У Кагарлику вшанували Героїв Війни за Незалежність та Другої світової

На Кагарличчині 8 травня відбулись урочистості до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У Кагарлику на Алеї Слави Героїв було покладено живі квіти до банерів із портретами полеглих воїнів.

«Сьогодні, у 1535 день героїчного протистояння українського народу ворогові, – підкреслила ведуча Олена Петленко, – ми зібралися на цьому святому місці — Алеї Слави Героїв, — щоби вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за свободу і мир. 8 травня — це день, коли світ згадує страшні сторінки Другої світової війни. Війни, яка забрала мільйони життів, зруйнувала долі та залишила глибокі рани в історії людства. Але, на жаль, для України ця трагедія не є лише сторінкою минулого. Сьогодні наш народ знову змушений боротися за свою незалежність, за право жити на своїй землі, за майбутнє своїх дітей. Нинішні українські воїни, як і герої минулого, стали на захист держави, ціною власного життя, зупиняючи ворога».

Перед присутніми виступив міський голова Олександр Панюта.

«Сьогодні особливий і водночас болючий день, відзначив очільник громади. –Ми зібралися тут, на Алеї Слави Героїв, у День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Це дата, що навіки закарбована в історії як символ тріумфу світла над темрявою, правди — над жорстокою тиранією.

​Тоді, понад вісім десятиліть тому, світ вірив, що зло знищено назавжди. Але сьогодні на нашу землю знову прийшла війна. Ті самі методи, та сама нелюдська ненависть, але тепер агресор прийшов зі сходу, прикриваючись викривленою історією.

​Ми знаємо: перемога 1945 року є прообразом нашої майбутньої Великої Перемоги над сучасним рашизмом. Як і тоді, правда на нашому боці. Як і тоді, наш народ проявив незламність, яка дивує весь світ.

​Ми тут, на цій Алеї, щоб засвідчити: пам'ять — це наша зброя. Сьогодні ми відкриваємо шість нових пам’ятних банерів. Шість облич, шість доль, шість неймовірних подвигів наших земляків, які віддали найдорожче — своє життя — за те, щоб Кагарлик, Київщина і вся Україна були вільними.

​Сьогодні до Небесного Війська громади офіційно приєднуються:

• Василь ​Бабій. Воїн, який знав ціну свободи ще з часів АТО. Він зустрів смерть 6 грудня 2024 року на Курщині, боронячи наші кордони від ворожої навали. Похований у Демівщині.
• Олексій ​Богданець. Чоловік, який з першого дня великої війни став на захист рідного дому в теробороні, а згодом — у лавах ЗСУ. Загинув 25 жовтня 2024 року під Селидовим. Його дім тепер — у тихій молитві села Новосілки.
• Микола ​Малахов. Йому було лише 26. Доброволець, який свідомо обрав шлях захисника. Загинув зовсім нещодавно, 21 квітня 2026 року, на Запорізькому напрямку. Навіки молодий Герой села Слобода.
• Олександр ​Сізов. Його шлях боротьби був коротким, але жертовним. Він став до лав ЗСУ в лютому цього року і загинув 19 квітня на Донеччині. Похований тут, у нашому Кагарлику.
• Олексій ​Шевченко. Гвардієць, який тримав небо над Покровським районом. 24 березня 2026 року його серце зупинилося в бою під селом Вільним. Вічний спокій знайшов у селі Мирівка.
• ​Вадим Юрченко. Двадцятишестирічний прикордонник, він до останнього подиху боровся за кожен метр рідної землі. Помер від отриманих у бою ран 23 квітня 2026 року. Похований у селі Переселення.

​Дорогі рідні! Жодні слова не вгамують вашого болю. Але знайте: ці банери — це не просто фотографії. Це наш щоденний іспит на совість. Це нагадування кожному, хто проходить повз, якою ціною виборюється кожен ранок.

​Вони перемогли свій страх. Вони перемогли смерть, бо житимуть у нашій пам’яті доти, доки стоїть Кагарлик, доки б’ється серце України.

​Я прошу всіх схилити голови перед пам'яттю тих, хто боровся з нацизмом у минулому столітті, і тих, хто до останнього подиху тримав щит над нами сьогодні.

​Оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання. У центрі міста зупиняються перехожі і транзитний транспорт. У скорботному мовчанні люди згадують тих, хто загинув у горнилі війни, що триває нині…

Війна змінює все. Вона приходить без запрошення і залишає після себе біль, втрати та спогади. Але разом із тим вона відкриває справжню силу народу — силу єдності, мужності та незламності. Як і понад 80 років тому, сьогодні українці знову доводять світові: свобода — це цінність, за яку варто боротися.

Імена наших загиблих воїнів — це вже історія. Історія боротьби, гідності та любові до Батьківщини. Схиляємо голови перед подвигом наших Героїв.

До лав Почесних громадян Кагарличчини доєдналися ще дев’ять військовослужбовців, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

Міський голова вручив почесні відзнаки представникам родин Героїв. Згідно з рішеннями сесії Кагарлицької міської ради «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Кагарличчини» його присвоєно посмертно:

• Олегу Тищенку, 1984 року народження, жителю села Стави, солдату, оператору безпілотних літальних апаратів 4 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 1 механізованого батальйону в/ч А 1302, який загинув 13 січня 2026 року у населеному пункті Краматорськ Донецької області.
• Івану Курбету, 1978 року народження, жителю села Горохуватка, старшому солдату, оператору відділення радіоелектронної боротьби батальйону територіальної оборони в/ч А7031, який помер 9 січня 2026 року в первинній хірургічній групі «Шакал» в/ч А 2923 у місті Білопілля Сумської області.
• Олександру Бузніцькому, 1976 року народження, жителю села Бурти, старшому сержанту, робітнику підсобного 1 інженерного відділення 1 інженерного взводу 2 інженерної роти в/ч А 4780, який загинув 15 жовтня 2025 року біля населеного пункту Сподобівка Куп’янського району Харківської області.
• Віталію Юхименку, 1979 року народження, жителю села Шубівка, солдату, навіднику 2 штурмового відділення, 3 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону в/ч А4638, який загинув 15 серпня 2025 року біля населеного пункту Авдіївка Ізюмського району Харківської області.
• Віталію Новожицькому, 1990 року народження, похованому у селі Черняхів, солдату, саперу відділення загону, командиру в/ч А 0656, який помер 28 січня 2026 року у місті Обухів Київської області.
• Володимиру Дєговцеву, 1981 року народження, похованому в місті Кагарлику, штаб-сержанту, інспектору прикордонної служби 2 категорії 3 прикордонного загону 3 групи безекіпажних наземних комплексів відділення безекіпажних наземних комплексів прикордонної застави забезпечення дій 4 відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів Головного відділу безпілотних авіаційних систем, який помер під час авіаційного удару 14 лютого 2026 біля населеного пункту Данилівка Запорізької області.
• Юрію Іщенку, 1979 року народження, жителю села Слобода, учаснику Антитерористичної операції 2015-2017 років, солдату, стрільцю штурмового відділення штурмової роти в/ч Т 0930, який загинув 6 травня 2023 року біля населеного пункту Новомайорське Донецької області.
• Андрію Ящуку, 1997 року народження, жителю міста Кагарлика, солдату, старшому розвіднику-радіотелефоністу 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону в/ч А7028, який загинув 24 лютого 2026 року у населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
• Назару Жирному, 2002 року народження, жителю міста Кагарлика, командиру групи спеціального призначення роти спеціального призначення загону спеціальних операцій в/ч А1788, який загинув 23 лютого 2026 року біля населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області.

…У нашій громаді залишилося лише троє ветеранів Другої світової війни: Іван Юрійович Корнієнко, Микола Іванович Павлик та Зінаїда Василівна Перекотій. Вони пройшли крізь вогонь і біль, щоб подарувати наступним поколінням шанс на мирне життя. І саме завдяки їм, ми розуміємо ціну перемоги. Сьогодні наші військовослужбовці продовжують їхню справу — боротьбу за свободу та незалежність. Минуле і сьогодення переплітаються у спільній пам’яті та спільному болі.

Сьогодні ми так само віримо в перемогу України у сучасній війні проти російської агресії, як наші пращури перемогли нацизм у 1945 році.

Ми пам’ятаємо подвиг героїв Другої світової війни. Ми вшановуємо мужність сучасних захисників України.

Під оплески присутніх міський голова вручив квіти присутньому на заході ветерану Другої світової Миколі Павлику.

Олександр Панюта закликав усіх долучитися до створення Коридора Слави на вшанування загиблого воїна Віктора Сірика, похорон якого відбудеться в Кагарлику цього дня, оголошеного в громаді Днем жалоби.

Усі присутні взяли участь у покладання квітів до Меморіалу Слави в міському парку, віддавши шану пам’яті героям Другої світової війни.

Урочистості до Дня пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відбулися в кожному старостинському окрузі Кагарлицької громади.

Нехай пам’ять про загиблих живе в наших серцях! Нехай їхній подвиг ніколи не буде забутий! Слава Україні!

У Кагарлицькому ліцеї №2 відкрили ще сім меморіальних дошок Героям-випускникам

8 травня 2026 року, у День пам'яті та перемоги над нацизмом, на фасаді Кагарлицького ліцею №2 імені Василя Дашенка з'явилося ще сім нових меморіальних дошок. Їх відкрили на честь випускників, які віддали життя, захищаючи свободу та незалежність України.

Урочисто-скорботний мітинг розпочався під звуки пісні «Плине кача» та поетичних рядків про біль втрат. Учні, вчителі, рідні загиблих Героїв та представники громади зібралися разом, щоб ушанувати полеглих воїнів - випускників закладу.

«Війна забирає найкращих. Героїв – сильних людей, які не здаються нізащо, виборюють волю, ідеї», — звучало із імпровізованої сцени.

