Доволі часто у працівників самостійно або під впливом обставин змінюються умови своєї роботи: це може бути зміна виду трудової діяльності, робочого місця, розміру і систем оплати заробітної плати, пільг, графіку та інших умов. Одне із завдань органів юстиції – надати кожному громадянинові можливість ознайомитися із особливостями законодавчого регулювання відносин, що виникають у цій площині.

Так, сучасне трудове законодавство чітко виокремлює три основні способи зміни умов праці: переведення, переміщення та зміна істотних умов праці. Кожен із процесів має свої особливості та вимагає уособленого підходу. Найбільш поширеними передумовами для переведення є зміна виду виконуваної діяльності чи місця роботи – із залишенням працівника на тому ж самому підприємстві, зміною установи чи його переїздом у зв’язку з виконанням посадових обов’язків до іншої місцевості. Для переведення, в будь-якому випадку, потрібна згода працівника. Однак існують і винятки: можливе переведення особи строком до одного місяця на іншу роботубез отримання згоди для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, лише якщо така робота не протипоказана їй за станом здоров’я; оплата праці при цьому має бути не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Крім того, забороняється долучати до такої роботи вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди. Дозволяється також переводити працівника на іншу роботу у разі простою (зупинення роботи відділу,сектору, підприємства) за отримання його згоди строком до одного місяця та з урахуванням спеціальності і кваліфікації.

Переміщення ж не потребує зміни спеціальності, кваліфікації чи посади особи і часто відбувається в межах одного підприємства, хоча місце безпосереднього виконання роботи може бути змінено у межах однієї місцевості. В даному випадку згода не є обов’язковою, однак забороняється перемішувати особу на роботу, протипоказану їй за станом здоров’я.

У зв'язкуіззмінами в організаціївиробництва і працідопускаєтьсязмінаістотних умов праці при продовженніроботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацієючипосадою. Про змінуістотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановленняабоскасуваннянеповногоробочого часу, суміщенняпрофесій, змінурозрядів, найменування посад та інших– працівник повинен бути повідомлений не пізнішеніж за два місяці.

У разі незгоди зі змінами – трудовий договір із такою особою припиняється.

Тож підвищуйте рівень правової обізнаності та убезпечуйте себе від неочікуваних ситуацій на роботі!

Указом Президента України №188/2019 від 4 травня ц.р. за значний особистий внесок у  культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм звання “Заслужений діяч мистецтв україни" присвоєно художникові й мистецтвознавцю Михайлу Трохимовичу Волошину.

Щиро вітаємо Вас, Михайло Трохимовичу, з державною відзнакою Вашої творчості.

Заслужену нагороду принесли Вам глибоке знання справи, якій Ви присвячуєте основну частину свого життя, самовіддана праця та небайдужість до проблем всіх, хто Вас оточує.

Нехай це досягнення додасть Вам наснаги, віри і життєвих сил, нехай труднощі будуть переможені, а успіх окриляє душу!

З найкращими побажаннями - поціновувачі Вашої творчості з Кагарличчини та м.Ржищева

Сімдесят чотири роки минає з того часу, як закінчилася найжорстокіша і найкривавіша Друга світова війна. Все менше залишається серед живих свідків тих страшних подій, а також творців Великої Перемоги.

Але навічно залишаються з нами їхні подвиги і спогади, що були у різний час надруковані у районній газеті. У переддень Дня Перемоги ми знову публікуємо частину з них, як данину світлій пам’яті і шани героям...

А ОCTАННІЙ ТУПІТ ЧУВ УВЕСЬ СВІТ...

За наказом командування Північнокавказького фронту під номером 4127/11 від 24 травня 1943 року старшину Івана Євменовича Плигуна було нагороджено орденом Вітчизняної війни II ст. А три роки потому наказом по цьому ж фронту № 768412 старшина нагороджувався орденом Слави ІІІ ст. Обидві бойові нагороди шукали свого героя близько тридцяти років і були вручені 30 січня 1971 року.

Він пройшов дорогами війни з першого і до останнього її дня. І ті дорîги живуть в ньому й понині. В День Перемоги Іван Євменович одягає святковий піджак з бойовими нагородами, які ще раз нагадують про дні і ночі воєнного  лихоліття.

Про них він розповідав синам - Альоші та Віті, внукам і правнукам, на численних зустрічах із кагарличанами-земляками. І нехай кожна така розповідь обростала новими подробицями, в них не було вимислу, а була лише сувора правда. А правда - то вона одна...

- ...З ним у мене пов’язані спогади на все життя, що залишилось. Маю на увазі осколок, що застряв у легенях. Цей “гостинець” війни ще й досі ношу... Буває, йдеш, дихати не дає, однак треба терпіти, діватись нікуди. Війна в мені ще й досі живе, - спокійно констатує мій співбесідник.

