його довгій поетичній ниві!
Борис Степанович у повсякденному житті - уважний до людей і всього, що його оточує, скромний та пунктуальний. На Кагарличчині Дегтярьова знають не лише як художника-живописця, чиї картини прикрашають оселі багатьох поціновувачів мистецтва, а й як талановитого поета.
Своє самовираження, радість і біль про рідну Вітчизну, власну творчу натуру та талант він виразив у численних поезіях, що в різний час друкувалися як у районних, так і у все-
українських виданнях.Власне поетичне кредо Борис Дегтярьов лаконічно виклав у вірші “Здається”:
Не ремствую. Доля у мене бджолина -
Пізнать непізнанне, трудитись до скону,
Збирати у Слово нектару краплини,
Допоки над віршем рука захолоне.
Поетичний труд поет порівнює з працею невтомної комахи — бджоли. Нектар життя, що так потрібен людям, автор зобов’язується збирати до останнього подиху.
Великий життєвий досвід дає змогу Борису Степановичу робити висновки про наш час, про долю народу та про ті вади, які заважають людині бути гідною цього високого звання.
У його поезіях простежується думка про те, як важко прожити, аби не мучили докори, “що ось повівся там не так”.
У вірші “Бенефіс” сказано:
О, треба мать дарунок долі,
Щоб кожен день зіграть на “біс”.
На його думку, сумління — найголовніший фактор людського спокою.
Ліричний герой вірша “Постаріли надії зелені” у відчаї, тому, що до нього несправедливо віднеслися, проте ці переживання лише утверджують його в своїй правоті:
... Збірку ні першу, ні другу
При бажанні уже не спалю.
Як істинно художня натура, поет черпає натхнення з історичних джерел. З великою любов’ю написані вірші про видатних людей України: Соломію Крушельницьку, Тараса Шевченка, Катерину Білокур, Івана Миколайчука, В’ячеслава Чорновола:
Ми всі сини тії країни,
Де кущуватий верболіз
Навісив віти на стежину
І диким хмелем став заріс.
Автор з великим болем згадує про минуле України: війни, голодомор. Аналізуючи атеїстичне минуле, поет приходить до висновку, що є святиня, без якої людина не може стати людиною у найвищому розумінні цього слова:
Заради нашого спасіння
Зійшов з небес і вічну плоть прийняв.
Святого Духа й Матері Марії
Святиться хай безсмертне це ім’я.
Борис Дегтярьов вірить у найвищу справедливість:
Неправди й зла довкола нас багато,
Проте Син Божий знов до нас прийде.
Інтимна лірика поета сповнена високим пафосом. Ніжність почуттів, їх чистота пронизують його поезії, перегукуючись з творами класиків. Смуток навівають вірші “Їх — двоє”, “Де нас нема”, “Той цілунок”.
Почуття любові до матері оспіване у поезіях “Мати”, “Материнське слово”.
Хоча й вкрай нелегко нині, в час технологічного прогресу, нести своє мистецтво в люди, Борису Дегтярьову на поміч завжди приходить великий досвід, а ще - життєстверджуюча поезія, яка допомагає долати труднощі та закликає всіх бути українцями, захищати рідну мову, залишатись гідними своїх великих предків:
Оплакувати досить Україну,
Вона сьогодні дійсно у біді,
Рятуймо наше завтра від загину,
Єднаймо наші сили молоді.

Кредо переможця

Сьогодні кафетерій “Райдуга”, що працює в адмінбудинку, відомий не тільки в Кагарлику, а й за його межами.
- Багато приїжджих, в тому числі й з інших районів, яким щось потрібно у райдержадміністрації чи райраді, як правило, не оминають наш заклад. А серед постійних клієнтів - працівники поліції, прокуратури, торгівлі, управління соцзахисту, - розповідає його власник Людмила Рубіженко. - Бувають у нас і відомі персони. Наприклад, нещодавній кандидат у депутати Верховної Ради Геннадій Кривошея. Меню на кожний день складаємо з розрахунку на 100 чоловік. Хоча, буває і більше. Тому у планах - щось масштабніше за кафетерій. Хоча багато сьогоднішніх відвідувачів просять, щоб ми залишалися тут і надалі.
Не скаржиться, на відміну від багатьох своїх колег, господарка закладу і на фінансове становище. Хоча так було не завжди...
У юності більшість з нас мріє про престижну і високооплачувану професію. Людмила - не виняток. Спочатку у Таращанському агротехнічному коледжі, а згодом і в академії праці та соціальних відносин, вона навчалася на юриста, одержавши диплом бакалавра. Але влаштуватися на роботу за фахом виявилося не так і просто. Юристів у державі, і в Кагарлику тим більше, виявилося занадто. Тому доводилося задовольнятися роботою, далекою від фахової. А ще... народжувати і ростити діток.
Під час декретної відпустки з другим дитям і прийшло рішення про зміну професії, а точніше - про пошук нового місця в житті.
- Я стала випікати торти на замовлення. Свого часу закінчила курси кондитерів, мені подобалося це заняття. А вдячність замовників додавала сил і бажання, - згадує Людмила Рубіженко.
Торти в неї виходили смачні і оригінальні, відгуки про її майстерність поширювалися містом і за його межами. Але смаколики - не повсякденна їжа. Їх замовляли, як правило, тільки на свято, а Людмилі хотілося стабільності.
- Моя менша сестра Вікторія за фахом - кухар, - розповідає підприємець. - у партнерстві з нею і вирішили відкрити щось на зразок кав’ярні, бістро, фастфуда. Одного разу я зайшла в райраду, щоб дізнатися, чи немає у них даних, де можна орендувати приміщення. І мені запропонували орендувати дві кімнати на першому поверсі...
Офіційне відкриття кафетерію Людмили Рубіженко відбулося у листопаді 2017-го. У закладі встановили кофемашину, напекли смаколиків, в тому числі і печива з побажаннями. Його одержував кожен з відвідувачів, розламував, читав записочки, і посміхався. Від уваги до себе і від смаку домашнього печива. А на завтра приходив сюди знову у компанії з товаришем чи подругою.
Так тривало кілька тижнів. А потім Людмила, за її словами, зрозуміла, що чимало людей хочують не тільки перекусити у закладі, а й по-справжньому поїсти. Так у кафетерії з’явилися гарячі обіди.
Розпочинали із 50 порцій супу і десятка котлет. На сьогодні у кафетерії кожен день нове меню з вибором 80 страв. У день моїх відвідин кафетерію, тут пропонували відвідувачам супи гороховий з грінками та тельбухами, гуляш з телятини, котлети з кількома гарнірами і вареники з різними начинками. По цілком прийнятній для пересічного громадянина ціні.
Всі м’ясні продукти для приготування страв у “Райдузі” щодня закуповують на ринку. Інші - завозяться постачальниками. Заморозка не використовується, тому всі страви у кафетерії - свіжі і по-домашньому смачні. Для відвідувачів передбачена можливість замовляти по пів порції, готуються страви для вегетаріанців, а також для клієнтів, які постяться.
- Перший рік був тяжким, - згадує моя співбесідниця, - все, що заробляла, ішло на виплату податків і орендну плату за приміщення. Тому шукала шляхи до нарощування виробництва, залучення нових відвідувачів.
Серед таких варто назвати кухню на виїзд. На замовлення у кафетерії вам можуть приготувати і доставити гарячі і холодні страви домашньої кухні у офіс під час проведення корпоративів, свят, гулянь тощо.
Допомагає у бізнесі спілкування і взаєморозуміння з колегами на харчовому ринку міста.
А ще у нинішньому році Людмила орендує майданчик з кіоском у сквері перед банком Креді Агріколь. Там продаються виготовлені саморуч піца, чебуреки, морозиво. Коронна страва - чебуреки.
Як сучасна бізнесвумен не цурається вона і реклами. На своїй сторінці у Фейсбуці у групі оголошень “Тонечка”.
- Як ви встигаєте господарювати на всіх ділянках? - запитую у співрозмовниці.
- Допомагає мама, тьотя, сестра, а ще життєве кредо, - посміхається Люда. Вона дістає свій смартфон і знаходить лаконічні рядки: “Якщо у вас є мрія, бажання і наполегливість, то ви проростете, навіть із-під асфальту”.
Ми розмовляємо з Людмилою Рубіженко у залі кафетерію за пів години до його закриття о 16-й. Але й у цей час до закладу постійно заходять відвідувачі, і господарка, вибачаючись за перерваний діалог, поспішає їх обслуговувати.
- Я сама з Миронівки, але, коли буваю у Кагарлику, обов’язково заходжу в цей кафетерій, - розповідає мені літня жінка за сусіднім столиком. - І не тільки, щоб смачно поїсти. Поспілкуватися з Людмилою - розумницею, красунею, доброю душею і серцем - це теж задоволення.
Із 9-ї до 16-ї відкриті двері у кафетерій. І протягом всього цього часу його хазяйка на ногах. А тому, навіть, на усміхненому обличчі Люди проступає втома. Втім, щастя, напевне, і не буває легким.

