Пошук

Куди йдуть кошти від оренди приміщень у адмінбудинку

Минулого тижня у Кагарлицьких онлайнпабліках активно мусувалася тема доцільності здавання в оренду комерційним структурам приміщень на першому поверсі адмінбудинку райради. Думки учасників груп розділилися. Хтось вважав, що приміщення мають використовуватися лише за прямим призначенням - для кабінетів. Інші не бачили нічого страшного в оренді, якби лише кошти від неї йшли в районний бюджет.

Тож ми звернулися до голови Кагарлицької районної ради Івана Семцова із проханням прокоментувати ситуацію.

- Зараз на балансі Кагарлицької районної ради з адмінприміщень перебувають адмінбудинок, будівля колишнього побуткомбінату “Пролісок”, де нині знаходиться управління соціального захисту населення. Це великі будівлі, там вже давно не робилося капітальних ремонтів. А для їх проведення потрібні великі кошти.

Проте у нас зараз є багато нагальніших проблем: по школах, по дитсадках, по Школі мистецтв, Центру дитячої творчості. І ми маємо обирати, куди спрямовувати бюджетні кошти. Ми обраховували вартість ремонту фасаду адмінбудівлі. Вона складає близько 12 мільйонів гривень. І тому на капітальний ремонт ми не наважуємося. Але потроху ремонти все ж робимо. Але це невеликі ремонти. І робимо ми їх саме за кошти від орендної плати комерційних структур, які знаходяться у цих двох будівлях. Це невеличкі підприємства, які розміщені на першому поверсі адмінбудинку, а в будівлі соцзабезу на третьому поверсі і в підвалі. Щомісяця від них надходить близько 40 тисяч гривень орендної плати. А за рік набігає півмільйона. Це досить непогані кошти, за які можна багато чого зробити.

Протягом останніх чотирьох років ми збудували на даху адмінбудівлі автономну мінікотельню, що дало нам економію на опаленні. Зараз витрати на опалення стали втричі меншими у порівнянні з тим періодом, коли ми користувалися послугами “Тепломережі”. Так, ця котельня вартувала нам
1 мільйон 200 тисяч, але за півтора роки вона себе окупила. Сьогодні вона вже працює “в плюс”. Завдяки такому капіталовкладенню ми мало витрачаємо на енергоресурси. Ще один позитив - зараз в будівлі тепло. А раніше, незважаючи на величезні рахунки за тепло, в кабінетах було холодно. Працівники додатково вмикали електрообігрівачі. Тож витрати лише зростали. Зараз цього всього немає.

Побачивши такий результат, ми встановили подібну котельню і в підвалі колишнього “Проліска”. Тепер маємо економію і теплі приміщення й тут.

Ще один момент - ми відремонтували вхідні східці біля центрального входу в адмінбудівлю. Адже вони вже були в аварійному стані. Цей ремонт теж зроблено коштом орендної плати.

Зараз найбільше потребує ремонту тильна сторона адмінбудівлі. Там вже штукатурка зі стін сиплеться. Але й тут вартість робіт потягне на 2,5 мільйона гривень. Тож ми й на нього не йдемо. Можливо, це питання вирішиться тоді, коли буде утворено громаду.

Наступний момент - ми відремонтували праве крило першого поверху - коридор, приймальню нотаріальної контори, дві вбиральні. Вбиральні фактично було зроблено “з нуля”. Ви просто не уявляєте, що там було. Одним словом - розруха.

Також, коли ми переселяли на третій і четвертий поверхи відділ освіти, то зробили повністю ремонт кабінетів і вбиральні для них.

По всій адмінбудівлі замінили електропроводку. Вона прокладалася ще в радянські часи, коли не було такої кількості офісної та кліматичної техніки. Тож останнім часом проводка горіла мало не щодня по усіх поверхах. І на заміну електромережі теж пішли кошти від орендної плати.

Загалом застарілі комунікації давали про себе знати постійно. Після встановлення нової котельні замінили труби на “обратці”. Адже вони не витримували тиску в системі. Заміну зробили на пластикові, в яких строк експлуатації більше 100 років.

Ще нам довелося виготовити документацію на власність на землю під адмінбудинком та на прилеглу територію. Бо ж виявилося, що таких документів не існує в природі.

Також ми облагородили територію перед адмінбудинком. Посадили магнолії, біля яких вже в минулому році фотографувалося багато кагарличан. У цьому році посадимо ще кілька. Упорядкували клумби. Викорчували шипшину. Посадили барбарис, козацький ялівець, троянди. Прагнемо зробити так, щоб було красиво для усіх.

Встановили ми й відеонагляд. Адже люди вже почали виривати оці всі насадження. Ми поставили 18 камер відеонагляду на території навколо адімінбудівлі і в самій адмінбудівлі. Це допоможе запобігти крадіжкам, хуліганству та вандалізму.

Так, у нас в адмінприміщенні є і буфет, і магазин канцтоварів, і продтоварів. Але усі вони платять орендну плату. В адмінбудівлі загалом працює близько 200 чоловік. Їм потрібно десь харчуватися, купити хліба, якісь продукти.

Ціни ж в цих закладах помірні. А ще це зручно і для працівників, і для відвідувачів установ та організацій.

Я не думаю, що їх існування - це проблема, як намагалися нещодавно роздути в мережі. Такі магазинчики, кафе є і в обласній адміністрації, і у Верховній Раді.

Усе це зроблено для зручності відвідувачів і працівників держ-
установ, які є в цій будівлі.

Так само платять орендну плату і за банкомати - 1000 гривень на місяць. Це досить не погані кошти. А банкоматами користуються і кагарличани, і гості міста.

До речі, в наш кафетерій ходять на обід і працівники прокуратури, поліції, містяни та приїжджі по справах. Багато замовляють обіди “на винос”.

Тож я не вважаю, що в цьому є щось погане, що здавати в оренду приміщення, які б просто “гуляли” або в кабінеті сидів один працівник - зло.

Повторюся, магазини, кафе, перукарня, приватна земельна контора аж ніяк не заважають працівникам і відвідувачам. Навпаки, вони часто самі туди звертаються.

Сьогодні скоротили близько 40 працівників райдержадміністрації. Тобто звільнилися ще приміщення і ми будемо шукати орендарів і для них. Адже не раціонально опалювати пусті кабінети.

Стосовно приміщення колишнього “Проліска”, то там мали такий кричущий факт - в ньому не було каналізації. Ось тільки з місяць тому під’єднали їх до міської каналізації. На це пішло теж близько 100 тисяч.

Також за кошти від оренди ми зробили для працівників адмінприміщення закриту стоянку - встановили шлагбаум.

Нині багато треба коштів на обладнання Центральної районної лікарні. Так вимагає процес реформування медицини. Туди потрібно придбати багато цифрового обладнання. Але, думаю, що до
1 квітня ми завершимо виконання умов. У цьому бере участь і міська рада. Вони допомагали нам у придбанні комп’ютерів.

Хоч і були закиди в мережі щодо відсутності ремонту адмінприміщення, але ми вважаємо, що краще кошти направити на нашу лікарню. Вона у нас непогана. Тож ми докладемо усіх зусиль, щоб вона залишилася після усіх реформувань.

