Розстанув сніг, на пригрітій сонцем землі з’являються перші квіти, розкриваючи блакитно-білі пелюстки назустріч сонцю. Усе на землі має свій початок. Прокидається природа...

Для лісівників настала гаряча пора. Адже протягом 15-20 днів необхідно встигнути дуже багато: посадити нові ліси, висіяти в грунт лісове насіння, заживцювати декоративні рослини для озеленення, підготовити грунт під наступну посадку лісових культур. Сьогодні, як ніколи, земля потребує оновлення.

В цьому році лісівниками планується створити 26 га лісових культур, висіяти в розсадник 8 лісових порід на площі 1 га.

Працівники лісництв самовіддано працюють для примноження лісових багатств країни попри кризову ситуацію, що склалася в галузі. Вирощуючи ліси, лісівники бажають отримати від них якнайбільше користі, в тому числі і якісну деревину. Потрібно визнати той факт, що без проведення рубок догляду - ліс виростити неможливо. Якщо лісівники не проводитимуть лісогосподарські заходи, то він перетвориться в «дикий ліс», або буде знищений хворобами і шкідниками і результату якісної деревини у стиглому віці годі й чекати. Тому для забезпечення сприятливих умов для насаджень головних порід насамперед проводяться планові рубки. Якщо ліс пошкоджується хворобами, шкідниками та іншими негативними природними факторами, то згідно з новою редакцією «Санітарних правил в лісах України» спеціальною комісією у складі представників лісопатологічної служби Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Київлісозахист», спеціалістів Лісгоспу та участі голів сільських або селищних рад, проводяться рекогносцирувальні обстеження таких насаджень і відповідно до їх висновків призначаються заходи з поліпшення санітарного стану лісів, тобто санітарні рубки. В разі пошкоджень окремих дерев або групи дерев, проводяться вибіркові санітарні рубки, які запобігають поширенню осередків шкідників і хвороб лісу.

В тих випадках, коли цілі ділянки лісу піддаються впливу вищезгаданих чинників, а патологічні процеси набувають характеру незворотних змін, тоді до складу вищезгаданої комісії долучаються представники Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства і, відповідно до висновків комісії, призначається суцільна санітарна рубка. Зважаючи на вищевикладену інформацію, хочу запевнити населення, що всі рубки в державному лісовому господарстві проводяться у правовому полі, згідно з чинним законодавством і відповідно до матеріалів лісовпорядкування, а не тому, що так хочеться лісівникам.

Ще одними із найболючіших питань, що стоять перед лісоводами підприємства у весняно-літній період, є недопущення лісових пожеж на території державного лісового фонду, а у випадку їх виникнення - забезпечення швидкої їх локалізації та ліквідації. Для цього щорічно лісова охорона здійснює постійне патрулювання у майстерських дільницях, проводить роз’яснювальну роботу з населенням щодо недопущення виникнення лісових пожеж. Паралельно із цим проводиться агітаційна робота щодо незаконності вчинення населенням незаконних рубок, викиду сміття, інших лісопорушень, а також доводяться види відповідальності за ці вчинки.

Шановні жителі району! Вкотре звертаємося до вас з проханням про співпрацю щодо недопущення виникнення лісових пожеж на території району. Якщо ж все-таки це сталося і ви стали свідком такої ситуації, повідомте працівників лісової охорони телефонами:

ДП «Ржищівський лісгосп» - (04573) 2-14-70, Ржищівське лісництво - (04573) 2-10-73, Кагарлицьке лісництво - (04573) 5-19-00, Стайківське лісництво - (04573) 3-03-33, Маслівське лісництво - (04574) 3-33-03, Ходорівське лісництво - (04574) 3-65-93. А самі дійте так, як вам підказує совість...

Міністерство молоді та спорту оголошує прийом заявок на участь у конкурсі на реалізацію проектів у рамках здійснення обмінів молоддю України та Литви.

Хто може подавати заявку на участь у конкурсі?

Неприбуткові організації, які працюють з молоддю, зокрема:

- інститути громадянського суспільства;

- установи, які працюють з молоддю.

Подача документів на участь у конкурсі:

Пакет документів на участь у конкурсі повинен бути поданий до Мінмолодьспорту на офіційному бланку організації до 16:00 (за Київським часом) 20 квітня 2018 року.

Пріоритети конкурсу 2018 року:

- поширення європейських цінностей серед молоді, обмін досвідом європейської та євроатлантичної інтеграції, зміцнення співробітництва між Україною та Литовською Республікою в рамках Європейського Союзу, Ради Європи, ОБСЄ та НАТО;

- діяльність щодо визнання, підтримки та просування спільної історичної та культурної спадщини серед молоді, розповсюдження цінностей та програм ЮНЕСКО та інших інституцій Організації Об'єднаних Націй, відзначення 70-річчя Загальної декларації прав людини;

- набуття компетенцій, необхідних для активної участі у суспільному (громадському) і професійному житті;

- підтримка громадянської активності серед молоді, у тому числі підприємництва та волонтерства;

- просування та розповсюдження інформації щодо сторіччя Литовської державності;

- поширення інформації про події української революції 1917-1921 рр.

Проекти можуть реалізовуватися на територіях України та Литовської Республіки незалежно від місця подання заявки та залежно від обраного виду проекту:

- семінар, тренінг;

- зустріч, дискусія;

- конференція;

- табір;

- форум;

- інший захід для молоді.

Детальні умови участі у конкурсі та перелік документів можна знайти посиланням: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36439

Інформаційна довідка щодо здійснення обмінів молоддю України та Литви

Oбміни молоддю України та Литви здійснюються відповідно до:

  • угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про Раду обмінів молоддю України та Литви, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1016;

  • порядку здійснення обмінів молоддю України та Литви та проведення заходів відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про Раду обмінів молоддю України та Литви, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 16 листопада 2016 року № 4297, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 18 листопада 2016 року за № 1498/29628 (далі –Порядок).

Мета обмінів молоддю: підтримка співробітництва української та литовської молоді, та розбудови дружніх взаємин між народами цих країн.

Пріоритети здійснення обмінів молоддю України та Литви на 2018 рік:

  • розповсюдження європейських цінностей серед молоді обмін досвідом європейської та євроатлантичної інтеграції, зміцнення співробітництва між Україною та Литовською Республікою в рамках Європейського Союзу, Ради Європи, ОБСЄ та НАТО;

  • діяльність щодо визнання, підтримки та просування історичної та культурної спадщини серед молоді, розповсюдження цінностей та програм ЮНЕСКО та інших інституцій Організацій Об’єднаних націй, відзначення 70-річчя Загальної декларації прав людини;

  • набуття компетенцій, необхідних для активної участі у суспільному (громадському) і професійному житті.

  • підтримка громадянської активності серед молоді, у тому числі підприємництва та володтерства.

  • просування та розповсюдження інформації щодо сторіччя Литовської державності.

  • поширення інформації про події української революції 1917-1921 рр. за незалежність України.

Обміни молоддю здійснюються шляхом участі молоді у проектах, які реалізуються:

  • інститутами громадянського суспільства;

  • установами, які працюють з молоддю.

та визначаються відповідно до результатів конкурсу, який проводиться Комітетом Ради обмінів молоддю України та Литви через національну керуючу установу – Міністерство молоді та спорту.

У 2018 році на реалізацію Українсько-Литовських обмінів молоддю із Державного бюджету України передбачено – 1 млн грн.

Для участі в молодіжних обмінах організації повинні:

  • мати статус "неприбуткова";

  • працювати з молоддю (визначається установчими документами);

  • обов’язково мати партнера з литовської сторони.

Комітет Ради обмінів молоддю України та Литви щороку приймають рішення щодо:

  • пріоритетних завдань;

  • строків подання заявок та реалізації проектів;

  • оголошення конкурсу;

  • визначення переможців конкурсу і розподілу коштів відповідно до встановлених пріоритетних завдань, умов конкурсу та рекомендацій Мінмолодьспорту.

Умови організації та проведення конкурсів:

  • інститути громадянського суспільства;

  • установи, які працюють з молоддю

подають Мінмолодьспорту до 20 квітня 2018 року в електронній та паперовій формі:

  • заявку (оригінал і копію) (додаток 1 до Порядку);

  • детальний розрахунок витрат (додаток 3 Порядку);

  • копії установчих документів;

  • заяву організації-партнера (розділ III додатку 1 Порядку);

  • проект договору про реалізацію проекту.

Проекти та заходи у рамках здійснення обмінів молоддю можуть реалізовуватися за такими видами:

- семінар, тренінг;

- зустріч, дискусія;

- конференція;

- табір;

- форум;

- інший захід для молоді.

Умови реалізації проектів:

У проекті беруть участь мінімум дві організації - по одній з України та Литовської Республіки.

Проекти, які подаються на конкурс, повинні бути реалізовані до 31 жовтня 2018 року.

Інститути громадянського суспільства, установи можуть подавати на конкурс кілька заявок. Заявки, подані на конкурс, не повертаються.

Один проект може тривати не менше 5 та не більше 10 днів, не враховуючи дні приїзду і від'їзду учасників підготовчого етапу та підготовчого візиту реалізації проекту.

Участь у проектах можуть брати особи віком від 14 до 35 років та особи, що працюють із молоддю.

Кількість учасників проекту повинна становити 10 – 40 осіб, у тому числі супроводжуючі чи керівники групи.

Підготовчий візит може тривати 2-4 робочих дні, участь у якому беруть не більше 6 учасників.

