Незабутня ніч

Це не те, що ви могли подумати, шановний читачу, пробігши очима заголовок. Це … еге ж, про вибори! Тема на якийсь час відсунула вбік навіть тривожну COVID-інформацію. Задля економії місця на шпальті вирішила викласти свої враження найлаконічніше.

Приходжу голосувати на дільницю вдень 25 жовтня і дивуюсь: на 15-у годину із 1594 «спискових» виборців свій вибір зробили тільки 264, тобто 16,5%. Подумала: якось необнадійливо. Члени ДВК (дільничної виборчої комісії) відверто нудьгують і теж здивовані низькою явкою. Пред’явивши посвідчення, у спеціальному журналі реєструюсь як кандидат в депутати. На лавах і стільчиках – кілька спостерігачів з бейджиками, поки що і їм «роботи» нема.

Повертаюсь о 19.30, щоб бути присутньою при підрахунку голосів. У виборчий список додалося лише 95 кагарличан, і явка на моїй дільниці склала аж… 22,52%. Рівно о 20-й дільниця зачиняється, і з неї до закінчення підрахунку голосів ніхто не має права вийти: ні члени ДВК, ні зареєстровані спостерігачі й кандидати. Викликана поліція увійти може.

Робота ДВК починається зі звірки попередніх і уточнених списків виборців, ретельно звіряють списки НСП (виборців, які не можуть пересуватися самостійно і до яких виїжджали члени ДВК з переносною скринькою і бюлетенями). На моїй дільниці було 17 виборців НСП. Ці папери упаковують в окремий мішок.
Тоді рахують невикористані бюлетені і гасять їх, зрізаючи нижній правий кут, і теж пакують разом з обрізками кутів. Ця робота завершується о 21.30. На черзі – підрахунок та упаковка контрольних талонів.

О 21.50, зсунувши столи, починають відкривати виборчі скриньки, з яких бюлетені висипаються на столи. Знімати на відео цей важливий момент голова комісії мені не дозволяє. Члени ДВК стають, а втомившись, сідають навколо масиву зсунутих столів. Скриньки відкривають по порядку їх нумерації, спочатку – стаціонарні, їх тут 4, потім – переносні для НСП. Призначений член ДВК перевіряє цілісність пломб, наявність контрольного талону в кожній скриньці, і каже про те чітко й голосно.

22.15, всі бюлетені розкладені на 4 купки (обласна, районна, міська ради і міський голова).

22.40, завершено «викладку» виборчих бюлетенів до облради по партіях. І тоді члени комісії з «партійних» бюлетенів записують на аркушах прізвища кандидатів і підраховують голоси за кожного кандидата. Одночасно визначаються бюлетені незаповнені чи недійсні і відкладаються вбік. Треба ретельно слідкувати за арифметикою, щоб загальна кількість бюлетенів дорівнювала сумі бюлетенів за кандидатів плюс недійсні й невикористані. Запам’яталося, що жодного голосу в облраду на моїй дільниці не одержали партія «Пропозиція» і Партія національного егоїзму (!), один голос одержала Партія Шарія.

Процес виявляється досить тривалим, бо й досвідченим членам ДВК на попередніх виборах такого робити не доводилося. Поки частина членів ДВК завершує роботу по «обласних» бюлетенях, інша вже починає обробляти бюлетені по виборах до Обухівської районної ради. Все аналогічно.
Найлегшим виявилося працювати з бюлетенями по виборах міського голови, які, по-перше, мали «тільки» дев’ять горизонтальних лінійок (в облраду, до прикладу, 18!), по-друге, лише одну вертикаль із квадратиками для позначки.

3.15, упаковано бюлетені до райради. Знаю ще зі студентства: саме в цей нічний час особливо хочеться спати. З усіх сил борюся із позіханням. У приміщення поруч відчинені двері, там є електрочайник, на столах лежать хліб, залишки ковбаси й сиру, яблука, печиво, цукор, можна випити кави або чаю. Так що члени комісії можуть трохи підкріпитися, не виходячи з дільниці. Чашка міцної кави підбадьорює, але ненадовго. Ось якась спостерігачка, сидячи на стільці, притулилася до колони і дрімає. На лавах сидять або ж ходять навколо столів, за якими ведеться підрахунок голосів, інші спостерігачі. Дійсно, коли трохи рухаєшся, легше боротися з бажанням спати.

О 4.40 ранку всі бюлетені упаковані в мішки або поліетиленові пакети різного розміру залежно від кількості бюлетенів за кандидатів, заклеєні скотчем з вкладенням контрольних талонів, підписаних всіма членами ДВК. Таких упакувань набралося кілька мішків (!), їхній розмір – з 50-кілограмовий мішок цукру. У сон все ще хилить. Їсти не хочеться, а от чашечку міцного чаю випиваю з особливим задоволенням. Відверто позіхають і деякі члени ДВК, теж беруть каву, чай.
Але до кінця ще далеко! Не піднімаючи голови, працює над паперами секретар ДВК, поруч на столі в неї – ксерокс, послуговуючись яким вона робитиме копії виборчих протоколів, а заповняти їх треба все ж ручкою. Жодного виправлення чи підчисток! А окремі протоколи містять понад десяток сторінок. Для отримання копій протоколів спостерігачі, члени комісії чи кандидати в депутати зареєструвалися заздалегідь. Загалом секретар виготовила понад десяток копій протоколів. На кожній сторінці і оригіналу, і копії – мокра печатка. Отже, секретар писала протоколи, робила копії і підписувала їх, а голова і члени комісії лише підписували.

6.15 ранку, всі протоколи підписані. На той час непереборне, здавалось, бажання спати пройшло, та й за вікном стало видно. Наступив ранок 26 жовтня, але з дільниці ніхто йти ще й не думав. Кілька членів ДВК з протоколами й мішками бюлетенів поїхали займати чергу, щоб здати те все в Кагарлицьку міську територіальну виборчу комісію. Решта членів ДВК мають чекати сигналу про те, що документи здано благополучно. Бо якщо в ТВК є зауваження і треба з якихось причин переробляти протоколи, то всі члени ДВК повинні будуть знову їх власноруч підписувати.

Спостерігачів чи кандидатів це не стосується, тож отримавши копії протоколів, прощаюся з усіма моїми «колегами» по проведеній ночі і виходжу з дільниці. Годинник показує: восьма ранку. Люди на вулиці йдуть на роботу чи в справах, а я – додому, відчуваючи дивну бадьорість. Можливо, й тому, що порушень на дільниці ні я, ні інші спостерігачі не зафіксували. Одному панові не видали бюлетеня, бо в нього було при собі лише водійське посвідчення, а не паспорт. Суворо, але закон є закон.

Звісно, я описала ніч з 25 на 26 жовтня досить поверхово, лише щоб читач одержав найзагальніше уявлення про роботу ДВК на виборах. Мої «виборчі» ночі у 2012 і 2015 роках тривали набагато менше, бо виборчі закони були іншими.

Пам’ятате? «Мы выбираем, нас выбирают… Как это часто не совпадает», – співали у фільмі про вечірню школу «Велика перерва». Коли ж нарешті «совпадёт» наш вибір з нашими потребами і правом жити гідно на СВОїй, БОгом ДАній землі?