19 липня набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, ухвалений 1 липня. Серед іншого, внесені зміни до низки законів, в тому числі “Про оплату праці” і “Про відпустки”.
Про найсуттєвіші новації у трудовому законодавстві і про те, як вони позначаться на роботодавцях і працівниках, розповідає головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування осіб з інвалідністю, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Вікторія ШАНДУРСЬКА.

- Чи не найбільший резонанс у суспільстві мають зміни у законодавстві стосовно виплат військовослужбовцям. Наскільки ці зміни кардинальні?

- Дійсно, зміни до статті 119 Кодексу законів про працю викликали багато запитань як у самих військовослужбовців, так і у роботодавців. Слід наголосити, що змінено тільки частину 3 цієї статті. Якщо донедавна за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення гарантовано зберігалися не тільки місце роботи і посада, а й середній заробіток, то із 19 липня роботодавці зарплатню таким працівникам виплачувати вже не зобов’язані. Грошове забезпечення військовослужбовців здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей”.

- А якщо хтось із роботодавців і далі хоче платити заробітну плату своїм працівникам, які зараз захищають Україну?

- Зазначені зміни не обмежують права суб’єктів господарювання приватної форми власності зберігати такі виплати і після набуття чинності цим Законом. Тобто, якщо роботодавець бажає і має можливість виплачувати середній заробіток, то він вправі продовжувати це робити.

- У переліку категорій військовослужбовців, за якими тепер зберігатиметься тільки посада і місце роботи, немає тероборонівців.

- За працівниками, які вступили до добровольчих формувань територіальних громад (добровольці тероборони) середній заробіток зберігатиметься, оскільки вони підпадають під дію частини 1 статті 119 Кодексу законів про працю, редакція якої не зазнала змін. Але у такого працівника має бути укладений із ним контракт добровольця, форма якого затверджена наказом Міністерства оборони України 7 березня цього року.

- Природньо, що багато українців ретельно вивчали зміни у трудовому законодавстві, які стосуються відпусток. І не тільки тому, що зараз - відпускна пора, а й тому, що багато хто ще на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов у відпустку без збереження заробітної плати.

- Під час воєнного стану в законодавстві існувала норма про обмеження тривалості щорічної основної відпустки тільки 24-ма календарними днями. Зараз порядок надання відпусток конкретизували. Якщо у роботодавця немає заперечень, то працівник, який має відпустку тривалістю понад 24 календарні дні, зможе нею скористатися.
І мова не лише про вчителів (бо зараз багато про це говорять), йдеться про всі категорії працівників. Якщо ж роботодавець не має можливості надати працівникові більшу відпустку, він може з повним правом у цьому відмовити. Проте слід звернути увагу: тут не може бути якоїсь вибірковості, однаковий підхід до надання відпусток повинен бути до всіх працівників підприємства, установи чи організації.
Важливий момент: не використані дні щорічної відпустки переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану.

- Чи можна зараз “перевести” не використану відпустку на інше підприємство, якщо працівник звільнився з попереднього місця роботи шляхом переводу на нове?

- Ні, вже не можна, цю статтю із закону виключено. Із 19 липня у разі переведення працівника від одного роботодавця до іншого йому має бути виплачена компенсація за не використану відпустку. Такої опції, як перерахування зароблених відпускних новому роботодавцю, тепер немає. Відлік “відпускного” стажу починається із дати початку трудових відносин з роботодавцем на новому місці роботи.

- Чи змінено терміни виплати відпускних?

- Заробітна плата працівникам за час відпустки має бути виплачена до її початку, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором. До цього часу згідно з статтею 21 Закону “Про відпустки” заробітна плата виплачувалася не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Зараз, якщо, до прикладу, щорічну відпустку надано з 1 серпня, отримати гроші працівник має не пізніше кінця доби 31 липня.

- Що із відпусткою без збереження заробітної плати? Вона і досі не обмежена в терміні?

- Досі на час воєнного стану відпустка без збереження заробітної плати була не обмежена строком, а роботодавець міг сам вирішувати, надавати її працівникові чи ні. Тепер же змінами до частини 4 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15 березня 2022 року за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи (і має підтверджуючі документи), роботодавець в обов’язковому порядку має надати йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше як 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Але частину 3 статті 12 цього ж закону не змінили, тож роботодавець може надати таку відпустку і на невизначений термін. Тут ключове слово -“може”. Тобто може і не надати.

- А якщо працівник пішов у таку відпустку раніше? Дев’яносто днів від якого часу рахуються?

- Якщо роботодавець уже, ще до 19 липня, задовольнив заяву працівника про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на весь період воєнного стану, без зазначення конкретної дати, значить він, підписавши відповідний наказ, уже дав згоду на те, що людина може перебувати у такій відпустці доти, доки не буде скасовано чи припинено дію воєнного стану. А отже, у такому разі ця відпустка 90 днями у будь-якому разі не може бути обмежена.

- У першій редакції Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” було вказано, що нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень. Тобто будь-який роботодавець за потреби міг збільшити тривалість робочого часу із 40 (як було раніше, до війни) до 60 годин на тиждень. Так і зараз залишається?

- Змінами, які набрали чинності з 19 липня (а сам Закон, нагадаю, діятиме лише у період воєнного стану), цю норму підкориговано: таке збільшення можливе лише щодо працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для тих, хто працює на об’єктах, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень. І знову варто підкреслити: збільшення норми тривалості робочого тижня - це не зобов’язання роботодавця, а його право. Також слід взяти до уваги, що для неповнолітніх осіб таке збільшення норми робочого часу не допускається.

- Як має тепер оплачуватися робота тих, хто за рішенням роботодавця має працювати 60 годин на тиждень? Їм додаткові 20 годин оплачуватимуться як понаднормові, у подвійному розмірі?

- Ні, не як понаднормові. Оплата праці здійснюється тепер у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Це позитивна зміна, бо до її внесення додаткове навантаження на працівника взагалі не оплачувалося.