День міста поєднав театр, музику, спорт і... цирк

Святкування у Кагарлику Дня міста розпочалося з самого ранку зі спортивних змагань. Футболісти, тенісисти, баскетболісти, волейболісти та шахісти, серед яких були і дорослі, і діти, із задоволенням скористалися змогою провести ранок серед друзів-спортсменів на смарагдовому полі, тенісному корті та спортивному майданчику міського ФОКу. А вже ближче до опівдня на вулиці Парковій можна було помітити переодягнених у героїв мультфільмів підлітків, які запрошували на атракціони наймолодших жителів міста.
Однією з родзинок цьогорічного святкування Дня міста стало проведення кінної вистави.
Сценічним майданчиком було обрано стадіон міського ліцею, де вершники продемонстрували публіці свою майстерність, ознайомили відвідувачів з особливостями верхової їзди і відповіли на безліч запитань, які цікавили кагарличан.
Чотириногі артисти помітно хвилювалися ще до виступів: напевно, їх бентежили присутність глядачів та музика, що лунала з різних куточків. Втім, з часом їм все ж вдалося впоратися з хвилюванням, щоправда, не без допомоги вершників.
А розпочалася кінна вистава з подолання перешкод. Приємно було бачити простодушну старанність коней. Далі за програмою - їзда стадіоном. Тут у коней вже було більше свободи, і покрасувалися вони на славу.
По цьому школярі могли сфотографуватися з кіньми, погодувати їх улюбленими ласощами, а ще - безкоштовно покататися.
Ця видовищна подія, яка вперше пройшла в Кагарлику, зацікавила понад трьохсот дітлахів. Черга, щоб покататися на конях, розтяглася у кілька десятків метрів.
Одночасно з цим дійством у центрі міста проходив яскравий танцювальний флешмоб для дітей, у Будинку культури - театральний конкурс, а неподалік - пленер “Відчуй себе художником”, конкурс малюнка на асфальті, презентація навчальних закладів міста, майстер-класи з аплікації паперу, гончарства та ліплення, виготовлення виробів з круп; грала інструментальна музика. Багато дітей скористалося можливістю спробувати відкрити свої таланти під час цих заходів. Хто бажав, мав змогу залишити власні “автографи” на Будиночку для розфарбовування.
Одночасно з цим місцеві майстри презентували власні роботи на виставці-продажу, а гармоністи (біля фонтану) своєю запальною грою припрошували земляків до танцю.
Неподалік міського Будинку культури гостям і жителям міста роздавали інформаційні бюлетені та календарики, а працівники міських книгозбірень запрошували всіх до своїх павільйонів. Так, під час святкування Дня міста біля локації бібліотеки для дорослих було чимало відвіду-
вачів. Тут відбувалася презентація формату роботи працівників книго-
збірні під назвою «Буккросинг», яка припала до душі багатьом шанувальникам літературної творчості. Бібліотекарі проводять його вже котрий раз. Зацікавили кагарличан й інші форми роботи бібліотекарів, зокрема, майстер-клас «Розпис екоторбинок». І дорослий, і малий на спеціальній торбинці відтворювали у живописі свою любов до рідного міста, залишивши пам’ять про річницю народження Кагарлика. І цей захід був наймасовішим. Активно і цікаво проходив флешмоб «Дерево побажань місту». Тут відвідувачі мали завдання словом відтворити свої палкі побажання Кагарлику.
Поряд з павільйоном книгозбірні для дорослих працівники міської бібліотеки для дітей презентували творчу майстерню та “Місто моєї мрії”, де школярі мали змогу залишити свої побажання міській владі.
Із захопленням зустріли діти появу на великій сцені артистів цирку. Разом з ними юні кагарличани дресирували собак та змій, споглядали за численними фокусами. По цьому неподалік ліцею пройшло шоу мильних бульбашок та безпрограшна лотерея. А ближче до шостої вечора - основні урочистості.
Кагарличан зі святом привітав мер міста Олександр Панюта, численні гості, в тому числі очільники району, депутати рад різних рівнів. Традиційно було вручено відзнаки жителям міста.
На великій сцені спочатку демонстрували свої таланти юні кагарличани. Згодом естафету від них перейняли бандуристи, які співали та виконували мелодії на різноманітних народних струнних інструментах. Народний хоровий колектив міського Будинку культури (керівник Олег Даниленко) виконав гімн Кагарлика. А їхні колеги із гурту “Заграва” та танцювального колективу здійняли справжній фурор серед глядачів. Дотепним був виступ вихованців дошкільних закладів міста. Прикували увагу до сцени зразковий дитячий духовий оркестр районного Центру дитячої та юнацької творчості під керівництвом Ігоря Ільченка та солістка Євгенія Хміль, гурт студентів Білоцерківського національного аграрного університету, артисти Київського обласного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського.
Усі виступи кагарличани щедро вітали оплесками. А юні артистки-дошкільнята отримали у подарунок ще й ляльки від міської ради.

Уклін тобі, благословенна земле українська. Горохове, з народженням тебе!