Сім нових імен у пантеоні пам'яті ліцею

Цього року ліцей вшановує сім Героїв-випускників різних років. Їхні імена назавжди залишаться в історії закладу та в серцях кагарличан:

• Станіслав Кулініченко (випускник 1986 року) служив стрільцем-помічником гранатометника на Донеччині, тримав оборону під Бахмутом і був нагороджений медаллю «За оборону Бахмута». Загинув 3 травня 2023 року у 52 роки.
• Олександр Білик (випускник 1988 року) пішов добровольцем вже 25 лютого 2022 року — на другий день повномасштабного вторгнення. Служив розвідником, був відзначений сімома медалями та відзнаками. Загинув 7 червня 2024 року біля села Карлівка на Донеччині у 51 рік.
• Олександр Авраменко (випускник 1993 року) народився в Кагарлику. Пішов із життя 16 вересня 2025 року в Чернігівській області у 48 років.
• Сергій Радом (випускник 2000 року) служив сержантом, командиром відділення коригування артилерійського вогню. Загинув 25 жовтня 2025 року на Харківщині під час виконання бойового завдання у 42 роки.
• Олексій Яценко (випускник 2011 року) — сапер, загинув 9 листопада 2025 року біля села Петрівка на Донеччині у 32 роки.
• Андрій Рибак (випускник 2009 року) служив сапером у підрозділі «Кракен» на Харківщині. Загинув 10 грудня 2025 року від дронового удару поблизу села Веселе у 34 роки.
• Андрій Ящук (випускник 2012 року) — наймолодший серед загиблих цього списку. Воював на найнапруженіших ділянках фронту, загинув під час виконання бойового завданя 24 лютого 2026 року — рівно через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення — у Костянтинівці на Донеччині. Йому було 28 років.

19 Героїв — 19 життів, відданих за Україну

Разом із цьогорічними сімома іменами, загальна кількість випускників ліцею №2, які загинули у війні, боронячи Батьківщину, сягнула 19-ти.

Минулого року на фасаді закладу вже було відкрито 12 меморіальних дошок. Там закарбовано імена: випускників 1982 року Валерія Рижого та Ігоря Борисова, випускника 1987 року Віталія Борозенеця; випускника 1995 року Олександра Палажченка, випускників 2001 року Ярослава Єрмоленка та Олександра Темченка, випускника 2002 року Віталія Філоненка, випускника 2006 року Геннадія Купрікова, випускника 2009 року Олександра Вашеки, випускника 2011 року Євгенія Родини, випускника 2013 року Олексія Поліщука, випускника 2015 року Андрія Ляшука.

 Кожне ім'я — це чийсь син, брат, чоловік, батько, друг. Це життя, яке могло б бути довгим і щасливим, якби не війна.

«Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді — важко вдвічі», — зазначила ведуча заходу.

Пам'ять, що об'єднує

До присутніх звернулися заступниця Кагарлицького міського голови Любов Коваль та директорка ліцею Віта Дячук. Вони підкреслили, що вшанування героїв — це не лише данина пам'яті, а й нагадування молодому поколінню про ціну свободи. Імена Героїв назавжди вписані в історію ліцею. А меморіальні дошки на їх честь - нагадування про те, якою ціною дається українському народу воля інезалежність.

Почесне право відкрити меморіальні дошки надали лідерам куреня імені Геннадія Купрікова — названого на честь одного з перших загиблих випускників ліцею.

Ведуча наголосила, що меморіальні дошки безкоштовно виготивив один із батьків ліцею Дмитро Неживий.

Після хвилини мовчання учні, рідні та громадяни поклали квіти до нових пам'ятних знаків. Завершив захід музично-хореографічний номер «Янголи, народжені серед нас» та пісня дуету «Зорецвіт» у складі Лесі Чоповської і Катерини Кучеренко.

«Поки ми пам'ятаємо — герої живі.  «Запам'ятайте, діти, правду й своїм онукам розкажіть, що українці — люди славні, в їхніх серцях воля горить! А імена усіх наших героїв ви закарбуйте у серцях», — пролунало на завершення мітингу.

Меморіальні дошки на фасаді Кагарлицького ліцею №2 — це не просто камінь і метал. Це жива історія громади і закладу, яка вчить любити Батьківщину, цінувати мир та бути готовими боронити свою землю.

Вічна пам'ять героям. Слава Україні!

 

У Кагарлицькому ліцеї №3 проведуть інженерний фестиваль #eFEST

Кагарлицький ліцей №3 став одним із 40 закладів освіти України, де відбудеться інженерний фестиваль #eFEST. Про це повідомляє Вісник Кагарличчини з покликанням на сторінку проєкту “Інженерний тиждень” у Facebook.

Організатори зазначають, що цьогоріч отримали 195 заявок від шкіл, ліцеїв та гімназій з усієї країни, серед яких і Кагарлицький ліцей №3. Відбір учасників був складним, адже метою було об’єднати заклади з різним досвідом упровадження STEM-освіти, незалежно від розміру школи чи її розташування.

У дописі наголосили, що #eFEST може проходити не лише у великих містах або закладах, які вже мають значний досвід у технічних і наукових напрямах. Організатори прагнули показати, що інженерні ініціативи доступні для школярів у різних громадах України.

Також команда “Інженерного тижня” подякувала всім освітнім закладам, які подавали заявки. За словами організаторів, велика кількість анкет допомагає залучати партнерів і розширювати підтримку шкіл для проведення подібних заходів.

Інженерний фестиваль #eFEST проводиться другий рік поспіль за підтримки міжнародної організації Nova Ukraine. Заходи проходитимуть до кінця навчального року та під час роботи літніх шкільних таборів.

 

«SMM лабораторія в бібліотеці»: як молодь допомагала створювати сучасний образ бібліотеки

У Центральній бібліотеці у Кагарлику відбувся незвичний та надзвичайно актуальний воркшоп «SMM лабораторія в бібліотеці», присвячений ролі соціальних мереж у сучасному житті та розвитку бібліотеки в цифровому просторі.

Учасниками заходу стали юні користувачі бібліотеки, активні підлітки Кагарлицького ліцею №3, яких цього разу запросили не просто як слухачів, а як справжніх експертів і молодих блогерів. Завітали на захід і Олександр Шпиль, керівник групи соціального розвитку БФ «МХП – Громаді» та Анастасія Євтушенко, регіональна менеджерка із соціальних проєктів БФ «МХП – Громаді».

Метою зустрічі було з’ясувати, навіщо бібліотеці сторінка в Instagram, хто такий SMM-спеціаліст, як працює стратегія розвитку бренду в соцмережах, а також проаналізувати сторінку бібліотеки, визначити її сильні та слабкі сторони та напрацювати нові ідеї для розвитку.

Розпочався воркшоп із «цифрового chek-up». Учасники аналізували власний екранний час і ділилися, які додатки забирають найбільше уваги протягом дня. Молодь відверто говорила про те, для чого використовує соціальні мережі: для спілкування, відпочинку, навчання чи просто розваг. Це стало чудовою нагодою поговорити про культуру споживання контенту та вплив соцмереж на повсякденне життя.

Особливий інтерес викликала дискусія «Чи потрібна бібліотека в інсті?». Учасники аналізували сторінки навчальних закладів та обговорювали, яким має бути контент бібліотеки, хто є її аудиторією та якою повинна бути головна мета присутності у соцмережах. Молодь дійшла спільної думки: сучасна бібліотека повинна бути активною онлайн, адже саме там сьогодні перебуває більшість молодих людей.

Окремим блоком став особистий досвід модераторки заходу, директорки Публічної бібліотеки Лілії Литвин, яка розповіла про створення бібліотечної сторінки в Instagram та труднощі, з якими довелося зіткнутися на початку роботи. Саме бажання здобути професійні знання стало поштовхом до участі минулого року у проєкті «PROзростання» від благодійного фонду «МХП – Громаді». Завдяки цьому вдалося реалізувати власний проєкт «PROчитано» та пройти професійне навчання з SMM на платформі WizeClub вартістю 12 000 грн. Навчання тривало 3 місяці, містило 35 лекцій та 25 практичних домашніх завдань.

Завдяки новим знанням директорки тепер і учасники воркшопу дізналися, що SMM — це не просто красиві фото, а ціла система стратегічної роботи з аудиторією, контентом, стилем сторінки та комунікацією бренду. Молодь із захопленням приміряла на себе роль SMM-фахівців: працювала в командах, проводила аудит сторінки бібліотеки, аналізувала контент, візуальний стиль, рубрики та пропонувала власні ідеї щодо покращення сторінки.

Не менш творчим став «контент-штурм», під час якого учасники створювали креативні фото книг, намагаючись зробити їх максимально привабливими для читачів. Молодь також пропонувала власні ідеї для сторіз та дописів, які могли б зацікавити підписників бібліотеки.

Наприкінці воркшопу учасники підсумували: сторінка бібліотеки в Instagram сьогодні є необхідністю. Це не лише електронний каталог книжок та афіша подій, а й сучасний простір для популяризації читання, творчості, талановитих земляків та живого спілкування з молоддю.

А директорка підтвердила, що тільки завдяки людям із соціальних мереж книжковий фонд поповнився майже 1000 подарованих книг.

Захід пройшов у дружній, творчій атмосфері та став чудовим прикладом того, як бібліотека може поєднувати традиційну культуру читання із сучасними цифровими тенденціями.

 

Скринінг здоров’я 40+: які зміни внесли до програми та як нею скористатися громадянам

Уже понад 340 тисяч українців подали заявки на участь у програмі Скринінг здоров’я 40+. А 34 тисячі встигли пройти обстеження. Водночас в уряді повідомили про зміни в ініціативі, які мають зробити її простішою для користувачів. Про що йдеться, Вісник Кагарличчини пропонує дізнатися у розповіді Центру громадського моніторингу та контролю.

Зміни в програмі Скринінг здоров'я 40+

Уряд ухвалив низку змін до програми Скринінг здоров’я 40+, які покликані зробити зручнішою участь у ній. Зокрема, скасували прив’язку до дня народження. Адже раніше подати заяву на участь у скринінгу можна було лише після 30 днів від дня народження. Навіть якщо людині станом на 1 січня 2026-го вже виповнилося 40 або більше років, запрошення їй однаково приходило лише через місяць після уродин.

Тепер же чиновники обіцяють, що українці від 40 і старше не муситимуть чекати конкретної дати, а зможуть подати заяву у зручний для себе час.