Тієї пам’ятної ночі вони відправились в розвідку. Це було під Житомиром. Він - старший сержант і ще три бійці. Діяли грамотно - не вперше. Звично зняли вартового, вправно розрізали колючий дріт. Добралися до об’єкта без перешкод, якби не досадна випадковість - з-під ніг покотився камінець. Шурхіт то незначний, та його вловили на об’єкті - і гримнув залп. І відразу похитнувся старший сержант Плигун, йому стало млосно, а в грудях немов щось спалахнуло. Розвідники зорієнтувалися миттєво. Підхопили товариша, непомітно зникли із зони обстрілу. Повернулись без пригод. Плигуну довелось кілька тижнів  провести на госпітальному ліжку.

- А що це у вас за шрам на щоці?

Іван Євменович зніяковіло торкнувся долонею шраму і сумно усміхнувся.

- Це пам’ять про перше поранення. Йшли в атаку, а коли йдеш в  атаку, перетворюєшся в клубок нервів, стаєш нечутливим до болю.  Випробував на собі.  Прямо на бігу садонуло мене так, що зуби, як «сємєчки», бризнули з рота і тепла кров потекла підборіддям. І ви думаєте - зупинився? Ні. Рота знову стулив і продовжував бігти. І вже коли все було скінчено, вибили гітлерівців з траншей, випустив останні патрони з автомата, аж тоді відчув біль. І аж тоді опинився в цупких руках санітарів.

Інколи диву даєшся - скільки на долю однієї людини випадає! Вона в екстремальних умовах на багато що здатна. Адже три  криваві мітки війни, про які йшлося вище, не вкоротили бойових шляхів сина кагарлицької землі. Іранський кордон, Новоросійськ, Мала земля, Грозний, Тернопіль, Житомир - це ще не повний перелік шляхів, де гартувалася його бойова юність. І, до речі, не повний перелік наведено також і кривавих міток - Івану Євменовичу довелось викарабкуватися із важкої контузії (його засипало цеглою з розбитого багатоповерхового  будинку в Тернополі), довелось також побути і під танком, який наїхав прямо на окоп.

- ..ногами більше ніхто не протупав у війну. Із жовтня

1940-го по липень 1946-го «тупати» довелось, дійсно, багато. А останній «тупіт» чув увесь світ - я ж був учасником Параду Перемоги у 1945-му в Москві.

 ...Не охопити у цій короткій розповіді усіх епізодів і випробувань, через які довелось пройти Івану Плигуну. Після війни він мав не менш славний і трудовий шлях, адже за плечима - чотири  десятиліття трудового стажу. І про це ми говорили з ветераном. Він - цікавий співбесідник. Єдине, про що промовчав Іван Євменович, - це про нагороди. А їх у нього - дев’ятнадцять. Чотири ордени і п’ятнадцять медалей. Та плюс ще шість Подяк від керівництва за сорок років праці в мирний час.

Олексій ШУЛЬГА

ВИПРОБУВАННЯ ОСВЕНЦІМОМ

Аню забрали у Німеччину з рідної Шпендівки з останньою партією молоді у неповних вісімнадцять. Спочатку відправили на військовийі завод. Робота була каторжною, а годували дуже погано. Люди виснажувалися, а тому намагалися втікати з виробництва. Ходили чутки, що краще потрапити до бауерів (хазяїнів), там хоч морквину, картоплину чи буряк можна було украсти для підтримки організму. І одного разу Ганна Гнатівна теж спробувала. Але ж чужа місцевість, не рідне село, де вона знала кожну стежину, кожне потайне місце. Отож втеча  виявилася невдалою. Замість омріяного полегшення, разом із іншими втікачами, вона потрапила у в’язницю.

За шість діб перебування за ґратами їх ні разу не погодували. Люди пухли від голоду, нездужали навіть говорити. І лише молодість, здоровий організм врятували від неминучої смерті. Після тритижневого ув’язнення їм нарешті оголосили вердикт: Польща, концтабір в Освенцімі...

Табір, згадує Ганна Гнатівна, являв собою величезну територію, обнесену колючим дротом, до якого був підключений електрострум. На площі розташовувалися бараки, де й проживали ув’язнені.  Приміщення були старі, з протягами від дірок у стінах, а погода - сирою. Люди мерзли, хворіли. Спали на триярусних нарах. В одному кінці табору стояли бараки для чоловіків, в іншому - для жінок.

Пізніше зі слів “старожилів” Освенціма юна шпендівчанка дізналася й про інші “пам’ятки арійської культури” у концтаборі. Це - 10  крематоріїв і три ями, де живцем спалювали людей. В основному - євреїв, дітей і стариків, від яких не було користі.

- Кожен в'язень знав ту дорогу смерті, яка вела до крематоріїв, - розповідає Петренко. - Тож, коли нас шикували в колони, кожен молився Богу, щоб відвернув від загибелі.