Дуже бурхливо обговорювалося в мережі й те, що районна влада хоче навести порядок у ставленні в лікарні до відвідувачів. Це стосується не стільки самих лікарів, стільки медперсоналу загалом. Нам скаржаться на упереджене ставлення до відвідувачів, на натяки на винагороди. Тих, на кого скаржаться, лише кілька осіб. Більшість скарг стосуються медперсоналу середньої ланки.

Це насторожує. Тим паче, що лікарня повністю на балансі райради. Окрім субвенції з держави, на зарплату лікарів, яких у нас 45. А от іншого персоналу - 300 чоловік.

Так, пацієнтам частину медикаментів, різних медичних речей як-то скарифікатори, рукавички, катетери тощо треба купляти самим. Разом з тим у нас є пільгові категорії, яким за рахунок рай-
бюджету визначено пільги. А скарги надходять. Тому ми з депутатами вирішили вивісити відповідні об’яви із телефонами довіри.

Так, стосовно цього в соцмережах були неоднозначні відгуки. Але більшість нас підтримали.

Ніхто не має наміру нікого принизити. Можливо, ті, хто відчуває за собою провину, таке і кажуть. Наша ж мета - наведення порядку.

Загалом обговорення проблем району в мережі - це добре. Але хочу зазначити, що ми відкриті до діалогу постійно. Не лише у прийомні дні. Наші телефони, електронна адреса є у вільному доступі. Тож звертайтеся із проблемами до нас напряму. Адже часто проблему можна вирішити оперативно і без “розгону” її в соцмережах.

Кагарлицькі шахісти - лідери чемпіонату району й кубка області

Завершився чемпіонат Кагарлицького району із класичних шахів, який тривав півтора місяці.

У ньому взяли участь 13 шахістів з Кагарличчини та Ржищівської ОТГ.

І місце зайняв Михайло Сокол (Кагарлик), ІІ - Олег Баляс (Кагарлик), ІІІ - Костянтин Хамаздір (Кагарлик), ІV - Микола Литвиненко (Ржищів), V - Валерій Вовковінський (с. Великі Пріцьки), VІ - Віктор Богданов (Кагарлик), Олександр Босенко (с. Бурти).

12 січня в Ірпені відбувся Кубок Київської області, в якому взяли участь 28 учасників з різних куточків Київщини.

Перше та друге місця зайняли наші земляки - кагарличани Михайло Сокол (І місце) та Олег Баляс (ІІ місце).

Тож Перехідний кубок залишився у Кагарлицькому районі.

Храм, де живуть музи

Якщо жителі Ржищева та гості нашого міста пройдуть від центральної площі, повз пам’ятку архітектури ХІХ століття – Свято-Троїцький храм – по дорозі в напрямку до Дніпра, то обов’язково подивуються ошатності і доглянутості невеличкого будиночка, який зберігає ознаки архітектури цілого комплексу будівель, зведених з ініціативи і на кошти ржищівського купецтва на початку ХХ століття. Це Ржищівський археолого-краєзнавчий музей.

Розташувався він у приміщенні колишньої земської початкової школи. В повоєнні роки тут містилася філія державного банку, і всі тенденції державної політики в галузі архітектури та ландшафтного дизайну залишили свій слід на цій будівлі і прилеглій території. Ажурна цегляна кладка була замазана, а двір був усипаний кульбабкою, яка радувала по весні дітей, що бігли до їдальні ЗОШ І-ІІ ступенів. До речі, приміщення їдальні – єдине, що залишилось як пам’ять про велику єврейську громаду Ржищева – це приміщення колишньої єврейської недільної школи.

З 2008 року занедбане приміщення банку було передане Ржищівському музею. З того часу і почалося його відродження, перетворення в місцевий оазис, територію культурного простору, місце збереження, примноження та пропагування науки, культури та мистецтва.

Якщо розглядати історію розвитку музейної справи в Ржищеві, то потрібно згадати ім’я місцевого краєзнавця, викладача Ржищівського педучилища Степана Дементійовича Силкіна. Під час археологічних розкопок на Іван-горі, місці існування давньоруського поселення Іван-город, з яким пов’язане виникнення Ржищева, в 60-х роках ХХ століття він зібрав багато матеріалів та зумів зберегти окремі експонати часів Трипільської культури та часів Київської Русі. Саме вони стали основою експозиції приватного музею, під який Силкін віддав свій власний будинок. У подальшому ця експозиція була передана на зберігання професійному ліцею (на той час профтехучилище № 28).

Коли постало питання відкриття у Ржищеві музею, на посаду директора була запрошена працівник Канівського музею Т. Г. Шевченка Лариса Володимирівна Сергійчук. Результатом титанічної праці цієї людини та когорти працівників музею, однодумців, місцевих органів влади і був створений Ржищівський музей.

З 2003 року музей існував як філія Київського обласного археологічного музею. Під приміщення йому було виділено дві кімнати дитсадка «Сонечко». В 2002–2003 роках у Ржищеві в урочищі Ріпниця проводилися археологічні дослідження. Основою археологічної експозиції стали артефакти, знайдені під час цих розкопок.

У 2005 році експозиція була відкрита, але співробітниками музею продовжувалась робота по збору матеріалів та нових експонатів. На їх основі в подальшому була сформована краєзнавча експозиція, а музей отримав назву археолого-краєзнавчого.

У 2009 році музей отримав новий статус Ржищівського археолого-краєзнавчого і переведений  в окреме приміщення. 17 вересня 2011 року відбулося відкриття нової експозиції музею.

І відновлені стіни приміщення, і облаштована територія, і грамотно художньо оформлені зали – все тут дихає історією, спонукає до творчої роботи, до нових пошуків та історичних відкриттів.

Зараз у музеї працює археологічна, краєзнавча та виставкова зали, етнографічна столярна майстерня. Їх експозиції постійно поповнюються. Фонди музею нараховують більше 8 000 експонатів, створюється наукова бібліотека.

Ще в стародавній Греції музеями називали храми, в яких живуть музи. В них зберігали предмети мистецтва, рідкісні експонати та історичні документи. Функції сучасних музеїв зараз вийшли за рамки накопичувальної та зберігаючої. Наш музей – сучасна науково-культурна установа з обширною екскурсійною та освітньо – виховною програмами. Екскурсії, зустрічі, освітньо-виховні заходи, наукові семінари, тренінги, тематичні свята, лекторії, художні виставки, зустрічі з цікавими людьми – ось далеко не повний перелік форм роботи музею. Ми прагнемо не лише пропагувати нашу історію, здійснювати активну науково-пошукову діяльність, а й проводити велику освітньо-виховну роботу, орієнтуючись на студентську та учнівську молодь Ржищева та Ржищівської громади.

Одним із цікавих проєктів є відродження народних ремесел та організація тренінгів-практикумів. Музей має ткацький верстат, прядки, обладнання для мукомольного та гончарного виробництва. Окрім того, у Ржищеві  раніше дуже популярним було лозоплетіння. Ми шукаємо майстрів, які володіють цими ремеслами. Першочергово – потрібна майстриня, яка вміє прясти і ткати, для організації і проведення майстер-класів.