Розрахунки витрат, пов’язаних із реалізацією проектів, здійснюються з огляду на таке:

1) валютою для розрахунку витрат, який додається до заявки на реалізацію проекту в рамках здійснення обмінів молоддю України та Литви, визначається євро;

2) етапи реалізації проектів - групування витрат:

основний етап:

витрати на проїзд учасників відшкодовуються у розмірі 100 % вартості;

витрати, пов’язані з проживанням та харчуванням, здійснюються з розрахунку:

12 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Україні;

25 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Литовській Республіці;

інші витрати, пов’язані з реалізацією проектів (у тому числі на транспортні послуги у країні, в якій реалізується проект), здійснюються з розрахунку:

15 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Україні;

20 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Литовській Республіці;

підготовчий етап:

витрати, пов’язані з підготовкою проекту, становлять 10 % від суми коштів, передбачених на проживання, харчування та інші витрати, пов’язані з реалізацією проектів (по 5 % для кожної країни);

додатковий етап:

витрати, пов’язані з підготовчими візитами для організації проекту (не є обов'язковими із відповідним обґрунтуванням в заявці), становлять:

на проїзд організаторів - 100 %;

на проживання та харчування:

12 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Україні;

25 євро на людину на день для проектів, які реалізуються в Литовській Республіці;

підсумковий етап реалізації проекту:

витрати, пов’язані з розповсюдженням інформації про досягнуті результати, становлять 15 % від суми коштів, які передбачено на підготовку, харчування, проживання, інші витрати, пов’язані з реалізацією проектів, та витрати, пов’язані з підготовкою проекту;

3) спеціалізовані витрати (пов’язані з участю у проекті осіб з обмеженими фізичними можливостями, оформленням візових документів) становлять не більше 100 євро на людину;

4) додатково до заявки також подається детальний розрахунок витрат у національній валюті за статтями витрат, пов'язаних із підготовкою проекту, розповсюдженням інформації про досягнуті результати, інших витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, який складається у довільній формі, із зазначенням кількості товарів або послуг та їх вартості згідно з додатком 3 до Порядку.

Мінмолодьспорт протягом кінця квітня - початку травня 2018 року здійснює розгляд заявок та готує рекомендації Комітету Ради обміну молоддю України та Литви.

Склад Української частини Комітету Ради обмінів молоддю України та Литви затверджено розпорядженням КМУ від 14.03.2018 № 162.

Комітет Ради обмінів молоддю України та Литви до 15 червня 2018 року приймає рішення та оголошує переможців.

Організації-переможці реалізують проекти до 31 жовтня 2018 року.

Умови фінансування проектів:

Фінансування проектів, які стали переможцями конкурсу, здійснюється Мінмолодьспортом у національній валюті у повному обсязі на весь проект.

Обсяг фінансування визначається з урахуванням загального обсягу проекту, затвердженого Комітетом Ради, в євро за курсом, встановленим Національним банком України на день прийняття рішення про переможців конкурсу.

Незалежно від місця реалізації проекту та партнерів проекту кошти отримують інститут громадянського суспільства, установа, які подавали заявку на проект.

Мінмолодьспорт протягом кінця квітня - травня 2018 року здійснює розгляд заявок та готує рекомендації Комітету Ради обміну молоддю України та Литви.

Склад Української частини Комітету Ради обмінів молоддю України та Литви затверджено розпорядженням КМУ від 14.03.2018 № 162.

Комітет Ради обмінів молоддю України та Литви до 15 червня 2018 року приймає рішення та оголошує переможців.

Сьогодні понад 80% громадян не довіряють українській владі. Чи є прямим доказом того, що державна система потребує перезавантаження? Чи прийшов час нових облич і партій нового формату? Про це говоримо з головою Аграрної партії України Віталієм Скоциком.

  • Пане Віталію, чи правда, що 2018 рік стане роком справжнього випробовування для України та її громадян?

  • Без сумніву. Країна, на жаль, вже живе підготовкою до виборів. Усі парламентські політичні сили більше думають про те, за рахунок чого утриматися при владі, ніж про стратегічні питання розвитку країни, передусім у економічній та соціальній сфері. Тому говорити про ефективність роботи всіх гілок влади у 2018 році не варто.

  • Чим це загрожує?

  • Однозначно існує значна небезпека соціального вибуху. Адже 92% українців оцінюють політичну ситуацію в країні як критичну чи напружену, а більше половини українців впевнені, що країні потрібні радикальні зміни. Вся соціологія показує, що ця влада не користується підтримкою громадян України.

Ви ж самі бачите, як олігархічна система, паралізувавши розвиток України в економічній, політичній та інформаційні площині, знову зміцнюється. Корупційні схеми попередньої влади успадковані і «вдосконалені» нинішньою. Стратегічний план розвитку країни у керівництва держави відсутній. Рішення приймаються, виходячи з принципів ситуативності, політичної доцільності та захисту власних, а не національних, інтересів.

Водночас погляньте, як Україну затягують у боргову яму. Так, у минулому році тільки зовнішній борг нашої країни зріс на 3,6 млрд доларів, а загальний борг – на 7 млрд доларів. Перед тим позичали у росіян, перед тим – у китайців, позичали у всіх, хто давав позику. Що ж це за Верховна Рада і парламентарі, які давали згоду, щоб позичати ці гроші? Вічно чуємо, що це хтось інший винен, що це чийсь зовнішній чи внутрішній вплив. І це яскравий приклад «якості» української політики і тих людей, які знаходяться при владі.

  • Але ж влада так активно проводить реформи…

  • Ситуація з важливими реформами – катастрофічна. Їх здійснюють виключно під зовнішнім тиском. Насправді вони або призупинені, або відбувається їх відверта імітація в інтересах олігархічних груп.

  • Наприклад?

  • Скажімо, виконання однієї з найважливіших реформ – реформи децентралізації – суттєво відстає від запланованих графіків. Так, на сьогодні децентралізацією охоплено лише третину від загальної площі країни. При цьому центральна влада не зацікавлена у повноцінній децентралізації: як і раніше, 80% всіх грошей «осідають» у центрі, а процеси формування ОТГ блокуються суто адміністративними методами на рівні районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій. Крім того, об’єднані територіальні громади як базова ланка нової трирівневої адміністративної системи країни все ще лишаються, фактично, поза законом.

Абсолютно провальними є результати антикорупційної реформи. Створення чисельних антикорупційних органів та запуск системи електронних декларацій суттєво не змінили ситуацію на краще, оскільки нові антикорупційні установи не можуть ефективно працювати за відсутності незалежної судової системи. Створення однієї з її найважливіших ланок – Антикорупційногосуду – перетворилося на фарс, і це попри численні рекомендації Венеціанської комісії.

До того ж влада продовжує допомагати олігархам наживатися на українцях через драконівські тарифи на комуналку і корупційні схеми. Замість впровадження програм енергозбереження з держбюджету виділяють десятки мільярдів гривень на субсидії, які в кінцевому підсумку осідають у кишенях монополістів.

  • За 8 років комунальні тарифи в Україні зросли у 5 разів…

  • Так, і найбільше – протягом останніх 4-х років. Зростання тарифів не просто перевищує інфляцію, а й розкручує її. Ситуація вже загрожує соціальним вибухом. Влада списує необхідність підвищення тарифів на вимоги кредиторів, тоді як насправді на цьому наживаються олігархічні групи. Кожен українець нині фактично сплачує «данину» олігархам через використання ними різних схем. Згадайте хоча б скандальну формулу «Роттердам+», коли ніби з благородною метою ̶ аби не купувати вугілля у сепаратистів ̶ у тарифи українцям заклали ще й оплату його доставки з Роттердама. Вугілля насправді лишилося тим самим. Тепер хочуть впровадити RAB-тарифи, за допомогою яких олігархічні групи, що сидять на вимикачах обленерго, зможуть вписувати нові суми в квитанції українців – замість підвищення енергоефективності держава витрачає десятки мільярдів гривень на субсидії, які перекочовують у кишені олігархів. Від 16-ти до 18-ти мільйонів українців через збільшення тарифів уже отримують субсидії, тому що самотужки таку комуналку багато хто оплатити не може. Цього року на субсидії з держбюджету мають виділити близько 70-ти мільярдів гривень. А ось на так звані «теплі кредити» держава готова витратити лише кілька мільярдів, та й те отримати їх вкрай складно. Владі просто вигідніше давати олігархам заробляти на простих українцях, ніж впроваджувати проекти з енергозбереження.

Тому я переконаний, сьогодні необхідно змінити керівництво Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, і Антимонопольного комітету. Однозначно – потрібно ліквідувати всі корупційні схеми, що сприяють суттєвому підвищенню тарифів, а по факту збагачують лише олігархів. Влада має зосередитись на різноманітних програмах енергозбереження та енергоефективності. Слід активніше залучати міжнародну донорську допомогу, зокрема і на місцевому рівні.

  • А який наразі стан справ щодо земельної реформи?

  • У питанні наведення земельної реформи парламентарі так нічого і не зробили. Навіть не змогли вирішити на законодавчому рівні питання передачі земель за межами населених пунктів від Держгеокадастру у відання місцевих громад. Провалені були всі законопроекти. Спробу врегулювати питання із прийняттям розпорядження Уряду №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» від 31.01.2018 р. – аж ніяк не можна вважати якісною та системною. Не вирішеним на законодавчому рівні все ще лишається і питання розпаювання земель державних та комунальних сільгосппідприємств.

МВФ, хоч і продовжує чекати, активно демонструє своє незадоволення затягуванням процесу з боку України. Світовий банк – теж. Нещодавно глава представництва Світового банку в Білорусі, Молдові та Україні Сату Кахонен сказала, що Світовий банк схвалить будь-який сценарій запуску ринку землі в Україні. Навіть той, при якому продаж землі буде обмежена об'ємом до 300 га в одні руки, і землю зможуть купити тільки фізичні особи - громадяни України (як це пропонує Мінагрополітики).

Аграрна партія розробила комплексну програму завершення земельної реформи і передала її до Верховної Ради, її треба просто взяти і реалізувати.

  • Віталію Євстафійовичу, вважаєте, країна потребує перезавантаження влади?

  • Соціологи кажуть, дві третини громадян переконані, що Україна потребує нових політичних лідерів та сил, перш за все – на рівні Верховної Ради. Суспільна зневіра, зубожіння та зовнішня агресія поки що стримують людей від масових протестів. Однак, якщо нинішня влада і надалі продовжуватиме спроби законсервувати олігархічну монополію в політиці, вона неминуче спровокує нові вуличні протистояння, що поховають надію на стабільний розвиток України. При цьому змінювати країну слід через легітимний механізм демократичних виборів. До влади в Україні мають прийти нові політики, готові брати на себе відповідальність за прийняті рішення та захищати інтереси громадян і держави, а не олігархічних кланів.