Першими “гігієнічними” процедурами майбутніх мешканців Освенціма були стрижка наголо і клеймування. Ганна Гнатівна закачує рукав на лівій руці, де над ліктем у неї витаврувано її «табірне» ім’я - №75564.

- Дехто вже після визволення пробував вивести ці страшні цифри, - знову згадує моя співбесідниця, - але марно. Злазила шкіра, а номер  залишався. У фашистів була справжня технологія щодо таврування.

Втім, клеймо в’язня концтабору одного разу стало в нагоді для Ганни Гнатівни Петренко. У наші дні, коли “остарбайтерам” почали видавати певну грошову компенсацію. Вона теж поїхала із сином у відповідну установу.

Але для підтвердження статусу “наймита зі сходу” потрібна була купа довідок. Ось тоді її і виручив наручний номер. Один із установи, теж, до речі, в’язень концтабору, забачивши клеймо, наказав  видати компенсацію без документів.

А тоді, в Освенцімі, по витавруваних цифрах на ліктях ув’язнені орієнтувалися у своїй кількості. Виходило, що дівчат там утримувалося 100 тисяч, хлопців  і чоловіків - утричі більше.

На щастя, каторжної праці для жінок не було, хоча й без діла не сиділи. Інколи садили ліс, трудилися на польових роботах, а то просто переносили каміння із одного місця на інше. Та й чи могли вони бути  здатними на щось більше, виснажені холодом і голодом. Годували дуже погано. Суп, а по-іншому баланда із моркви чи брюкви, рідкозварене  лушпиння від картоплі, чай і хлібина, наполовину із тирси, на шістьох - таким було добове "меню” в’язнів Освенціма.

Зрозуміло, що слабші вмирали - від такої годівлі і умов утримання, інші, щоб уникнути повільної смерті, кидалися на дріт із електрострумом...

Ганна Гнатівна мужньо і з суто жіночою витримкою перенесла і перетерпіла майже дворічні труднощі і страхіття Освенціма і таки дочекалася визволення. Після англійських та уже своїх таборів, аж у жовтні 1945-го повернулася у рідну домівку.

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ

ДОВГА ДОРОГА ІВАНА МИКИТЧЕНКА

Його життя - то наша сучасна історія з усіма її славними і страшними сторінками. Адже народився Іван Григорович Микитченко у 1917-му. І хай не в кожній з них йому довелося залишити свій слід, але в найгероїчнішій він таки добряче наслідив. Мова, зрозуміло, ведеться про війну...

Служба на флоті - мрія багатьох підлітків. А що вже Івана Микитченка, який народився і виростав у Балико-Щучинці, на берегах могутнього Дніпра! Місцева дітвора, здавалося, ходити і плавати навчалася одночасно. А ще керувати човном, ставити сітки, в’язати вузли. Одне слово, зростали якщо вже й не моряками, то юнгами точно.

Іван Григорович пізніше це підтвердив, потрапивши служити саме на флот. І не на який-небудь, а славнозвісний Балтійський. На сторожовому катері йому не було рівних саме у знаннях морської справи. Як результат, тривала служба пройшла швидко і непомітно, старшина І статті Іван Микитченко готувався до демобілізації. Але все перекреслила війна...

Іван Григорович - людина надзвичайно скромна і, на відміну від багатьох ветеранів і учасників війни, не любить ні згадувати, ні, тим більше, розповідати про свої військові дії. Про це можна лише здогадуватися, переглядаючи його нагороди. Їх не так уже й багато, зате які! Однієї медалі «За оборону Ленінграда» достатньо, щоб зрозуміти, скільки всього довелося пережити цьому чоловікові. А ще ж є медаль «За відвагу», яка варта багатьох орденів. Плюс контузія...

Відгриміли переможні салюти, а служба Івана Микитченка все ще тривала. Його включили в комісію з прийомки трофеїв. І лише після цього він повернувся у рідну Балико-Щучинку...

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ

ВУЛИЦЯ ГАЙДАРА, 10

Вулиця Гайдара, 10. Саме на таку адресу надходить немало листів із штемпелями  різних міст України і колишнього Союзу.

Пишуть ветерани війни і учасники бойових дій і просто ті, хто волею долі спілкувався з Ніною Юхимівною Бойко.

Після закінчення університету вона працювала за кордоном - в групах радянських військ в Австрії, Румунії, Чехословаччині.

Читала в гарнізонних школах історію, мову й літературу.

Чоловік, підполковник запасу Трифон Петрович Бойко - уродженець сусіднього Миронівського району. Так і потрапила з ним у Кагарлик, де і працювала на освітянській ниві вчителем, завучем, директором школи.