Цікавим напрямком досліджень музейних працівників є тема єврейської громади Ржищева. Біля музею збереглася єдина із історичних єврейських будівель – приміщення недільної школи. Використання цього приміщення як музейного і відкриття у ньому тематичної експозиції було б дуже доцільним. Але це в майбутньому, бо такі проєкти потребують підтримки обласної та місцевої влади та певних капіталовкладень.

На сьогодні музей – це і наукова, і освітньо-виховна, і культурно-мистецька установа. Це простір для реалізації артпроєктів, цікавих задумок та заходів. У цьому році музей став ініціатором обласного фестивалю «Музейний діалог», який вперше був проведений у Ржищеві 18 травня та зібрав представників усіх музеїв Київської області.

Також музей – це серйозний методичний та інформаційний центр, на базі якого проводяться обласні наукові семінари та конференції. Тут радо зустрічають усіх відвідувачів, надають інформативні послуги та консультації.

Для залучення туристів у місто музеєм укладені угоди із дванадцятьма туристичними агенціями. Тільки за минулий рік музей відвідали 4000 туристів. Це без урахування тих гостей, які приходять і приїжджають до нас на свята, фестивалі та виставки. Дуже радує те, що до нас  їдуть екскурсанти не лише з усіх куточків України, а й іноземці. Відвідувачі з Європейських країн, Америки, Канади, Японії, Росії, Білорусі приємно вражені наповненістю та рівнем оформлення наявних експозицій. Та й не дивно, адже художниками-оформлювачами наших залів були відомі спеціалісти, які працювали над оформленням провідних київських музеїв, С. Рафський та В. Губенко.

На жаль, перешкодою для проведення якісних екскурсій для іноземців є мовний бар’єр.  Ми вимушені наймати перекладачів, а це, на жаль, не фінансується. Тому одним із першочергових завдань музею є придбання аудіогіда.

За словами заступника міського голови Юрія Терещенка, музей став культурним центром Ржищева і ми цьому дуже раді. Багато планів і проєктів має творчий креативний колектив музею на чолі з директором Людмилою Карпенко. Тож побажаємо їм успіхів, нових відкриттів, розширення матеріальної бази, а головне – допитливих відвідувачів та екскурсантів!

Роби з нами, роби, як ми, роби краще нас

30 січня учні 7 класу Ставівської ЗОШ провели спортивне свято «Роби з нами, роби, як ми, роби краще нас». Цей захід ми присвятили Герою України Івану Наконечному. Незважаючи на вік, а Івану Максимовичу було 83 роки, з перших днів щодня він був на Майдані аж до смертельного поранення 18 лютого 2014 року.

У змаганні брали участь дві команди: «Дружба» та «Спортсмени». Учням допомагали батьки Ігор Крижанівський та Тетяна Бащенко.

Дякую Національному олімпійському комітету України, президент Сергій Бубка, та випускниці нашої школи 1997 року Ірині Сарапин за подарунки учням.

Цей спортивний захід ще раз  підтверджує, що здоров’я дітей головне. Запорукою цьому є уроки фізичного виховання та спортивні секції, які веде учитель фізичного виховання нашої школи Валерій Ігнатович.

«Чекаю, як рідну донечку...»

У «Віснику Кагарличчини» за 6 грудня 2019 року № 49 була надрукована подяка ветерана праці Клавдії Коляди соціальній службі нашого міста. «У мене в житті склалося так, - пише вона, - що мені потрібна допомога соціальної служби. Я дякую керівникам цієї організації, які виділили мені Нілу Семенівну Багрій - людину добру, співчутливу. Я її чекаю, як рідну донечку...»

Соціальний працівник. Немов непомітна ця професія і не вимагає диплома. За диплом тут - велике і добре серце. І ласкаві руки. І невтомність. І вічне бажання полегшити, забезпечити всім необхідним життєві будні одиноким людям. Адже скільки існує людство, стільки й існують одинокі люди. Інваліди. Немічні. Всі ті, котрі волею долі на старість обділені душевним теплом, увагою, елементарною турботою... Тобто, мова йде про звичайні прості речі. Принести продукти з базару чи магазину... Сходити в аптеку за ліками... Викликати швидку допомогу... А то й побесідувати доброзичливо й задушевно...

Все це - покликаний робити він, соціальний працівник.

І зрозуміло, що цим займаються люди особливі, наділені щедро високими душевними якостями.

І саме такою є Ніла Семенівна Багрій.

Про неї завжди добре відгукувалися її підопічні.  Ось лише один із прикладів. Ветерану війни і праці Ніні Юхимівні Бойко, яка в силу життєвих обставин теж змушена була жити самотньо,  вона із  власної ініціативи організувала роботу по наведенню порядку на присадибній території.

Згодом, коли я зустрівся із Нілою Семенівною, вона розповіла про цей випадок.

- Так, це правда. Залучила до цієї роботи і чоловіка свого - Василя Васильовича. Треба, кажу йому, допомогти ветерану війни навести порядок у дворі. Адже осінь, у дворі повно листя, грядка не копана. А моя підопічна немічна, хвилюється. А хвилюватись їй протипоказано. Отож приїхали ми своїм легковиком з причепом і все зробили.

- Ніло Семенівно, а скількох людей ви взяли під опіку зараз? - запитав я.

- Дванадцять. І за кожного у мене душа болить.

І вона називає прізвища, знаходить теплі слова для Лариси Ларіонівни Линник із вулиці Став’янка, Марії Мефодіївни Кармазин із вулиці Городецької, Лідії Павлівни Балацької - із Каштанової, Надії Павлівни Гарбузенко - теж із Каштанової...

А далі Ніла Семенівна щиро повідала про особливості своєї роботи. Мова йшла не лише про обов’язки соціального працівника - прописні, офіційні, а й про інші елементарні речі, які також важливі для самотніх людей.

- Кожного, - каже, - прошу, щоб замикали двері, як мене немає, хто постукає, погляньте у вікно, перепитайте, хто й що, аби не потрапити на злодія чи якусь недобру людину, яка може вам принести зло...

Ніла Семенівна добре знає кожного із своїх підопчних, їх звички, хвороби, потреби. Часто і не вкладається в робочий день - доводиться доточувати час, щоб соціальні послуги були проведені вчасно і якісно. Пригадує, як одній із підопічних, яка хворіла на цукровий діабет, довелося обійти всі аптеки в місті, щоб купити для неї потрібні ліки.

- І скільки вам доводиться пішки пройти за робочий день? - запитую. - Отак від вулиці до вулиці, від магазину до магазину та до ринку, від аптеки до аптеки?

- Не рахувала, - усміхається моя співрозмовниця. - Та кілометрів не один десяток набереться.

У нашому місті більше сотні людей, які потребують сторонньої допомоги. Їм полегшують життя дванадцять соціальних працівників. Давайте побажаємо, щоб були легкими кілометри їхніх благодійних доріг!

А як прийшла у соціальну службу героїня нашої розповіді?

Слід сказати, що зовсім не випадково. До цього вона працювала в одному з міських магазинів. А продавець - він і психолог. Маса людей потрапляє на очі, і кожному треба забезпечити належне обслуговування. І з цим відмінно справлялася Ніла Семенівна. От одного разу їй і запропонували нову роботу. А рекомендував її туди наприкінці вісімдесятих років голова районної ветеранської організації М. В. Орленко.