Прохолодний квас, жива музика, гармоні й бубни, повітряні кульки й «солодка вата» для дітей - так зустріло Горохове своїх жителів і гостей села біля місцевого Будинку культури.
Гармоністи Василь Бублик, Володимир Лисенко і бубоніст Микола Смичок так «запалювали» на своїх інструментах, що потрапляєш, наче на весілля минулих років, коли ті святкували в так званих шалашах. Особливо того дня за душу брала «Ніч яка місячна...» й «Українська полька».
Бочка з квасом чекала своїх спраглих гостей. Кипіла чумацька каша особливого приготування, розкладалися на тарілочках пухкі вареники, перекручене сало мастилося на запашний хліб, а різносортний виноград зваблював усіх своїм апетитним виглядом.
Будинок культури - тріщить по швах, бо забитий людьми по саме нікуди. І старий, і малий на святі - почесний гість. Усі чекають вокальних виступів місцевих артистів-аматорів, а також виступів артистів-сусідів, нагороджень і подарунків, особливих емоцій. Ведучі Надія Реміханова і Любов Соломченко говорять щемливі слова про рідне село і оголошують концертні номери.
Безумовно, вразило, що усі номери концерту - патріотичні. Та й під час гімну люди, як і годиться, тримали руку на серці і співали слова Славеня - і старі, і наймолодші. Чому акцентую на цьому? Бо у не у всіх селах Кагарличчини бачиш таку картину.
Діти місцевих колективів «Водограй» та «Веселка» танцювали з жовто-блакитними прапорами, вишитими рушниками, співали пісень тощо. Два місцевих колективи «Лілея» та «Зорепад» дарували гостям свою енергетику і неабиякі вокальні уміння. Їх сценічні костюми, безумовно, заслуговують на окремі слова захоплення. На святі тепло вшанували учасників АТО, які боронили Україну, назвавши ім’я кожного.
З подарунками прибули на святкування і в. о. голови Кагарлицької РДА Світлана Синюк, і заступник міського голови Володимир Бойко, і добрий сусід - голова Леонівської сільради Іван Владимиров. Настоятель Свято-Троїцького храму, що в Кагарлику, прот. Василій також привітав усіх селян зі святом і зичив усіляких гараздів. Гарних трудівників свого господарства щиро вітав фермер, меценат, керівник «Агробізнесу» Григорій Кулініченко - Станіслава Реміханова й Ольгу Люльку. Від імені керівництва міської школи № 3, де вчаться діти з Горохового, виступила заступник директора з навчально-виховної роботи Тамара Бондар.
Голова села Володимир Демиденко разом із керівником «Агробізнесу» Григорієм Кулініченком привітали та вручили подарунки народженим у нинішньому році діткам, першокласникам. Щирими українськими піснями вшанували найстаршу жительку громади Анастасію Хабренко, якій виповнилося 102 роки, 80-,
70-, 60-, 50-річних ювілярів та тих, хто прожив у парі 30 років подружнього життя.
По закінченні концерту свято продовжилося на вулиці, де на людей чекали виступи відомого «Чорнобривця», який запросив на День села його колишній учасник Олександр Білоноженко, смачні наїдки і дискотека до ранку.

У Буртах пролунав перший дзвоник

День знань і Свято першого дзвоника в Буртівській ЗОШ відбулося на шкільному подвір’ї, де по периметру були розставлені лавочки і стільці для гостей дійства і самих діток. Коли всі класи зайняли свої місця на майдані, настала черга першокласників. Вони по списку виходили і рівнялися в шеренгу разом з батьками. І лише згодом перебралися на килим з дитячими іграшками під опіку класного керівника.
Першим із початком навчального року загал привітав директор закладу Михайло Михайлов. Він розповів також про підготовку школи до навчання, подякував батькам, педколективу, спонсорам за сприяння у цій справі. Далі він вручив подяки і грамоти різного рівня вчителям та учням школи, батьківським колективам та благодійникам, які допомагають закладу.
Із вітаннями до учасників заходу звернулися також голова Буртівської громади Олександр Драган, колишній учень школи, а нині професор КНУ імені Т. Г. Шевченка Григорій Савченко, настоятель сільського храму отець Іван.
Заключним акордом свята став перший дзвоник із рук першокласників та урочисте входження в приміщення ЗОШ через розкішну арку із повітряних кульок всіх класів.
У рамках шкільного свята було проведено патріотичний захід - відкриття меморіальної дошки Герою України, найстаршому учаснику Небесної Сотні, уродженцю Буртів Івану Максимовичу Наконечному.

«Село моє рідне, мій край дорогий, знайомі з дитинства стежини...»

Весело і гучно відсвяткували у Бендюгівці День села.
У сільському клубі, прикрашеному живими квітами та жовто-блакитними повітряними кульками, відбувся для місцевих жителів та гостей Бендюгівки концерт за участю обухівських артистів. Ох і нагриміли та настукали на граблях, на неклепаній косі, на пляшках, заслінці для печі, стародавній дошці для прання, бубоні обухівчани! Співали - пречудово, та і гриміли не гірше. А гурт має назву «Березіль». Порадували і виступи обухівських діток, які танцювали вальс, танго і сальсу.
Ведучою свята була бібліотекар Валентина Вовченко. Любов Маляренко, дружина учасника АТО Володимира Маляренка, щедро пригощала людей у залі запашним короваєм із цьогорічного урожаю. Іван Пащенко та Марина Єлінецька поклали вінок до меморіалу воїнам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни.
Олег Волошин, заступник голови Кагарлицької районної ради, привітав людей у залі з Днем села і вручив подарунок голові сільради.
Подарунок від міської ради - сертифікат на суму 2000 гривень - привезла у село
секретар міськради Любов Коваль.
Слова вітань звучали від голови села Ольги Щербань і директора товариства «Віскар агро» Василя Барановського.
Після концерту людей пригощали домашньою ковбасою, бужениною, сиром, пиріжками, тушкованою картоплею, рибою, бутербродами та лимонадом. Смачні страви дбайливо готували руки Марини Єлінецької, Олександри Василик, Марії Шевченко, Любові Бащенко та Наталії Шевченко. А святкова дискотека затягнулася за 23-тю годину, що говорить про бажання бендюгівчан відпочити, поспілкуватися, а комусь - і згадати молодість.
Задоволені місцеві жителі щиро вдячні спонсорам: агрокорпорації «Успіх» в особі директора ТОВ «Віскар Агро» Василя Барановського за концерт і смакоту, якою пригощали на вулиці, а також Світлані Тесленко та Борису Торбяку.
І насамкінець. Як хочеться побачити наступного року самобутніх артистів-аматорів з Бендюгівки! І скільки прихованих талантів у них, і скільки у пам’яті пісень, які так важливо згадати. Художній керівник для Бендюгівки, знайдись! Організуй цих прекрасних людей у гурти! Хай вони покажуть як співають, як жартують, як раді один одного бачити і яку силу-силенну має українська пісня.

Найстарший із Небесної Сотні

На фасадній стіні Буртівської загальноосвітньої школи 2 вересня, під час проведення Дня знань, з’явилася меморіальна дошка з лаконічним написом: «У цій школі навчався Герой України, кавалер ордена «Золота Зірка» Герой Небесної Сотні Наконечний Іван Максимович».
Коротко про життя нашого славного земляка учасникам заходу розповіла його близька родичка Валентина Бондар. Після закінчення школи у рідному селі, Іван Максимович навчався у Ржищівському будтехнікумі, а згодом переїхав у Київ. Служив на флоті, службу закінчив у званні капітана 1 рангу. З перших днів Майдану перебував серед його учасників. У лютому 2014 року був травмований, а на початку березня, не вийшовши з коми, у віці 83 років він припинив своє земне життя.
Родичка Героя закликала діток наслідувати кращі якості Івана Максимовича та передала школі книгу про Небесну Сотню.
На відкритті меморіальної дошки виступили також голова благодійного фонду пам’яті Небесної Сотні Андрій Павленко, голова Всеукраїнської асоціації співучасників «Мужність» Валентин Лихоліт, голова українського товариства «Просвіта» Павло Мовчан та координатор національно-патріотичного проекту Оксана Волошин, представник громадської організації «Еліос-Україна» Олександр Шпаківський.
Саме за ініціативи цих організацій здійснюється вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні, підтримка ветеранів бойових дій на сході України, переселенців.
Як проінформував голова Буртів Олександр Драган, на виготовлення меморіальної дошки були зібрані добровільні внески жителів села, в основному вчителів.
Учасники заходу ознайомилися із навчальним закладом, відвідали сільський музей, де, до речі, вже облаштовано стенд про славного земляка Івана Максимовича Наконечного.