Зрозуміло, що така біографія - насичена військовою дружбою, навчально-виховною роботою, не може не виділяти людину з-поміж  інших. У її численних альбомах - фотографії воєнних і мирних років, вітальні адреси, поздоровлення, телеграми, листи колишніх однополчан і вдячних учнів, в душі яких вона сіяла розумне, добре, вічне, її багатий  архів зберігає дихання часу - бойових і мирних днів. Ось, наприклад, вітальна адреса з нагоди ювілею Ніни Юхимівни від ветеранської організації 21-ї ВАД (воєнно-автомобільної дороги) 1-го Українського фронту за підписом колишнього командира ВАД полковника Стицького. Теплі слова побажань здоров’я, сімейного щастя.

Перегортає підполковник запасу Н. Ю. Бойко аркуші численних папок і альбомів свого архіву. Шелестять аркуші - немов шелестять роки, яких все більше й більше безжально нанизується на вістря її життя. Уже провела в останню путь чоловіка Трифона Петровича, поїхала працювати за кордон донька Людмила; все частіше подає неприємні сигнали її колись міцний організм - на робочому столі постійно “прописались” таблетки, та все ж в її очах збереглись твердість і бадьорий блиск - свідки неабиякого характеру.

Літа - літами, спогади - спогадами, та побажаймо Ніні Юхимівні життєвої енергії ще надовго.

Олексій ШУЛЬГА

ДВА ПОДВИГИ СЕМЕНА ТУТУТЧЕНКА

Наш земляк - Герой Радянського Союзу С.П. Тутутченко в роки війни командував у прославленого партизанського ватажка Ковпака кавалерійським дивізіоном. Це вони - ковпаківці, діючи в тилу ворога, наводили жах на окупантів, притягували на себе чималі війська, руйнували комунікації, чим допомагали Радянській Армії.

В 1943 році з’єднання Ковпака здійснило легендарний рейд від берегів Збруча до Карпатських гір. Партія поставила  завдання вийти на захід України у глибокий тил ворога, вдарити по його тилових базах,  знищити нафтові промисли, створити нові партизанські загони, підпільні групи, підтримати народний опір у Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Румунії.

І по всьому тисячакілометровому шляху були знищені ворожі гарнізони, висаджено 50 залізних і шосейних мостів, пущено під укіс десятки ешелонів.

Як писав один з угорських письменників: “Загони Ковпака були тією  скалкою, яка колола величезну фашистську імперію у вразливе місце».

30 серпня 1943 року біля села Яхновці колишньої Кам’янець-Подільської області Тутутченко отримав від Ковпака завдання висадити в повітря залізницю і німецькі ешелони. Коли це було зроблено, фашисти оточили підривників, почався бій. Але партизани не розгубилися, вони напали на одну з груп, знищили її, переодягнувшись в німецьку форму, сіли на дві німецькі автомашини і зникли. По дорозі знищили ще близько 20 фашистів, які прийняли їх за своїх.

Другий подвиг Тутутченко здійснив у Польщі. Одна з партизанських дивізій була притиснута до річки Західний Буг. Це було 17 березня 1944 року. Загибель була неминуча. Командир цієї дивізії Вернигора поставив кінноті Тутутченка завдання будь-якою ціною захопити міст, щоб перевести партизанів на другий берег.

Раптовим ударом кіннотників міст був захоплений, хоч втрати були великі. Сам Тутутченко залишився живим випадково. На його плащпалатці було 28 кульових пробоїн.

За ці героїчні подвиги і заслуги в справі партизанського руху на Україні Тутутченку Семену Павловичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а польський уряд нагородив Золотим партизанським Хрестом.

Після війни С.П. Тутутченко працював на відбудові Севастополя. Ще до війни він закінчив Архітектурний факультет Київського будівельного інституту. Пізніше працював у науково-дослідницькому інституті архітектури. Має звання кандидата наук. Багато працював над створенням пам'ятників партизанам-ковпаківцям в місцях, де діяли  загони Ковпака. За монумент, поставлений разом з скульптором Бородаєм в місті Яремча, була присуджена Золота медаль імені радянського фаталіста Трекова.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21.03.1973 року за багаторічну плодотворну діяльність в галузі архітектури і в зв'язку з 60-річчям члена правління Союзу архітекторів України С.П.Тутутченка було нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

ЖУКОВУ - ПО СОПЛЯХ

Складними були фронтові шляхи-дороги Юрія Коваленка. Тим часом у Сталінграді стало відомо, де розташований штаб Паулюса. Радисти зепеленгували, що німецькі команди ідуть з підвалу триповерхового універмагу на розі вулиць Радянської і Пензенської. Танки стиснули кільце. Однак прорватись до штабу Паулюса ніяк не вдавалось. Кожен квадратний метр був під прицілом снайперів.

