Скільки років Українському радіо – відомо: 94. А от з визначенням віку радіо районного масштабу справа складніша. В усякому разі достеменною є інформація про радіофікацію Кагарлика, Буртів, Краснопілки, Слободи і Переселення у 1950 (!) році, про що керівництво району доповідало «нагору».
Старше покоління слухачів районного радіо й читачів районки, можливо, пригадають як не радіопередачі, так особи радіожурналістів 80-х років. Це були Іван Кузуб, Петро Осипенко, Катерина Руденко. В ті часи вони одночасно працювали й кореспондентами районної газети «Будівник комунізму». На початку 90-х радіо вела Катерина Вовк, а потім ця функція перейшла до колективу телерадіостудії, першим директором якої став Олександр Карпенко.
А от із початками телебачення – навпаки. Дата створення й старту діяльності «ТБ Кагарлик» відома: 30 грудня 1992 року. А от щодо точного віку «світового» телебачення справа складніша. Появі телевізора передували з десяток різних винаходів-відкриттів у різних країнах, і кожне є достатньо фундаментальним, основоположним. Паростки ери телебачення в Європі й США відносяться до 1930-х, і Берлінський телецентр припинив мовлення лише в 43-му, коли його розбомбили. А в Україні телевізор почали дивитися в 1951 році. Саме Київ, а не Москва чи Ленінград, уперше 7 листопада, на другий же день після експериментального пуску ТБ, показував трансляцію параду з Хрещатика. Тож листопад є знаковим місяцем і для вітчизняного телебачення.
ВСІМ – СПАСИБІ!
Професійне свято – зручна нагода згадати тих, хто працював на телерадіостудії «ТБ Кагарлик», хоча б тому, що кожний був особистістю, робив свій внесок у колективну справу інформування земляків про події в нашому краї та за його межами, і майже в кожного я чогось навчилася.
Ці імена, гадаю, знайомі слухачам і глядачам хоча б з телевізійних титрів. Тож в різні роки трудилися в студійному колективі Олександр Карпенко, Володимир Мельниченко, Катерина Вовк, Ігор Марморош, Людмила Коваль, Антоніна Довгаль-Ворона, Артур Лавлінський, Світлана Василенко, Олеся Поліщук, Анастасія Чорногор. Нема вже серед нас Анатолія Яременка і Олександра Мініна, світла їм пам’ять. Сьогодні радіотелевізійну вахту несуть Григорій Лавриненко, Сергій Коник і Сергій Демченко та ваша покірна слуга. Навесні до нас прийшов наймолодший член нашого колективу – Олександр Вашека. Усім їм – подяка за працю й спілкування і побажання здоров’я і творчого підходу до справи, де б не трудились.
Вітаємо з професійним святом і дякуємо за співпрацю й нашим діловим партнерам, які сприяють виходу в ефір наших радіо- і телепередач; це керівник районної філії «Укртелеком» Володимир Лагута та Анатолій Горобець, який очолював бригаду операторів телеефіру радіорелейної станції.
Прогресують засоби комунікації, змінюються приймальні пристрої, і вже й неможливо уявити, якими стануть електронні (чи хтозна які?) ЗМІ через 2-3 десятка років. Але за будь-якої епохи ніякі мас-медіа не існуватимуть без журналістів. А ми, шановна публіко, не можемо існувати без вас, нашої поважної аудиторії. Наша доля – дорога до ваших сердець і свідомості. Йдімо назустріч одні одним і – до нових зустрічей в ефірі, а то й на сторінках люб’язної районки!