У Кагарлику вшанували полеглих героїв Іловайська

29 серпня - пам’ятна та трагічна дата в історії держави, коли всі українці схиляють голови за загиблими і низько вклоняються живим захисникам Незалежної України.
З нагоди 5-ї річниці трагедії під Іловайськом в Галереї Слави учасників АТО Кагарличчини відбулись пам’ятні заходи за участю учасників АТО/ООС, голови Кагарлицької районної ради Івана Семцова, заступників міського голови Олега Пурія та Володимира Бойка, жителів району. Перед присутніми виступили в.о.директора Кагарлицького районного історико-краєзнавчого музею
Валентина Віценко та механік-радіотелефоніст Кагарлицького районного військового комісаріату Альона Чередник.
На знак вічної поваги до жертовної смерті заради майбутнього України, пам’ять усіх загиблих героїв сучасної України було вшановано хвилиною мовчання. Учасники заходу мали змогу переглянули відеоролик про трагічні події пекельного серпня п’ятирічної давнини.
По цьому всі, хто бажав, вирушили до пам’ятника Героям Небесної Сотні, де поклали живі квіти до монумента.

Все, що рідне, хай нам буде найдорожче і святе

На Кагарличчині урочистості до Дня Державного прапора та 28-ї річниці незалежності України розпочалися з самого ранку 23 серпня. Рівно о дев’ятій годині від адмінбудинку районної ради вирушила святкова колона, яку очолили сім’ї учасників АТО Гольонків і Погорілих, несучи в руках синьо-жовті знамена. За ними йшли школярі, теж з державними стягами, керівництво району та міста, а також делегації з усіх населених пунктів Кагарличчини.
Після вітального слова мера міста Олександра Панюти, ведучі мітингу надали право підняти Державний прапор виконуючій обов’язки голови райдержадміністрації Світлані Синюк, голові районної ради Івану Семцову та міському голові Олександру Панюті. Також за доброю традицією начальник Кагарлицького районного відділу управління державної міграційної служби України в Київській області Олена Швець разом з очільниками району й міста вручила кращим школярам їх перші паспорти. Під оплески присутніх 14-річні юнаки та дівчата отримували ID-картки та квіти, після чого поспішали до рідних, аби з найближчими для них людьми поділитися своєю радістю.
А неподалік від головного флагштока міста чекала старту колона велосипедистів. Разом з державними прапорами вони виїхали на головну дорогу Кагарлика, яку перед цим завбачливо перекрили працівники Національної поліції, та здійснили символічне коло. Також неподалік Будинку культури юнаки та дівчата провели флешмоб з державними стягами «Прапор єднання». Завершився захід спільним виконанням Гімну, після чого святкування Дня Державного прапора плавно перейшло у відзначення 28-ї річниці незалежності України.
По вулиці Парковій на гостей вже чекали майстри народно-ужиткового мистецтва з різних населених пунктів району, які презентували власні роботи. Серед цього розмаїття краси були і картини, і вишивки, і різноманітні вироби з деревини. Вражали своєю витонченістю і численні композиції з квітів, виготовлені умільцями з різних населених пунктів нашого району.
А неподалік (на території ліцею) проводився ярмарок благодійності, де вправні господині з установ міста продавали запашні пиріжки, вареники, напої, бутерброди та коржики - не лише естетично привабливі, а й кулінарно вишукані. До того ж, всі, хто бажав, мав змогу безкоштовно поласувати національними стравами — а їх було дійсно вдосталь і на будь-який смак.
Поблизу Будинку культури для кагарличан і гостей міста грав духовий оркестр Кагарлицького ЦДЮТ під керівництвом Ігоря Ільченка, а молодь мала змогу пройти військово-патріотичний вишкіл.
Не забули організатори свята і про наймолодших жителів району. Для них проводилися творчі майстер-класи, де школярі і навіть дошкільнята під наглядом досвідчених педагогів малювали, виготовляли різні вироби, у т.ч. й з картону. Також діти могли досхочу погратися по вулиці Парковій, де на них чекали гірки, дитячі потяги й автомобілі, атракціони й цікаві фотозони.
А рівно опівдні на сцені перед Будинком культури пройшов дитячий фестиваль «Україна — це я», під час якого маленькі українці зі своїми батьками демонстрували власне національне вбрання.
Багато цікавої та пізнавальної інформації гості свята могли почерпнути з екскурсії парком «Кагарлицький», яку проводила молодший науковий співробітник районного історико-краєзнавчого музею Людмила Дринь. Під час годинної прогулянки на екскурсантів чекало немало сюрпризів. Перший з них — поблизу альтанки «Ротонда». На підході до цієї історичної споруди гостей зустрів духовий оркестр (як і в далекі роки XIX сторіччя, коли всіх відвідувачів парку вітали милозвуччям музики), а ще… поміщик Трощинський зі своєю дружиною та прислугою. Подібна зустріч відбулася і біля нової альтанки, лише з однією різницею — тут гості могли почути діалог вже між поміщиком Чертковим та його дружиною. Екскурсанти високо оцінили роботу кагарлицьких акторів Володимира Чоповського, Олександра Вашеки, Тетяни Дмитренко, Ольги Остапчук та Олександри Чорнобук, а також автора історичних діалогів Людмили Добровольської.
Головні ж урочистості розпочалися у міському Будинку культури з виконання Гімну України. Незважаючи на спекотну погоду, у залі, де проходило святкове дійство, було прохолодно й затишно. Організатори успішно подбали й про те, щоб не лише сам концерт з нагоди державного свята пройшов на належному рівні, а й оформлення сцени приносило глядачам естетичну насолоду.
З вітальними словами до присутніх звернулися в.о. голови рай-
держадміністрації Світлана Синюк та голова районної ради Іван Семцов. Вони побажали землякам добробуту, миру, нових здобутків, а також, вже традиційно, вручили кращим працівникам закладів й установ Кагарличчини обласні та районні відзнаки.
Було вшановано пам’ять всіх, хто віддав своє життя за незалежність України, а право покласти квіти до пам’ятників Тарасу Шевченку, Героям Небесної Сотні та Меморіалу Слави надано працівникам РДА Олегу Наконечному та Мілі Павлик, депутатам районної ради Сергію Катериничу та Людмилі Сушко, учасникам АТО Василю Гольонку та Вадиму Погорілому.
Концертна програма була насичена яскравими виступами учасників художньої самодіяльності міського Будинку культури, викладачів та учнів Кагарлицької дитячої школи мистецтв, вихованців Центру дитячої та юнацької творчості. Зокрема, зі сцени своїх земляків вітали Леся Чоповська, Олександра Осадча, хореографічний колектив «Карамельки», танцювальний колектив міського Будинку культури, вокальне тріо «Заграва», Лейла Джабієва, Вікторія Матюшенкова, хореографічна студія «Пульс», вокальне тріо «Мелодія серця», ансамбль української пісні міського Будинку культури, Ольга Бащенко, хореографічний колектив «Оріяна», і звичайно ж, ведучі - Олена Петленко й Валерій Зінченко.
Варто також відзначити, що під час концертних номерів глядачі мали змогу ще й переглянути відеоролики з історії становлення нашої держави, підготовлені працівниками районного відділу культури та відео з тематичним бліцопитуванням жителів Кагарлицького району, яке провели працівники телерадіостудії «ТБ Кагарлик».
Фінальну пісню «З Днем народження, моя Україно!» виконала Вікторія Куцокінь.
Втім, свято на цьому не завершилося. На площі перед міським Будинком культури, відразу ж після концерту, розпочалися танцювальний флешмоб, спортивний, музичний, вокальний майстер-класи, а ще - розважальна програма, під час якої лунала музика на всі уподобання. Упродовж дня на міському стадіоні проводилися футбольні матчі, а наступного - в усіх релігійних громадах міста та району пройшли молебні за Україну.