  • Які кроки для цього треба зробити?

  • Необхідно активізувати роботу над зміною виборчого законодавства, забезпечити перехід до пропорційної виборчої системи з відкритими списками, що унеможливить купівлю голосів у мажоритарних округах. Також потрібно змінити законодавство щодо фінансування політичних партій, внести зміни до чинного антикорупційного законодавства. Звичайно, конче необхідно сформувати новий склад Центральної виборчої комісії і розпочати проведення аудиту виборчих комісій на місцях в контексті підготовки до чергових парламентських виборів. Крім цього – припинити практику створення штучних перешкод об’єднанню територіальних громад, а також, нарешті, забезпечити гідну оплату праці державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування, що гарантовано відповідними законами, однак на практиці постійно відкладається без належної аргументації – це дозволяє владі через схеми фінансового заохочення використовувати їх як адміністративний ресурс під час виборів.

  • Пане Віталію, без сумніву, Аграрна партія – це нове дихання української політики. Чому ж тоді соціологічні дослідження часто не демонструють нових тенденцій громадської думки, а парламентські політичні сили зберігають доволі високий рівень підтримки?

  • Нинішні соцопитування про політичні вподобання – це справжня фікція. І не лише в Україні, а й у багатьох інших державах. Згадайте, як Президенту Трампу перед виборами жодна соціологічна компанія не давала шансу на перемогу. Еммануелю Макрону і партії «Республіка на марші» ніхто не прогнозував потрапляння до парламенту Франції з підтримкою понад 30% виборців. Але це відбулося.

Справжнім показником підтримки політичних сил є голоси, віддані за них на виборчих дільницях. За 4 хвилі місцевих виборів в них взяли участь 6 мільйонів громадян. І наголошую, що на всіх цих виборах Аграрна партія посідала третє місце. На останніх виборах 24-го грудня, що проходили в 17-ти областях, у 51-й ОТГ Аграрна партія отримала майже 14% депутатських мандатів серед кандидатів, яких висували партії. І це при тому, що наші конкуренти – партії, за якими стоять олігархи з грошовими мішками, крім того, вони отримують немалі гроші з держбюджету. І влада, і псевдоопозиція розуміють, що ми переходимо їм дорогу, тому з нами борються різними способами: від брудних замовних матеріалів у ЗМІ та спроб підкупу наших кандидатів до прямих погроз. І з кожним наступним етапом виборів боротьба стає дедалі сильнішою

Хочу звернути увагу, що багатьох партій, яким за результатами соцопитувань сьогодні прогнозують місця у першій п’ятірці на місцевих виборах, узагалі немає. У них немає ні депутатів, ні партійних осередків, ні реальної підтримки людей, вони мають лише медійний рейтинг. Я переконаний, що в наступний парламент пройдуть саме ті, чиї політсили будуть структуровані на місцях. І на наступних місцевих виборах 29-го квітня ми розраховуємо отримати гідний результат. Це буде основним індикатором для нас.

У нас все вийшло!

Для бійців, які гарно працюють на передовій, а саме воїнів 1-ї окремої штурмової роти Правого Сектора, ми в дуеті з ректором Білоцерківського національного аграрного університету Анатолієм Даниленком придбали автомобіль - рамний джип Меrsеdеs МL 270.

Щоб купити автівку для воїнів, я навіть в екстреному порядку подала документи на виготовлення біометричного паспорта, щоб купити і пригнати авто із-за кордону. Ми були готові до усіляких ризиків, якби тільки задумане вдалося (для мене особисто - це ночівля на вокзалах, аж поки достойне авто не знайдеться, перетин кордону з моїми далекими поняттями про це і усілякі поневіряння в чужому краї).

Перебирали «Міцубіші» й «Фольксвагени», «Тойоти» і «Ніссани», дизельні «Ниви», моніторили польський і український ринок.

Я маю водійські права і дуже мало водійської практики, не маю автівки, але за цей час почала непогано розбиратися у таких поняттях, як двигун, автомобільні фільтри і мастило, система охолодження і опалення, автомобільний ремінь, механічна й автоматична коробка передач, запитувала про пробіг автівки, її технічний стан, про те, якими дорогами їздила машина (вітчизняними чи закордонними), розтаможене авто чи ні, в якому стані документи.

Але все написане вище - ніщо із результатом: авто куплене, пофарбоване у матовий хакі, ми йому дали назву DANAT (ДАНиленко і НАТаша), і навіть перед відгоном на передову освячене капеланом (щоб вищі сили берегли наших бійців).

На блокпостах правосєкам, кому направлялася машина, дуже заздрили, мовляв, бачили тут всього, а от мерседесів - ні. А ми були впевнені, що доставляємо автівку патріотам, хто добре працює «на нулях», хто доброволець, хто відстоює країну не за гроші (без зарплати), не за пільги і не «за землю» й інші матеріальні блага, достойним дисциплінованим воїнам, з якими несумісні алкоголь й усіляка інша дурня.

Для нас великою нагородою буде те, що авто допоможе бійцям і спрацює там, де потрібно, на ньому вони успішно виконають завдання командира, мобільно перевезуть пораненого, доставлять на позиції боєкомплекти і провізію...

Ми їдемо на Донеччину в англійському «Мерседесі», слухаємо диск британської групи «Аеросміт» і обговорюємо як Великобританія допомагає Україні у цей складний час. А це - кевларові шоломи, бронежилети, спальні мішки, групові аптечки для бойових машин, дизельне паливо тощо. До того ж, Великобританія є однією з країн, яка постійно виступає за те, щоб санкції з Росії не були зняті. Починаємо згадувати і крилаті вислови державного діяча, письменника й оратора з Великої Британії Вінстона Черчилля, підключаємося до Інтернету і шукаємо цікаві вислови в електронній мережі в телефоні: «Чоловік робить те, що він повинен - незважаючи на наслідки для себе, незважаючи на перешкоди, небезпеки і тиск - це і є основа для усієї чоловічої моралі», «Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами», «Найкращий спосіб зіпсувати стосунки - це почати їх з’ясовувати», «Успіх - це здатність рухатися від однієї невдачі до іншої без втрати ентузіазму», «Брехня встигає пробігти півсвіту до того, як у правди є шанс одягнути штани», «Песиміст бачить труднощі при кожній нагоді; оптиміст у будь-яких труднощах бачить можливість», «Даремно говорити: «Ми робимо усе, що можемо. Треба зробити те, що необхідно!» «Не бажайте здоров’я і багатства, а бажайте удачі, бо на «Титаніку» усі були багаті і здорові, а удачливими виявилися одиниці».

І ще цікавий момент щодо назви нашої автівки «DANAT». Крім того, що назва - складені імена й прізвища власників машини, ще є слово в англійській мові співзвучне з цією назвою і пишеться воно «dоnаtе», що означає «пожертвувати», або «dоnаtеs» (дарує). Як на мене, то нічого випадкового у цьому світі не існує.

Щиро дякую своєму діловому партнеру у цій справі ректору Білоцерківського національного аграрного університету Анатолію Даниленку за довіру, за неабияке бажання допомогти фронту, за діловий підхід, за мудрі настанови, за турботу. До слова, за саму поїздку Анатолій Степанович зателефонував нам багато разів - куди доїхали, чи все нормально, чи не голодні й т. ін, тож, така турбота є приємною, так, як має бути серед людей. Без помічника ректора Андрія Ковальчука було б дуже важко. Хороші, толкові люди завжди на вагу золота. Оглядом авто, доведенням його до ладу займався саме він. Андрія я особисто вважаю повноцінним третім у нашій з ректором справі з автівкою для добровольців. Щирі слова вдячності Юрію Балацькому, Володимиру Недашківському, Едуарду Копилову, вчителям і учням міської школи № 2 - нашим дашенківцям - за продукти харчування і ліки, а Катерині Христюк - бабусечці із золотими руками - і її вірному другові життя Василеві Івановичу за запашну випічку, їх друзям і сусідам - харчі для тих, хто тримає для нас небо. Обіймаю вас усіх. Ви - моє срібне військо.

І ще одне. Не шукайте у цьому політичного підтексту - їжджу на фронт вже три роки, на «солодкі пропозиції» не пристала, хоч скільки їх не було.Добрі справи можна робити просто так, від щирого серця.

Я пам’ятаю цю фотографію з раннього дитинства. Мої дід і баба жили поруч з нами в хатині, збудованій в кінці 30-х років 20-го століття, і всі свої дитячі роки я постійно проводив у них. У більшій кімнаті були піч і лежанка. Перед ними попід двома вікнами стояла довга лава, перед нею стіл, зроблений з дубових дощок. Над старим топчаном, на якому відпочивав дід, на стіні, під стелею, завішена вишитим рушником, висіла синя рамка з фотографіями. Всіх родичів, які дивилися на мене з цих світлин, я знав. Не пам’ятаю, у якому віці якось запитав бабусю: “А хто це такий?” - “Мій брат Саник”,- почув у відповідь. Він ніколи не приходив у гості і я його не бачив. “А де він живе?” - “Його немає. Він помер”. Очі бабусі наповнилися слізьми. Хоч дитяча цікавість і не давала мені спокою, та я більше нічого не питав.

Уже в старших класах я ще раз запитав про діда Саника. У відповідь бабуся чи не пошепки відповіла: “Його забрали в 38-му році”. “А чому його забрали?” - “Хтось заявив на нього”. У мене були ще якісь питання, але більше нічого конкретного я від бабусі не почув. Лише додала: “Нікому не розказуй про це”. Ще запам’яталося, що дід Саник воював у Будьонного і навіть мав два ордени, а перед тим, як його забрали, був головою колгоспу. Ні про голод 33-го, ні про арешти 1937-1938-го років бабуся нам, малим, нічого не розповідала. Мало кому діти можуть похвалитися почутим. У далекі 60-ті та 70-ті мовчання цінилося, а сказане ненароком слово могло накликати біду.

