Журавлина пiсня весни

Надовго запам’ятається великопріцьківчанам і гостям села один із останніх березневих днів, коли до світлиці Великопріцьківського сільського історико-краєзнавчого музею в дружнє коло їх звела рідна пісня весни, пісня життя, що славить рідний край, оспівує його неповторну красу, будить землю і людей до розквіту і творення, наповнює кожне серце любов’ю. І дарувала її людям життєлюбна «Журавка», яка ось уже три десятки літ прикрашає своїм співом не лише кожне сільське чи районне свято, а й увесь безмежний світ.

Із покоління в покоління у Великих Пріцьках від матері - доньці, від батька - синові, від бабусі - внукам, як великий родовий скарб, передавалися пісні - веселі й журливі, обрядові й побутові, задумливі й жартівливі. Скільки пам’ятаю, завжди у нашому селі діяли художні колективи. Пригадуються 60-70-ті роки минулого століття, коли в маленькому сільському клубі завжди так урочисто, з душевною піснею відзначалося кожне свято. А коли в 1970 році в селі виросла нова добротна споруда сільського будинку культури, то тут було вже де розвернутися всім художнім колективам. Їх робота під чітким керівництвом директора БК Марії Панасівни Борисенко завжди велася, як кажуть, активно й продуктивно. Відбувалися концерти, вистави, вечори відпочинку, вогники, тематичні заходи, кілька разів на тиждень демонструвався фільм. А ще досить активно діяла агіткультбригада. Саме в її складі об’їздила всі усюди і я. З віршами, піснями, сценками, театралізованими дійствами, концертами, вітаннями, посвятами ми майже щодня з’являлися на полях, на фермах, на тракторному стані, в сусідніх селах. Ті півгодинні хвилини перепочинку додавали сільським працівникам настрою, а нас запалювали й надихали. Адже скрізь нашу агіткультбригаду зустрічали, як бажаного гостя. А ще ж були виступи у програмі сільських свят на сцені Будинку культури.

Тоді я ще не знала, що пройдуть роки і колись я й сама очолю роботу закладу культури в рідному селі. Це сталося у 1989-му році. Тоді саме наш ансамбль готувався до виступу у програмі районного фестивалю «Червона калина». Для показу одним із номерів було обрано народну пісню «Ой, журавко, журавко...» Тоді її акапельно, під дзвінкий горяк сільського соловейка Галини Степанівни Олексієнко так ніжно виводили: Віра Гнатівна Зварич, Галина Василівна Грицан, Галина Яківна Витищенко, Віра Савівна Доломина, Раїса Павлівна Коробенко, Лідія Сергіївна Кваша, Марія Іванівна Білик, Марія Федотівна Малоока. Нині - світла їм пам’ять. А ще Марія Миколаївна Олексієнко, яка й сьогодні не розлучається з піснею, та Катерина Дмитрівна Волошин, яка й нині є активним учасником сільського ансамблю.

А тоді, у 89-му, я дивилася на цих натруджених, не жалуваних долею жінок, слухала їх проникливий спів і в кожній бачила ось ту тужливу Журавку, яка попри всі життєві незгоди вміє шанувати життя і... співає! Саме тоді й з’явилася думка дати нашому сільському ансамблю назву «Журавка». І вже під час участі у фестивалі «Червона калина» за оголошенням ведучих на районну сцену вийшов фольклорно-етнографічний ансамбль «Журавка» Великопріцьківського сільського будинку культури. А пісня про журавку стала символом колективу. Приємно, що ця ідея сподобалася й іншим учасникам художньої самодіяльності. Бо згодом у багатьох сільських ансамблів також з’явилося своє «ім’я». І хоч вік фольклорного колективу села Великі Пріцьки налічує понад півсотні років, та саме під назвою «Журавка» він діє три десятки літ.

