Кам’яна сокира – скарб далекого минулого

У Зеленоярському сільському історико-краєзнавчому музеї налічується 2636 експонатів.
Серед них, напевне, найдавніший - кам’яна сокира (кам’яний молоток).
Знайдена вона була під час земляних робіт на території села. Має 9 сантиметрів у довжину та важить 290 грамів.
Історія свідчить, що перші знаряддя праці найдавніших людей були зроблені з каменю. Спочатку просто міцні камені з гострими краями застосовувались у побуті. Потім люди навчилися їх обробляти та шліфувати. Це - скарб далекого минулого (пізній кам’яний вік).
Кам’яна сокира сірого кольору - це знаряддя праці наших далеких предків. Дуже досконало зроблена. Важко сказати, скільки ця річ пролежала в землі, але її форма, гладенька поверхня та естетичний вигляд зовсім не зазнали впливу часу та природних чинників. Вона ніби зроблена талановитим майстром, а не древніми людьми. Загострена внизу, а зверху заокруглена. Але коли уважно придивитись, можна помітити, що нею таки користувалися в побуті. На самому лезі сокири залишилися сліди від роботи. Так само і протилежний бік (обух) теж трохи пощерблений від ударів об щось. Зацікавлює і сам отвір у сокирі для заправляння у нього держака, який правильної колоподібної форми, дуже гладко відшліфований. З одного боку ширший, а з протилежного - вужчий.
Як же використовувалася кам’яна сокира? Спочатку у побуті, на полюванні, на землі, тобто була універсальною. А потім використовувалася лише для певних цілей. Багато століть тому цей найпростіший, і в той же час цікавий предмет, був не просто знаряддям праці для первісних людей (або інструментом), але і символом. Кам’яна сокира - це найцінніша річ того часу, зроблена руками древніх людей, які поклали початок створенню сучасної сокири.