У архівах Сталінградського міськвиконкому було знайдено плани каналізаційних колекторів. З ними ознайомили роту Юрія Коваленка і кинули на взяття штабу Паулюса. Через один колектор бійці Юрія Миколайовича потрапили у двоповерховий підвал універмагу. Там електробатареї, коридор, заповнений німецькими солдатами. Коли розвідники увірвались у нього, солдати показали, де кабінет Паулюса.

Генерал-фельдмаршал глянув на забрьоханих бійців Коваленка у валянках, шапках-вушанках, у полушубках і опустив погляд.

«Ви полонені! Прошу здати особисту зброю”, - скомандував Юрій Коваленко. Паулюс мовчки зняв ремінь, на якому висіла кобура з маленьким  браунінгом. Капітан Коваленко ремінь з пістолетом вчепив собі, зателефонував керівництву і доповів про арешт фельдмаршала. Звідти надійшла команда, куди виводити.

У кабінеті командувача Сталінградським фронтом генерала армії Єременка відбулось нагородження тих, хто брав у полон Паулюса. Серед представлених до Зірки Героя Радянського Союзу були начальник військової розвідки фронту, командувач танковою бригадою, перекладач, командувач роти військової розвідки Юрій Коваленко. У президії сиділи Єременко, Рокосовський, Ватутін, Хрущов. Маршал Жуков вручав нагороди.

Коли черга дійшла до Юрія Коваленка, Жуков зупинився:

- Что,  еще один хохол?

- А я не хохол, товариш маршал, - знайшовся Юрій Миколайович.

- А кто же ты?

- Я - украинец!

- Ну, какая разница, украинец, хохол...

- Большая!

- Интересно, а какая же?

- Я по национальности украинец, а хохол- это оскорбление.

- Что ж тут оскорбительного. Я - Жуков - русский. Хоть десять раз назови меня, я не обижусь.

- Если я, товарищ маршал, десять раз назову вас русским, вы, конечно, не обидетесь. Но если я вам скажу один раз кацап, обидетесь.

- Так ты, оказывается, националист? - підсумував Жуков.

Після цього підійшов до тумбочки, взяв орден Червоного Прапора і вчепив Юрію Коваленку. Повернувся до Президії:

- Ему и «боевика» достаточно. Я комфронт, из националистов героев не делаю!

Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ

Вітаю, шановний Міністре! Мені 21 рік, шукаю першу роботу після закінчення ВНЗ. Розкажіть, будь ласка, на що потрібно звернути увагу під час працевлаштування?

Артем Ліванов

Конституція України гарантує кожному право на працю та можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Що є основою для виникнення трудових правовідносин?

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин. Особливою формою трудового договору є контракт.

Що таке трудовий договір?

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як укладається трудовий договір?

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у випадках: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Які документи необхідно подати?

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати: паспорт або інший документ, що посвідчує особу; трудову книжку; документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Які умови випробування при прийнятті на роботу?

При укладенні трудового договору випробування може бути обумовлене угодою сторін, метою якого є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Наведу декілька прикладів, коли випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли 18-ти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; внутрішньо переміщених осіб.

Що таке контракт і в чому його особливість?

Контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Чим відрізняється контракт від звичайного трудового договору?

Контракт - це обов'язкова письмова форма. Трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі.

Контракт укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України. Трудовий договір не має таких обмежень.

Контракт може бути укладений тільки на певний строк, який встановлюється угодою сторін. Трудовий же договір може укладатись на певний строк, безстроково, на час виконання певної роботи.

В контракті передбачено можливість прав, обов'язків і відповідальності сторін (в тому числі матеріальної), умов матеріального забезпечення і організації праці працівника, умов розірвання договору.

Який порядок, зміст та умови контракту?

Контракт укладається у письмовій формі, у 2-х примірниках, для кожної з сторін. У контракті зазначається: обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання; строк дії контракту; права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін; умови матеріального забезпечення й організації праці; підстави припинення та умови розірвання контракту; соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання роботи.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0(800)213103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Нерест - це головний та найважливіший період у риби. З метою охорони, збереження та створення сприятливих умов для відтворення водних біоресурсів з 29 березня встановлюється нерестова весняно-літня заборона. У всіх водосховищах і озерах з затоками, протоками вона триває по 6 червня (включно), у всіх річках та їх кореневих водах - по 17 травня, у новостворених водних об’єктах, а також у придатковій системі річок та інших водних об’єктах - по 26 червня.

У цей період забороняється пересування плавзасобів (човнів), промислове рибальство, здійснення підводного полювання, проведення днопоглиблювальних, вибухових та інших видів робіт, добування будівельних матеріалів у місцях масового нересту водних біоресурсів.

Дозволяється любительське та спортивне рибальство до 3 кг риби на одну особу однією поплавковою або донною вудкою з одним гачком і спінінгом з берега у дозволених місцях. З картою нерестовищ та з переліком місць, визначених для любительського та спортивного рибальства у період весняно-літньої заборони, можна ознайомитись тут: https://goo.gl/KKmLaC.