Це будо тридцять років тому. А нині, світлого березневого дня переповнена світлиця сільського музею ледве вміщала всіх, хто прийшов привітати свою «Журавку» з ювілеєм народження колективу. Та чи не найтрепетнішим було вітання від найменших журавляток, вихованців сільського дошкільного закладу «Яблунька», які разом зі своїми мудрими наставниками Любов’ю Ружанською, Наталією Карпенко, Ольгою Дикою та Ніною Романенко подарували ювілярам не лише свій чарівний виступ з піснями, віршами й таночком, а й пам’ятні медалі та великий торт.

Щиро вітав нинішніх і колишніх учасників художньої самодіяльності сільський голова Олександр Микитянський. Власне, саме він і був ініціатором організації та проведення цього свята, яке стало приємною несподіванкою та гарним подарунком для кожного учасника ансамблю. А сільський голова вручив як нинішнім, так і колишнім аматорам сцени подяки, квіти та подарунки.

Слова подяки та великий солодкий подарунок отримали ювіляри і від усіх працівників сільської ради.

Справді тепле в прямому і переносному значенні було вітання від директора СТОВ «Віскар-Агро» Василя Барановського та його заступника Юрія Падальченка. Разом із сердечними вітаннями та побажаннями вони вручили учасникам ансамблю обігрівач для проведення репетицій в холодну пору року.

Вітала свою «Журавку» і колишня її учасниця, завуч Великопріцьківської школи Інна Довгопола. Від педагогічного та учнівського колективів місцевої школи вона вручила ювілярам подарунок та подякувала завзятим аматорам сцени за самовіддану діяльність. Також пригадала ті часи, коли колектив у складі переможців брав участь в обласному фестивалі. А учнівська молодь села разом з учителем української мови та літератури Світланою Коробенко привітали іменинників та гостей свята душевними піснями (Даша Омельченко, Юля Василенко), влучним гумором (Саша Швець) і танцями.

Щиро дякували розчулені учасники фольклорно-етнографічного ансамблю «Журавка» всім, хто прийшов того дня привітати їх та вшанувати рідну українську пісню весни. У свою чергу вони подарували учасникам свята кілька пісень про рідний край та про птахів України. І це - не випадково. Адже саме на цю пору припадає свято «Сорок святих», своєрідний початок нового хліборобського року, коли українці зустрічають із вирію перелітних птахів, вітають їх, як  своїх помічників, та проводять обрядові дійства на щедрий урожай прийдешнього року.

А всі присутні гучно аплодували сільським соловейкам: нинішнім керівникам колективу - Надії та Віктору Крапивам, учасникам ансамблю Марії та Олександру Борисенкам, Катерині Волошин та Вірі Бацан, Галині Дринь та Аллі Брожик, Наталії Садовській, Надії Кравчук та Тетяні Кваші. Бо не зважаючи на всі зміни часу та складу колективу, він завжди був і залишається частинкою життя кожного великопріцьківчанина. А його духовний вишкіл достойно пройшли такі відомі люди села, як Микола Набок, Максим Стешенко, Анатолій Яковлев, Ольга Юхименко, Сергій Мельник, Михайло Вареник, Наталія Бала, Ніна Рогозовець, Ольга Олексієнко, Ольга Стародумова, Оксана Олексієнко, Валентина Ільченко, Наталка Олексієнко, Наталія Ільїна, Елеонора Середенко, Варвара Степаненко та багато інших жителів села, які й сьогодні не розлучаються з піснею.

А ще ті, хто вже відлетів за вічні видноколи, лишивши рідному селу світлу пам’ять про себе: Василь Грицан, Василь Малоокий, Петро Плюта, Василь Папіженко, Галина та Олександр Олексієнки...

Як кажуть, - свято вдалося. Всі, хто того березневого дня завітав до світлиці сільського музею, у свої родини понесли в серцях рідну журавлину пісню весни. І дякуючи всім за такий приємний подарунок, веселими піснями проводжали гостей учасники ансамблю «Журавка», запрошуючи молодше покоління та всіх бажаючих поповнювати ряди колективу. Бо доки над рідним краєм лине народна пісня, доки й буде жити Україна та її народ.