Після смерті дідуся, а через кілька років і бабусі, хата запустіла, ми ховали в ній все, що не повинно було мокнути під дощем. Одного разу я зняв рамку зі стіни. Зі зворотньої сторони відхилив пожовклу газету і вийняв фотографії. Їх було декілька. Серед них і ті, що робив я, бо ще з сьомого класу захопився фотографією. Але одна з них уже тоді пожовтіла від часу і з неї на мене дивився бабусин брат Саник. Одягнений у шкіряну куртку та і картуз на голові теж, мабуть, шкіряний. Місцями світлину поїла міль.

Фотографії я поклав до свого архіву. Інколи довгими зимовими вечорами передивлявся свій архів, повертаючись у дитинство та молодість. Кожна світлина багато чого могла розповісти про тих, хто на ній зображений. Згадувася навіть голос рідної людини.

Але одна фотографія не давала мені спокою. Чому я тоді, коли ще була жива бабуся, не розпитав її про все? І, головне, не записав.

Всі ці десятки років десь у підсвідомості виникала думка про діда Саника та його долю. І все частіше в останні роки...

При всьому, що сталося після 2004 року, я вдячний Ющенку та Наливайченку. Перш за все за те, що вони відкрили архіви КДБ, які збереглися, нехай і не повністю.

Нам пощастило жити у вік інтернету. Заходжу в Гугл і набираю: “Куцоконь Олександр Мефодійович”. Через мить отримую: “Україна: жертви сталінських репресій”. Відкриваю... Хтось ще хоче назад в СРСР?! Знайдіть і подивіться. Це дуже просто. По алфавіту тисячі і тисячі безневинних жертв більшовицького режиму. Серед них знаходжу: «Куцоконь; Куцеконь Олександр

Мефодійович, 1903 р.н., с. Телешівка Ракитянського р-ну». «Трійка Київського облуправління НКВС УРСР протокол № 223 21.04.1938» ВМП (розстріл) «Переведено із Білоцерківської тюрми у Київську та розстріляно у м. Києві 25.04.1938 р. (ф. 5, спр. 909, арк. 241-242, 245-246)».

Тут я не можу поставити крапку. Головне питання: “ЗА ЩО?” На запит в архів Служби безпеки України вже через кілька днів отримую копію протоколу засідання Трійки та АКТ виконання вироку Трійки, а також повідомлення, що кримінальну справу, по якій проходив Куцоконь О.М., можна отримати в Центральному державному архіві громадських організацій України.

І ось у мене в руках два томи цієї справи... Оригінали всіх документів. Нарешті я побачу і дізнаюся, як вершилося правосуддя в ті часи, що саме відділяло життя від смерті молодих і здорових українців.

В читальному залі тиша. Розмовляти можна лише пошепки. Телефони вимикаються ще в коридорі. Декілька молодих людей працюють над томами якихось справ. “Студенти або ж аспіранти” - відмічаю про себе. Не думаю, що їм заважає тихе клацання мого фотоапарата. В “цифровику” не потрібно економити плівку і я намагаюся нічого не пропустити.

Пожовклі сторінки справи

17591. Розпочата 19 квітня. Закінчена 20 квітня. Історія останніх днів життя чотирьох українців-хліборобів київщини. Читаю і фотографую. Довідки, протоколи допитів. Ні і ще раз ні! Здається, що цього не може бути.

Уже вдома до пізньої ночі на екрані комп’ютера я знову і знову перечитую цю справу. І знову не можу повірити. Це не вкладається в голові.

Всі сторінки справи написані російською мовою. Довго думав: перекладати їх українською чи ні. Вирішив дещо подати в оригіналі, зберігаючи граматику.

Почну з листа зі справи Семененко Марії Іванівни, який вона написала міністру внутрішніх справ Радянського Союзу 21 квітня 1956 року:

Прошу ответить мне где находится мой муж Семененко Григорий Кузьмич 1908 года рождения, урожденец села Сухолесы Узинского района Киевской обл. неизвестно за что арестованный 19 апреля 1938 года.

18 лет с момента ареста моего мужа Семененко Г.К. мне и его детям о его судьбе ничего не известно.

Жители села Сухолесы знали его как честного гражданина и хорошего работника.

Двое детей Семененко Григория Кузьмича желают знать о своем отце: на какой срок и за что он осужден.

Я жена Семененко Григория Кузьмича Семененко Мария Ивановна проживаю в с. Сухолесы, работаю в настоящее время дояркой в к-зе им. «Иллича» с 1931 года. За хорошие надои в 1954 году была в Москве на Сельскохозяйственной Выставке.

Убедительно прошу известить меня о судьбе моего мужа Семененко Григория Кузьмича”.

14-15 лютого 1956 року відбувся 20 з’їзд КПРС. Микита Хрущов в знаменитій дововіді розвінчав культ особи Сталіна, розповів про його страшні злочини, і тисячі аналогічних листів від родичів арештованих і зниклих українців були направлені в Москву. Влада змушена була реагувати.

Справа № 17591 розпочинається з п’яти сторінок друкованого тексту допиту бухгалтера Сухоліського лісгоспу Куща Дмитра Павловича від 16-го квітня 1938 року. Йому запропонував вступити до організації, яка ставить своєю метою повалення державного ладу, односелець Ус Іван Іванович. Кущ називає імена п’ятьох жителів села Сухоліси, яких він протягом року залучив до цієї організації, а саме колишнього куркуля Олексієнка Григорія, який працює в лісгоспі лісорубом, Куцоконя (в протоколі без ім’я та по батькові), який працює в колгоспі та був виключений з партії, Авраменка Петра, який працює на пункті заготзерно, Коршенка (знову без імені та по батькові), який працював завідуючим Сухоліським пунктом “Заготзерно” і також виключеного з партії, та Семененка Григорія, сина колишнього жандарма, розкуркуленого та висланого на заслання.

А вже 19-го квітня прокурор Узинського району встановив: “гр. Куцоконь А.М. состоял участником контрреволюционной повстанческой организации ставившей своей задачей вооруженное выступление против Советской власти”. Також прокурор постановив: “В качестве меры пресечения способов уклонения от суда и следствия в отношении гр. Куцоконь Александра Мефодьевича избрать содержание под стражей при Бело-Церковской тюрьме. Арестованого зачислить за Узинским Райотделением НКВД”.

Далі ордер на обшук та арешт, протокол обшуку, анкета арештованого. Всі документи датовані 19 квітня. Постанова слідчого Щигельського від 20-го квітня, в якій написано, що КУЦЕКОНЬ О.М. “является участником контрреволюционной повстанческой организации». В документах справи можна бачити і «КУЦОКОНЬ», і «КУЦЕКОНЬ». Слідчі не особливо цим переймалися.

Протокол допиту КУЦОКОНЯ О.М. на трьох сторінках рукописного тексту також від 20 квітня. Процитую лише фрагмент, записаний слідчим молодшим лейтенантом держбезпеки Щигельським:

Вопрос: Расскажите какие вы получали к.р. задания от Куща.

Ответ: от Кущ я получил задания проводить среди колхозных масс разложенческую работу и вызывать недовольствия против Советской власти. Что я и делал: распространял слухи о скорой войне и роспуске колхозов, а также за отделение Украины от Советского Союза.

Вопрос: Кого вы знаете из к.р. Повстанческой организации.

Ответ: Кроме Куща мне больше никто неизвестен».

Далі в справі аркуш повторного допиту також за 20 квітня, де на запитання слідчого, про визнання вини, написано:

Да я виновным себя полностью в предявленном мне обвинении признаю в том что я действительно являюсь участником к.р. Повстанческой организации и распространял провокационные слухи с целью вызвать недовольствия колхозников. Больше показать ничего не могу. С моих слов записано верно мною прочитано в чем и расписываюсь.»

Подібні звинувачення, протоколи допитів та зізнання в справі і на інших вказаних Кущем громадян: Семененка Г.К., Авраменка П.К., Коршенка Сергія Назаровича.

Варто процитувати рядки із “Обвинительного заключения” від 20 квітня:

В задачу данной организации входило:

- отторжение Украины от

СССР и создание украинского фашистского государства,

- роспуск колхозов и передача земли в единоличное пользование.

Данная организация проводила свою работу в направлении:

1.- вербовки и насаждения повстанческих отрядов для борьбы с Советской властью, приурачивая вооруженное выступление к моменту войны Польши с СССР,

2.- производство диверсионных актов в колхозах, путем выведения из строя конского поголовья,

3.-проведение широкой антисоветской пораженческой агитации среди колхозников».

І наступний аркуш справи: “Выписка из протокола № 223 заседания Тройки УНКВД по Киевской области от 21 апреля 1938 года». Голова Трійки — Шапіро, члени — Костенко, Гомеров, секретар — Альтзіцер.

«СЛУШАЛИ», «ПОСТАНОВИЛИ».

Куцоконя О.М., 1903 р.н., Семененко Г.К., 1908 р.н., Авраменка П.К., 1902 р.н., Коршенка С.Н., 1907 р.н. - «РАЗСТРЕЛЯТЬ”. Особисте майно — “КОНФИСКОВАТЬ”. Всі четверо - українці, жителі села Сухоліси Узинського району.

І виписка з акта про те, що всі були розстріляні 25 квітня о 23 годині.

В справі не фігурує Олексієнко Григорій, на якого вказував Кущ. Та і сам Кущ зник безслідно. При перевірці справи в 1957 році в довідці читаю: “Проверкой по учетам 1-х, спецотделов МВД УССР, УВД Киевской области, а также по учетам учетно-архивного отдела КГБ УССР значищийся по настоящему делу как вербовщик — КУЩ Д.П. осужденным не значится.»

В справі знаходяться також протоколи допитів свідків - шести жителів села Сухоліси, які проводив у лютому 1957 року старший слідчий слідчого відділу УКДБ при раді міністрів УРСР по Київській області капітан Щур.