Отож уже тридцять років вона несе свою нелегку, але таку потрібну й благородну ношу турбот про тих, хто потрапив у розряд слабких і одиноких. Тридцять років - відрізок часу солідний, немало вже змінилося прізвищ і адрес, на їхнє місце прийшли нові, але не змінилася Ніла Семенівна, уважність, турботливість та природжене благородство її набули нових, ще вищих вимірів.

- Ніло Семенівно, - знову запитую я, - зрозуміло, що ваші обов’язки мають свою складність, вони потребують особливо виважених підходів до кожного підопічного аби допомогти пережити життєві труднощі, невлаштованість, полегшити перебіг хвороб і таке інше... Але ж, як кажуть, кожному не вгодиш...

- Та ні, я ставлю за мету кожному вгодити. І цього добиваюсь, хоч і підчас нелегко. Я завжди уявляю себе на місці одинокої престарілої людини, яка силу і здоров’я уже віддала суспільству. І не жаль тоді своєї душевної теплоти і зайвої години часу витрачати на те, щоб людина відчувала себе комфортно наперекір старості, одинокості, хворобам. І найкраща нагорода мені за це - вдячний погляд, добре слово... Мене, наприклад, щороку вітають мої підопічні із днем народження, отож цінують.

А далі Ніла Семенівна наголосила на тому, що не тільки соціальній служб, а й іншим службам потрібно бути уважнішими до одиноких і престарілих.

- Мені болить те, що коли дзвоню по телефону і викликаю нвідкладну меддопомогу, то чую насамперед запитання: «А скільки років хворому?» А скільки не було б років, кожна людина хоче жити. Давайте бути добрішими один до одного!

Слухав я ці схвильовані одкровення Ніли Семенівни і мені пригадалися гарні слова Віктора Гюго: «У внутрішньому світі людини доброта - це сонце».

Від молоді Діаспори - дітям захисників на Кагарличчині

Акція «Теплом зігріємо серця» вже третій рік поспіль проходить на Кагарличчині, яку організовує Спілка Української Молоді - одна з найбільших молодіжних українських організацій світу, заснована в 1925 році, яка має свої крайові структури в 12 країнах.

Юні українці – члени сумівських осередків Сполучених Штатів Америки, Канади, Великої Британії, Німеччини, Австралії впродовж року збирали кошти, організовуючи різноманітні благодійні та мистецькі заходи, щоб пожертвувати зібране на закупівлю подарунків для своїх ровесників в Україні.

Ми вже не перший рік проводимо таку акції. Її особливістю є те, що всі подарунки – адресні. Солодощі, іграшки, книги, канцелярське приладдя, одяг та взуття – ось далеко неповний перелік гостинців. А ще українці за кордоном вкладають у такі пакунки виготовлені власноруч листівки-побажання, і, звичайно ж, - тепло своїх сердець.

Члени Спілки Української Молоді в Україні, впродовж грудня-січня, доставляють дарунки адресатам – дітям учасників Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил, хлопчикам і дівчаткам з родин вимушених переселенців.

Pіздвяні «миколайчики» від сумівців Діаспори отримують в Дніпрі, Калуші, Києві, Краматорську, Львові, Миколаєві, Новоайдарі, Сквирі, Тернополі, Хмельницькому.

Цього року понад 200 різдвяних подарунків передала молодь Діаспори дітям українських бійців на Кагарличчині.

Ми розуміємо, що не можемо прийти з гостинцем до кожного, але щиро хочемо зігріти теплом серця тих, хто потребує нашої уваги і підтримки.

Доброчинна акція Спілки Української Молоді «Теплом зігріємо серця» триває з 2014 року. Завдяки зусиллям сумівців з різних країн світу, за 5 попередніх років проведення цього благодійного проєкту дітям українських бійців передано понад 9,5 тисячі пакунків із дарунками, на загальну суму більш як 270 тисяч американських доларів.

У Кагарлицькій РДА скорочено 39 штатних одиниць

Свого часу Кабінет міністрів України заявив про початок оптимізації районних державних адміністрацій (постанова КМУ № 926 від 3 листопада 2019 року). Для цього штат усіх РДА загалом скоротять на 18449 працівників. Про це на своїй сторінці у Fасеbоок писав міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет.

Розпорядженням виконуючої обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації №235 від 26 листопада 2019 року (базується воно на відповідних постанові Кабміну та розпорядженні голови Київської ОДА №879 від 22 листопада 2019 року) затверджено граничну чисельність працівників районної державної адміністрації у кількості 76 одиниць, у тому числі апарату - 14 одиниць. Про це “ВК” розповіла виконуюча обов’язки голови Кагарлицької РДА Світлана Синюк.

Світлана  Миколаївна зазначила, що до скорочення гранична чисельність працівників адміністрації становила 115 штатних одиниць, у тому числі апарату - 30. Отже, в Кагарлицькій районній державній адміністрації загалом скорочено 39 штатних одиниць.

В апараті райдержадміністрації було скорочено 16 посад. Серед них: першого заступника, заступника голови, головного спеціаліста з питань оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами. Також ліквідовано ряд відділів та секторів в апараті адміністрації і структурних підрозділах, які не мають статусу юридичних осіб публічного права та утворено нові з урахуванням функцій, які покладені на апарат.

В управлінні фінансів скорочено 5 штатних одиниць (було 12). Управління соціального захисту населення скорочено на 5 штатних одиниць (було 39). Відділ адміністративних послуг скорочено на 1 штатну одиницю (було 5). Служба у справах дітей та сім’ї скорочена на 1 штатну одиницю (вакантна посада) (було 4).

Також припинено юридичну особу публічного права - Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, а це - 12 штатних одиниць.

Представлено нового очільника районного відділення поліції

29 січня перед початком другого засідання 50-ї сесії Кагарлицької районної ради було представлено нового начальника Кагарлицького відділення поліції. Ним став Сергій Панасенко, який до цього очолював Ржищівське відділення поліції.

У своєму настановчому слові начальник Обухівського відділу поліції Ростислав Горбач зазначив, що пріоритетним завданням для Сергія Панасенка є відновлення довіри жителів Кагарличчини до правоохоронців. “Громада повинна довіряти поліції, - наголосив Ростислав Горбач. - І відповідно люди повинні відчувати підтримку правоохоронців у будь-який час”.

По цьому голова райради Іван Семцов звернувся до керівництва Обухівського відділу поліції з проханням допомогти кагарлицьким правоохоронцям у покращенні матеріальної бази, а міський голова Олександр Панюта наголосив на необхідності якнайшвидшого будівництва нової котельні для поліцейського відділення, адже вирішити проблему з опаленням без допомоги Головного управління Національної поліції, за його словами, буде вкрай тяжко.

Сергій Панасенко у свою чергу висловив сподівання на ефективну співпрацю з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю, пообіцявши прозвітувати про перші результати своєї роботи за перший квартал перед міською та районною радами.

По цьому депутати перейшли до розгляду питання “Про порядок відрахування господарськими організаціями до районного бюджету частини чистого прибутку (доходу) в 2020 році” (доповідач - Іван Семцов). Більшістю голосів було підтримано запропонований проєкт рішення.