Також має змінитися і термін використання 2 тисяч гривень, виділених на скринінг. Після зарахування цих грошей на спеціальний рахунок учасник матиме 2 місяці, аби оплатити послугу. Якщо кошти не використають за цей час, вони автоматично повернуться до державного бюджету. Люди, які вже отримали виплату раніше, зможуть використати гроші до кінця червня цього року.

Усі ці оновлення мають запрацювати після завершення необхідних технічних доопрацювань застосунку і Порталу Дія.

Виплатили майже 600 млн

Від січня цього року вже понад 34 тисячі українців віком 40+ пройшли скринінг. Понад 340 тисяч — подали заявки на участь. За цей час людям виплатили понад 588 млн грн підтримки. Послуга скринінгу доступна у близько 2 тисячах медзакладів по всій країні.

Скринінг здоров’я 40+ — це національна програма для українців та українок від 40 років і старше. Вона передбачає базові обстеження для раннього виявлення серцево-судинних хвороб, цукрового діабету і проблем ментального здоров'я.

Як записатися на скринінг

Щоб потрапити на скринінг, потрібно отримати запрошення у застосунку Дія. Наразі воно ще приходить через 30 днів після дня народження, але коли анонсовані зміни вступлять у силу, конкретної дати чекати буде не потрібно.

Після схвалення запрошення потрібно отримати Дія.Картку для нарахування коштів та дочекатися, поки прийдуть гроші. Далі обрати заклад охорони здоров’я для проходження скринінгу.

Якщо немає Дії чи смартфону, потрібно звернутися до відділення ПриватБанку та оформити фізичну пластикову картку зі спеціальним рахунком. Після цього необхідно звернутися до найближчого ЦНАПу для активації участі у програмі.

Кагарлицькі «Барви» кращі на обласному фестивалі

2 травня 2026 року у місті Васильків відбувся VI обласний фестиваль народної хореографії «Танець – душа народу». У заході взяли участь творчі колективи з різних громад Київської області, демонструючи майстерність та збереження українських танцювальних традицій. Загалом - понад 500 учасників. Кагарлицьку громаду на фестивалі представив танцювальний колектив «Барви» Кагарлицького міського центру культури та дозвілля.

«Барви» гідно представили Кагарличчину на обласному рівні, продемонструвавши високий рівень підготовки. Вони презентували дві хореографічні постановки — «Я вдалася така» та «Поліська полька», які були тепло сприйняті глядачами та високо оцінені професійним журі - воно одностайно присудило колективу із Кагарлика І місце.

Такий результат підтвердив високий статус «Барв» серед аматорських танцювальних колективів Київщини та засвідчив ефективність творчого підходу його керівника — Заслуженого працівника культури України Миколи Кравченка.

«Вдячні вам за віру в нас, за неймовірну мотивацію. Ваша любов до народного танцю проникає в душу і захоплює, рухає нами ще більше працювати і вдосконалюватися. Завдяки вам ми маємо цю нагороду», - звертаються до Миколи Кравченка учасниці «Барв».

Вони також висловили вдячність директору Кагарлицького МЦКД Володимиру Копильному за сприяння у поїздці та особливо подякували українським військовим, завдяки яким мають можливість виступати та розвивати культуру. 

Не приховуючи емоцій танцюристки зізнаються: перемога на фестивалі стала для них джерелом великої радості та натхнення для подальшої творчості.

 

Суд виніс вирок гвалтівнику із Ржищівщини - довічне ув'язнення

Кагарлицький районний суд виніс вирок жителю Ржищівщини, який кілька років поспіль гвалтував свою малолітню племінницю. Його засуджено до довічного ув’язнення. Про це повідомляє Вісник Кагарличчини з покликанням на Офіс Генерального прокурора.

За публічного обвинувачення ювенальних прокурорів Київської обласної прокуратури та Обухівської окружної прокуратури Кагарлицький районний суд ухвалив обвинувальний вирок у справі, що тривала з осені 2024 року.

Завдяки доказовій базі, зібраній прокурорами, 32-річного житлеля одного із сіл Ржищівської громади Обухівського району визнано винним у серії особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканості малолітньої дитини. Старшим групи прокурорів у справі був заступник керівника Київської обласної прокуратури Дмитро Сітар. 

Доведено 29 епізодів зґвалтування потерпілої – племінниці засудженого, якій на початку інкримінованого обвинуваченому періоду виповнилося лише 8 років. Рідний дядько ґвалтував дівчинку з осені 2021-го до кінця вересня 2024 року.

Дівчинка періодично навідувалася до бабусі, яка проживала за однією адресою з обвинуваченим, де він і вчиняв злочини: у помешканні, в сараї та на горищі.

Кожен раз чоловік наказував дівчинці нікому не розповідати про його дії. За словами дитини, ніхто із її батьків, сестер та родичів не знав того, що з нею робить дядько, але одного разу їх разом застала дружина обвинуваченого. Жінка про вказаний факт промовчала, бо «боялася осуду». Врешті-решт дівчинка розповіла про все своїй старшій сестрі. Розмову дівчат почула їх мати та одразу звернулася до правоохоронців. Чоловіка було затримано. 

Дії засудженого кваліфіковано за ч. 4 та ч. 6 ст. 152 Кримінального кодексу України (зґвалтування особи, яка не досягла 14 років, вчинене повторно).

«Я хочу, щоб мого дядька суворо покарали за те, що він робив зі мною», - заявила під час судового засідання постраждала дитина. 

Сам чоловік свою провину не визнав. За сукупністю вчинених злочинів йому призначено найсуворіше покарання – довічне позбавлення волі. 

Відомості про особу будуть довічно внесені до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх.

«У справах про злочини проти дітей не може бути компромісів. Довічне позбавлення волі - це єдина справедлива відповідь держави на такі дії. Прокуратура принципово відстоює максимальну відповідальність для тих, хто посягає на дитинство»,  - зазначив заступник керівника Київської обласної прокуратури Дмитро Сітар.

Французькі благодійники передали допомогу для реабілітаційного відділення Кагарлицької лікарні

26 квітня 2026 року реабілітаційне відділення Кагарлицької багатопрофільної лікарні відвідали представники французької організації Agir Ensemble Pour l’Ukraine. Візит став важливим кроком у розвитку міжнародної співпраці та підтримки української системи охорони здоров’я в умовах сьогодення. Про це повідомляє Вісник Кагарличчини з покликанням на фб-сторінку Кагарлицької БПЛ.

Під час зустрічі іноземні гості ознайомилися з роботою відділення, поспілкувалися з керівництвом громади та медичного закладу. Сторони обговорили актуальні потреби у сфері реабілітації, зокрема необхідність облаштування реабілітаційної доріжки з вертикалізатором, а також інші важливі питання функціонування відділення.

Одним із ключових результатів зустрічі стало обговорення конкретних потреб реабілітаційного відділення. Зокрема, йдеться про сучасне обладнання, яке дозволить значно покращити процес відновлення пацієнтів після травм, операцій і тяжких захворювань. Це особливо актуально з огляду на зростання кількості людей, які потребують тривалої реабілітації.

Окрему увагу приділили темі відновлення пацієнтів після травм і захворювань, що нині є одним із ключових напрямів роботи медичних установ. Представники організації відзначили важливість розвитку сучасних реабілітаційних послуг та готовність і надалі підтримувати українські медзаклади.

У межах візиту лікарня отримала благодійну допомогу — 5 холодильників та 5 телевізорів. Обладнання використовуватиметься для покращення умов перебування пацієнтів, зокрема ветеранів, що проходять реабілітацію.

“Щиро дякуємо нашим партнерам за увагу, підтримку та готовність допомагати. Такі візити надихають і дають впевненість, що разом ми здатні подолати будь-які виклики. Працюємо далі заради здоров’я та відновлення кожного пацієнта”, - констатує директорка Кагарлицької БПЛ Вікторія Костенко.

Як на Кагарличчині підтримують ветеранів: візит в громаду керівниці Мінветеранів та голови Київської ОДА

30 квітня Кагарлицька громада стала центром уваги на рівні області та країни. Сюди з робочим візитом завітали Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова та голова Київської обласної державної адміністрації Микола Калашник. Посадовці приїхали, щоб на власні очі побачити, як працює місцева система підтримки захисників та їхніх родин. В Кагарлику гостей зустріли міський голова Олександр Панюта та його заступники, депутати міськради, представники громадських організацій, керівники комунальних підприємств та установ.

Ветеранський простір: більше ніж установа

Головною точкою маршруту став Кагарлицький ветеранський простір. Хоча він працює лише пів року, та має вагомі результати: на постійному супроводі тут перебуває понад 541 людина -  ветерани, родини загиблих, зниклих безвісти і полонених. У громаді загалом понад 1 200 людей цієї категорії — і важливо, що з кожним працюють адресно.

Директор закладу Олександр Мозговий — сам учасник бойових дій — провів для гостей детальну екскурсію та розповів про основні напрямки роботи.

Команда з шести фахівців простору допомагає розібратися з виплатами, оформити складні документи, знайти роботу чи отримати психологічну допомогу.

Простір спроєктований так, щоб люди почувалися як удома: є затишна кухня для неформального спілкування, багатофункціональний зал з лаунж-зоною та технічним обладнанням, символічні мілітарні елементи інтер’єру.

Тут особливу увагу приділяють створенню безпечного середовища за принципом «рівний — рівному», де ветерани й ветеранки можуть відкрито спілкуватися та підтримувати одне одного.

 І все це підкріплено ресурсом — майже 3,9 млн грн уже спрямовано з місцевого бюджету на допомогу військовим і їхнім родинам.

Під час зустрічі Наталія Калмикова та Микола Калашник поспілкувалися з ветеранами, їхніми родинами, фахівцями із супроводу та представниками громадських організацій, депутатми міської ради. Основна увага — питанням реабілітації, психологічної підтримки, освіти та працевлаштування.

“Відкритий діалог у громадах з ветеранською спільнотою та місцевою владою дозволяє краще реагувати на актуальні виклики. Важливо не просто реалізовувати програми, а постійно бути в діалозі, чути кожного і розуміти реальні потреби тих, хто захищав і продовжує захищати Україну”, - наголосила Наталія Калмикова.