Велика ціна безпечності

19 серпня відбулося чергове засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при райдержадміністрації. На зібрання, яке проводила в. о. голови РДА Світлана Синюк, були запрошені міський та сільські голови, керівники свиноферм та мисливських господарств району, представники поліції та засобів масової інформації.
Про епізоотичну ситуацію щодо африканської чуми свиней та сказу доповідав начальник районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, заступник голови комісії Іван Лисенко.
Він інформував, що на території Київської області протягом 2019 року було зареєстровано 2 випадки захворювання свиней на африканську чуму (АЧС) - в Бородянському районі. У рамках проведення заходів з ліквідації осередків АЧС та недопущення її розповсюдження у вказаний період було вилучено та знищено понад 75 тисяч свинопоголів’я.
У той же час у нашому районі окремі господарства не в повній мірі виконують заходи
біобезпеки, що сприяє занесенню на територію підприємств вірусу чуми. До ризиків також відноситься стихійна торгівля тваринницькою продукцією, продаж живих свиней без наявності ветеринарних документів на ринку, безвідповідальне ставлення власників свиней до утилізації трупів тощо.
У рамках заходів профілактики АЧС райдержлікарнею ветеринарної медицини в цьому році було відібрано та надіслано до державної лабораторії ветмедицини 151 пробу патологічного матеріалу від загиблих свиней, але, на щастя, всі вони показали негативні результати.
За друге півріччя минулого та перше півріччя нинішнього року проведено 12 перевірок суб’єктів господарювання, які утримують свиней, видано 10 приписів щодо усунення порушень, 3 посадові особи притягнуті до адмінвідповідальності. Особливо тривожний стан щодо епізоотичної ситуації склався на фермі
ВК-115, територія якої залишається необгородженою.
Заступник начальника - начальник відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Олександр Табачний інформував присутніх про стан дотримання суб’єктами господарювання вимог щодо «закритого режиму роботи свиноферм». Він відзначив, що відповідного режиму в цілому дотримуються великі свиногосподарства - «Ферми Данам» та «Дан-Фарм України». На інших же сільгосппідприємствах допускаються порушення вимог Закону України «Про ветеринарну медицину» та інших законодавчих актів. Основні з них - це наявність діючого санпропускника на території ферми, організація централізованого прання та дезінфекції спецодягу, ведення відповідних записів щодо приготування та використання дезінфікуючих розчинів, заправки дезбар’єрів.
Іван Лисенко розповів також про стан профілактичних заходів проти сказу тварин в районі. Протягом минулого року, відзначив він, по населених пунктах району було проведено щеплення у 510 собак та у 388 котів. Як результат, у нинішньому році не зафіксовано жодного випадку захворювань на сказ.
Тому цю роботу треба продовжити. У районі є достатній запас вакцини, потрібно лише сприяння у цій справі з боку сільських рад.
Про стан боротьби зі стихійною торгівлею на території району на засіданні доповідав заступник начальника Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції у Київській області Артем Горобінський.
Він відзначив, що поліцією спільно із іншими контролюючими органами проводяться рейди по місцях стихійної торгівлі. За їх результатами складено 10 адмінпротоколів.
По всіх обговорюваних питаннях комісія прийняла відповідне рішення. Доповнення в нього внесли директор ФГ «Широкоступ» Олександр Широкоступ та начальник райуправління АПР райдержадміністрації Валентина Голованчук. Зокрема, про включення в маршрути рейдів по боротьбі зі стихійною торгівлею м’ясом с. Шубівка та рішенням комісії зобов’язати керівництво ВК-115 зробити огорожу свиноферми.

Ювілей місцевого значення

Напередодні найважливіших у нашій державі свят – Дня державного прапора та Дня незалежності у Зорівці відбулись святкування з нагоди місцевого ювілею – 60-річчя Зорівського сільського клубу.
Кожен з нас щороку відзначає день народження. Хтось збирає родину і друзів за великим святковим столом, влаштовує гучну і пишну гостину. Хтось відзначає його скромно у родинному колі. А хтось, можливо, скептично відноситься до всіх святкувань.
Дні народження бувають не тільки у людей. Кожне місто і навіть маленьке село теж мають день свого заснування, який вважається його днем народження. І так увійшли в наше життя такі свята, як день міста чи день села. Але і вулиці, і окремі будівлі мають час свого початку. Колись, у 1959 році, у с.Зорівка, на пагорбі, де сходяться всі вулиці, теж було людно і гамірно. Пройшов час після закінчення Великої Вітчизняної війни, в колгоспі були побудовані комори, майстерні, тракторні бригади і гаражі. Потроху будували нові будинки колгоспники. Весело звучав дитячий сміх на вулицях. І нарешті було закінчено будівництво центру культурного дозвілля для сільської молоді – було відкрито Зорівський сільський клуб. Багато урочистих і святкових подій бачили стіни цього закладу за 60 років своєї історії: тут реєстрували шлюби і вручали паспорти, проводили концерти і збори, тут зорівчани і не тільки жителі села мали змогу подивитись новий фільм і потанцювати на дискотеці. А скільки разів цей будинок ставав свідком перших побачень і перших поцілунків! Тут працювала сільська бібліотека, яка й досі має в своєму арсеналі не одну сотню цікавих томів, щоправда, знаходяться вони в іншому приміщенні – в сільській бібліотеці с.Кадомка. Хочемо сьогодні згадати тих людей, які плекали сільський клуб і сільську бібліотеку. Першим завклубом була Коробенко Ганна Йовтухівна (від часу його відкриття і до 1976 року), тривалий час на культосвітній ниві трудилась Вітенко Марія Демидівна (аж 20 років тільки в Зорівському клубі! ), її змінила Коробенко Катерина Федорівна. Нині вже 17 років очолює заклад Горбач Любов Петрівна. Обов’язково згадаємо і бібліотекарів: Марію Вітенко, Валентину Скубенко, Світлану Вегеру та Оксану Табачну. Всім хочемо подякувати за ніби непомітну, але потрібну роботу. Довгих вам років життя, здоров’я міцного, родинного затишку. Вічний спокій тим культармійцям, хто вже за вічною межею. Процвітання і відродження як сільському клубу, так і нашій громаді.
Працівники Кадомського сільського будинку культури та Зорівського сільського клубу підготували для зорівчан концертну програму «Всім серцем любіть Україну свою». Було, як на справжніх іменинах: і вітання з короваєм, і гарні слова на адресу всіх, хто працював у закладі протягом його історії, і щирі українські пісні, і жарти, і святкова танцювальна музика. На святі почесним гостем була Марія Демидівна Вітенко, яка розповіла присутнім про роки своєї праці на культурній ниві. Зауважимо, що саме того дня вона відзначала і свій власний ювілей – 85-річчя. З цієї нагоди та з нагоди ювілею клубного закладу виконком Кадомської сільської ради привітав її скромним подарунком.