Після закриття другого засідання 50 сесії, розпочалася позачергова 51 сесія Кагарлицької районної ради VIІ скликання.

Перед тим, як приступити до розгляду питань порядку денного, депутати підтримали депутатські звернення Івана Семцова до Кабінету Міністрів України та голови Київської облдержадміністрації щодо ліцензування нафтопродуктів для фермерських господарств, а також депутата Івана Лисого до Кагарлицької міськради про вшанування пам’яті Марка Паславського шляхом перейменування однієї з вулиць міста або ж найменування школи в його честь.

По цьому депутати внесли зміни до рішення сесії районної ради VІІ скликання від 19.12.2019 року № 416-50(І)-VІІ “Про районний бюджет Кагарлицького району на 2020 рік ” та додатків до нього (доповідач - начальник управління фінансів РДА Наталія Перевера); ухвалили рішення про встановлення надбавки заступнику голови районної ради на 2020 рік (доповідач - голова райради Іван Семцов); затвердили Програму розвитку та фінансової підтримки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» на 2020-2021 роки (доповідач - директор Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня» Віктор Кулініченко).

Задля зцілення душі і тіла

Свято Богоявлення або Хрещення Господнє - одне із найбільших християнських свят зимового циклу. Цього дня християни всього світу згадують події, описані усіма чотирма євангелістами, — хрещення Господа Іісуса Христа в річці Йордан. Хрестив Спасителя пророк Іоанн Предтеча, якого також називають Хреститель.
Друга назва, Богоявлення, дано святу в пам’ять про диво, яке сталося під час хрещення. На Христа з небес зійшов Дух Святий у вигляді голуба. Євангеліст Лука пише про це: «Розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).
До цього свята у всіх храмах Кагарличчини відбулися служби. Люд приніс до храмів посуд з водою, щоб священники освятили його.

В єдності наша сила

22 січня у великому залі адмінбудинку Кагарлицької районної ради відбулися урочистості з нагоди Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Крут. Участь у заході взяли в.о. голови Кагарлицької райдержадміністрації Світлана Синюк, голова районної ради Іван Семцов, Кагарлицький міський голова Олександр Панюта, жителі Кагарличчини.
З вітальним словом до присутніх звернулася виконуюча обов’язки голови районної державної адміністрації Світлана Синюк. Вона наголосила на тому, що проголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії української нації та прагнення народу до етнічної і територіальної єдності.
- Саме в цей день 1919 року, - зазначила Світлана Синюк, - було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Цей день став символом об’єднання України. Він стверджує нерозривний зв’язок між усіма поколіннями борців за її волю і незалежність, демонструючи перед усім світом неподільність української землі і непохитність та монолітність української нації.
На заході було вшановано хвилиною мовчання пам’ять Героїв Крут, які 102 роки тому героїчно загинули в бою проти більшовицьких військ, та всіх борців за незалежність і суверенітет України в різні роки, покладено квіти до пам’ятників Тарасу Шевченку та Героям Небесної Сотні.
Працівники районного відділу культури, учні дитячої школи мистецтв та учасники художньої самодіяльності міського Будинку культури підготували для глядачів зворушливий концерт на патріотичну тематику.

Візьміть собі друга!

Чинним законодавством про захист тварин передбачено створення для них (зокрема – собак) відповідних притулків, забороняється жорстоке поводження і т. д. З іншого ж боку, населення нерідко нарікає на те, що бродячі тварини на території міста створюють певний дискомфорт, нерідко й виявляють агресію під час пересування людей поблизу місць, де найбільше зосереджуються хаотичні тваринні колонії. Колись здійснювався відстріл таких особин. Тепер же – не ті часи…
І ось із метою задоволення запитів мешканців райцентру, при сприянні міської ради, на території комунального підприємства «Міськрембудсервіс» створено своєрідний тимчасовий притулок для бродячих собак. Тут вони перебувають певний час: їх утримують у спеціальних вольєрах, годують (навіть зголосилися добрі волонтери постачати сюди корм), далі – процес стерилізації, реабілітаційний період, і, нарешті, тварин повертають на попереднє місце їхнього вільного мешкання. Відтепер вони вже не агресивні… На вусі кожної – спеціальний чіп для розпізнання…
– Працівники служби згідно з заявками відловлюють тварин на території міста й розташовують в одному з чотирьох спеціально обладнаних вольєрів, – розповідає директор КП «Міськрембудсервіс» Микола Стеценко. – До речі, сюди вже навідувались окремі громадяни і облюбували собі кількох собачат. І не тільки облюбували, а й узяли з собою на повне утримання, навіть як членів родин. Ми завжди готові віддати в хороші руки своїх тимчасових вихованців…
Хочу висловити велику вдячність усім тим, хто допомагає нам в утриманні безпритульних тварин. Серед інших хотілося б виокремити Ірину Коваленко: вона не тільки постачає корм для наших підопічних, а й організовує ветеринарну допомогу.
Надійними союзниками стали для нас волонтери благодійної організації INHELP.DOG, які регулярно приїжджають із Києва, беруть туди собачок на стерилізацію і лікування, роблять їм необхідні щеплення. Тож наша щира вдячність засновнику цієї організації Ельшану Мехтієву і його соратникам.
Приємно відзначити, що до волонтерської справи долучаються і школярі, зокрема юні природолюби із ОЗНЗ «Кагарлицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №3»: вони навідуються до притулку і на вихідні. Нещодавно на екскурсію до нас завітали учні міської ЗОШ №2 ім. В.П.Дашенка. Сподіваємось, що й вони невдовзі долучаться до когорти зоозахисників.
Усе, про що сказано вище, може певною мірою залагодити проблему безпритульних тварин у нашому місті, але, вважаю, що однією з кращих умов стабілізації було б бажання тих же громадян забрати наших підопічних під свій захист, тобто – одомашнити…
Запрошуємо всіх, хто хоче собі взяти додому вірного друга! Тимчасовий притулок безпритульних собак розташовано  на території КП «Міськрембудсервіс» за адресою: м. Кагарлик, вул. Каштанова, 93. Довідки за тел. 5-23-81

У Черняхові колядує «Гомін»

