На прийомі з сімейним лікарем

У кінці липня у Мирослави Іванівни Путілової, дільничного терапевта, був ювілей - 40-річчя праці у Кагарлику. Спочатку у Цетральній районній лікарні, а зараз - у Центрі первинної медико-санітарної допомоги. А всього за її плечима уже 55 років медичного стажу. І не випадково в ході медичної реформи, коли людям довелося вибирати свого сімейного лікаря, вона виявилася у фаворі. Декларацію на медичне обслуговування з нею уклали 2400 чоловік.
Як працюється лікарю-ветерану в умовах реформування, які плюси і мінуси дали нововведення в медицині? - про це матеріал нашого кореспондента, який побував на прийомі у Мирослави Путілової.

Прийом без черг

Перше, що зараз потрібно зробити, щоб потрапити до лікаря, це записатися на прийом. Це можна зробити кількома способами. Безпосередньо - в реєстратурі, через інтернет на сайті “Неlsі.me” або ж по телефону за номером 5-19-73. При цьому визначитися не тільки з днем, а й з годиною прийому. Власне, через це сьогодні під кабінетом терапевтів і сімейних лікарів у райлікарні відсутні традиційні черги з відвідувачів.
- Безперечно, що це один із плюсів реформи, - погоджується Мирослава Іванівна. - Раніше було як? Ще до приходу лікаря під його кабінетом збирався натовп людей. Мешканці сіл добиралися в райцентр першими маршрутками і вже із семи годин ранку займали чергу під кабінетом. Декому доводилося тут сидіти по 5-6 або й більше годин. У свою чергу й лікар був перевантажений. Я не мала, насамперед, морального права відмовити комусь у прийомі. Тому працювали, як кажуть, до останнього відвідувача.
Із запровадженням запису ситуація змінилася. Краще стало, у першу чергу, для людей. Їм не доводиться годинами чекати своєї черги, а приходити на визначений попередньо час.
При цьому враховано й інтереси лікаря. Згідно з протоколом на медичне обстеження одного пацієнта виділяється 15 хвилин. Отже, із 8-ї до 14-ї я маю прийняти 24 особи. Більше на прийом просто не запишуть.
Звичайно, що 15 хвилин на пацієнта - це умовна цифра. Бувають відвідувачі, які потребують значно більше часу для проведення обстеження, трапляються випадки, коли людині прямо у кабінеті стало зле і її треба рятувати, що теж забирає час, тому визначені години прийому зміщуються. Але, повторюю, такі затримки не займають багато часу і їх треба сприймати із розумінням.
- Ви зазначили, що прийом хворих вами здійснюється до 14-ї години. А що потім? - запитую у лікаря.
- Як дільничний терапевт, із 14-ї до 15.40 я проводжу обстеження і лікування хворих за викликом. І ось тут вбачаю проблему. Поки що двох годин мені вистачає, щоб задовольнити всі виклики. Але при епідемії грипу чи іншого захворювання, кількість викликів значно збільшиться, а їх географія - весь район. Тобто, перший пацієнт може бути із Сущан, інший - із Зеленого Яру і тільки переїзди заберуть багато часу. Тому доцільніше було б виїзди лікарів за викликами спланувати за територіальним принципом.

Різниця лише у назві

- У чому різниця між терапевтом і сімейним лікарем? - знову цікавлюся у Мирослави Іванівни.
- Практично ніякої, - відповідає вона. - Адже терапія являє собою не вузькопрофільну дисципліну, а своєрідний симбіоз знань за різними медичними напрямками. Тому на мене покладені ті ж обов’язки, що й на сімейного лікаря, за винятком прийому і лікування дітей до 14 років.
А тим часом до кабінету терапевта заходить черговий відвідувач. Медсестра через комп’ютер знаходить його декларацію, уточнює необхідні дані, а потім переключається на іншу програму, закладену в комп’ютері, - власне, фіксацію самого прийому. Тобто, запис інформації, яку робить терапевт під час огляду пацієнта.
Закінчивши огляд, Мирослава Іванівна проводить відповідні записи і в журнал. Таке дублювання необхідне на випадок неполадок із технікою, інших суб’єктивних причин. І його ведення лікар добровільно взяла на себе. Із часом, коли у комп’ютері буде зібрано відповідну базу по кожному хворому, відпаде потреба у амбулаторних картках. Всю необхідну інформацію лікар дістане у комп’ютері. Важливо тільки, щоб кожен громадянин, що підписав декларацію, хоча б раз у рік побував на прийомі у лікаря.
У понеділок, 21 жовтня, Мирослава Путілова прийняла 18 відвідувачів, в основному жителів міста, хоча були й представники сіл із Мирівки, Липовця, Зеленого Яру. Більша частина людей потребувала лікування, ще частина - оформляла санітарно-курортні картки, дехто прийшов, щоб виписати рецепт по програмі “Доступні ліки”. До речі, тут можна виписати його й в електронному вигляді - через «есмеску» по телефону та отримати ліки в аптеці № 9.

Головна проблема - дефіцит кадрів

До плюсів медичної реформи медик-ветеран відносить надання сімейним лікарям і терапевтам необхідного медичного обладнання та апаратури. Це - ростоміри, ваги, спецфонарики для лорних обстежень, пульсоксіметри для контролю відсотка насиченння киснем крові та глюкометри для визначення вмісту цукру в крові.
У той же час вона проти того, щоб на лікарів первинної медичної допомоги були покладені функції по обстеженню і лікуванню хворих на туберкульоз, онкохворих, вагітних тощо. Адже яким би досвідченим і професійно грамотним не був сімейний лікар чи терапевт, він не в змозі рівноцінно замінити фахівців саме по цих напрямках.
Ще один нонсенс у медичному реформуванні, на думку Мирослави Путілової, полягає в тому, що всі направлення до вузькопрофільних спеціалістів здійснюються через сімейного лікаря-терапевта. Хоча, наприклад, люди із певними хронічними захворюваннями або чітко вираженим діагнозом мали б відразу звертатися до таких фахівців.
Ну і головна проблема сучасної медицини, вважає Путілова, полягає у дефіциті кадрів. Адже нині нерівномірне навантаження на лікарів пояснюється не стільки їх професійним рівнем, як відсутністю самих спеціалістів. Через що і їй самій при визначеній нормі у 2000 чоловік довелось задекларувати 2400. При цьому на цей надлишок гроші із держави не виділяються, а відповідно й зарплата сімейного лікаря-терапевта зросла не настільки, як це декларувалося.
Втім, вона сподівається, що невдовзі буде враховано всі недоробки в галузі медицини і вона стане ефективнішою і доступною для людей.