Всі свідки знали арештованих, як чесних і працьовитих односельців. Нічого вони не чули і про контрреволюційну повстанську організацію.

«Допрошенные в ходе дополнительной проверки свидетели Матвиенко Г.Я., Кучак Ф.М. и Бычек С.К., знавшие привлеченных по настоящему делу обвиняемых, охарактеризовали их положительно и показали, что антисоветских проявлений с их стороны они не замечали.»

Переглянувши справу, прокуратура Київської області внесла протест (в порядку надзору) до Президії Київського обласного суду, який 8 травня 1957 року протест задовільнив, постанову трійки відмінив і впровадження закрив у зв’язку з відсутністю доказів (“делопроизводство прекратил за недоказаностью преступления”).

Останній аркуш в справі — це довідка, направлена Гр. Куцоконь Одарці Макарівні 6 червня 1961 року у відповідь на її лист начальнику обласного Управління комітету державної безпеки Київської області з проханням повідомити її про долю чоловіка, арештованого 19 квітня 1938 року:

Дело по обвинению КУЦЕКОНЬ Александра Мефодьевича, работавшего в колхозе с. Сухолесы персмотрено Президимумом Киевского обласного суда 8 мая 1957 года.

Постановление от 21 апреля 1938 года в отношении КУЦЕКОНЬ Александра Мефодьевича отменено и дело производством прекращено за недоказанностью преступления, т. е. КУЦЕКОНЬ А.М. По настоящему делу реабилитирован».

Здається, тут можна було б поставити крапку. Проте є в справі ще декілька документів, які обов’язково треба і процитувати, і прокоментувати.

Перший - під грифом «секретно» — це заключення інспектора Обліково-архівного відділу Управління КДБ при КМ УРСР по Київській області Ложечнікової від 17 травня 1961 року про те, що КУЦЕКОНЬ О.М. арештований, засуджений до вищої міри покарання і вирок виконаний 25 квітня 1938 року. А далі “Сведений об обьявлении родственникам, а также регистрации смерти КУЦЕКОНЬ А.М. В 1 СО МВД УССР УВД Киевской области и в архивно-следствено деле не имеется.

На основании вышеизложенного и руководствуясь указанием КГБ при СМ СССР №108 сс от 24.08.1955 года, - ПОЛАГАЛ БЫ: Зарегистрировать в ЗАГСе Исполкома Узинского районного Совета депутатов трудящихся смерть гр. КУЦЕКОНЬ А.М. 16 января 1942 года от гнойного плеврита».

І другий документ — це лист від Управління КДБ при Раді міністрів УРСР по Київській області начальніку районного відділу міліції Узинського райвиконкому від 22 травня 1961 року:

Просим обьявить усно гр. КУЦЕКОНЬ Дарье Мефодьевне, что ее муж КУЦЕКОНЬ Александр Мефодьевич в 1938 году был осужден на 10 лет и, находясь в местах заключения, умер 16 января 1942 года от гнойного плеврита”. І підпис: начальнік обліково-архівного відділу підполковник КАРЛОВ.

Для повної картини повністю процитую документ зі справи, який розкриває “роботу” органів НКВД того часу:

СПРАВКА

по архивно-следственному делу № 42947

Заключение от 30 апреля 1956 года гор. Киев

Ст. следаватель следотдела УКГБ при СМ УССР по Киевской области капитан КУЛЕШОВ, рассмотрев материалы архивно-следственного дела № 408065 по обвинению:

УС Иван Иванович, ПОПОВИЧ Василия Ерофеевича, ВОЛОШИН Федора Гавриловича, КОВАЛЕНКО Семена Иосифовича, ЦЫГАНОК Василия Иосифовича, БОРИШПОЛЬ Прокопа Ивановича, ДИДЫК Кондрата Павловича, СЛАВИКОВСКОГО Игнатия Алексеевича, ЦМОКНО Максима Семеновича, СОФИЙЧУК Алексея Иосифовича, КОВТЮХ Кирилла Констянтиновича, ИЩЕНКО Ивана Павловича, ПЕНЕНДЗ Иосифа Мартыновича, КОВТЮХ Павла Костянтиновича, МАРЧЕНКО Ивана Степановича, ГАРНАЧА Леонтия Корнеевича, ПОНОМАРЕНКО Григория Никоновича, ДОВГАНЬ Тимофея Спиридоновича, ДИДЕНКО Антона Оверковича, СНЕЖНОГО Павла Григорьевича, КОЗЕЛ Митрофана Терентьевича, КОЦЮБА Петра Ясоновича, КНЫШ Андрея Романовича, ПОХИЛЬКО Ильи Федоровича, ГЛУХОГО Василия Антоновича, МУСИЕЦ Федора Семеновича, КОЗЕЛ Андрея Тереньтьевича, ХОХА Василия Устиновича, всего 28 человек, а также жалобу последнего,

Н А Ш Е Л

Все вышеперечисленные лица были арестованы в марте-апреле 1938 года Узинским РО НКВД с санкции районного прокурора и 15 апреля 1938 года Тройкой УНКВД Киевской области все, за исключением ХОХА, приговорены к ВМН, а ХОХА к 10 годам ИТЛ, по обвинению в том, что что являясь участниками контрреволюционной повстанческой организации, созданной представителем польско-петлюровской разведки БУЦ Григорием, через его племяника БУБЛИКА Н.Н., которого он завербовал в Польше и направил в Узинской район Киевской области. БУБЛИК, как указано в обвинительном заключении, связался с бывшим активным участником антисоветского восстания жителем с.Узин УС Иваном Ивановичем, который в 1937 году приступил к формированию повстанческих отрядов и организовал диверсионные акты в колхозах по уничтожению конского поголовья, в результате чего только в колхозе имени Сталина было отравлено 40 лошадей.

Являясь участниками названной организации, проводили среди населения антисоветскую агитацию.

Постановление Тройки приведено в исполнение 25 апреля 1938 года.

ХОХА В.У. отбыл срок наказания и в настоящее время проживает на ст Агадырь, Карагандинской железной дороги.

Ко дню ареста вышеуказанных лиц имелись дела оперативного учета только на ВОЛОШИНА Федора Гавриловича, дела данных, подтверджающих их принадлежность к повстанческой организации не имеется.

26-31 марта 1938 года были арестованы ДОВГАНЬ, ХОХА, ДИДЫК, ВОЛОШИН, ПОПОВИЧ и КОВАЛЕНКО.

Никто из них в постановлениях об избрании меры пресечения, вынесенных РО НКВД и районной прокуратурой, в принадлежности к повстанческой организации не обвинялся.

В отношении ДОВГАНЬ было указано, что он активный участник кулацкого восстания, имевшего место в 1920 году, антисоветски настроен и распространяет пораженческие слухи.

ВОЛОШИН И КОВАЛЕНКО обвинялись в том, что, работая в колхозе имени Сталина, вредительски относились к лошадям, кормили их недоброкачественными кормами, в результате чего 40 лошадей пало.

ПОПОВИЧ был арестован по подозрению в отравлении лошадей в колхозе имени Сталина.

ДИДЫК был подвергнут аресту, как в прошлом служивший в петлюровской армиии и имеющий контрреволюционные настроения.

В постановлении на ХОХУ указано, что он «к-р активно себя проявляет»

ВОЛОШИН, ПОПОВИЧ и КОВАЛЕНКО, будучи арестоваными, на допроса показали, что они являются участниками контреволюционний повстанческой организации, в которую были завербованы: ВОЛОШИН — ПОПОВИЧЕМ В.Е., ПОПОВИЧ — УСОМ И.И., а КОВАЛЕНКО — УСОМ И.И. И ПОПОВИЧЕМ В.Е.

ПОПОВИЧ и ВОЛОШИН также показали, что они в свою очередь завербовали в организацию: ПОПОВИЧ завербовал ЦЫГАНКА Ф.А., ВОЛОШИН — БОРИШПОЛЯ П.И., ДИДЫКА К.П., СЛАВИКОВСКОГО И.А. И КОВТЮХ К.К.

ПОПОВИЧ со слов УСА И.И.назвал как участников организации: ИЩЕНКО И.П., ВОЛОШИН со слов ПОПОВИЧА В.Е. Назвал ЦЫГАНОК В.И., КОВТЮХА П.К., ДИДЕНКО А.О., КОВАЛЕНКО С.М. и МУСИЕЦ Ф.С.

Показания арестованых записаны общими фразами, без выяснения обстоятельсв вовлечения их в организацию, без контретизации фактов практической антисоветской деятельности.

К делу по обвинению КУЦЕКОНЬ и других приобщена копия протокола допроса арестованого по другому делу КУЩ Д.П. От 16 апреля 1938 года.

КУЩ показал, что он был привлечен в повстанческую организацию в апреле 1937 года УС Иваном Ивановичем, а сам завербовал в эту же организацию осенью того же года КУЦЕКОНЬ, АВРАМЕНКО, КОРШЕНКО И СЕМЕНЕНКО. При каких обстоятельствах КУЩ привлек вышеуказанных обвинякмых и какое дал им задание, а также как они это задание выполняли, в его показаниях не отражено.

В процессе дополнительной проверки других доказательсв о причастности вишепоименованных арестованных к повстанческой организации и о проведении ими антисоветской агитации не добыто.

Просмотром архивно-следственного дела № 408065 по обвинению УС Ивана Ивановича и других, всего 28 человек, установлено, что все они были арестованы в апреле 1938 года и 15 апреля того же года все, за исключением ХОХА, приговорены к ВМН, а ХОХА к 10 годам лишения свободы, по обвинению в том, что являлись участниками контрреволюционной повстанческой организации, созданной представителем петлюровско-польской разведки БУЦ Григорием через его племяника БУБЛИКА Н.Я., которого он завербовал в Польше и напрвил в Узинский район, Киевской области. БУБЛИК, как указано в обвинительном заключении, связался с бывшим активным участником антисоветского восстания УС Иваном Ивановичем, который в 1937 году приступил к формированию повстанческих отрядов.