Новорічно-різдвяні свята – улюблені в Україні. Славнозвісний етнографічний хор «Гомін» ім. Леопольда Ященка розпочав різдвяну програму 25 грудня 2019 р. у Гідропарку на фестивалі «Українська казка». А ще колядували й щедрували у Національній бібліотеці України ім. Ярослава Мудрого та Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». А 16 січня хор «Гомін» удруге завітав до стародавнього Черняхова. Насамперед гості відвідали Музей свого побратима Миколи Кагарлицького у Черняхівській школі та записали враження у Книзі відгуків.
У затишній святковій залі Будинку культури зібралися жителі села, учні, вчителі. Артистів привітала вчитель Віра Березюк. І розпочалося святкове дійство: акапельне виконання колядок і щедрівок. Концерт вів староста хору Ян Буров, а диригувала Ніна Шапошникова. Прозвучали обрядові пісні зимового циклу в обробці та гармонізації Леопольда Ященка, записані на Київщині, Чернігівщині, Івано-Франківщині, Львівщині, Лемківщині. Старожилам села особливо сподобалися найдавніші колядки «Во Вифлеємі нині новина», «Три славнії царі».
Староста хору згадав, що 6 січня Миколі Кагарлицькому виповнилося б 84 роки. Багато літ як подвижник на ниві культури він збирав у Будинку вчителя київську громаду на вечори, присвячені великим українцям. Відійшов у вічність 2 вересня 2015 року та ім’я Миколи Федосійовича продовжує збирати друзів, земляків. Ян Буров нагадав, що мистецтвознавець Микола Кагарлицький був тісно пов’язаний з «Гомоном»: «Деякий час він співав у хорі, відвідував наші концерти, у нелегкі часи добився, щоб нашого керівника Леопольда Ященка було відзначено Шевченківською премією».
Серед слухачів була наша почесна гостя – Ольга Кагарлицька, яка всім подякувала за добру, світлу пам’ять про її чоловіка. У виконанні Наталії Години прозвучала пісня «Сховалось сонце за горою» (слова і музика Леопольда Ященка), яку дуже любив незабутній Микола Кагарлицький.
Вразило, з якою любов’ю й теплотою згадують артисти засновника хору Леопольда Ященка. На завершення концерту вони виконали написані ним пісні «За Україну з вогнем завзяття» та «Скликаймо всіх до наших лав» (гімн колективу). У залі панувало піднесення, патріотичні пісні слухали стоячи й підспівували. Дорослі й діти нагороджували співаків оплесками та щирими посмішками. Директор школи Лариса Яренко подякувала гостям за чудовий незабутній концерт.
Як не згадати, що у 2019 р. хору «Гомін» виповнилося 50! У чому секрет довголіття колективу? Звичайно, у людях, які продовжують і примножують традиції. Залюблені у пісню, талановиті, невтомні, вони поспішають на репетиції (у репертуарі понад 500 творів!), а потім – до своїх шанувальників. Цей неймовірний самобутній колектив поєднав людей різного віку та професій. Які ж вони гарні, одухотворені, патріоти України! Справжні подвижники у бурхливому 21 сторіччі! Гомонівці упевнені, що спів, духовне спілкування допомагають їм не тільки цікаво жити, а й бути здоровими.
Олесь Гончар писав: «Не раз щербились шаблі і списи ламались. І якщо народ вистояв, оборонив себе від понищення, то зробив це не так зброєю мілітарною, як силою духу свого, невичерпним творчим потенціалом, витворюванням художніх цінностей, що їх сьогодні з подивом відкриває для себе весь світ. Це я вважаю явищем феноменальним: не так меч, як творчий геній народний, мова, пісня втримали народ як націю, як спільноту духовну».
Справді, пісні, зокрема обрядові та патріотичні, гуртують народ у ці нелегкі часи. А хоровий спів може врятувати нашу пісню. Хор «Гомін» співає, щоб діти – майбутнє країни – стали народом.

Футзал. Зіграно матчі І туру

Як ми вже повідомляли, завершився груповий етап Відкритого чемпіонату Кагарлицького району із футзалу сезону зима 2019-2020 років, за результатами якого було визначено команди Вищої та Першої ліг.
18 січня пройшли матчі першого туру у цих лігах. Наводимо їх результати.
Вища ліга (І коло)
I тур: ФК «Ржищiв» - ФК «Приднiпров’я»-АГРОЕКСПЕРТ - 8:3; ФК «Гетьманський Стан» - ФК«Метеор» - 9:5; ФК «Кагарлик»- ФК «Свiтанок» - 2:1; ФК «Дружба» - ФК «Бурти» - 9:1.
Перша ліга (І коло)
I тур: ФК «Атлет» - «Ржищiвський будiвельний технiкум» - 6:3; ФК «Мирiвка» - ФК «Черняхів» - 4:7;ФК «Арсенал» - ФК «Дніпро» - 5:1; ФК «Юнiор» - вихідний день.

Із січня жителі Київщини отримуватимуть дві платіжки за газ

24 грудня 2019 року Національна комісія з регулювання енергетики та комунальних послуг встановила нові тарифи на доставку газу та змінила порядок оплати послуг з доставки газу. З січня цього року  вартість послуги з доставки газу виключена з загального рахунку за газ і виставлена окремим платежем.  Розділення рахунків відбудеться для споживачів усієї країни.

У Київській області споживачі вже цього місяця отримають два рахунки: за газ від постачальника та оператора газорозподільних систем АТ «Київоблгаз» за розподіл (доставку). Раніше вартість доставки газу зазначалась окремим рядком в загальному рахунку постачальника.

Вартість послуг доставки газу розраховується індивідуально для кожного клієнта. Розмір плати залежить тільки від обсягів споживання.  За основу береться обсяг споживання газу впродовж "газового року". Це проміжок часу з початку жовтня до кінця вересня. У 2020 році плата за доставку розраховуватиметься виходячи із споживання газу з 1.10.2018 по 30.09.2019 р.

«Сума кубів газу, спожитого за газовий рік, множиться на тариф на доставку. Результат ділиться на 12 платежів. До прикладу, домогосподарство, яке використало  200 кубометрів газу на рік, тариф на розподіл на перше півріччя становить 0,936 грн (з ПДВ) за 1 м куб.  Рахуємо, 200 х 0,936 : 12= 15,6 грн (з ПДВ). Таким чином щомісячний платіж за доставку на перше півріччя 2020 року становитиме 15,6 грн» - розповідає комерційний директор АТ «Київоблгаз» Петро Федорчак.
Споживачі можуть платити за доставку одним платежем за місяць чи пів року. Таким чином вони зменшать свої витрати на комісії при проведенні платежів. Це актуально для споживачів із газовою плитою або плитою та колонкою, які споживають мало газу.

Натомість, для споживачів, які використовують багато газу – свої переваги.  Споживачі, які використовують більшу частину газу взимку зможуть знизити навантаження на сімейний бюджет. За даними опитування проведеного Київським міжнародним інститутом соціології 27% споживачів сплачують в опалювальний сезон понад 2000 гривень на місяць за спожитий газ. Завдяки, новій системі тарифів, вони зможуть зменшити витрати. Адже вартість доставки газу, вони сплачуватимуть впродовж року рівними частинами.

Довідка. АТ «Київоблгаз» - газорозподільна компанія, яка обслуговує майже мільйон побутових споживачів природного газу і понад 8 тис. об'єктів соціальної сфери та юридичних осіб. Загальна протяжність газопроводів по області становить - 46 тис. км. На підприємстві працює майже 4 тис. співробітників. Компанія є одним з найбільших платників податків на Київщині.

П’ять мільйонів від держави: Кагарлик ризикнув і виграв

Початок року - час підбивати підсумки. У Кагарлику протягом 2019 року зроблено багато. Заасфальтовано чимало доріг, відновлено тротуари, доріжки в парку тощо. Тож ми попросили міського голову Олександра Панюту детальніше розповісти про проєкти, які були втілені в місті державним коштом.