За недотримання зазначених норм передбачена адміністративна відповідальність - штраф від 34 до 680 грн. Крім штрафу за незаконний вилов нараховуються збитки за кожну виловлену рибину.

«Просимо громадян, небайдужих рибалок, активістів та інші громадські спілки долучитися до охорони водних біоресурсів та допомагати в спільній справі збереження та відтворення водних біоресурсів на Київщині”, - закликав начальник Київського рибоохоронного патруля Володимир Мухін.

Якщо ви стали свідком порушення правил рибальства чи збуту водних біоресурсів – прохання оперативно повідомляти на «гарячу лінію» рибоохоронного патруля Київщини: (068) 642-80-26 або (099) 341-73-18.

Вже за тиждень в Україні відбудеться перший тур президентських виборів.

Тому в межах інформаційної кампанії Мін’юсту «Я МАЮ ПРАВО ГОЛОСУ» ми нагадуємо основні правила голосування та перебування на виборчій дільниці. Дотримання цих правил дозволить  вам реалізувати своє виборче право швидко, надійно та без зайвих перешкод.

Насамперед, варто звернути увагу на запрошення, яке кожен виборець має отримати до 25 березня. В ньому вказана адреса і час, де і коли ви зможете проголосувати. Якщо запрошення не надійшло – неодмінно перевірте себе у списках виборців, звернувшись до дільничної виборчої комісії.

Якщо ви не потурбуєтесь про це завчасно і в день виборів з’ясується, що вас немає у списку, вам у жодному разі не видадуть бюлетень для голосування.

Зауважте – проголосувати можна виключно за наявності паспорта громадянина України (або військового квитка для військовослужбовців). Ні закордонний паспорт, ні водійське посвідчення та інші документи такого права не дають. Обов’язково слідкуйте також за своєчасністю зміни фотокартки у 25 та 45 років, адже без них документ вже через місяць вважається недійсним.

Пам’ятайте, що голосування є особистим. Тобто віддати свій голос на дільниці можна лише власноруч,

Консультація Міністра юстиції

Шановний Павло, щотижня залюбки читаю Ваші консультації з конкретними порадами і вирішила сама звернутись із запитанням.  Через 2 місяця я готуюсь стати мамою. Про послугу реєстрації народження у пологовому будинку вже знаю. Знайомі розповіли, що додатково можна отримати «пакунок малюка».  Можете більш детально про нього розповісти? 
Світлана Гончарова

Що таке «Пакунок малюка»?

«Пакунок малюка» —  це одноразова натуральна допомога у вигляді набору необхідних речей для новонародженої дитини. Загальна вартість набору становить не більш як 5 тис грн. Отримання цієї допомоги не тягне за собою зміни розміру допомоги при народженні.

Хто має право отримати  таку допомогу?

Отримати допомогу «пакунок малюка»  мають право як громадяни України,  так  й іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України і народили живонароджену дитину. Безпосередніми отримувачами допомоги є мати, батько, родичі або патронатний вихователь новонародженої дитини.

Патронатний вихователь  отримує «пакунок малюка» у випадку, коли батьки чи родичі відмовились від новонародженої дитини в пологовому будинку або якщо у матері новонародженої дитини виникли ускладнення при пологах чи хвороба, що унеможливлює здійснення нею догляду за новонародженою дитиною .

Що входить до набору?

До набору входить все, що необхідно для новонародженої дитини: підгузки, вологі серветки, пелюшки, бодіки, шапочки, штани-повзунки, чоловічки, шкарпетки, термометри для води та для тіла, ножиці, ковдра, підковдра, матрац, розвиваючі іграшки, рушник, мило-шампунь, крем і коробка-колиска.

Деталізований перелік та кількість дитячих товарів  визначено наказом Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2018 року № 1025 «Деякі питання надання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» при народженні дитини».

Коли надається допомога?

Видача допомоги «пакунок малюка» здійснюється безпосередньо у  пологовому будинку під час народження/виписки новонародженої дитини або за місцем проживання/перебування новонародженої дитини не пізніше ніж через 30 календарних днів з дня її народження.

Патронатному вихователю може бути видано «пакунок малюка», якщо він забрав новонароджену дитину з пологового будинку протягом місяця з дня народження. 

Якщо на день виписки з пологового будинку «пакунок малюка» був  відсутнім, отримувачу необхідно подати заяву до  місцевого структурного підрозділу з питань соціального захисту населення  про забезпечення такою допомогою.

 Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

З пані Наталею ми познайомилися влітку 2018-го в Іспанії, куди я з Танею Сагайдак супроводжувала дітей загиблих героїв з України на відпочинок. Поїздка до іншої країни - то взагалі окрема тема. Часом мені здається, що в Іспанії більше України, аніж у нас.