На предварительном следствии по своему делу УС показал, что в мае 1937 года в село Узин приезжал и заходил к нему БУБЛИК. Отрекомендовавшись племяником БУЦА, БУБЛИК рассказал, что он в начале 1937 года находился в командировке в Польше и всречался там с БУЦЕМ.

От имени БУЦА БУБЛИК предложил УСУ начать формирование повстанческих отрядов.

В связи с пересмотром дела УС и других в апреле 1956 года была допрошена жена БУЦА — свидетель БУЦ Е.Я., которая показала, что ее муж в 1920 году был направлен в командировку за границу и после этого в Советский Союз не возвращался, жил в городе Ровно, куда в 1923 году нелегально переехала и она. В Ровно муж имел свою книжную лавку, а в 1938 году он умер.

Племянник мужа вышеупомянутый БУБЛИК Е.Я., никогда к ее мужу в г.Ровно не приезжал.

Допрошенный 6 апреля 1956 года по делу УСА и других свидетель БУБЛИК Н.Я., который значится по делу эмиссаром БУЦА Григория, показал, что своего дядю — БУЦ Г.К. он никогда не встречал с 1919 года. В командировке в Польше свидетель никогда не был.

Работая в 1937 году управляющим Узинской районной конторы «Мосзаготторга», как показал БУБЛИК, он УС ни разу не встречал, в контрреволюцонно-повстанческой организации не состоял и о существовании такой организации в Узинском районе ему не известно. К уголовной ответственности за антисоветскую деятельность БУБЛИК не привлекался. Дело по обвинению УСА Ивана Ивановича и других их в 1956 г. было прекращено Киевским Обласным судом.

Ст. Следаватель следотдела УКГБ при СМ УССР по Киевской области Капитан ЩУР

7 марта 1957 г

Так фабрикувалися карні справи 80 років тому. Так знищували українців. Надворі буяла весна, земля просила робочих рук. А в тюремних підвалах кати-НКВДисти по-звірячому вибивали зізнання з молодих, здорових ні в чому не винних чоловіків. Трійки НКВД щоденно виносили жахливі вироки: “РАССТРЕЛЯТЬ”. Конвеєр смерті працював цілодобово і без вихідних. Єдина “вина” розстріляних - всі були українцями. Немає на нашій землі населеного пункту, в який би не приїзджав “чорний воронок”.

Дружини залишалися без чоловіків, діти — без батьків, Україна без своїх дітей. Та кого це хвилювало - більшовицький режим будував “щасливе майбутнє”.

Цей антинародний режим навіть в 50-х чи 60-х роках, відміняючи рішення трійок, боявся зізнатися в злочинах, які він здійснив. Родичі репресованих так і не дізналися до кінця всю правду.

Ми не можемо забути ні голодомору 1932-1933 років, ні страшних репресій в 1937-1938 роках. Росія, як спадкоємиця Радянського Союзу, не покаялася за вчинені злочини, а порушивши всі міжнародні закони знову розв’язала війну з Україною. Знову гинуть наш захисники. Будемо вірити, що рано чи пізно суд і над злочинцями, і над більковицько-комуністичним режимом обов’язково відбудеться. Цього не можна пробачити, цього не можна забути.

«Шабаш популізму», або передвиборчі перегони вже почались. Хоча до офіційного старту як президентської, так і парламентської кампаній ще більше року… і Верховна Рада, й Уряд, і Президент «заточені» під майбутні вибори. Про долю реформ, необхідність зміни виборчого законодавства та можливість дострокових виборів, лідером партії кількох хвиль місцевих виборів до ОТГ говоримо з головою Аграрної партії Віталієм Скоциком.

Пане Віталію, в політичних колах активно обговорюють можливість дострокових парламентських виборів цієї осені. Наскільки ймовірним є такий сценарій, і чи принесло б це користь для країни?

Такі сценарії обговорюють давно, однак треба розуміти, що можливість їх проведення залежить від бажання та подальших політичних планів однієї людини – Президента. Думаю, що ймовірність дострокових виборів зараз невелика. Якщо перевибори не оголосять ближчі кілька місяців, то провести їх у законний спосіб буде неможливо. Для країни сама дата виборів не так важлива – значно важливіше, на основі якої законодавчої бази вони відбудуться. Ми вже живемо у системі передвиборчих перегонів. Тіньові штаби більшості кандидатів на пост Президента давно працюють. І парламент, і уряд уже теж «заточені» під майбутні вибори. Ми бачимо, як розгляд стратегічних питань поступово відкладають у довгу шухляду. Ніхто не хоче брати на себе відповідальності за непопулярні рішення. Існує величезний ризик, що навіть ті реформи, які хоч повільно, але все-таки впроваджували, зупиняться остаточно. А не доведені до логічного завершення реформи ̶ набагато гірше, ніж їх повна відсутність. Зараз ми побачимо, як влада і псевдоопозиція почнуть публічне перетягування каната авторів «зрушень» і «провалів». А оскільки особливих успіхів немає, то буде пошук «крайніх». Ви вже відчуваєте, що стартує «шабаш популізму». Всі парламентські політичні сили починають обіцяти громадянам золоті гори та, що найгірше, безвідповідально ухвалювати закони, які розкрутять маховик інфляції. Тому, на жаль, у нас є великі сумніви щодо ефективності роботи всіх гілок влади у 2018 році.

Так чи не логічніше тоді було б зараз усьому суспільству вимагати проведення перевиборів до парламенту якомога швидше, щоб передвиборчі кампанії завершились і нарешті почалась нормальна робота?

Зрозумійте, якщо вибори відбудуться за нинішньою законодавчою базою, то ми законсервуємо неефективну нинішню владу ще на 5 років, і жодного поступу для людей і держави не буде. Згідно із соціологічними опитуваннями дві третини громадян (67%) переконані, що Україна потребує нових політичних лідерів та сил – передусім на рівні Верховної Ради. Просто перевибори цього не забезпечать, бо представники олігархічних проектів фактично монополізували інформаційний простір, вони контролюють і ЦВК, і решту виборчих комісій. Змішана виборча система, яка нині діє в Україні, фактично є найгіршим варіантом з усіх можливих. Вона увібрала в себе негативні чинники з кожної системи. І вона вигідна передусім олігархам. Якщо ми хочемо реальних зрушень, то на зміну політичним надбудовам олігархічних груп, які на сьогодні представлені в парламенті, мають прийти справжні ідеологічні партії, які йдуть у політику не для лобіювання вузькокорпоративних інтересів, а заради захисту прав та свобод громадян. Реальна деолігархізація політичної системи країни можлива лише за умови проведення реформи виборчого законодавства.

Яким повинно бути нове виборче законодавство?

Ми маємо перейти до пропорційної виборчої системи з відкритими списками зі створенням великих регіональних округів. Це ускладнить підкуп виборців. Партії стануть зацікавленими у залученні регіональних лідерів. Можна буде розраховувати на появу «нових облич у політиці». Це дуже ускладнить життя «кандидатам-парашутистам», які мандрували по різних округах та купували собі перемогу. Ба більше, пропорційна система суттєво посилить ідеологічну складову. А зважаючи на результати соціологічних досліджень, це дійсно стає важливим для виборців. Люди втомилися від фейкових партій і політиків-фриків. Дедалі важливішими для українців стають ідеї та принципи, які сповідують партії.

А чи зможе ̶ і головне ̶ чи захоче нинішній парламент ухвалити такий закон?

Звісно, нинішні парламентарі в такій системі не зацікавлені. Але на зміні виборчого законодавства наполягає більшість міжнародних партнерів. І тут дуже важливо, щоб суспільство в Україні розуміло важливість таких змін та не дозволило запустити черговий «фейк». Ми ж чудово знаємо, як уміє наш парламент вихолощувати, здавалося б, гарні ідеї, перекручувати їх зміст та в результаті ухвалювати рішення, які вигідні винятково йому. Ситуація навколо законопроекту про Вищий антикорупційний суд – чудова ілюстрація маніпулятивної спроможності вітчизняних парламентарів.

Які запобіжники потрібні, щоб цього не сталося?

Під час переходу до пропорційної виборчої системи обов’язково потрібно впровадити реальні механізми відкликання депутатів Верховної Ради за невиконання передвиборчої програми у тих округах, в яких вони балотувалися. Потрібно змінити законодавство щодо фінансування політичних партій. Державне фінансування мають отримувати не лише парламентські партії, а й ті, які мають своїх представників у органах місцевого самоврядування. Важливо змінити антикорупційне законодавство. Власне, потрібно чітко визначити види та особливості проявів політичної корупції під час фінансування політичних партій, підкупу виборців, використання брудних виборчих технологій. Необхідно завершити формування нового складу Центральної виборчої комісії. До неї мають увійти не тільки представники парламентських політичних сил, але й авторитетні громадські діячі, правники. Також нам слід ухвалити закон про лобіювання. Це мінімізує корупційні ризики під час ухвалення парламентом рішень і дасть додаткові надходження до державного бюджету. В США, приміром, лобізм ще із середини ХХ століття – вид професійної діяльності, представники якої сплачують податки.

Ми маємо розуміти, що без усього цього комплексу змін усі інші реформаторські ініціативи приречені на поразку. Державу можна змінити тільки через легітимний механізм демократичних виборів. Лише так до влади в Україні зможуть прийти нові політики, які, на відміну від нинішніх, будуть готові брати на себе відповідальність за ухвалені рішення та захищати інтереси громадян і держави, а не олігархічних кланів. А владі, яка спирається на довіру народу, вдасться провести ефективні реформи та відкрити країні шлях до поступального розвитку.

А ви впевненні, що власне наше суспільство готове до такої зміни системи, адже ні для кого не секрет, що наші виборці голосують за гроші і навіть за гречку?