Моя рідна земля в серці піснею проросла

Якщо ви уже кілька років не були в клубі в Леонівці, то нині вас приємно здивують зміни, що тут відбулися. Заклад обзавівся ошатною огорожею, а усі підходи до нього вистлані декоративною плиткою. Та й всередині повно обнов: підлога вистлана керамічною плиткою, стіни та стеля пофарбовані в свіжі, приємні оку кольори. Оновлено й сцену.
Тож в очікуванні концерту тут є чим помилуватися. Було на що глянути і в фоє закладу, де розмістилися вишивки та яскраві композиції із квітів, фруктів та овочів.
Барвистим було і саме дійство.
Своє вітальне слово жителям села та гостям свята сказали голова громади Іван Владимиров, голова районної ради Іван Семцов, міський голова Олександр Панюта, голови Черняхова - Володимир Безвербний та Горохового - Володимир Демиденко, а ще керівник СК “агробізнес” Григорій Кулініченко.
Гості не лише вітали винуватців свята, а й вручили подарунки. Григорій Кулініченко презентував ФАПу сертифікат для оплати послуг інтернетзв’язку, для облаштування цього ж закладу передав сертифікат і Олександр Панюта. Електроприлади подарували Іван Семцов та Володимир Демиденко, а Володимир Безвербний - 100 пачок морозива.
Потішили присутніх і виступи місцевих аматорів сцени та гостей із Черняхова і Горохового.
Основу свята склали виступи гурту “Рідні наспіви”. Розважали гостей Олена Кузьменко, Валентина Владимирова, Наталія Крутько, тріо “Мережка”, Ріта Комісаренко, Оксана Пугач, Світлана Фіялко та Валентина Бринзюк, Марина Бринзюк, ансамбль шумових інструментів “Тара-Бари”. А ще колектив “Лілея” із Горохового та молодіжний дівочий гурт із Черняхова. Шквал сміху в залі викликали гуморески у виконанні Світлани Фіялко та Діми Джулая.
Не обійшлося того дня й без подарунків жителям Леонівки: 90-річним Лідії Костянтинівні Кучмі та Валентині Сергіївні Григоренко; 80-річним Марії Іллівні Коваль, Івану Антоновичу Кучеру, Тетяні Василівні Кучер, Галині Кіндратівні Андроновій, Галині Григорівні Лігоцькій та Михайлу Івановичу Страшнюку; 70-річним Галині Володимирівні Кисіль, Володимиру Васильовичу Фіялку, Ользі Харитонівні Мостовій, Ніні Михайлівні Довганюк та Віктору Степановичу Павлишину. Також наплічники отримали цьогорічні першокласники леонівки Ярослав Токарчук, Любов Трепетьон, Каріна Однокулова, Максим Ковальов та Катерина куріленко. Традиційно в Леонівці проводиться конкурс на найошатніший двір. Цього року переможцями стали петро Федоренко, Галина Василевська та Борис Федоренко. Їм сільський голова вручив статуетки гномиків.
Щиро дякували голова громади та ведучі спонсорам, завдяки яким стало можливе святкування: Григорію Кулініченку (СК “Агробізнес”), Івану Янківському (товариство “Олімп”), приватним підприємцям Зої Федоренко та Петру Остролуцькому, фермерам Сергію Мєшкову (ФГ “Бобр”), Анатолію Черевку (ФГ “Колос”), Дмитру Соломченку та Андрію Припіялу, а також товариству “ДЖІН ЕНД СІД”.
По завершенні концертної програми на всіх чекали смачні пригощання та святкова дискотека.

Кубок - до Дня Незалежності

24 серпня на стадіоні КЗ КРР «ФОК Кагарличчини» відбувся фінал розіграшу Кубка Кагарлицького району з футболу, приурочений Дню Незалежності України, в якому взяли участь дві найсильніші команди району: ФК «Кагарлик» та «Придніпров’я–Агроексперт».
З рахунком 2-1 перемогу здобули, а отже й стали володарями заповітного трофею, футболісти ФК «Кагарлик».
Кращими гравцями змагань визнано Владислава Кравчука (ФК «Кагарлик») та Владислава Миколюка («Придніпров’я–Агроексперт»).
Переможці та призери змагань нагороджені кубками й пам’ятними медалями.

«Святе місце на землі, де родила мати»

Іменини села Сущани відзначалися у неділю, 25 серпня, але складалося враження, що проходили вони в атмосфері попереднього свята - Дня незалежності нашої держави. Про це свідчило розмаїття прапорів перед сільським Будинком культури, транспарант над сценою «З Днем Незалежності! З Днем села!» і, головне, святкове вбрання сущанців. Багато з них прийшло на свято у національних вишиванках, надто ж дітки і шкільна молодь, мов квіти, прикрашаючи і залу, і сцену сільського вогнища культури.
Символічно, що й захід розпочався із виконання сільськими артистами двох гімнів - спочатку України, а за ним - села.
Традиційно громаду сущан привітав її голова Василь Трохименко, а також поважні гості. Від райдержадміністрації і районної ради вітання озвучив завідувач методичним центром відділу культури РДА Юрій Король. Він же вручив голові села Подяку та цінний подарунок. Грошовий сертифікат та вітання від Кагарлицької міської ради передав жителям Сущан заступник міського голови Володимир Бойко. Але найщедрішими виявилися подарунки від заступника голови ПрАТ «Агрофорт» Зіновія Лялюка - картина і сертифікат на 60 тис. грн на ремонт БК. Крім того, він зазначив, що підприємство при народженні дитини виділяє батькам 3 тис. грн, незалежно від місця їх роботи.
Свої вітання землякам адресував також депутат районної ради Володимир Мартиненко.
А потім настала черга музично-пісенних вітань. Сущанську громаду приїхали привітати художні колективи із сусідніх сіл - Мирівки та Германівки з короваями і концертними програмами.
Свій коровай спекли до свята і самі сущанці. Право розрізати його на куски було доручено представникам аграріїв села Зіновію Лялюку та Володимиру Мартиненку, після чого дівчатка пригостили ним всіх присутніх у залі.
Хвилиною мовчання, покладанням квітів до пам’ятника героям було вшановано загиблих у роки війни, під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Живі квіти і танцювальний номер було адресовано сільським учасникам АТО.
Історію села у вигляді діалогу з іноземцем, який випадково потрапив у Сущани, нагадала присутнім місцева дівчина Ганна.
Не обійшлося й без особистих вітань на адресу окремих категорій сільчан. Зокрема, матерям-героїням України Варварі Мишак, Ганні Герлянд, Людмилі Мишак, Тетяні Глушко, Наталії Трохименко, Ірині Молодід. Дуже приємно, що у невеликому, але красивому селі люди відзначаються довголіттям. Найстаршій жительці Марії Миронівні Онищенко виповнилося 96 років. За 90 мають за плечима також Марія Омелянівна Семененко, Ганна Йосипівна Пономаренко, Ганна Корніївна Мудра, Панас Левкович Мудрий. Їм та ювілярам по 80 і 70 років також були адресовані музичні вітання. Як і новому подружжю села у складі Світлани Лашевської та Володимира Шабатіна.
А заключним акордом свята стало масове виконання «Гімну Євромайдану».
Дякуючи вокальному колективу сільського Будинку культури «Червона калина» і особливо юним артистам за організацію прекрасного свята, очевидно, художній керівник закладу культури відзначила, що «ці дівчатка і хлопчики ще раз засвідчили, що Сущани - це не хутір, а повноцінне українське село із славною історією і щасливим майбутнім».
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ

Святковий настрій на цілий рік

Наприкінці літа жителі Великих Пріцьок традиційно відзначають День села.
Цього разу урочистості проходили 17 серпня. Через прохолодну погоду організатори вирішили провести свято не на вулиці, як минулого року, а в сільському Будинку культури. Приміщення було прикрашене квітами, історичними світлинами та численними святковими композиціями з овочів і фруктів. А в холі закладу всі охочі мали змогу помилуватися виробами майст­ринь Наталії Садовської, Наталії Хижняк, Тетяни Семченко, Тетяни Кваші та Галини Юрченко.
Близько шостої години вечора в залі зазвучали позивні, а згодом всі заспівали гімн Великих Пріцьок. Свято розпочалося.
Серед запрошених на урочистості були і знані земляки: член Національної спілки письменників України Ніна Вернигора, учений секретар відділення вищої освіти Національної академії педагогічних наук України Микола Набок, кандидат історичних наук Леся Малоока, представники сільськогосподарських підприємств та жителі сусідніх сіл. До речі, усі, хто завітав на свято, отримали в подарунок календарики із зображенням Великопріцьківської Берегині, а почесні гості - ще й «Прісин оберіг», спеціально виготовлені з нагоди Дня села.
До великопріцьківчан з вітальними словами звернулися голова села Олександр Микитянський, а також заступник голови Кагарлицької районної ради Олег Волошин, перший заступник Кагарлицького міського голови Олег Пурій та сільський голова Демівщини Олександр Мозговий. Почесні гості вручили Олександру Микитянському пам’ятні подарунки, а художній колектив «Демівщаночка» подарував ще й музичні вітання та запальні танці у власному виконанні.
Традиційно сільському голові вручили святковий коровай, після чого почесне право покласти квіти до пам’ятника Герою-Солдату було надано воїнам-односельчанам Юрію Дрогальчуку та Олександру Кірієнку.
Багато пісень того вечора лунало зі сцени у виконанні фольклорно-етнографічного ансамблю «Журавка» Великопріцьківського сільського Будинку культури (художній керівник - Надія Крапива, концертмейстер - Віктор Крапива). Їхні пісні супроводжувалися гучними оплесками з залу та вигуками “Браво”. Втім, не лише “Журавка” того дня зривала овації. Глядачам до вподоби були і виступи юних великопріцьківчан: декламатора Олександра Швеця, вихованців дитсадка «Яблунька», співачок Юлії та Дарини Омельченко, а також Даші Зварич, Олі Кравченко, Дані та Артема Літвінових.
Родзинкою цьогорічного святкування Дня села стала поява на сцені сільської берегині Великої Прісі. Мудра жінка звернулася до земляків з настановою, а також прочитала молитву за село та його жителів, яку вголос з нею повторювали всі, хто був у залі.
Того дня вперше на святі вручалися відзнаки “За вагомий внесок у розвиток села”. Цієї честі були удостоєні: ветеран Великої Вітчизняної війни Іван Миколайович Козленко, директор фермерського господарства Олег Вітенко, молодший науковий співробітник Великопріцьківського сільського історико-краєзнавчого музею Надія Вегера-Предченко.
Під час урочистостей Олександр Микитянський оголосив підсумки конкурсу “Двір зразкового порядку” та вручив грамоти і грошові сертифікати родинам Івасенків, Грицанів та Білявських.
На святі було вшановано іменинників-ювілярів, старійшин села, Михайла та Марію Клепків, які відсвяткували золоте весілля, а також Романа й Людмилу Зваричів та Анатолія й Наталію Блондиків, які відзначили срібне весілля.
На завершення ж урочистостей організатори висловили вдячність спонсорам: Василю Барановському, Олегу Вітенку, Володимиру Вітенку, Миколі Волошину, Віктору Дикому, Катерині Демиденко, Юрію Круцику, Сергію Мільковському, Олексію Овчаренку, Олені Овчаренко, Юрію Падальченку, Миколі Предченку, Віктору Ружанському, Костянтину Семченку, Сергію Скорікову, Віктору Чайківському, Леоніду Бацану та Анатолію Шевчуку.
Свято продовжилося концертом Володимира й Олени Пасек, безпрограшною лотереєю та пригощанням рибною юшкою, варениками, капусняком і запашними пиріжками.

Зменшити навантаження на бюджет

У середу, 21 серпня, відбулася сорок п’ята сесія районної ради VІІ скликання, на яку були запрошені в. о. голови РДА світлана Синюк, голови міської та сільських рад, керівники підрозділів райдержадміністрації, представники засобів масової інформації.
Зібрання розпочалося із запитів депутатів районної ради.
Світлана Муковоз звернулася до сесії у сприянні встановлення обмежувача швидкості транспорту на майданчику біля Мирівської ЗОШ, де зупиняються шкільні автобуси. Адже на цьому місці майже щомісяця відбуваються ДТП, в тому числі були й зі смертельними наслідками. Керівництво ЗОШ зверталося з проханням вирішити проблему до різних інстанцій, але без належного реагування.
Депутати одностайно підтримали пропозицію голови райради Івана Семцова підготувати звернення до відповідного департаменту ОДА та поліції щодо термінового вирішення даного питання.
Іван Лисий вніс пропозицію звернутися до нового керівництва області щодо прискорення вирішення питання про утворення Кагарлицької територіальної громади.
Голова райради Іван Семцов проінформував зібрання, що під час візиту в район голови Київської облдержадміністрації Михайла Бно-Айріяна, йому задавалося подібне запитання. Одержано відповідь, що будуть внесені зміни в перспективний план створення територіальних громад в бік їх укрупнення. А отже, треба трохи зачекати. Але за наполягання Івана Лисого, депутати підтримали його пропозицію.
Далі сесія перейшла до розгляду порядку денного.
Про внесення змін у рішення 39-ї сесії районної ради від 21. 12. 2018 р. № 347-39(ІІ) - VІІ «Про районний бюджет Кагарлицького району на 2019 рік» та додатків до нього доповідала заступник начальника управління фінансів РДА Людмила Сушко.
Рішенням сесії затверджено запропоновані зміни в бюджет.
Про затвердження плати за навчання та встановлення пільг у КЗ КРР «Кагарлицька дитяча школа мистецтв» зібрання інформував директор цього закладу Микола Громико.
Підвищення плати в Школі мистецтв пов’язано з тим, що вона фінансується з районного бюджету, а це складає 3,7 млн грн у рік. А по-друге, останнє підвищення плати за навчання тут проводилося ще у 2016 році. Крім цього, зазначив директор, на рівні області підвищення оплати буде незначним, а серед учнів школи - значна частина пільговиків.
Рішенням сесії затверджено розмір нової щомісячної плати за навчання та перелік пільгових категорій учнів у КЗ КРР «Кагарлицька дитяча школа мистецтв», які повністю або частково звільняються від сплати за навчання.
Директор комунального некомерційного підприємства Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» Віктор Кулініченко доповідав по питанню «Про затвердження планової вартості медичної послуги для мешканців Ржищівської міської об’єднаної територіальної громади».
Він повідомив, що протягом минулого і з початку нинішнього року Кагарлицькою районною лікарнею було надано медичні послуги відповідно 229 та 207 жителям міста Ржищів, ними використано 1154 ліжкодні. Враховуючи, що вартість одного ліжкодня по ЦРЛ складає 491,15 гривні, тільки за минулий рік Ржищівська громада заборгувала ЦРЛ близько 700 тисяч гривень. Тому за погодженням з обласною держадміністрацією, на нинішній рік ЦРЛ підготовлено угоду з Ржищівською МОТГ на надання медичних послуг жителям Ржищівської громади на суму близько 1,3 млн грн. Мова, підкреслив доповідач, ведеться тільки про стаціонарне лікування, вартість ліжкодня якого обходиться у 491,15 гривні.
Після обговорення сесія затвердила планову вартість одного ліжкодня стаціонарного лікування в КНП КРР «Кагарлицька центральна районна лікарня» для мешканців Ржищівської міської об’єднаної територіальної громади в розмірі 491,15 грн.
Голова районної ради Іван Семцов інформував сесію про внесення змін у рішення сесії районної ради від 07. 07. 2015 р. № 639-49-VІ «Про погодження отримання спеціальних дозволів на користування надрами з метою геологічного вивчення та видобування корисних копалин місцевого значення ТОВ «Дніпровські піски». Він відзначив, що дане підприємство з 2015 року оформило документи на здійснення діяльності і за цей час виникли зміни. Зокрема, у зменшенні акваторії видобутку. Але ще до початку своєї роботи, ТОВ надавало матеріальну спонсорську допомогу і району, і селу Стайки, де воно зареєстроване. Вчасно і в повному обсязі платить податки.
На запитання депутатів Миколи Набока та Івана Лисого дав відповідь директор підприємства.
Тому сесія прийняла позитивне рішення з обговорюваного питання.
Про управління об’єктами майна спільної власності територіальних громад Кагарлицького району також доповідав голова райради Іван Семцов.
Ще в 2015 році, зазначив він, було виготовлено проект на капітальний ремонт частини лівого крила лікувального корпусу ЦРЛ вартістю 42 577,5 грн. Але він не був реалізований до цього часу. У зв’язку з невідповідністю цін на матеріально-технічні ресурси ринковим показникам та неможливістю подальшого використання його потрібно списати з балансу ЦРЛ.
Натомість виготовляється новий проект на ремонт та переобладнання терапевтичного, гінекологічного та хірургічного відділень з метою забезпечення житлом медичних працівників закладів.
Депутати проголосували за надання дозволу директору КНП КРР «Кагарлицька центральна районна лікарня» на списання з балансу зазначеної проектної документації.