Реабілітація поруч із домом

Окрему увагу гості приділили реабілітаційному відділенню Кагарлицької багатопрофільної лікарні. Адже для воїнів це критично важливо — проходити відновлення поруч із родиною. Директорка закладу Вікторія Костенко показала реабілітаційні зони різного спрямування. Вона зазначила, що у відділенні пропонують як стаціонарне, так і амбулаторне відновлення. Це дозволяє військовим проходити повний цикл лікування та реабілітації поруч із домом, включно з індивідуальним супроводом.

Також Наталія Калмикова та Микола Калашник оглянули одну із «Палат Героя», поспілкувалися з ветеранами та фахівцем із супроводу, який працює при лікарні.

Голова облдержадміністрації передав сертифікат на спортивне обладнання для розвитку адаптивного спорту, що має сприяти швидшій інтеграції ветеранів у активне життя.

Микола Калашник домовився з Кагарлицьким міським головою Олександром Панютою розширити спроможності існуючої мережі за рахунок підтримки обласного бюджету на ремонти та оснащення нових приміщень в розмірі 3 млн грн.

“Кагарлик сьогодні показує правильний підхід. Коли рішення приймаються не для звітності, а для людей. Коли є команда, ресурс і розуміння відповідальності. Саме так має працювати ветеранська політика — на рівні кожної громади. І саме це ми системно будуємо на Київщині”, - наголосив керівник КОДА.

Цей візит підтвердив: Кагарличчина рухається у правильному напрямку, створюючи надійний тил для тих, хто тримав і тримає наше небо.

Загалом у Київській області нині налічується понад 126 тисяч ветеранів і членів їхніх родин. Уже функціонує 18 ветеранських просторів, а 257 фахівців забезпечують щоденний супровід. До кінця року планують розширити цю мережу та збільшити кількість спеціалістів до 324.

У межах обласної програми підтримки Захисників і Захисниць України на 2026 рік передбачено понад 209 млн грн. Ці кошти спрямують на лікування, реабілітацію, соціальні виплати та розвиток відповідної інфраструктури.

 

Резина бу з Румунії

Резина бу з Румунії поступово займає свою нішу, і це логічно, якщо розібратися в умовах експлуатації. Тут поєднуються різні типи доріг, від сучасних трас до звичайних регіональних покриттів, і це дає досить показовий результат по зносу шин. Вони не “ідеальні”, як у країнах із максимально рівними дорогами, але при цьому часто зберігають нормальний баланс між ресурсом і ціною.

Клімат у Румунії тепліший, ніж у Балтії, але без екстремальної спеки, як у південних регіонах Європи. Це означає, що гума працює у відносно стабільному температурному діапазоні. Вона не перегрівається критично і не втрачає еластичність різко. У підсумку навіть після кількох сезонів шини залишаються придатними для подальшої експлуатації.

Важливий момент — характер зносу. Через різні типи доріг резина бу з Румунії може мати більш виражений знос по краях або незначні нерівності. Це не завжди критично, але потребує уважності при виборі. Якщо протектор стертий рівномірно і немає явних перекосів, така шина буде працювати стабільно.

Типовий залишок протектора знаходиться в межах 3.5-5 мм. Це трохи менше, ніж у варіантів із північної Європи, але для одного сезону або активної міської їзди цього достатньо. При цьому важливо оцінювати не лише глибину, а й сам стан гуми. Якщо вона не пересушена і не має тріщин, ресурс ще є.

З точки зору поведінки на дорозі, резина бу з Румунії добре підходить для спокійної їзди. Вона нормально працює в місті, стабільна на невисоких швидкостях і не створює різких сюрпризів. Для агресивної їзди або частих поїздок трасою краще обирати варіанти з більшим залишком протектора або жорсткішою конструкцією.

Ціна зазвичай нижча, ніж у шин із Німеччини чи Франції. Це робить такий варіант привабливим для тих, хто хоче мінімізувати витрати. Але тут важливо не економити занадто сильно. Краще взяти трохи дорожчий комплект у хорошому стані, ніж найдешевший із сумнівним ресурсом.

Окрему увагу варто звернути на боковину. Через більш різноманітні дороги саме вона може мати сліди експлуатації. Якщо є навіть невеликі здуття або глибокі порізи, від такого варіанту краще відмовитися.

При правильному підборі резина бу з Румунії стає робочим рішенням для щоденної експлуатації. Вона дозволяє закрити питання з літніми шинами без значних витрат і при цьому зберегти нормальну керованість автомобіля.

У магазині можна знайти резину бу з Румунії з різним залишком протектора і під різні авто. Є фото, опис стану і можливість отримати консультацію. Доставка по Україні швидка, що дозволяє оперативно вирішити питання із заміною шин.

Повернення з полону у рідний край: у Стайках зустріли Захисника Володимира Чабана після ворожої неволі

24 квітня 2026 року у селі Стайки Ржищівської громади зустрічали свого земляка, військового-Захисника Володимира Чабана, який повернувся додому після російського полону. Про це повідомиляє Вісник Кагарличчиниісник Кагарличчини з покликанням на Ржищівську міську раду.

В рідному селі Захисника радо зустріли рідні, односельці та представники громади. Люди прийшли підтримати воїна та розділити з ним і його родиною важливий радісний момент.

Очільниця Ржищівської МТГ Христина Чорненька від імені громади подякувала військовому за мужність, витримку та відданість Україні, а також побажала якнайшвидшого відновлення і спокійного життя поруч із близькими.

Володимир Чабан — уродженець села Стайки. У жовтні 2023 року він був мобілізований до лав Збройних сил України та проходив службу стрільцем 2-го батальйону 110-ї окремої механізованої бригади.

У неволю він потрапив 18 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки на Донеччині. Володимир провів у полоні два роки і п’ятнадцять днів. Весь цей час рідні Захисника жили з вірою і надією та молилися за його повернення.

На рідну землю воїн ступив 5 березня 2026 року під час обміну полоненими у форматі «200 на 200».

Зустріч у Стайках стала важливою подією для всієї громади, символом єдності та підтримки українських військових. Попереду у Володимира Чабана — період відновлення, адаптації до мирного життя поруч із рідними після тривалої розлуки.

Очистили берез ставка та запустили молодняк карасів: як працює товариство "Рибалка" в Кагарлику

Кагарлицьке міське товариство рибалок «Рибалка» продовжує сезонні роботи на Малому Паськівському ставку в місті. Про це повідомив голова товариства Петро Коваленко.

Після вапнування водойми, яке учасники товариства провели на початку квітня, вони прибрали узбрежжя та зарибнили ствок.

“Прибрали купи сміття та відходів - скоро дізнаємося, чиїх це рук справа”

17 квітня, напередодні Дня довкілля, рибалки провели толоку-прибирання бережини ставка. А працювати було над чим: ліквідували стихійне сміттєзвалище, назбиравши 60 мішків побутового сміття, купи бур’яну, будівельні відходи. Допомогла в цьому учасникам товариства Кагарлицька міська рада, надавши екскаватор та трактор з причіпом.

“Силами членів міського товариства "Рибалка", за підтримки міської влади, яка надала техніку, було прибрано стихійне сміттєзвалище з прибережної зони Малого Паськівського ставка, яке утворилося, впевнений, не без участі любителів підкинути непотріб на “нічийну” територію з вулиць, неподалік водойми”, - розповідає Петро Коваленко. 

“Загалом було зібрано більше 60 мішків побутового сміття, крім того прибрано гори бур'янів, які  винесли жителі цієї вулиці з городів та свого подвір'я. Навіть дохлих тварин та птицю викинули у водойму. Багато будівельного сміття. І це в той ставок, в якому ловлять рибу, купаються діти. В мене немає слів", - нарікає голова товариства “Рибалка”.

Втім, Петро Коваленко зазначає, що скоро стане відомо імена засмічувачів довкілля: “Ми встановили камеру відеоспостереження, думаю найближчим часом дізнаємося хто це робить”.

Не лише брати, а й відавати

А вже через тиждень після прибирання, товариство “Рибалка” продовжило роботи на Малому Паськівському ставку, зарибнивши його карасями.

“Коштом внесків членів товариства було придбано 1080 кілограмів карасів. Зарибок, а це приблизно 28000 особин молодняка, ми випустили до ставка 25 квітня. Восени плануємо зарибнення коропами вагою від 1 кілограма кожна особина” , - ділиться Петро Коваленко.

Ржищівські рятувальники допомогли медикам і хворому

Працівникам пункту екстреної медичної допомоги знадобилася допомога із транспортуванням хворого - медики звернулися до ржищівських рятувальників та отримали підтримку. Про це повідомляє Вісник Кагарличчини з покликанням на Головне управління ДСНС в Київській області.

23 квітня о 19:56 до Служби порятунку Обухівського району  надійшов дзвінок від медиків. Працівникам екстреної медичної допомоги потрібно було доставити до спецавтомобіля хворого - але самі вони це зробити не могли - той мав велику вагу. Тож медпрацівники звернулися до рятувальників.

Згодом за викликом на вулицю Грушевського у Ржищеві прибув черговий караул 20-ї Державної пожежно-рятувальної частини міста Ржищів.

Спільними зусиллями рятувальників та медиків чоловіка на ношах доправили до автомобіля «екстренки», а та вже повезла його до лікарні.

Чорнобиль, що не мовчить: Кагарличчина дякувала героям-ліквідаторам

24 квітня 2026 року Кагарличчина поєднала скорботу та пам'ять на заході-спогаді «Чорнобиль, що не мовчить», щоб схилити голову перед тими, хто 40 років тому зупинив ядерну катастрофу. У великій залі Кагарлицького міського центру культури та дозвілля цього дня зібралися ліквідатори аварії на ЧАЕС, учні навчальних закладів міста та жителі громади...

У залі гасне світло, на сцені з’являється жінка в скорботному чорному вбранні з гвоздиками в руках, діти з червоними і чорними хустинами в руках, а довкола - пронизуючи простір і час - з вуст Лейли Джабієвої звучить реквієм: «Не було ні стогону, ні крику, тільки пошум виморених крил. Журавлі несли печаль велику, наче тінь невидимих могил».

Лунає набатом “Чорнобильський дзвін”, як заклик ніколи не забувати трагічні сторінки історії.

Все це - нагадування, що Чорнобиль — це не лише дата в підручнику, це живий невгамовний біль.