Це не зовсім так. Наше суспільство значно прогресивніше за політиків і прикладом цього є і Помаранчева Революція, і Революція Гідності. Люди хочуть змін, хочуть жити в цивілізованій країні. На Майдан же люди виходити не за політиків, а за своє право жити гідно на своїй землі, а потім і під кулі йшли за майбутнє своєї країни. Інша справа, що політикани скористалися щирістю людей і замість того, щоб змінити систему, як того вимагали мільйони людей на площах, просто очолили її і звели нанівець усі надії Майдану. Тому сьогодні таке розчарування в суспільстві. Це не вина людей, це вина безвідповідальних політиків, яких цікавить лише власна нажива. І навіть при тотальній зневіри у суспільстві, все одно, за результатами соціологічних досліджень «за гречку», як ви кажете, готові голосувати не більше 15%. Наші люди дуже мудрі і їм просто потрібно показати шлях, в який вони зможуть повірити. Реальний шлях, який виведе Україну із прірви. Якраз це ми і робимо, ми даємо людям інструмент, за допомогою якого країну можна змінити, без крові і нових заворушень, цивілізовано, як люди цього і завжди хотіли. До речі, згідно тієї ж соціології, Аграрна партія має найменше негативних відгуків людей і найнижчий рівень недовіри.

На всіх останніх виборах до ОТГ Аграрна партія входила в трійку лідерів. 29-го квітня в Україні черговий раунд виборів, плануєте брати участь?

Так, звісно, ми плануємо брати участь у виборах до 40 ОТГ, які заплановані на 29 квітня 2018 року. Для нас присутність в органах місцевого самоврядування дуже важлива, а, нагадаю, за результатами всіх виборів до ОТГ Аграрна партія стабільно входить до трійки лідерів за кількістю обраних депутатів. Це свідчить, по-перше, про високий рівень довіри громадян до тих ідей, які ми сповідуємо та відстоюємо. По-друге, це показує ефективність роботи вже обраних від нашої політсили депутатів та їхню орієнтованість на захист інтересів громадян. Ефективне управління на місцях, впорядкування системи наповнення місцевих бюджетів, розвиток місцевої транспортної інфраструктури, надання якісних соціальних, медичних і освітніх послуг ̶ це те, на чому зараз сконцентрована робота наших регіональних партійних осередків. У радах різних рівнів, починаючи від громад і закінчуючи обласними радами, ми вже представлені майже 5-ма тисячами депутатів, які ефективно працюють на місцях. Громадяни добре оцінюють їхню роботу, тому наша підтримка постійно зростає. Це саме той шлях, який ми обрали для зміни країни, ̶ починаючи роботу із самого низу, показуючи свою ефективність там, прийти до результативного управління державою на загальнонаціональному рівні. Ми переконані, що так, маючи міцний фундамент в усіх регіонах, ми дійсно зможемо очистити політичну систему, що прогнила, і привести до влади професіоналів, які врешті-решт виведуть країну зі стану депресії.

 

У вівторок, 27 лютого, до редакції “Вісника Кагарличчини” зателефонував один із наших читачів із питанням, чому немає платіжок за природний газ за січень? Адже навколо цього вже розростаються різноманітні плітки та домисли. Тож ми звернулися до прес-служби регіональної газової компанії “Київоблгаз” із проханням прояснити ситуацію.

Відповідь було надано оперативно. Ось, що нам повідомили із “Київоблгазу”: “Затримка квитанцій сталася через технічні причини. Хвилюватися з цього приводу не варто. Сплатити за спожитий газ можна відповідно до показань лічильників або за нормами. Якщо споживач отримує субсидію, він може відняти від фактичного споживання суму нарахованої субсидії.

Рахунки за спожитий в січні природний газ доступні для завантаження в електронному вигляді в Особистих кабінетах на 104.ua. Користувачі Особистого кабінету можуть сплатити рахунок за січень будь-яким доступним платіжним онлайн-сервісом.

Для сплати за газ іншим способом необхідно звернутись у відділення банку або Укрпошти, де споживач зазвичай сплачує комунальні послуги. Для проведення операції достатньо повідомити номер свого особового рахунку.

В березні споживачі отримають паперові рахунки, які міститимуть інформацію про нарахування за спожитий газ в січні-лютому 2018 року. Просимо вибачення за незручності через затримку рахунків”.

Платити аліменти, а значить дбати про добробут своїх неповнолітніх дітей, - очевидний обов’язок кожного з батьків, який не потребує жодних додаткових пояснень та обгрунтувань. Тому у тих випадках, коли в одного з батьків не спрацьовує елементарний батьківський інстинкт і совість, на захист маленьких українців має стати все суспільство, насамперед, в особі органів державної влади.

На превеликий жаль, кількість неплатників аліментів у нашій країні є досить великою. Лише на Київщині протягом минулого року державними виконавцями було стягнуто 77,3 млн гривень на 21 271 дитину. Однак, навіть попри такі показники, десятки тисяч дітлахів області залишилися без належної матеріальної підтримки, в тому числі через недостатньо жорсткі механізми відповідальності за умисне ухилення від сплати аліментів.

Виходячи з цього, 6 лютого вступив у дію розроблений Міністерством юстиції закон про посилення відповідальності злісних неплатників аліментів, який передбачає низку жорстких інструментів впливу на тих, хто свідомо ухиляється від матеріального піклування про рідних дітей.

Зокрема, законом передбачено, що в разі, коли особа не платить аліменти більше 6 місяців, державні виконавці зобов’язані винести постанову про обмеження її у праві користування транспортними засобами, у праві виїзду закордон, праві полювання та користування зброєю, а також примусити до виконання суспільно-корисних робіт, кошти від яких отримає дитина аліментника.

Для того, щоб закон не залишився лише приписами на папері, Мін’юст розробив чіткі інструкції для територіальних підрозділів юстиції, а також путівник виконавчого провадження, який допоможе кожному громадянину реалізувати своє право на виконання судового рішення, і не лише у питанні аліментів.

Для повноцінного виконання норм ухваленого закону Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області створено регіональний штаб з координації, моніторингу та контролю за станом виконання місцевими органами виконавчої служби області рішень про стягнення аліментів. До штабу, який було створено одним із перших в Україні, увійшло керівництво обласного управління юстиції та начальники всіх місцевих відділів державної виконавчої служби. Відтепер кожне провадження по аліментах перебуватиме під жорстким і постійним контролем керівництва юстиції в регіоні.

Крім того, Київська область стала першою (разом із Запорізькою), де почали роботу мобільні групи з ліквідації заборгованостей по виплаті аліментів. Такі групи провели роботу в Борисполі, Білій Церкві, Фастові, Броварах, Обухові, Василькові, Бородянці, а також у Києво-Святошинському та Білоцерківському районах. Під час вказаних рейдів співробітниками органів державної виконавчої служби було здійснено десятки описів майна злісних неплатників аліментів.

Водночас, з метою забезпечення систематичної взаємодії регіонального штабу Головного територіального управління юстиції у Київській області з утвореними Міністерством юстиції України мобільними групами з ліквідації заборгованості по аліментам, а також представниками органів Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, соціального захисту, заплановано проведення 27 лютого 2018 року «круглого столу» з представниками вказаних вище органів. Під час заходу буде обговорено практичні аспекти реалізації закону про посилення відповідальності неплатників аліментів, аби кожен відповідальний державний орган міг оперативно виконати свою частину обов’язків щодо примусового мотивування аліментників матеріально піклуватися про своїх дітей.

Наразі, незважаючи на те, що законодавчі нововведення діють менше місяця, їх дієвість красномовно демонструють цифри. Наприклад, у Ірпінському міському відділі виконавчої служби лише протягом одного дня боржниками по 5 аліментним провадженням сплачено 410 725 тисяч гривень.

Загалом по Київській області станом на 21 лютого цього року державними виконавцями винесено 5 313 постанов, згідно з якими така ж кількість осіб найближчим часом не зможе виїхати за кордон, користуватися транспортними засобами, полювати і використовувати зброю, отже, матиме додаткові стимули якнайшвидше сплатити аліменти.

Насамкінець, хочу наголосити, що всіх названих обмежень і незручностей можна дуже легко уникнути. Для цього достатньо добровільно сплачувати аліменти своїм дітям!

Про нових політичних лідерів, можливі дострокові парламентські вибори та підготовку до президентських, прототип Кабміну, над яким працює партія, говоримо в інтерв’ю з головою Аграрної партії Віталієм Скоциком.

Пане Віталію, зараз активно заговорили про можливість дострокових парламентських виборів, деякі політсили вже навіть розпочали підготовку. Як Ви вважаєте, чи відбудуться вони у найближчий час? Чи готується до них Аграрна партія?

Ми працюємо системно і поступально, незалежно від того, коли будуть вибори. Для нас вони – не самоціль. А щодо того, чи будуть дострокові вибори, то це значною мірою залежить від рейтингів Президента. У нього неодноразово були причини розпустити цей склад парламенту, але він цього не робив. Унаслідок цього замість коаліції, яка б ухвалювала рішення, бачимо ситуативні голосування за вигідні певним кланам закони і колективну безвідповідальність депутатів. Чи вдасться зараз Президент до розгону Верховної Ради, залежатиме від того, чи матиме він шанс бути переобраним у березні наступного року на другий термін. Але суть не в тому, будуть вибори дострокові чи в терміни, передбачені Конституцією. Суть у тому, що вони мають відбутися за новим законодавством, яке унеможливить купівлю мажоритарних округів і закладе основи для партійної відповідальності. Якщо цього не буде, ми просто законсервуємо нинішню абсолютно неефективну владу ще на 5 років. Це однозначно вигідно всім партіям, які зараз займаються нелегальним лобізмом у парламенті, але це абсолютно не на користь українському народу.

Зараз у парламенті тривають дискусії щодо формування нового складу ЦВК. Наскільки незалежним у нинішніх умовах може бути цей орган?