- Розпорядженням Кабміну 500-р, яке було прийнято в липні для міст районного значення, - майбутніх центрів ОТГ, було передбачено субвенцію з державного бюджету для розвитку інфраструктури в сумі 10 млн 904 тис. 248 грн. Зроблено це було ще Урядом Гройсмана. Але після того, як змінився склад Кабміну, певний час ці кошти були притримані. І ми не могли передбачити чи їх гарантовано віддадуть, чи ні. Перші два транші, що надійшли, “зависли” на рахунках держказначейства. (Тоді новий Кабмін проводив перевірку.) Але ми ризикнули і знайшли підрядників, які все ж погодилися працювати в борг, під наші гарантії проплати. Сприяли цьому наші депутати міської ради. Вони зайняли господарську позицію і прийняли рішення, що якщо держава не дасть коштів на оплату робіт, то їх буде оплачено з міського бюджету розвитку 2020 року.
Тож підрядники почали виконувати роботи ще у вересні.
Першими об’єктами були частково провулок Сергієнка та вулиця Горького, а також вулиці Історична, Піонерська, Комарова. Ці об’єкти були виконані орієнтовно на суму 3 млн 200 тис. грн. Також ми розпочали капітальний ремонт східців у нашому парку-пам’ятці (156759 грн). Це ті сходи, що йдуть від Калинового Яру на гору.
Але транші і далі притримувалися. Виникли ризики непроплати. Тому ми припинили щось далі втілювати. Єдине, що ми ще зробили, - в жовтні провели тендерні процедури з капремонту вулиці Степова. І зареєстрували юридичне зобов’язання у нас в казначействі. Але згодом прийшло нове розпорядження Кабміну. Ним було зменшено субвенції на міста районного значення. І нам залишили суму 5 млн 230 тис. 483 грн. Коли ми побачили це розпорядження, то зрозуміли, що проплата буде.
Тож ми ризикнули і дали “добро” підряднику працювати на вулиці Степовій і встигли виконати роботи ще й на цій вулиці. Тому Історичну (217467 грн), Сергієнка (261840 грн), Піонерську та Комарова (1454925 грн), Степову (1638363 грн), Горького (частково) та Кільцеву (1455566 грн) і сходи в парку ми практично завершили. Єдине, що ми не ризикнули, класти на сходи гранітну плитку. Тому дозволили
підряднику замовити плитку і роботи зупинили. Але той об’єм робіт, який був виконаний, нам профінансували. Тому ми розрахувалися за все.
Я дякую і нашому казначейству, і його керівнику Володимиру Бездітному особисто, і керівництву держави, і Кабміну, який очолював Володимир Гройсман, і нинішньому Кабміну Олексія
Гончарука, що нас почули і дали ці кошти. А ті, хто не ризикнув і не перереєстрував зобов’язання, у тих кошти були зняті. Ми ж просили, зверталися до Кабміну. Велику роль тут зіграла Асоціація міст України, вони постійно піднімали цю тему на засіданні Кабміну, у пресі. І нас почули.
Так, це лише половина від початкової суми, але для нашого міста - це такий значний ресурс, який нам багато що допоміг зробити. Бо, дійсно, на порозі створення об’єднаної громади в місті ще дуже багато доріг, які треба відремонтувати. Адже люди хочуть жити в нормальних умовах, ходити по асфальтованих дорогах.
Окрім того, у нас залишилося ще трохи резерву - кошти вивільнилися, бо ми не ризикнули класти плитку. Тому придбали малу механізацію для парку-пам’ятки. Це: мотокосарка, машинка для підстригання трави, повітродувка і бензопилка (загалом - 45563 грн).
Завдяки тому, що ми отримали ці 5 мільйонів, у нас вивільнився ресурс. Бо ж зникли ризики, що не буде оплати з держбюджету і що доведеться платити власними коштами. Тому за рішенням депутатів на пе-
редостанній сесії минулого року ми виділили субвенцію райбюджету на відділ освіти для шкіл - 320 тисяч, на лікарню для придбання комп’ютерів - 130 тисяч. По 80 тисяч для навчальних закладів - це великий ресурс. На школи ці кошти пішли на інтерактивні дошки і по 30 тисяч - на придбання матеріалів. Також школи самі обирали, що кому було потрібніше, нагальніше. Наприклад, ЗОШ № 3 розрахувалася за проєкт благоустрою. Підтримали ми і Центр первинної медико-санітарної допомоги, виділивши їм кошти на дві морозильні камери. Крім того, на відділ культури виділили 20 тисяч на придбання обладнання: на проєктор та екран. Для бібліотек - 10 тисяч на книги. Погодьтеся, в кінці року це був непоганий подарунок. Усі кошти, які нам надійшли, освоїли до копійки. Все під ноль витратили для користі громади.

“Оріяна” - Лауреат Міжнародного конкурсу

Хореографічний колектив “Оріяна” Кагарлицької районної школи мистецтв став лауреатом Міжнародного фестивалю-конкурсу “Українська коляда”, що проходив у Львові з 9 по 12 січня
Наші танцівниці були представлені у двох вікових категоріях, наймолодшій учасниці було 8 років, найстаршій - 14.
За результатами конкурсу-фестивалю юні танцівниці з Кагарлика віком від 11 до 14 років стали лауреатами 1 премії, а дівчата від 8 до 10 років здобули 2 премію в номінації “Народна хореографія”.
Переможці були нагороджені почесними дипломами, кубками, а також сертифікатом на відпочинок за кордоном.
Окрему відзнаку - Диплом за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва дитячої та юнацької творчості талановитої молоді України - отримала наставниця наших танцівниць Наталія Кукош.
Особлива вдячність від хореографічного колективу “Оріяна” - батькам юних танцівниць, які надали фінансову допомогу для поїздки до Львова.

Новорічно-Різдвяна пора у Великих Пріцьках

З давніх-давен Різдвяні святки для селянина були довгожданим відпочинком від тяжкої хліборобської праці. А починалися вони зі святвечора 6 січня. Уся родина збиралася за столом, на якому мало бути дванадцять рослинних страв, серед яких найголовніша - кутя. Це і було даниною вдячності Всевишньому і Землі-матінці за їхні щедрі дари. З цієї миті вже не можна було працювати. Дозволялося лише худобу порати та відпускалося два дні, п’ятнадцятого і шістнадцятого січня, «плаття прати». А завершувалися святки Різдвяним днем, що випадає на двадцять перше січня. У цей день, казала моя бабуся, до обіду - свято, а по обіді - хоч бери сокиру та йди в ліс дрова рубати.
Нині ж Новорічно-Різдвяна пора починається із зустрічі Нового року. Так, у Великих Пріцьках про початок свята сповістила святково прибрана ялинка, новорічні вогні на якій запалив сільський голова Олександр Микитянський. А колоритним подарунком для жителів та гостей села став святковий концерт, під час якого фольклорно-етнографічний ансамбль «Журавка» подарував учасникам заходу слова теплих вітань та низку народних пісень.
І хоч новорічна ніч, коли жителі села традиційно збиралися виходити на спільне святкування до сільської ялинки, і піднесла великопріцьківчанам несподіваний «сюрприз» - цілу ніч до самого ранку не було електро-
енергії, та великопріцьківчани надолужили згаяне сьомого січня. Різдвяного вечора зійшлася сільська громада до своєї ялинки на святкові колядування. Всі бажаючі мали можливість позмагатися у виконанні народних колядок, за що отримали від Діда Мороза, образ якого колоритно відтворив сільський голова Олександр Микитянський, нагороди та подарунки. Колядували біля Різдвяної ялинки також учасники художньої самодіяльності Великопріцьківського сільського будинку культури. А одинадцятого січня колектив «Журавка» виступив зі своїми колядками в програмі районного свята «Україна колядує».
У Великопріцьківському сільському історико-краєзнавчому музеї Новорічно-Різдвяній порі приурочено святкові виставки. Традиційна виставка «Календареві іменини», яка протягом минулого року значно поповнилася, представила відвідувачам понад півтори сотні найрізноманітніших календарів. А виставка новорічних листівок «З Новим роком та Різдвом Христовим!» відкрила гостям музею дивовижну красу щирих вітань, що долинули до нас від середини минулого століття і до нинішніх днів. Варто наголосити, що влаштування виставок стало можливим завдяки жителям села та відвідувачам музею, які добродушно поділилися календарями та листівками зі своїх домашніх архівів. Особливо відзначилася у цій справі великопріцьківчанка Анастасія Тарасенко, яка передала сільському музею кілька десятків цих цікавих експонатів.