Місто, яке жило і мріяло

Ведуча заходу Юлія Мовчан перенесла його учасників у Чорнобиль, яким він був до трагедії, — тихе поліське місто, де ранок починався зі співу птахів і дзвону церковних дзвонів, де сусіди знали одне одного, а молодь будувала плани на майбутнє.

«І ніхто тоді не знав, що зовсім скоро ця тиша стане спогадом», — звучало зі сцени. Ці слова боляче контрастували з аудіозаписом переговорів диспетчерів у день вибуху, який вивели на екран.

Яскравим акцентом на лихо, яке зазнала тоді Україна стала пісня «Чорнобильська біда» у виконанні вокального колективу «Зорецвіт».

Вони не думали про себе

Найцінніша частина заходу — виступи тих, хто бачив Чорнобиль на власні очі. Перед залом поділилися спогадами ліквідатори аварії ан ЧАЕС:

• Вячеслав Щегельський — колишній інспектор лісового господарства Київської області;
• Олег Тонковид — колишній водій АТП 13255;
• Василь Круківський — колишній водій АТП 13255;
• Євгеній Дубінський — ветеран МВС.

Їхні слова — це не рядки з документального фільму. Це жива пам'ять людей, які не з чужих слів знають, що таке відповідальність і самопожертва. Виступи супроводжувалися відеороликом із фотоспогадами ліквідаторів.

Міський голова Олександр Панюта особисто звернувся до ліквідаторів із словами вдячності за їхній героїзм та самопожертву. За те, що рятували інших не зважаючи на величезні ризики для власного здоров’я і життя. Очільник громади наголосив на підтримці ліквідаторів, їхніх громадських організацій на всіх рівнях.

Олександр Панюта передав Лист-подяку голови тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України для підготовки питань щодо посилення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Григорію Шевченку.

Також міський голова вручив ряду учасників ліквідації Подяки Кагарлицької міської територіальної громади, пам'ятні медалі «40 років трагедії на ЧАЕС», грошові винагороди або цінні подарунки, квіти.

Тож, відзнаки вручено: Володимиру Галабурді, Миколі Заїці, Анатолію Іщенку, Олександру Кулику, Анатолію Кучеренку, Миколі Мусієнку, Степану Олексієнку, Григорію Омельчуку, Василю Осадчому, Андрію Пазюку, Василю Плигуну, Володимиру Путієнку, Василю Радому, Олександру Сиротенку, Григорію Сліпченку, Наталії Токовенко, Олегу Тонковиду, Анатолію Тригубу, Миколі Череднику, Володимиру Шевченку, Петру Бондаренку, Юрію Вовкодаву, Володимиру Голубу, Володимиру Голубу, Віктору Демиденку, Володимиру Дриню, Євгенію Дубінському, Івану Копильному, Тарасу Курінному, Олександру Лабзенку, Юрію Литвину, Олександру Марієнку, Анатолію Михайлову, Олександру Мозговому, Анатолію Поліщуку, Юрію Сідєльнікову, Олександру Терещуку, Івану Тищенку, Сергію Токовенку, Володимиру Трохименку, Валентині Шевченко, Володимиру Шептусі.

Окремою і дуже пронизливою частиною заходу стала хвилина мовчання — на вшанування тих ліквідаторів, які вже пішли з життя. Адже серед 3,2 мільйона постраждалих в Україні — сотні людей, що ціною власного здоров'я, а нерідко і життя, зупинили ядерне лихо.

Поезія, що ридає

Особливою емоційністю позначилась художня частина заходу. На сцені діти із запаленими лампадками нагадали про тисячі зламаних та загублених  “мирним” атомом життів.

Лілія Литвин та Лейла Джабієва зачитали спогади ліквідаторів з книги «Дзвони Чорнобиля чути й до нині». Тетяна Владімірова прочитала вірш «Туга полісянки» — про жінку, яка залишилась охороняти спустілий край і могили рідних. А Яна Сколота виконала власний вірш, присвячений батькові-ліквідатору, і вручила йому квіти просто в залі — момент, що розчулив усіх присутніх.

Хореографічна композиція «Зозуля» у виконанні колективу «Оріяна» Кагарлицької школи мистецтв поставила завершальну крапку перед фінальними словами ведучої.

До пам'ятного знака 

Після завершення заходу учасники вирушили до Кагарлицького парку, де поклали квіти до Пам'ятного знака героям-чорнобильцям.

Благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ протоієрей Юрій Литвин відслужив заупокійну літію за жертавами катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.

 

Як обрати мовну школу в Канаді для дорослих

Вибір мовної школи в Канаді для дорослих — відповідальне рішення, яке впливає не лише на рівень знань, а й на комфорт перебування в країні. Ринок освітніх послуг тут дуже розвинений, тому важливо орієнтуватися в основних критеріях, щоб не помилитися.

Перш за все варто визначити мету навчання. Комусь потрібна англійська або французька для роботи, комусь — для імміграції, а хтось хоче просто покращити розмовні навички. Від цього залежить тип програми: інтенсивні курси, підготовка до іспитів або загальна мовна практика. Чітке розуміння цілі допоможе звузити коло пошуку.

Другий важливий момент — акредитація школи. У Канаді діють спеціальні організації, які контролюють якість навчання, наприклад Languages Canada. Якщо школа входить до таких об’єднань, це означає, що вона відповідає встановленим стандартам і пропонує якісні освітні послуги.

Не менш важливо звернути увагу на викладацький склад. Досвідчені викладачі з відповідною освітою та сертифікатами здатні значно прискорити процес навчання. Бажано, щоб у школі використовували сучасні методики та приділяли увагу практиці спілкування, а не лише теорії.

Локація також має значення. Великі міста, такі як Торонто, Ванкувер чи Монреаль, пропонують широкий вибір шкіл і більше можливостей для практики мови. Водночас у менших містах навчання може бути дешевшим, а середовище — більш спокійним.

Окремо варто оцінити формат навчання. Для дорослих важлива гнучкість: можливість обрати ранкові або вечірні заняття, інтенсивність курсу, тривалість програми. Деякі мовні школи в Канаді пропонують комбіновані варіанти — онлайн плюс офлайн, що зручно для тих, хто поєднує навчання з роботою.

Ціна — ще один ключовий фактор. Вартість навчання в Канаді може суттєво відрізнятися залежно від міста, рівня школи та інтенсивності курсу. В середньому це 150–400 канадських доларів на тиждень. Важливо враховувати, що дешевий варіант не завжди означає вигідний — іноді краще трохи доплатити за якість.

Не забудьте перевірити відгуки студентів. Реальні історії допомагають зрозуміти, як проходить навчання, чи відповідає школа заявленому рівню та як вона розв’язує організаційні питання. Це дозволяє уникнути неприємних сюрпризів.

Також варто звернути увагу на додаткові послуги. Багато шкіл допомагають із житлом, оформленням документів і адаптацією. Для дорослих це особливо важливо, адже значно спрощує процес переїзду та навчання.

Таким чином, вибір мовної школи в Канаді — це поєднання кількох факторів: мети навчання, акредитації, якості викладання, локації та вартості. Ретельний підхід до цього питання допоможе не лише ефективно вивчити мову, а й отримати позитивний досвід перебування в країні.

Між пеклом і небом: історія Захисника про стійкість та повернення до себе після російського полону

З російського полону у 2025 році у форматі «1000 на 1000» повернувся військовослужбовець з Іванівки Кагарлицької громади, що на Київщині, Роман Цівун – чоловіка утримували в неволі 2 роки 9 місяців, 2 роки з яких він був у числі зниклих безвісти.

Роман Цівун - Захисник–учасник АТО. Пішов боронити Україну у 2016-му, підписавши контракт на 2 роки. А коли почалася повномасштабна війна, не вагаючись, добровольцем став на захист країни вдруге.

Фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб «Ветеранського простору» Кагарличчини забезпечують комплексну підтримку звільненим із полону Захисникам та їхнім родинам, допомагаючи у реабілітації, адаптації та оформленні документів.

Нам вдалося поговорити і зробити глибинний матеріал про Романа Цівуна - людину нашої громади, яка пройшла неволю й катування у глибинці країни-терористки і наперекір усьому вижити, повернутися додому і віднайти нові сенси. Ми зробили це на взаємній довірі саме тоді, коли воїн психологічно був готовий посвідчити світу свою історію.

Ми поговорили про те, як наш Захисник справлявся з відчуттям ізоляції і що допомагало йому не втрачати віру у звільнення, як досвід полону змінив світогляд і змусив по-новому подивитися на цінність життя, чи змінився характер, згадали процес обміну, повернення додому і разом заплакали від переповнених емоцій. А ще поговорили про те, чи є після полону життя.

«Ішли не за гроші, ішли за нашу землю»

Мені 33. Я народився в Іванівці, де закінчив 9 класів школи. Навчався і у Ржищівському ПТУ-28, на спеціальність механік-водій.

Учасник АТО з 2016 року, підписав контракт і служив у 72 бригаді – був механіком-водієм танка Т-64. Брав участь у боях в Авдіївці, біля Бахмута. До 2018-го служив за контрактом. Потім звільнився і був якийсь період вдома.

Коли почалася повномасштабна війна, мені повістки не приходили, я був на блок-посту у себе в селі. Набридло мені там стояти, поїхав до нашого ТЦК – кажу, або забирайте, або не побачите мене тут. Мене відразу відправили на Київ у 5 штурмову бригаду. Був 2 тижні у Києві, після чого нас відправили на Донбас.

Чому я пішов у 22-му році? Тоді життя ішло зовсім по-іншому. Тоді було багато добровольців, багато своїх друзів зустрів по АТО, які так само добровольцями пішли. Ми йшли не за гроші, ми йшли за нашу землю, за наших рідних, щоб у них все було.

У 2016 році я йшов тому, що у мене брат на той час служив - він учасник АТО, «кіборг», який боронив Донецький аеропорт, 72 бригада. Я подивився, що брат служить, - чого я не можу?

Я із багатодітної сім’ї – нас 7 братів і 1 сестра, з нашої сім’ї служило четверо. Мій брат зараз – у безвісти зниклих із 2023 року. Ми разом народилися: спочатку я, а через 2 хвилини - він.