Термін на спецперевірку кандидатів у ЦВК дійсно спливає, і тиск міжнародної спільноти щодо цього посилюється. Очевидно, що завершувати формування нової ЦВК владі таки доведеться. Але варіантів для маніпуляцій достатньо. Уже той факт, що претендентів більше, ніж вакансій, свідчить, що просто все не пройде. Ба більше, рівень заполітизованості під час формування комісії залишається високим. Усі її члени – представники парламентських політичних сил. Закон взагалі не передбачає вимог щодо представництва від наукового кола, громадського сектора. Це могло б бути хоча б якимось запобіжником. Взагалі немає представництва позапарламентських партій, хоча вибори до ОТГ чітко показують зміну тенденцій народної довіри. І ці показники стабільні! Але найбільша проблема, як на мене, у тому, що ми досі голосуємо на папері. Тож перемагають ті кандидати, які мають більше грошей та зв’язків. Розв’язати проблему можна через впровадження онлайн-голосування.

Але наскільки ми технологічно готові до такого кроку?

Питання лише у бажанні. Така система працює у більшості розвинених держав світу та вже навіть у деяких пострадянських країнах. Приміром, у Киргизстані 2 місяці тому відбулися президентські вибори. На момент впровадження нової виборчої системи лише 8 відсотків територій країни було охоплено інтернетом. Вони це зробили з таким низьким стартом. У нас же показники охоплення інтернетом значно вищі. Що потрібно? Відбиток пальця, сканування ока – і все. Голосування відбувається у режимі онлайн. І жодних дискусій щодо того, хто переміг, тому що неможливо в такій ситуації «намалювати» результати.

Цього тижня парламент має розглянути закон про національну безпеку. Чи допоможе він нам у боротьбі з російською агресією?

Законодавство щодо національної безпеки дійсно застаріло та потребує ґрунтовного оновлення. Однак у мене є сумніви щодо того, чи нинішній парламент здатен якісно оновити його відповідно до світових стандартів. Проблема уже навіть у тому, що самого тексту законопроекту, який не є секретним, досі не бачили ні депутати, ні експерти у сфері безпеки та оборони. А це надважливо. До голосування мала би пройти публічна дискусія, слід отримати оцінку не тільки політиків, але й експертів у сферах безпеки, оборони, юриспруденції, міжнародної та внутрішньої політики. Саме поняття національної безпеки передбачає захист громадянина, суспільства та держави. Цікаво, що у світовій практиці є таке поняття, як право громадянина на захист від власної держави. Хотілося б побачити, чи буде у тому законопроекті, який внесуть до Верховної Ради, прописана реальна можливість українця скористатися таким правом. Мені здається, що той «фейковий» парламент, який ми маємо, у понятті національної безпеки в першу чергу вбачає захист самих себе, тобто влади.

Ви часто повторюєте, що для Вас влада ̶ не самоціль, то чому Ви самі пішли в політику?

Для мене політика – це мистецтво, мистецтво управління державою. На жаль, за роки незалежності в Україні справжніх митців було дуже мало. Сцену захопили плагіатори і блазні, шулери та аферисти, і врешті-решт замість мистецтва ми отримали дешеву фонограму. Відбулася повна підміна понять. У боротьбі за владу та доступ до фінансових потоків про державу фактично забули. Якби в країні було ефективне управління, цілком можливо, що Крим не потрапив би під окупацію, а на Донбасі не лилась би кров. І, на жаль, навіть війна нічому не навчила можновладців, у них ті самі методи та цілі ̶ царські вілли, золото і розкішний відпочинок десь на райських островах. Далі тривати так просто не може, інакше ми втратимо державу. Тому політичну систему потрібно докорінно змінювати.

Ми часто бачимо, як нові молоді та ідейні політики, які потрапляють до парламенту, швидко ламаються під тиском системи. Чому Ви впевнені, що Ви з однопартійцями вистоїте?

У тому й суть. Коли людина сама намагається боротися із системою, зазвичай система її просто з’їдає. Або людина здається, і система бере гору, або бореться, але від неї відмахуються, як від набридливої комахи. Коли громадяни об’єднуються заради спільної ідеї, коли у них одна мета та спільні цінності, коли вони стають командою, – це справжня сила, зламати яку неможливо. Я неодноразово мав змогу потрапити до парламенту. Але коли ти йдеш під чужими прапорами, то приймаєш чужі правила. Абсурдно виглядає, коли член керівної фракції виходить на мітинги з плакатом «Я проти корупції». Наша ж мета – зламати систему. Подивіться на наш політикум – жодних нових обличь Ви там не побачите. У нас влада й опозиція лише міняються ролями, та аж ніяк не змінюють своїх методів. Багато Ви назвете партій, які б трималися на ідеології, а не на гучному прізвищі свого лідера?

Якщо ж ми хочемо справжніх змін, для цього треба мати інструмент, а в нашій ситуації ніщо інше, окрім сильної політичної партії, цим інструментом бути не може. Над її будівництвом ми і працюємо вже 4-й рік. Це те, із чого я почав, щойно очолив Аграрну партію, за цим критерієм підібрана вся наша команда. Нас об’єднує одна спільна мета – змінити стару систему, яка повністю прогнила. Тому ми стабільно і входимо до трійки переможців на виборах до ОТГ ̶ це свідчить про те, що в нас повірили, і що люди бачать результат у себе на місцях, відчувають його на якості власного життя. Ми постійно поповнюємо свої лави новими амбітними людьми. І це вже давно далеко не лише аграрії – це лікарі, вчителі, юристи, енергетики, промисловці, IT-спеціалісти, підприємці, представники галузей культури та спорту. Наша політсила працює над формуванням стратегії розвитку держави. Для цього ми створили в партії дорадчі органи – професійні ради, які охоплюють увесь спектр соціально-економічних відносин, починаючи від аграрної, промислової та енергетичної сфер, закінчуючи медичною, спортивною, освітньою і мистецькою галузями.

Що буде в передвиборчій програмі Аграрної партії, з якою вона піде на парламентські вибори?

Свою програму ми вибудовуємо навколо інтересів людини і для неї – не громадянин повинен працювати на державу, а держава на нього. Розробляємо план економічних змін, в основі якого лежать 9 індексів людського розвитку. Середня очікувана тривалість життя при народженні в 2016-му в Україні була 71,68 року. Ми другі за рівнем смертності у світі, в нас найнижча тривалість життя в Європі. А тривалість життя, як і його якість, залежить від розвитку держави. Зростання економіки протягом трьох років поспіль здатне збільшити середній вік на рік. Наша мета зробити країну такою, в якій люди житимуть довше, краще та матимуть все, що їм потрібно для розкриття своїх талантів і здібностей.

А президентські амбіції у Вас є?

У мене є амбіції зробити максимум для розвитку своєї країни. Одна з найбільших наших проблем із часів здобуття незалежності – це дуалізм влади. Постійна боротьба між Прем’єр-міністром і Президентом блокує роботу та не дозволяє концентруватися на головному – інтересах самої держави і її громадян. Цей дуалізм необхідно ліквідувати, виконавча влада повинна мати один центр підпорядкування. На моє переконання, це має бути Прем’єр-міністр, якого обирає коаліція, перед якою він звітує. Тоді стануть зрозумілі повноваження і, що головне, – відповідальність. Тоді й буде змога впроваджувати довгострокову стратегію розвитку. Президент має виконувати представницькі функції – бути обличчям країни та представляти її на міжнародній арені. І я переконаний, що розмежування повноважень потрібно провести до наступних парламентських виборів, щоб дати змогу новообраній коаліції сформувати якісний уряд, який почне розбудову держави. А зробити це може або нинішній Президент, що малоймовірно, або ж той, кого буде обрано навесні 2019 року.

Більше

Фото

  • 09-06-2018-8.jpg
  • CAM02628.jpg
  • DSCF4465.jpg
  • DSCF4684.jpg
  • DSC_4372.jpg
  • DSC_5128.jpg
  • DSC_5218.jpg
  • DSC_5339.jpg
  • DSC_5763.jpg
  • DSC_5776.jpg
  • DSC_5907.jpg
  • DSC_6091.jpg
  • DSC_6134.jpg
  • DSC_7830.jpg
  • IMG-.jpg
  • IMG-6f679f8c665c66c6f6b65a1e26de9676-V.jpg
  • IMG_0142.jpg
  • received_10214084293213858.jpeg
  • scotsyk.jpg

Район

Більше статей

Із 2 квітня у нашому районі, як і в країні загалом, розпочалася кампанія обрання лікарів жителями міст і сіл. У підсумку цієї роботи у кожної людини буде свій...

Кагарлик

Більше статей

Парламент шкільного самоврядування Кагарлицької ЗОШ № 1 організував і провів акцію «Даруємо добро». Усі учні школи підтримали акцію і взяли у ній...

Схоже, що фізико-хімічні КВК між командами міських шкіл стають вже щорічними. І втілюється ця ідея в життя завдяки ініціатору змагань, вчителю хімії ЗОШ № 2...

22 квітня хореографічна студія «Карамельки» районного Центру дитячої та юнацької творчості взяла участь у Всеукраїнському вокально-хореографічному...

Десь на темних полицях шафи або в шухляді лежать наші альбоми… Припорошені пилом давно минулих днів, чекають вони, щоб хтось зазирнув усередину. А...

Одним з основних напрямків виховної роботи Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів- ліцей» залишається збереження та зміцнення здоров’я дітей і молоді....

Спорт

Більше статей

Футболісти Кагарлицької ДЮСШ повернулися додому з Кубком та медалями Всеукраїнського турніру з міні-футболу серед юнаків 2009-2010 р.н. «Кубок...

Тридцять першого березня в фізкультурно-оздоровчому центрі КЗ КРР «ФОК Кагарличчини» відбувся чемпіонат Кагарлицького району з волейболу, в якому...

Двадцять третього та двадцять четвертого лютого команда Кагарлицької районної ДЮСШ взяла участь у Вiдкритому чемпiонатi м. Києва з кiкбоксингу серед...

Двадцять четвертого лютого у приміщенні КЗ Кагарлицької районної ради “ФОК Кагарличчини” відбулася фінальна частина чемпіонату Київської області з...

Десятого січня в Кагарлику в фізкультурно-оздоровчому центрі КЗ КРР «ФОК Кагарличчини» завершився Відкритий чемпіонат Кагарлицького району з...

Відео

Більше відео
Watch the video