З чого починається Батьківщина? Напевно, для переважної більшості людей вона починається з дому, де народився, з вулиці, села чи міста, де проживаєш. А для Віктора Костиренка і Василя Гордона Батьківщина починалася з прикордонного стовпа і бойового наказу: “Заступити на охорону державного кордону...” Вони були прикордонниками.
Василь народився 14 жовтня 1953 року в с.Жовтневе Кагарлицького району. Батьки, Марія Кирилівна і Микола Петрович, шановані в селі люди, де ростили двох синів Андрія і Василя. Привчали з дитинства їх до праці, були для них добрим прикладом і авторитетом. І хлопці стали порядними і хорошими людьми.
Василь добре навчався в школі, особливо йому легко давалися гуманітарні предмети. Часто організовував ігри у футбол і волейбол. Завжди з братом допомагали батькам по господарству.
Після закінчення Жовтневої 8-річної школи навчався в Кагарлицькій середній школі №1. Також і тут у нього проявлялися організаторські здібності. Любив уроки фізкультури і військової підготовки. Особливо його захоплювали заняття з вогневої підготовки і розбір автомата. Під час перевірки уроків з початкової військової підготовки комісією зі штабу Київського військового округу на чолі з генералом Віктор і Василь показали відмінні знання. В цілому тоді наш 10-А клас (випуск 1971 року) був на висоті. І це завдяки вмілому і знаючому вчителю, фронтовику Анатолію Петровичу Бродському, який умів зацікавити учнів своїм предметом. Обоє любили читати літературу, поезію, захоплювалися музикою.
Віктор Костиренко народився в 1955 році у Миколаєві. Пізніше з матір’ю переїздить до Кагарлика. Мати працювала в Кагарлицькому цеху Київського виробничо-художнього об’єднання ім. Т.Шевченка. А Віктор з третього класу пішов у Кагарлицьку середню школу №1. Йому легше давалися предмети математичного профілю. Хлопець був дуже розвинений, начитаний. Наприклад, під час контрольних робіт з математики встигав розв’язувати всі чотири варіанти.
У 1971 році після школи вступив на навчання до Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка на хімічний факультет. Але навчання тут його не задовольняє. І в 1972 році він вступає до Московського прикордонного училища, яке успішно закінчив. Його направили на службу на радянсько-китайський кордон. Це був час непростих стосунків СРСР і Китаю, були часті провокації з китайської сторони. Він спочатку був заступником начальника застави, а потім начальником застави. Одружився, мав двох дітей.
Під час збройного конфлікту на китайсько-в’єтнамському кордоні у 1979 році Віктор попросився туди у спецвідрядження, у “гарячу точку”. Виконуючи там бойове завдання, був тяжко поранений. Лікарі багато зробили, щоб його врятувати. Після тривалого лікування продовжував служити на кордоні. Але здоров’я було підірване і Віктор помер у 1996 році у віці 41 рік.
Василь після закінчення навчання в школі працював на Кагарлицькому цукровому заводі. Потім була служба в прикордонних військах Білоруського військового округу. Став відмінником бойової і політичної підготовки. Служба йому подобалася і він вирішив стати офіцером. За рекомендацією і направленням Прикордонного загону вступив до Московського прикордонного училища. Продовжував служити у Булорусії.
Молодий офіцер зустрів гарну дівчину Тетяну, одружився і подарував з нею батькам двох онуків - Андрія і Альону. Майже щороку приїжджав у відпустку. Батьки - Марія Кирилівна і Микола Петрович - гордилися своїми внуками, сином і невісткою. Василь зустрічався з товаришами, однокласниками, розповідав про службу, про життя в Білорусії...
А потім капітана Василя Гордона було направлено на Чукотку. Повернувся в Білорусію уже майором. У званні підполковника вийшов на пенсію. Ще деякий час працював на митниці. Одержав квартиру у м. Гродно. Здавалося, що все нормально. Але серце не витримало навантаження і він відійшов у вічність 25 лютого 1999 року. Було йому лише 45 років. 14 жовтня цього року Василю виповнилося б 65.
Обох наших хлопців - Віктора і Василя - уже нема з нами багато років, але ми, однокласники, їх завжди пам’ятаємо.