Як потрапив у полон

Ми приїхали у Сіверськ Донецької області. Сходили на 2 «виходи», покошмарили ворога, декого взяли в полон.

Третій «вихід» у нас був у Лисичанськ Луганської області, там машинобудівельний завод. Коли ми приїхали на штурм, вороже угрупування збільшилося. О 9-й годині почався бій. Ми зайняли висоту, завод і лісопосадку. Бій ішов до самого вечора. Був вибух. Мене оглушило і попробивало ноги.

Коли бій закінчився, побратим Кіріл із Києва довго тягнув мене на собі. Я просив мене покинути. Він не покинув. 400 метрів ми не дійшли до своїх. Коли ми перепочивали, нас взяли в полон – це відбулося дуже швидко.

У мене осколочні поранення були невеликі. На ворожому боці мене оглянули, але не лікували, осколків ніхто не витягував. Їх мені повитягували вже в Україні.

Електрошокери і дубинки, щоб самостверджуватися

Спочатку мене возили по комендатурах на допити (у Луганську був у двох), потім у СІЗО.

Найважче і фізично, і психологічно було в СІЗО і в колоніях – це Луганське СІЗО і колонія в Башкирії. А коли за Луганськом ми були на бараках (там я майже 2 роки провів), то теж ставилися погано. Але там були українці – ті, які перейшли на той бік. Ці вертухаї ставилися до нас більш-менш – бувало, били, бувало, ні.

В Башкирії ми щодня стояли по 16 годин підряд – присісти не можна.

У СІЗО були такі тортури і знущання, як і на колонії в Башкирії – електрошокери, дубинки, били ногами… Ось так шокер можуть притулити до тебе, і поки він не розрядиться – будуть бити. Вони самостверджувалися, бо мали над нами владу. Ми нічого не могли зробити. Найважче було - не безперестанні побої, а електричний струм. Це всім. Розказували хлопці, когось били шокером і серце стало у нашого полоненого. Шокером б’ють всюди – по шиї, по нирках – до чого притулять.

Мене привели на допит. Питають: «Хочеш подзвонити додому?» Кажу: «Хочу». А вони: «Зараз подзвониш». Одягли на вуха проводи і цим тапіком крутять. Кажуть: «Ну шо, трубку взяли там?». І далі тапіком крутять…

«Тапік» — це поширений жаргонний термін, яким називають радянський польовий телефонний апарат ТА-57 (або схожі моделі ТА-1М), що використовується російськими окупантами як знаряддя катувань електричним струмом. До дротів апарату, який працює від ручної динамо-машини, приєднують клеми, що чіпляють до різних частин тіла людини (вуха, пальці, статеві органи) для завдання сильного болю. Чому цей пристрій називають тапіком? Це зменшувально-пестлива назва від «Телефон Армійський Польовий».

Шокер, дубинка – б’ють жорстоко.

Щодня співали гімн росії – вранці і ввечері.

На мені було татуювання - напис на латині «Спаси и сохрани», за нього я отримував побої.

«Там були українці – ті, які перейшли на той бік. Ці вертухаї ставилися до нас більш-менш – бувало, били, бувало, ні».

«Мама відчувала, що я живий»

В полоні я провів 2 роки і 9 місяців.

Рідні про мене нічого не знали 2 роки, саме стільки я вважався зниклим безвісти. Мама каже, завжди вірила, що я живий, відчувала мене.

Що мені давало сили триматися? Я завжди думав про батьків, щодня. І молився.

До полону ніколи не молився. А там своїми словами почав звертатися до Бога.

Нам давали книжки, в них - молитви на російській. І з нами в полоні перебував один капелан, він українською прочитав молитву. Я її трохи підучив. Не знаю долю цього капелана – поміняли його чи ні, але він зіграв важливу роль для мене. Звати його Олександр, прізвища, на жаль, не пам’ятаю. Щовечора за всіх нас він читав молитву і це давало сили триматися.

Деякі хлопці ходили на роботу за цигарки. Я не ходив. А в Башкирії ніхто на роботу не ходив – ти сидиш у закритій зоні, не бачиш сонця, тебе нікуди не випускають, все темне.

В Башкирії страшно. Я не знаю, як я там вижив. Там дуже жорстокі люди. Нікому не бажаю туди потрапити.

Як змінив полон

Знаю, багато хто повертається, або спиваються, або ще щось відбувається. Мені сім’я допомогла, дружина: підтримували, були поруч – це те, що було необхідно. Вони просто огорнули мене своєю любов’ю. Відгодували (сміється. - Авт.).

Перші дні, місяці трохи зривався. Працював із психологом у Києві. Досі сняться сни. Думав, що забудеться, а воно не забувається.

Все, що зі мною було, все мені сниться. Психолог мені казав: воно як зайшло до тебе в голову, там і залишиться.

Як справлявся з відчуттям ізоляції і відчуттям страху? Віра, що потраплю додому, що про мене знають, що мене звільнять, не залишать, що за мене борються, не полишала мене. Я постійно думав: Україна мене не залишить тут.

Біля мене були і зневірені люди. Але я вірив у краще.

У 2022 році мене і ще пару хлопців забрали, повезли, «покатали» близько 6 годин і привезли назад. Зайшов російський офіцер і каже: «Бачите, ми вас везли на обмін, а Україна вас не захотіла забирати. Сказали, немає у них таких людей». А потім додали: «Ви для них нічого не значите. Залишайтеся в нас».

Нас там було 12 чоловік – ніхто не повірив, що від нас Україна відмовилася.

Мене мучило, чи знають про мене рідні, що я живий?

Ворог казав: «України вже немає. Київ уже взяли». Я в це не вірив.

Телевізора у нас не було, ми навіть російські новини чути не могли. Повна ізоляція.

По-новому подивився на життя

Я ціную своє життя. Полон змінив мій світогляд.

Я ніколи не думав, що одружуся, просто не переймався цим. Але дівчина мене чекала і дочекалася. 3 роки. Ми одружилися і чекаємо поповнення у нашій сім’ї.

Раніше зі старшим братом я мало спілкувався, тепер після полону ми почали спілкуватися часто. Зустрічаємося. Все змінилося. Я до війни був хуліганом. Зараз все по-іншому (і в бійки з хлопцями влазили, і батько з міліції забирав). Зараз у мене на першому місці – моя сім’я. В мене змінилися цінності. Я знаю де я відповідальний.

Став дорослішим.

Раніше дома мене не бувало. Зараз намагаюся мамі і батьку допомогти.

Час найбільше проводжу із дружиною. То їздимо до кумів своїх (у нас куми хороші) у село. Разом мандруємо у Київ на різні виставки, у торгові центри. Нещодавно у Карпатах були.

Як відбувався процес звільнення

Прийшли в камеру. Мене одного забрали. Нас скидали в одну камеру 8 чоловік. Ми там днів 3 були. Водили кожного дня на допити, папери якісь підписувати. Я думав, що нас перевозитимуть на іншу колонію. А потім погрузили у машини, натягнули на голови мішки, зав’язали руки. Ми чули великий шум. Нас звозили в якийсь аеропорт. Посадили в літак. Чую, кажуть: Хто не літав у літаку, треба нагнути голову і відкрити рот (це щоб не оглухнути).

Літаком одним летіли, потім іншим.

Коли нас вигружали в Білорусії, транспортна міліція їхня вже нас по автобусах розміщала. Там було російське і білоруське телебачення.

Везли через Білорусію, вікна в автобусі були заклеєні, ми нічого не бачили.

Коли на кордон привезли, нас випускали потроху в туалети, виводили. Мішок знятий, руки розв’язані. Видно вже було, що прикордонна зона.

На їхню білоруську територію прийшли наші українські з СБУ люди.

Автобус, у якому я був, стояв перший.

Зайшов до нас чоловік у чорній формі. Ми не бачили, що десь на формі у нього герб та прапор України. Він каже: «Мене звати Максим. Хлопці, я представник України. Через пару годин будете вдома».

Хто кричав, хто плакав – важко передати ті емоції. Автобус рушив…

Я став ногами на українську землю й одразу закричав: «Слава Україні!» (на очі набігли сльози. - Авт.).

Усі кричали. Я теж кричав (посміхається. - Авт.).

До автобусів підійшли – кому води, кому цигарку давали. Прапори нам роздали.

Перший дзвінок я ще зробив на кордоні. З Координаційного центру жінка, яка в усіх обмінах бере участь, бігає і кричить: «Цівун! Цівун! Що це, Цівуна не поміняли?» Кажу: «Поміняли, я тут!». Каже: «Йди сюди, з тобою сестра хоче поговорити» (плаче. -  Авт.). І вона набрала Свєту, ми поговорили, вона повідомила: «Я мамі з папою сказала».

Я не витримав - попросив у водія автобуса телефон і подзвонив батьку, я завжди пам’ятав його номер. Він підняв трубку…

Ми кричали і плакали…

У нього простий кнопочний телефон. Він після інсульта, то такий більш сучасний йому зайвий. За час моєї відсутності у нього були опіки, операція з пересадки шкіри. Про це я вже пізніше дізнався.

Потім нас привезли в Чернігів на «карантин» -помили, покупали, видали одяг, погодували, зразу все дієтичне і потрошку.

У Вінниці також потрошку нас годували, а потім давали більші порції.

«Було 104 кг, після полону - 64»

У тих місцях, де я був – те, що в селі поросятам дають, те їли і ми: якась каша запарена, щось по типу супу – може якась картоплинка там бути і просто вода перекип’ячена.

Капуста кисла. Я її не їв, бо в мене від неї була сильна печія. Я хлопцям віддавав – тим, хто їв.

Я відчував, що катастрофічно втрачаю у вазі, вітамінів не отримував, був дуже ослаблений. Сила вся покидає тебе. Ти відчуваєш, що тобі погано. Хліб був і чорний, і білий. Зразу його було недостатньо. А тоді звик.

Було 104 кг, після полону 64.

Вертухаям давали завдання гнобити нас і знущатися, і вони це робили.

Був у мене друг, який мене підтримував, а я його. Разом нас і поміняли. Він зі Львова, з 24 бригади. Стали друзями, постійно зідзвонюємося, спілкуємося, переписуємося.