Пані Наталя, знаючи, що я їжджу на фронт до наших захисників із волонтерською допомогою, виявила бажання зробити різдвяний подарунок літній жінці, яка проживає на прифронтовій території і постраждала внаслідок обстрілів.

Я знайшла таку людину.

Цього разу, коли ми їздили до добровольців ДУК Правий Сектор, спеціально заїхали і в Опитне, яке територіально знаходиться навпроти Донецького аеропорту. У село, де проживає кілька десятків людей - без лікарні, без магазину, без світла, без води... Село зруйноване, але ті кілька десятків людей тримаються за життя. Йдуть до військових за хлібом і макаронами, інколи їм привозить допомогу Червоний Хрест.

З посилкою із сонячної Іспанії я ледве лізу по нерозчищеній дорозі - ноги по коліна тонуть у снігу. За спиною - рюкзак із фотоапаратурою. Двері в дірках від обстрілів підперті дрючком, це знак: господарки вдома немає. Військові мені підказують, що бабуся часто ходить гуляти до сільради.

- Я била у Радіка, у прєдсєдатєля сєльсовєта, - розповідає бабуся Марія.

Бабці майже 80. Приємна така бабусечка, худесенька. Хата, як решето, двері й ворота також у дірках, вікна затягнуті целофановою плівкою. Топиться грубка, але у хаті все одно холодно. При обстрілі осколком міни вбило чоловіка бабусі, через півроку - сина. Тепер вона одна.

Сама бабуся родом із Закарпаття, Воловецького району, села Верхні Ворота. Все своє трудове життя працювала на фермі.

Я розповідаю їй про Іспанію і Наталю, яка надіслала їй посилку, читаю лист, від якого ми обоє плачемо, розкладаю гостинці. А бабуся ніяк не збагне що ж то за людина і як вона з іншої країни дізналася про неї, безперестанку дякує і поняття не має де у світі та Іспанія і як там живуть люди.

КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТР ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ПАВЛО ПЕТРЕНКО

Павле Дмитровичу, роз’ясніть, будь ласка, як стягнути аліменти з колишнього чоловіка? Ми не проживаємо разом більше ріку, батько дитину майже не бачить та матеріально не підтримує. Дякую за відповідь.
Світлана Корнєєва


Що треба зробити для виплати аліментів?


             Є два способи: мирним шляхом та в примусовому порядку.
Так, сторони між собою домовляються щодо розміру та періодичності сплати аліментів на дитину в добровільному порядку. Дана домовленість може бути лише усною, але для додаткових гарантій виконання домовленостей батьки дитини можуть укласти між собою нотаріально посвідчений договір про утримання дитини.

Також один із батьків може подати за місцем своєї роботи заяву про відрахування аліментів на дитину у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
       У разі відсутності домовленостей один із батьків може звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів.

В подальшому стягувач аліментів може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу.

Чи потрібно підписувати якісь папери?

Обов’язку підписання таких паперів немає. Однак батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як стягнути аліменти у судовому порядку?

Той з батьків, з ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом. У такому випадку аліменти на дитину присуджуються або як частка від заробітку, або у вигляді конкретно визначеної суми. 
        Справи розглядаються місцевими судами за місцем проживання чи реєстрації відповідача. 

Також позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
       У разі видачі судом виконавчого документу, стягувач може самостійно надіслати виконавчий документ за місцем роботи боржника або отримання ним інших доходів із заявою про здійснення відрахування аліментів, або направити/подати заяву разом із оригіналом виконавчого документу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця.

Яким може бути розмір аліментів?

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів.
   У 2019 році прожитковий мінімум на дітей становить:
віком до 6 років:

з 1 січня– 1626 грн;

з 1 липня – 1699 грн;

з 1 грудня – 1779 грн

віком від 6 до 18 років:

з 1 січня – 2027 грн; 

з 1 липня – 2118 грн;

з 1 грудня – 2218 грн

      Однак є виключення. Якщо платник аліментів має нерегулярний дохід, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, яка підлягає щорічній індексації.

Той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Коли призначається державна допомога?

Тимчасова допомога призначається у разі, якщо:
рішення суду про стягнення аліментів не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває у місцях позбавлення волі, якого визнано недієздатним, або він перебуває на строковій військовій службі; 
місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
      Для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соцзахисту населення за місцем проживання (перебування): 
заяву; копію свідоцтва про народження дитини; 
інші документи. 

Розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.

Чи можливо стягнути аліменти за минулий час? 

Так, законодавством передбачені випадки, коли аліменти можна стягнути за минулий час, але не більше ніж як за 10 років та окремі підстави, коли аліменти стягуються за весь час.

Як виконується рішення суду? 