“Бронза” кагарлицьких футболістів

11 та 12 січня команда Кагарлицькоіі районної дитячо-юнацької спортивної школи взяла участь у Відкритій першості КОДЮСШ-Рось з футзалу серед команд з учасниками 2008-2009 років народження, який відбувся в м. Біла Церква.
Змагалися 8 команд, які розділилися на 2 групи по 4 команди.
Група А: КОДЮСШ-Рось, ДЮСШ Фастів-2, ДЮСШ Умань, ФК “Арсенал” (м.Біла Церква).
Група Б: ФК “РухМолоді”
(м. Біла Церква), ДЮСШ Фастів, ДЮФК Умань, ДЮСШ Кагарлик. Наша команда посіла перше місце у групі, здолавши суперників з рахунками - ДЮСШ Фастів - 4:3, ФК “РухМолоді” - 7:2, ДЮФК Умань - 6:3.
1/4 фіналу дала такий результат: ДЮСШ Кагарлик - ФК “Арсенал” - 5:2.
Півфінал - ДЮСШ Кагарлик - ДЮСШ Фастів - 2:2. У післяматчевих 6-метрових ударах влучнішими були фастівські футболісти - 2:4.
У матчі за 3 місце ДЮСШ Кагарлик здобула перемогу з рахунком 4:2 над командою ДЮСШ Фастів-2.
Кращим нападником було визнано гравця команди кагарличан Владислава Тригуба.
Вітаємо нашу команду з бронзовими нагородами. Дякуємо батьківському колективу за організацію поїздки на змагання.

Завершено груповий етап

Завершився груповий етап Відкритого чемпіонату Кагарлицького району з футзалу сезону 2019-2020 років.
Результати матчів VII туру.
Група «А»: ФК «Арсенал» - ФК «Мирівка» - 6:7; ФК «Черняхів» - ФК «Кагарлик» - 1:11; ФК «Дніпро» - ФК «Бурти» - 3:2; ФК «Світанок» - ФК «Ржищів» - 2:12.
Група «Б»: ФК «Атлет» - ФК «Дружба» - 6:9; ФК «Шубiвка» - ФК «Юнiор» - 7:5; ФК «Ржищiвський будiвельний технiкум» - ФК «Приднiпров`я» - 3:6; ФК «Метеор» - ФК «Гетьманський Стан» - 2:12.
Становище команд у турнірній таблиці.
Група А: 1. ФК “Ржищів” - 18 очок. 2. ФК “Кагарлик” - 18. 3. ФК “Світанок” - 18. 4. ФК “Бурти” - 9. 5. ФК “Мирівка” - 6. 6. ФК “Арсенал” - 6. 7. ФК “Дніпро” - 6. 8. ФК “Черняхів” - 3.
Група Б: 1. ФК “Дружба” - 21. 2. ФК “Гетьманський Стан” - 18. 3. ФК “Метеор” - 12. 4. ФК “Придніпров’я” - 10. 5. ФК “Шубівка” - 10. 6. ФК “Юніор” - 6. 7. ФК “Атлет” - 6. 8. “Ржищівський будівельний технікум” - 0.
Визначилися команди Вищої та Першої ліги, матчі яких почнуться 18 січня.
І тур.
Вища ліга: ФК “Ржищів” - ФК “Придніпров’я”, ФК “Гетьманський Стан” - ФК “Метеор”, ФК “Кагарлик” - ФК “Світанок”, ФК “Дружба”- ФК “Бурти”.
Перша ліга: ФК “Атлет” - ФК “Ржищівський будівельний технікум”, ФК “Мирівка” - ФК “Черняхів”, ФК “Арсенал” - ФК “Дніпро”.

Команди ДЮСШ знову на “Kovel Cup Time”

З 10 по 13 січня в м. Ковель (Волинська область) проходив 5-й зимовий Всеукраїнський фестиваль футболу “KovelCup Time” серед команд з учасниками 2007 року народження.
Кагарлицька районна дитячо-юнацька спортивна школа цього разу представлена на турнірі двома командами, з ними перебуває й тренер Петро Коваленко.
Загалом участь у турнірі брали 19 команд. Всі команди-учасниці розділені на 4 групи. Наші команди грають в групах В та Г.
Група В: ФК “Вотранс” (м. Луцьк), ДЮСШ Кагарлик, ФК “Скіфи-2” (м. Павлоград), ФК “Оліка” (Волинська область), ФК “ФАРР-2” (м. Київ). Група Г: ДЮФК “Тайм” (м. Ковель), ФК “Скіфи” (м. Павлоград), ФК “Оліка-2” (Волинська область), ФК “ФАРР” (м. Київ), ДЮСШ Кагарлик-2.
Результати матчів, в яких брали участь команди кагарличан після першого дня змагань, наступні: ФК “Оліка” - ДЮСШ Кагарлик - 1:5, ДЮСШ Кагарлик-2 - ФК “Оліка-2” - 12:0.
Другий день змагань. Команди кагарлицьких футболістів зіграли з наступними рахунками: ДЮСШ Кагарлик-2 - ДЮФК “Тайм” (м. Ковель) - 9:1. ФК “Вотранс” (м. Луцьк) - ДЮСШ Кагарлик - 6:0. ДЮСШ Кагарлик-2 - ФК “Скіфи” (м. Павлоград) - 6:2.
Третій день змагань. Наші команди зіграли з такими рахунками: ДЮСШ Кагарлик - ФК “Скіфи-2” (м. Павлоград) - 8:2. ДЮСШ Кагарлик-2 - ФК “ФАРР” (м. Київ) - 3:3. ФК “ФАРР-2”
(м. Київ) - ДЮСШ Кагарлик - 7:4. ДЮСШ Кагарлик - ФК “Тайм” (м. Ковель) - 6:1. ФК “ФАРР-2” - ДЮСШ Кагарлик-2 - 6:3.
У 4 день турніру наші команди провели матчі за 5 та 18 місця.
Матч за 5 місце: ФК “МАЛ” (м. Коростень) - ДЮСШ Кагарлик - 2:1. Матч за 18 місце: ФК “ФАРР-2” (м. Київ) - ДЮСШ Кагарлик-2 - 1:6.
Ми вдячні батьківському колективу за підтримку та організацію поїздки на змагання.