Плани на життя

Чекаю на поповнення у сім’ї. Я дуже відповідальний. Від мене залежить маленьке життя, в якому частинка мене і частинка моєї дружини.

Хочу дочекатися доцю свою, виховувати її і жити для сім’ї. Працювати.

Я консультувався разом із фахівцем із супроводу ветеранів Валентиною Циганок із працівниками Центру зайнятості у Кагарлику, які розповідали про гранти, про власну справу, про усілякі можливості щодо роботи. Обов’язково скористаюся цими знаннями.

Хочу сказати: життя за межами полону є. Не треба себе споювати, намагаючись забути важкі події, не треба себе заганяти в якісь рамки. Треба себе знайти.

У моєму випадку - по-перше, я створив сім’ю; по-друге, маленька людина прийде у цей світ – наша, яку ми вже безмежно любимо, і якій я теж дуже потрібен.

Планую працювати, відкривши власну справу.

Я переконаний: життя після полону є.

Як полон вплинув на характер

Характер змінився. Якщо раніше хтось мене просив допомогти, я міг відмовити. Зараз я не відмовляю, а допомагаю. Раніше міг нагрубити комусь, зараз не можу навіть поганого слова комусь сказати. Полон зробив мене сильнішим. І війна, куди я пішов.

Якби я не одружився, то, можливо, повернувся б назад воювати. Але дитина, за яку вже відповідальний, стримує.

Чи приїжджали у Вінницю рідні?

Приїжджали. Мама, батько, сестра, племінники, хрещена, дівчина моя… Цілою маршруткою! У нас у селі є дядя Вітя, у нього є свої маршрутки. То одною з них і приїхали – чоловік 20 (сміється. - Авт.). Приїхали через тиждень, відразу після карантину. Сльози, емоції…

У селі також була зустріч. Я не хотів, щоб було багато людей. Але це ж село, люди поприходили. І я їм вдячний за це, це дуже зворушливо. Радий усіх був бачити. Я взагалі їхав до батьків. Не хотів, щоб було багато людей. Але голова села зібрала їх, усі вони хотіли тепло мене зустріти. Я нормально до цього поставився, все добре.

Для людей, які чекають своїх рідних

До мене багато хто приїжджав додому показати фото своїх рідних, вияснити, чи не бачив я їх у тюрмах, чи не бачилися з ними у тих місцях, де довелося бути. Кожен із них надіявся, щоб я посвідчив, що їх рідний живий. Я завжди казав: вірте, що вони живі і здорові. Я, коли повернувся, в мами запитав про це, вона сказала, що вірила і молилася за мене.

Зараз мені не сняться сни що зі мною відбувається зараз. Мені сниться те, що зі мною було там. Бої сняться. Воно з мене не виходить.

Але є таке тепле відчуття: дитина дає про себе знати, вона штовхається. Мені приємно доторкнутися до нового життя. Я вже люблю цю дитину і дуже її чекаю.

Українських військовополонених утримують у багатьох місцях на території Росії, зокрема в Башкортостані (Башкирії), де вони зазнають систематичних катувань. російська федерація розпорошує полонених по різних колоніях, щоб уникнути їхньої концентрації, використовуючи установи від європейської частини рф до Далекого Сходу. Їх систематично піддають тортурам – катуванням, які починаються від моменту захоплення і тривають під час перебування в місцях позбавлення волі. Згідно з інформацією Координаційного штабу, Україні відомо про понад 300 місць утримання. Українські полонені зазнають жорстоких катувань.

Хочу щиро подякувати усім, хто причетний до мого звільнення, усім, хто чекав і вірив, хто тепло зустрів, хто і сьогодні турбується про мене, від кого чую добре слово підтримки. Слова вдячності адресую і своєму фахівцю із супроводу ветеранів «Ветеранського простору» Валентині Циганок, яка постійно зі мною на зв’язку, з якою я час від часу зустрічаюся обговорити справи, випити кави, почути тепле слово підтримки. Завдяки рідним і їй я сьогодні такий, який є. У нас у громаді «Ветеранський простір» - це потужна фірма з відповідальними людьми, яка працює на благо наших Захисників.

***

Повернення з темряви полону – це не просто перетин кордону, а повільне, але впевнене народження на світ заново. Кожен зроблений вдих на вільній землі доводить, що сила Романа виявилася міцнішою за залізо, а воля – вищою за будь-які стіни.

Хоча шлях зцілення буває тернистим, душа має дивовижну здатність квітнути навіть після найлютішої зими. Попереду на Романа Цівуна та його молоду сім’ю чекають світанки, сповнені спокою, і тепло рідних рук, які нарешті змогли його обійняти. Життя після випробувань не просто існує – воно набуває нової, глибинної цінності, де кожен день стає найбільшим тріумфом.

 

Фото до матеріалу Наталії КРАВЕЦЬ

 

Перемоги вихованців Кагарлицького ЦДЮТ на фестивалі технічної майстерності Київщини

Наприкінці березня 2026 року відбувся обласний фестиваль-презентація творчих проєктів з робототехніки «RoboFest» в межах платформи інноваційної та технічної майстерності «Techno Vector» серед дітей та учнівської молоді від 8 до 17 років. Нашу громаду на ньому представили вихованці STEM-лабораторії «Computer genius club» Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості, посівши лідируючі позиції, про це повідомляє КагарликCity.

Змагалися юні винахідники

Захід об’єднав талановитих юних винахідників, які представили свої інноваційні розробки, продемонстрували технічні навички та креативне мислення. Він став чудовою платформою для розвитку технічної творчості молоді, обміну ідеями та натхнення на нові досягнення в галузі робототехніки.

Учасники змагалися у кількох вікових категоріях, презентуючи роботи, що охоплювали різні напрямки: від роботів-помічників до автоматизованих систем для вирішення повсякденних проблем.

Журі оцінювало проєкти за кількома критеріями:

• відповідністю змісту заявленій темі;
• визначенням мети та завдань проєкту;
• застосуванням сучасних знань і технологій;
• актуальністю і значущістю теми;
• точністю і якісністю викладу матеріалу;
• творчим підходом, оригінальністю роботи;
• практичною цінністю проєкту;
• відповідністю підходів до STEM/STEАM-навчання.

Кагарлицькі таланти - на перших позиціях

Талановиті вихованці STEM-лабораторії «Computer genius club» Кагарлицького центру творчості, керівниця Світлана Неграш, здобули найвищі нагороди фестивалю-презентації творчих проєктів з робототехніки «RoboFest».

У номінації «Фрістайл» (старша вікова категорія)

• І місце з роботою «Робот-танк для Arduino» посіли:
  • Владислав Синяк,
  • Анастасія Коваль,
  • Дмитро Акімов.

У номінації «Scratch-програмування» (молодша вікова категорія)

• І місце з роботою «Гра «Великодні пригоди!» виборов
  • Олег Кисельов.

17 квітня в онлайн-студії Центру творчості дітей та юнацтва Київщини відбулася церемонія нагородження переможців та призерів Фестивалю-презентації, які отримали дипломи, а також можливість представити свої розробки на етапах профільних конкурсів всеукраїнського рівня.

 

У Кагарлику водійка збила жінку: потерпілу госпіталізували

У місті Кагарлик Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої травмовано пішохідку. Поліція розпочала досудове розслідування та встановлює всі обставини інциденту. Про це повідомляє Обухівське райуправління поліції.

ДТП трапилася 17 квітня на вулиці Кооперативній у Кагарлику. За попередніми даними правоохоронців, 41-річна водійка автомобіля Chevrolet Aveo здійснила наїзд на 28-річну жінку, яка рухалася в попутному напрямку по правому краю дороги.

У результаті наїзду потерпіла отримала травми. Її оперативно доправили до лікарні, де надали необхідну допомогу.

Слідчі Обухівського районного управління поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України — порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження.

На Кагарличчині запрацював кабінет «Скринінг здоров’я 40+»: як пройти безкоштовне обстеження

Із 2026 року в Україні запрацювала національна програма «Скринінг здоров’я 40+», яка передбачає безкоштовне медичне обстеження для людей віком від 40 років. Держава виділяє 2000 гривень на кожного учасника для проходження комплексу діагностичних процедур. Про особливості реалізації програми на Кагарличчині розповіли директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги Інна Карапіра та завідувачка Кагарлицької амбулаторії загальної практики сімейної медицини Олександра Васіч.

Де пройти обстеження «Скринінг здоров’я 40+» у Кагарлику: адреса та запис

Програма вже стартувала на місцевому рівні: кабінет скринінгу почав роботу 16 квітня, і перші пацієнти вже скористалися можливістю пройти обстеження. Інна Карапіра розповіла, що прийом здійснюється у приміщенні поліклініки, у кабінеті №100, в будні з 8:00 до 16:00. Згодом для бажаючих буде окремий номер телефону, а поки що можна теле фонувати до реєстратури 5-19-73. Слухавку візьме адміністраторка, яка запропонує, на який зручний для людини день і час можна записатися. На кожного пацієнта відводиться близько півтори години, а консультації проводять сімейні лікарі за попереднім записом.

Як стати учасником програми та отримати кошти через «Дію»

Отримати послугу можуть усі громадяни після досягнення 40-річного віку. Для цього через місяць після дня народження необхідно подати заявку через застосунок «Дія» або у ЦНАПі. Після обробки заявки, яка триває близько тижня, кошти надходять на Дія-карту або спеціальну пластикову картку, і пацієнт може записатися на обстеження.

Олександра Васіч  зазначає, що програма «Скринінг здоров’я 40+» спрямована на раннє виявлення найпоширеніших захворювань — передусім серцево-судинних хвороб і цукрового діабету. Саме ці недуги найчастіше стають причиною смертності, тому основний акцент зроблено на виявленні факторів ризику ще до появи серйозних ускладнень. Окрім фізичного здоров’я, увагу приділяють і ментальному стану пацієнтів.

Перелік аналізів та діагностичних процедур

Лікарка розповідає, що входить до цих обстежень.

Це - обов'язкові лабораторні аналізи:

• на визначення ліпідного профілю,
• на холестерин і його фракції,
• на глікований гемоглобін (це обов'язковий показник, який показує середній рівень цукру за останні три місяці).