Після набрання рішення суду законної сили, стягувач подає до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю заяву та виконавчий лист. На підставі цих документів виконавець відкриває виконавче провадження. 

До пред’явлення на примусове виконання виконавчий документ про стягнення аліментів може бути самостійно надісланий стягувачем за місцем роботи боржника. 

Під час виконання у примусовому порядку виконавець вживає заходи примусового виконання. Якщо боржник працює або отримує пенсію державний виконавець виносить постанову, яку направляє за місцем роботи боржника або за місцем отримання пенсії для утримання аліментів. 
Якщо є заборгованість виконавець робить відповідний розрахунок та зобов’язаний повідомити про нього стягувача і боржника. У разі якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує 3 місяці: 
відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників;
майно боржника арештовується виконавцем, вилучається та реалізується. 
Якщо боржник ухиляється від виконання рішення та має заборгованість, виконавець застосовує до нього санкції та обмеження встановлені законом. У разі відсутності відомостей про місце перебування боржника, за поданням виконавця судом виноситься ухвала про розшук боржника.

Яка відповідальність боржника за несплату аліментів?
Завдяки дії розроблених Мін’юстом законів #ЧужихДітейНеБуває, до неплатників аліментів застосовуються ряд обмежувальних заходів.
Якщо розмір заборгованості по сплаті аліментів перевищує 4 місяці (та 3 місяці для батьків важкохворої дитини) встановлена можливість накладення обмежень на неплатників аліментів щодо:

  • виїзду за межі України; 
  • керування транспортними засобами; 
  • користування зброєю;
  • полювання.


Крім того, передбачені обмеження щодо перебування на державній службі. Також боржник з аліментів не може впливати на рішення про тимчасовий виїзд дитини за межі України.
Не менш дієвим є запровадження фінансових санкцій, передбачено штраф за несплату аліментів залежно від суми заборгованості:
          • понад 1 рік – 20%;

  • понад 2 роки – 30%;
  • понад 3 роки – 50%


      Також, в законах ми передбачили відповідальність для неплатників аліментів у вигляді суспільно корисних робіт, адміністративного арешту та позбавлення волі.

Від себе можу додати: пакет законів #ЧужихДітейНеБуває дійсно працює, про що свідчать результати за 2018 рік, коли боржники сплатили 4,6 млрд грн аліментів на користь 555 тис дітей та майже 50 тис документів було відкликано через відсутність претензій до боржника.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?
         Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Більше

Фото

  • 11-05-2019-12.jpg
  • 15-05-2019-7.jpg
  • 15-05-2019-10.jpg
  • 59550615_437942316992266_5777858201517031424_n-1024x576.jpg
  • 1500731515_vitaemo.jpg
  • dorogy.jpg
  • DSCF7644.jpg
  • DSCF7871.jpg
  • DSCF7944.jpg
  • DSC_0784.jpg
  • DSC_0909.jpg
  • DSC_8038.jpg
  • DSC_9613.jpg
  • DSC_9623.jpg
  • DSC_9778.jpg
  • DSC_9948.jpg
  • footb1.jpg
  • IMG-c6461286cb004d2a877d2a1158ec3869-V.jpg
  • IMG_4424.jpg
  • P3262974.jpg

Район

Більше статей

Мама... Скільки поетів описували материнську любов та самопожертву, скільки пісень складено про материнську ласку та доброту! Мама – це той світлий...

У період з 13 по 20 травня до Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області надійшло 123 заяв і повідомлень про злочини і події,...

Однією зі складових соціальної політики ПрАТ “Агрофорт”, що входить до Групи МХП, є активна підтримка різноманітних культурно-мистецьких заходів у...

Кагарлик

Більше статей

Серед багатьох проблем вітчизняної медицини найактуальнішою стала відсутність кваліфікованих фахівців у медичних закладах не тільки сіл, а й...

Книжковий храм, скарбниця думок, колиска мудрості - які тільки величальні слова не звучали в минулий четвер в читальній залі Кагарлицької міської...

До редакції нашої газети звернулася група жителів Кагарлика. У їхній заяві йдеться: «...просимо опублікувати на сторінках Вашого видання результат...

Мода і стиль – поняття не лише сучасного світу. Це не тільки стрімка гонитва за всім новим, це – проникнення в суть новизни при одночасному...

Спорт

Більше статей

Другого травня в м. Бородянка вiдбувся фiнал обласних змагань з футболу на призи клубу «Шкiряний м`яч» серед команд учнів 2008 р. н. Команда...

Нещодавно в Кагарлику в фізкультурно-оздоровчому центрі «ФОК Кагарличчини» в рамках підготовки збірної команди Кагарлицького району до участі у...

13 квітня на базі ДЮСШ «Юність» м. Біла Церква відбулися зональні змагання серед районів та міст обласного підпорядкування «Олімпійське лелеченя –...

Відео

Більше відео
Watch the video