Віталій Скоцик: нинішня виборча система консервує колективну безвідповідальність

Про нових політичних лідерів, можливі дострокові парламентські вибори та підготовку до президентських, прототип Кабміну, над яким працює партія, говоримо в інтерв’ю з головою Аграрної партії Віталієм Скоциком.

Пане Віталію, зараз активно заговорили про можливість дострокових парламентських виборів, деякі політсили вже навіть розпочали підготовку. Як Ви вважаєте, чи відбудуться вони у найближчий час? Чи готується до них Аграрна партія?

Ми працюємо системно і поступально, незалежно від того, коли будуть вибори. Для нас вони – не самоціль. А щодо того, чи будуть дострокові вибори, то це значною мірою залежить від рейтингів Президента. У нього неодноразово були причини розпустити цей склад парламенту, але він цього не робив. Унаслідок цього замість коаліції, яка б ухвалювала рішення, бачимо ситуативні голосування за вигідні певним кланам закони і колективну безвідповідальність депутатів. Чи вдасться зараз Президент до розгону Верховної Ради, залежатиме від того, чи матиме він шанс бути переобраним у березні наступного року на другий термін. Але суть не в тому, будуть вибори дострокові чи в терміни, передбачені Конституцією. Суть у тому, що вони мають відбутися за новим законодавством, яке унеможливить купівлю мажоритарних округів і закладе основи для партійної відповідальності. Якщо цього не буде, ми просто законсервуємо нинішню абсолютно неефективну владу ще на 5 років. Це однозначно вигідно всім партіям, які зараз займаються нелегальним лобізмом у парламенті, але це абсолютно не на користь українському народу.

Зараз у парламенті тривають дискусії щодо формування нового складу ЦВК. Наскільки незалежним у нинішніх умовах може бути цей орган?

Термін на спецперевірку кандидатів у ЦВК дійсно спливає, і тиск міжнародної спільноти щодо цього посилюється. Очевидно, що завершувати формування нової ЦВК владі таки доведеться. Але варіантів для маніпуляцій достатньо. Уже той факт, що претендентів більше, ніж вакансій, свідчить, що просто все не пройде. Ба більше, рівень заполітизованості під час формування комісії залишається високим. Усі її члени – представники парламентських політичних сил. Закон взагалі не передбачає вимог щодо представництва від наукового кола, громадського сектора. Це могло б бути хоча б якимось запобіжником. Взагалі немає представництва позапарламентських партій, хоча вибори до ОТГ чітко показують зміну тенденцій народної довіри. І ці показники стабільні! Але найбільша проблема, як на мене, у тому, що ми досі голосуємо на папері. Тож перемагають ті кандидати, які мають більше грошей та зв’язків. Розв’язати проблему можна через впровадження онлайн-голосування.

Але наскільки ми технологічно готові до такого кроку?

Питання лише у бажанні. Така система працює у більшості розвинених держав світу та вже навіть у деяких пострадянських країнах. Приміром, у Киргизстані 2 місяці тому відбулися президентські вибори. На момент впровадження нової виборчої системи лише 8 відсотків територій країни було охоплено інтернетом. Вони це зробили з таким низьким стартом. У нас же показники охоплення інтернетом значно вищі. Що потрібно? Відбиток пальця, сканування ока – і все. Голосування відбувається у режимі онлайн. І жодних дискусій щодо того, хто переміг, тому що неможливо в такій ситуації «намалювати» результати.

Цього тижня парламент має розглянути закон про національну безпеку. Чи допоможе він нам у боротьбі з російською агресією?

Законодавство щодо національної безпеки дійсно застаріло та потребує ґрунтовного оновлення. Однак у мене є сумніви щодо того, чи нинішній парламент здатен якісно оновити його відповідно до світових стандартів. Проблема уже навіть у тому, що самого тексту законопроекту, який не є секретним, досі не бачили ні депутати, ні експерти у сфері безпеки та оборони. А це надважливо. До голосування мала би пройти публічна дискусія, слід отримати оцінку не тільки політиків, але й експертів у сферах безпеки, оборони, юриспруденції, міжнародної та внутрішньої політики. Саме поняття національної безпеки передбачає захист громадянина, суспільства та держави. Цікаво, що у світовій практиці є таке поняття, як право громадянина на захист від власної держави. Хотілося б побачити, чи буде у тому законопроекті, який внесуть до Верховної Ради, прописана реальна можливість українця скористатися таким правом. Мені здається, що той «фейковий» парламент, який ми маємо, у понятті національної безпеки в першу чергу вбачає захист самих себе, тобто влади.

Ви часто повторюєте, що для Вас влада ̶ не самоціль, то чому Ви самі пішли в політику?