Окрім того роблять ще додаткові аналізи. Які саме - вирішує лікар. Це можуть бути ниркові проби, для пацієнтів, хто страждає на гіпертонічну хворобу, чи в яких вже є цукровий діабет; швидкість клубочкової фільтрації (також стосується функції нирок).

Обов'язково робляться:

• загальний аналіз крові,
• звичайний аналіз сечі, виявлення білка в сечі, як раннього маркеру пошкодження нирок.

Якщо в людини гіпертонічна хвороба, то найперше страждають нирки. Тому треба виявити такі перші моменти, щоб не допустити якихось захворювань.

Також за необхідністю лікар скеровує на електроліти крові, це натрій і калій, на печінкові проби АЛТ. Роблять це для того, щоби вирішити, чи буде пацієнт приймати статини, тобто ліки, які знижують рівень холестерину в крові.

Оцінка ментального здоров’я та факторів ризику

Також в обов'язковий перелік входить кілька анкетувань.

Перші два анкетування - на ризики серцево-судинних захворювань і цукрового діабету на наступні 10 років. Робиться такий прогноз у відсотках - чим відсоткове значення вище, тим гірше.

Пацієнта повинні обов'язково попередити про те, що, наприклад, в нього дуже високий ризик розвитку цукрового діабету або серцево-судинних захворювань, таких як ішемічна хвороба серця, гострий інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, впродовж наступних 10 років, щоб пацієнт знав і розумів, що з цим робити, а лікарі в цьому допомагають.

Другі два анкетування -  на ментальне здоров'я. Це міжнародні шкали на тривогу і депресію. За їх результатами лікарі можуть пацієнтові порекомендувати, наприклад, звернутися до психолога, абож самі спрофілактикують певні розлади ментального здоров'я.

Ще два анкетування - для визначення вживання алкоголю і на тютюнопаління та нікотинову залежність. Це важливо, тому що обидва показники - фактори ризику розвитку серцево-судинних захворювань і діабету.

Пацієнт сам відповідає на питання. По кількості балів лікарі бачать ризики і відразу надають рекомендації або зменшити вживання алкоголю, або взагалі його не вживати. Те ж і з тютюнопалінням.

Ще один етап - звичайний огляд, антропометрія - вимірювання зросту, маси, окружності талії, гостроти зору. Окружність талії в чоловіків і в жінок заміряється обов'язково, бо й тут також є медичні норми.Також вимірювання пульсу, тиску (тиск вимірюють на обох руках та визначають середній показник).

Потім лікар оглядає пацієнта на набряки, збирає скарги, які є в нього.

За результатами антропометрії також оцінюють ризики, бо в пацієнтів може бути надмірна вага.

Також за потреби пацієнту роблять електрокардіограму.

Система «Світлофор»: що означають результати скринінгу

- За сукупними показниками пацієнтів відносять до трьох груп ризику, які маркуються за кольорами світлофора, - деталізує Олександра Васіч

🟢 Перша група ризику - ”зелений світлофор”, це такі пацієнти 40+, які не мають ніяких ні шкідливих звичок, ні скарг, тиск і пульс у них у нормі. Таким пацієнтам ми можемо навіть кардіограму не виконувати. Тобто, в принципі, аналізи хороші, ми все подивилися, оцінили і сказали, що все дуже добре. Пацієнт молодець, так тримати.

🟠 Наступний - “оранжевий світлофор”. Тобто, це пацієнт перехідної межі. Тут лікарі повинні вказати чітко на те, що треба змінити, виключити чи додати, наприклад, вести активний спосіб життя.

🔴 І “червоний світлофор”. Це пацієнти з групи високого і дуже високого ризику.

“За такими пацієнтами треба особливий нагляд лікаря як на скринінгу, так потім і інших лікарів, - наголошує завідувачка медамбілаторії. - Тому що на скринінгу ми можемо давати направлення до кардіолога, до ендокринолога.

Тобто за результатами всіх аналізів і обстежень, які ми тут визначимо, лікар може дати зразу ж на місці зкерування пацієнту на консультацію до інших вузькопрофільних спеціалістів або на додаткові обстеження, які не входять в рамки “скринінгу 40+”. Це - УЗД серця, УЗД судин шиї, УЗД судин нижніх кінцівок тощо.

Пацієнтам з групи дуже високого ризику лікар особливо повинен наголошувати на модифікації способу життя, і на певних рекомендаціях, в залежності від усіх аналізів”.

«Скринінг здоров’я 40+»: медики запрошують на обстеження

Кабінет скринінгу у Кагарлику запрацював на повну і вже прийняв перших відвідувачів. За словами Інни Карапіри, одна з головних переваг програми — швидкість і безкоштовність: ключові аналізи виконують приблизно за 20 хвилин, і лікар одразу може надати рекомендації.

Медики наголошують: регулярна перевірка здоров’я після 40 років — це не формальність, а реальна можливість вчасно виявити ризики та запобігти серйозним захворюванням.

 

Інженерні системи водопідготовки та очищення стоків для підприємств і приватних об’єктів від Акваполімер Інжиніринг

Сучасний підхід до управління водними ресурсами

Ефективна організація водопостачання та водовідведення сьогодні є критично важливою складовою інфраструктури будь-якого об’єкта. Незалежно від масштабу — приватний будинок, промислове підприємство чи комунальна система — якість інженерних рішень напряму впливає на стабільність роботи та витрати на експлуатацію.

Компанія Акваполімер Інжиніринг пропонує комплексні технологічні рішення для зберігання води, очищення стічних вод та транспортування рідин, забезпечуючи повний цикл впровадження систем — від проєктування до запуску.

Інженерні рішення для різних галузей економіки

Обладнання компанії використовується у широкому спектрі сфер: від приватного сектору до великих промислових об’єктів. Рішення розробляються для роботи з питною водою, дощовими стоками, технічною водою та складними виробничими стоками, які містять різні типи забруднень.

Завдяки індивідуальному підходу до кожного проєкту, система підбирається з урахуванням реальних умов експлуатації, що дозволяє підвищити її ефективність і знизити експлуатаційні витрати.

Модульні ємності: універсальне рішення для зберігання рідин

Одним із ключових напрямків є виробництво модульних ємностей та сталевих резервуарів, які широко застосовуються у світі для зберігання рідин різного призначення.

Такі системи базуються на міцному оцинкованому металевому каркасі, що забезпечує високу стійкість до механічних навантажень та зовнішніх впливів. Усередині використовується поліпропіленова вкладка, яка гарантує повну герметичність і довготривалу експлуатацію без корозії.

Ці ємності для зберігання води підходять для:

• накопичення питної води

• зберігання нафтопродуктів

• роботи з аграрними рідинами (КАС)

• промислових технологічних процесів

Якщо ви плануєте придбати модульні ємності, варто звернути увагу на їхню модульність, довговічність і можливість адаптації під будь-які об’єми.

Системи автоматизації та контроль процесів

Сучасні інженерні рішення неможливо уявити без автоматизації. Акваполімер Інжиніринг впроваджує системи, що включають датчики рівня, датчики температури, облікові системи витрат рідини, а також запірну арматуру і насосні установки.

Додатково застосовуються нагрівальні ТЕНи, які забезпечують стабільну роботу резервуарів у холодний період року та запобігають замерзанню рідин.

Каналізаційні насосні станції: стабільне водовідведення в будь-яких умовах

У випадках, коли неможливо організувати самопливне водовідведення, використовуються каналізаційні насосні станції (КНС). Це інженерні комплекси, призначені для примусового транспортування стічних вод.

КНС застосовуються для:

• перекачування побутових стоків

• транспортування промислових вод

• відведення дощових і ґрунтових вод

Завдяки автоматизованим системам управління, каналізаційні насосні станції працюють безперервно та не потребують постійного втручання оператора.

Сучасні технології очищення стічних вод

Для ефективного очищення промислових стічних вод застосовуються багаторівневі системи, що включають промислові станції очистки стічних вод та різні технологічні модулі.

Основні методи очищення:

Механічний метод — використання обладнання для видалення твердих частинок, зокрема барабанного сита MakBoxFil та шнекового дегідратора.

Хімічний метод — процеси окислення та нейтралізації, що дозволяють усувати небезпечні домішки.

Фізико-хімічний метод — застосування флотації, електролізу та дистиляції.

Фізичний метод — очищення за допомогою ультразвуку, УФ-випромінювання та магнітної сепарації.

Біологічний метод — використання аеротенків та біофільтраційних систем, де очищення відбувається природним шляхом.

Комбінація цих технологій дозволяє досягти високого ступеня очищення та забезпечити можливість повторного використання води.

Екологічні рішення для бізнесу та міської інфраструктури

Важливим напрямком є захист навколишнього середовища. Для цього використовуються жироуловлювачі, нафтоуловлювачі та станції біологічного очищення, які дозволяють зменшити забруднення стічних вод і відповідати екологічним нормам.

Якщо необхідно придбати жироуловлювачі, важливо враховувати продуктивність системи, тип об’єкта та вимоги до очищення. Це особливо актуально для ресторанів, харчових виробництв та промислових кухонь.

Індивідуальне проєктування інженерних систем

Кожен об’єкт має свої технічні особливості, тому проєктування обладнання виконується індивідуально. Враховуються:

• обсяги стічних вод

• добова потреба у воді

• специфіка технологічних процесів

• умови експлуатації

Такий підхід дозволяє створювати максимально ефективні та економічно обґрунтовані системи.

Комплексні рішення під ключ

Формат під ключ від Акваполімер Інжиніринг дозволяє замовнику отримати повністю готову систему без необхідності залучати кількох підрядників.

Компанія забезпечує:

• проєктування

• виробництво обладнання

• постачання

• монтаж

• пусконалагодження

• гарантійне та сервісне обслуговування

Висновок

Сучасні інженерні системи — це інвестиція у стабільність, ефективність і безпеку. Рішення від Акваполімер Інжиніринг дозволяють оптимізувати витрати, підвищити надійність інфраструктури та забезпечити довготривалу експлуатацію обладнання.

Контакти

Отримайте консультацію та індивідуальний прорахунок вже сьогодні.

📞 067 245 88 89

Надійні інженерні системи — основа стабільної роботи будь-якого об’єкта.