Гуртом проти скопу

Природа щедро наділила Кагарличчину ярами та балками, схили яких поросли травостоєм і деревами. А на дні часто-густо проклали собі шлях струмки та річечки, які манять прохолодою й лікувальними властивостями джерельної води. І жителі нашого краю, і його гості обожнюють такі місця. Тут можна відпочити на пікніку, пополювати на звіра чи птаха, зібрати врожай грибів, ягід. Та й просто прогулятися заради релаксу, струсити з себе пил сірих буднів, розвіяти депресивний стан.
Та такий щедрий подарунок для кагарличан став і своєрідним прокляттям: деякі наші співгромадяни заповзялися звозити сюди із своїх обійсть всілякий непотріб. А до них підключилися не чисті на руку ділки. Читачі районки пам’ятають наші публікації про те, як в такі місцини звідкілясь завозили лампи із вмістом ртуті. Тоді небезпеку довкіллю вдалося локалізувати і вивезти відходи на переробку.
Та цієї весни, у квітні, неочікувано удар “стиха” відчули жителі Халчанської громади. На території поблизу Халчі ще у 2008 році на 70 гектарах було утворено такий собі обслуговуючий кооператив “Садівниче товариство “МАЛЬВА-СІЛЬВЕСТРІС”. Кожному їз його членів наділили по 12 соток, щоб вони могли розбити сад, звести якусь споруду та насолоджуватися природою й смачними екологічно чистими фруктами-яго­дами, відпочиваючи під затишними кронами.
З якихось причин жоден із тих “садівників” до цього часу попрацювати на своїй ділянці так і не сподобився. Але... знайшлися люди, які розгорнули тут активну діяльність: зрізали-зрівняли грунтову дорогу і засипали її будівельними відходами. Здавалося, що тут поганого? Зробили кращим та тривкішим проїзд, яким користувалися й місцеві жителі. Та, виявилося, що робилося це аж ніяк не з благородною метою - дорогу підсилювали, щоб по ній безпроблемно могли проїхати ваговози. От вони й проїхали. І не раз. А в кузовах багатотонників були відходи целюлозного виробництва - макулатурний скоп, які вивантажувалися в ярку на території “садівничого товариства”.
Про екологічну безпеку тут, думаю, говорити не варто.
Те, що побачила комісія, яку очолила керівник апарату РДА Людмила Демиденко та яка складається із представників Кагарлицьких райдержадміністарції та Халчанської сільської ради, держ­споживслужби, міжрайонного управління водного господарства, поліції, а також заступник голови районної ради Олег Волошин, представник обласного Департаменту екології та природних ресурсів, сільські активісти, являло собою сіру, шорстку масу на площі в кілька соток та товщиною кілька метрів, по якій можна було без остраху розгулювати, якщо не боятися різкого, гіркувато-кислого запаху.
- Це вже 9 днів пройшло, як був останній завоз, - кажуть місцеві активісти, - а уявляєте, який сморід стояв відразу!
Та виявилося, що проблема не лише у смороді. Відходами перегородили русло Леглича, який хоч і у вигляді струмка, та все ж протікає по цій території. Засипали й кілька джерел. А який вже хімічний скад цих відходів... Достатньо, що виявили там важкий метал. По все це розповідали халчанські і голова, і депутати, і активісти.
Були спроби поліції затримати техніку, але безуспішні. Адже чинне законодавство забороняє втручатися в господарську діяльність. Хоча з приводу вивантаження відходів внесено дані до ЄДРДР та відкрито кримінальне провадження. Переривали й дорогу, щоб великоваговики не їздили на територію товариства: як результат - погрози невідомих у бік ініціатора таких дій.
На жаль, представник садівничого товариства не зміг поспілкуватися із членами комісії, бо, за його словами, перебував за кордоном і не встиг прибути на визначений час. Та й свою причетність до того, що відбувається, він відкидає.
Халчанці, побоюючись за своє здоров’я, що можуть залишитися без якісної питної води, звернулися за допомогою до районної влади та різних структур - екологів, правоохоронців, фіскальних органів, надіславши туди листи із підписами жителів села. Підтримала їх в цьому й райдержадміністрація та районна рада.
За підписом виконувачки обов’язки голови Кагарлицької РДА Світлани Синюк направлено відповідні листи до різних інстанцій. Зокрема, до прокуратури, до Головного управління держгеокадастру в Київській області, до Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА, до Національної поліції.
Знову вирито траншею, яка перекриває в’їзд до садового товариства. Тож варто сподіватися, що спільними зусиллями буде покладено край такому свавіллю та знущанню над природою і загрозі здоров’ю халчанців.
У зв’язку із вищеописаною ситуацією, просимо жителів району при виявленні завезення волокнистого макулатурного скопу на територію Халчанської сільської ради повідомляти Кагарлицьке відділення поліції національної поліції за телефонами: 102 або (097)0833700.

Урожайність більша, ніж торік

У районі завершилося збирання ранніх зернових і зернобобових культур. Визначено підсумкові результати праці хліборобів в сільгосппідприємствах. Вони вищі, ніж були у 2018 році. Так, на круг ранніх зернових зібрано по 56,6 ц/га, тоді як торік урожайність складала 50,3 ц/га. Краще вродили озима і яра пшениці. Урожайність першої становить 59,2 ц/га (торік - 53,3), ярої - 46,6 (торік - 45,2). Валовий збір ранніх ярих зернових культур у цьому році склав 61 655 тонн.
Найвищий урожай хлібів виростили у ПСП “Переселенське-К” - 80,4, ФГ “Дар” - 70,5, ПрАТ “Агрофорт” - 67,9 ц/га, найнижчий - у ФГ “Расавське” - 35,8. Озимого ріпаку вирощено по 34,3 ц/га. Це - єдина культура, урожайність якої торік була вищою за нинішню - 39,0. Нині завершується його сівба під урожай майбутнього року.
Щиро дякуємо за великий хліб і низько вклоняємося нашим хліборобам за вірність обраній професії, за звитягу в праці.