Родоводи мого села

Міжнародний день музеїв на календарях 18 травня, але віддані своїй справі музеїсти працюють постійно: спілкуються з односельцями і з’ясовують деталі минулого, вивчають документи, систематизують вже зібрані експонати, папери, світлини, як це робить вчителька Буртівської школи Наталія Побочій. Вона добровільно взяла на себе ношу збереження духовних надбань рідного села і тепер опікується сільським музеєм.
Зараз вона – у клопотах по облаштуванню нової експозиції. Її можна умовно назвати «Родоводи мого села». У полі зору Наталії Анатоліївни – історії сільських родин протягом чотирьох-п’яти поколінь! Педагог-музеїстка підбирає документи та фотографії, дізнається вже від сучасних нащадків односельців, які пішли за межу, про цікаві та повчальні епізоди з їхнього життя. А воно ж часом було таким бурхливим у буремному ХХ столітті!
Здавалося б, що нового ми можемо дізнатися про буття колгоспників у післявоєнний час? А таки можемо, враховуючи, що колгосп «Перемога» у свій час став у нашому районі першим і чи не єдиним агроформуванням, нагородженим орденом Леніна.
В музеї зберігається чималий стосик фотокарток ветеранів 97-ї стрілецької дивізії, яка визволяла Бурти в 1944 році. Варто їм дати лад, адже це – і драматична, і яскрава сторінка історії нашого краю.
Окремий куточок присвячено Олесеві Берднику. Нещодавно його книгу «Зоряний корсар» подарувала музеєві дружина письменника Валентина Сергіївна. І то не випадково. Майбутній відомий письменник, правозахисник, політв’язень, засновник Української Духовної республіки Олесь Бердник (1926-2003) навчався в Буртівській школі до 7-го класу, тобто саме в Буртах вперше ступив у шкільний клас, почув слово учителя. А «Зоряний корсар» став у СРСР культовим романом. Пізніше письменник написав не один десяток творів. І на завершення скажемо, що він похований у Гребенях згідно із його заповітом.