Для мене політика – це мистецтво, мистецтво управління державою. На жаль, за роки незалежності в Україні справжніх митців було дуже мало. Сцену захопили плагіатори і блазні, шулери та аферисти, і врешті-решт замість мистецтва ми отримали дешеву фонограму. Відбулася повна підміна понять. У боротьбі за владу та доступ до фінансових потоків про державу фактично забули. Якби в країні було ефективне управління, цілком можливо, що Крим не потрапив би під окупацію, а на Донбасі не лилась би кров. І, на жаль, навіть війна нічому не навчила можновладців, у них ті самі методи та цілі ̶ царські вілли, золото і розкішний відпочинок десь на райських островах. Далі тривати так просто не може, інакше ми втратимо державу. Тому політичну систему потрібно докорінно змінювати.

Ми часто бачимо, як нові молоді та ідейні політики, які потрапляють до парламенту, швидко ламаються під тиском системи. Чому Ви впевнені, що Ви з однопартійцями вистоїте?

У тому й суть. Коли людина сама намагається боротися із системою, зазвичай система її просто з’їдає. Або людина здається, і система бере гору, або бореться, але від неї відмахуються, як від набридливої комахи. Коли громадяни об’єднуються заради спільної ідеї, коли у них одна мета та спільні цінності, коли вони стають командою, – це справжня сила, зламати яку неможливо. Я неодноразово мав змогу потрапити до парламенту. Але коли ти йдеш під чужими прапорами, то приймаєш чужі правила. Абсурдно виглядає, коли член керівної фракції виходить на мітинги з плакатом «Я проти корупції». Наша ж мета – зламати систему. Подивіться на наш політикум – жодних нових обличь Ви там не побачите. У нас влада й опозиція лише міняються ролями, та аж ніяк не змінюють своїх методів. Багато Ви назвете партій, які б трималися на ідеології, а не на гучному прізвищі свого лідера?

Якщо ж ми хочемо справжніх змін, для цього треба мати інструмент, а в нашій ситуації ніщо інше, окрім сильної політичної партії, цим інструментом бути не може. Над її будівництвом ми і працюємо вже 4-й рік. Це те, із чого я почав, щойно очолив Аграрну партію, за цим критерієм підібрана вся наша команда. Нас об’єднує одна спільна мета – змінити стару систему, яка повністю прогнила. Тому ми стабільно і входимо до трійки переможців на виборах до ОТГ ̶ це свідчить про те, що в нас повірили, і що люди бачать результат у себе на місцях, відчувають його на якості власного життя. Ми постійно поповнюємо свої лави новими амбітними людьми. І це вже давно далеко не лише аграрії – це лікарі, вчителі, юристи, енергетики, промисловці, IT-спеціалісти, підприємці, представники галузей культури та спорту. Наша політсила працює над формуванням стратегії розвитку держави. Для цього ми створили в партії дорадчі органи – професійні ради, які охоплюють увесь спектр соціально-економічних відносин, починаючи від аграрної, промислової та енергетичної сфер, закінчуючи медичною, спортивною, освітньою і мистецькою галузями.

Що буде в передвиборчій програмі Аграрної партії, з якою вона піде на парламентські вибори?

Свою програму ми вибудовуємо навколо інтересів людини і для неї – не громадянин повинен працювати на державу, а держава на нього. Розробляємо план економічних змін, в основі якого лежать 9 індексів людського розвитку. Середня очікувана тривалість життя при народженні в 2016-му в Україні була 71,68 року. Ми другі за рівнем смертності у світі, в нас найнижча тривалість життя в Європі. А тривалість життя, як і його якість, залежить від розвитку держави. Зростання економіки протягом трьох років поспіль здатне збільшити середній вік на рік. Наша мета зробити країну такою, в якій люди житимуть довше, краще та матимуть все, що їм потрібно для розкриття своїх талантів і здібностей.

А президентські амбіції у Вас є?

У мене є амбіції зробити максимум для розвитку своєї країни. Одна з найбільших наших проблем із часів здобуття незалежності – це дуалізм влади. Постійна боротьба між Прем’єр-міністром і Президентом блокує роботу та не дозволяє концентруватися на головному – інтересах самої держави і її громадян. Цей дуалізм необхідно ліквідувати, виконавча влада повинна мати один центр підпорядкування. На моє переконання, це має бути Прем’єр-міністр, якого обирає коаліція, перед якою він звітує. Тоді стануть зрозумілі повноваження і, що головне, – відповідальність. Тоді й буде змога впроваджувати довгострокову стратегію розвитку. Президент має виконувати представницькі функції – бути обличчям країни та представляти її на міжнародній арені. І я переконаний, що розмежування повноважень потрібно провести до наступних парламентських виборів, щоб дати змогу новообраній коаліції сформувати якісний уряд, який почне розбудову держави. А зробити це може або нинішній Президент, що малоймовірно, або ж той, кого буде обрано навесні 2019 року.